Голоксан

Укладена інструкція до упаковки: інформація для пацієнта

HOLOXAN, 1 г, порошок для приготування розчину для ін'єкцій

HOLOXAN, 2 г, порошок для приготування розчину для ін'єкцій

Іфосфамід

Необхідно уважно ознайомитися з вмістом інструкції до застосування препарату, оскільки вона містить

важливу інформацію для пацієнта.

• Необхідно зберегти цю інструкцію, щоб у разі потреби мати можливість знову її прочитати.
• У разі виникнення будь-яких сумнівів необхідно звернутися до лікаря або фармацевта.
• Цей препарат призначений спеціально для певної особи. Необхідно уникати передачі його іншим особам. Препарат може нашкодити іншим особам, навіть якщо симптоми їхньої хвороби є такими ж.
• Якщо в пацієнта виникнуть будь-які побічні ефекти, включаючи всі побічні ефекти, не перелічені в цій інструкції, необхідно повідомити про це лікаря або фармацевта. Див. пункт 4.

Важлива інформація щодо препарату HOLOXAN

Препарат HOLOXAN призначений для лікування пацієнтів з метою лікування раку.
Препарат HOLOXAN знищує ракові клітини, але також впливає на здорові клітини
організму. Тому препарат HOLOXAN може викликати багато побічних ефектів. Лікар прийме рішення про призначення цього препарату у разі, якщо хвороба раку становить більшу загрозу для пацієнта, ніж можливі побічні ефекти препарату. Лікар буде проводити регулярні контрольні обстеження у пацієнта та, якщо можливо, лікувати наслідки побічних ефектів.
Препарат HOLOXAN:

• знижує кількість клітин крові, що може викликати відчуття втоми та збільшити схильність до інфекцій.
• може впливати на функцію нирок і сечового міхура. Пацієнту може бути призначений додатковий препарат, УРОМІТЕКСАН (мізна), який запобігає пошкодженню. У разі виявлення крові в сечі необхідно негайно повідомити про це лікаря.
• може викликати порушення психіки, такі як загубленість, надмірна сонливість та більш серйозні: судоми та втрату свідомості. У разі виникнення таких симптомів необхідно негайно повідомити про це лікаря.
• як у випадку більшості протипухлинних препаратів, пацієнт може втратити волосся (від рідшення волосся до лисини), однак волосся повинно відрости після закінчення лікування. Препарат також може викликати нудоту або блювоту. Лікар надасть пацієнту пораду або призначить відповідні препарати для полегшення цих симптомів.
• обидві статі не повинні намагатися завагітніти під час лікування, а також, як мінімум, протягом 6-12 місяців після закінчення терапії іфосфамідом. Тому пацієнти повинні використовувати ефективні методи контрацепції. Необхідно ознайомитися з рештою частини інструкції.Вона містить інші важливі відомості щодо застосування препарату HOLOXAN, які можуть бути особливо важливими для пацієнта.

Зміст інструкції:

• 1. Що таке препарат HOLOXAN і в якому випадку його застосовують
• 2. Важливі відомості до застосування препарату HOLOXAN
• 3. Як застосовувати препарат HOLOXAN
• 4. Можливі побічні ефекти
• 5. Як зберігати препарат HOLOXAN
• 6. Зміст упаковки та інші відомості

1. Що таке препарат HOLOXAN і в якому випадку його застосовують

HOLOXAN є цитотоксичним препаратом або протипухлинним препаратом. Його дія полягає у
знищенні ракових клітин, що іноді називається «хіміотерапією».
Препарат HOLOXAN застосовується для лікування багатьох різних пухлин. Він часто застосовується
разом з іншими протипухлинними препаратами або радіотерапією.

2. Важливі відомості до застосування препарату HOLOXAN

Коли не застосовувати препарат HOLOXAN

• якщо в пацієнта раніше виникла алергічна реакція на іфосфамід. Алергічна реакція може включати: задишку, свистячий дихання, висип, свербіж або набряк обличчя та губ;
• якщо в пацієнта існують порушення функції кісткового мозку (зокрема у пацієнтів, які раніше піддавалися хіміотерапії або радіотерапії). Лікар призначить аналіз крові для оцінки функції кісткового мозку;
• якщо пацієнт має труднощі з сечовиділенням або інфекцію сечових шляхів, яка може проявлятися болем під час сечовиділення (цистит);
• якщо в пацієнта існують порушення функції печінки та нирок. Пацієнт буде проходити аналіз крові в цьому напрямку;
• якщо в пацієнта існує інфекція;
• якщо в пацієнта раніше виникли порушення функції нирок або сечового міхура внаслідок попередньої хіміотерапії або радіотерапії;
• якщо в пацієнта виявлена хвороба, яка знижує здатність до сечовиділення (утруднення відтоку сечі).

Попередження та заходи обережності

Перед початком застосування препарату HOLOXAN необхідно обговорити це з лікарем у разі, якщо:

• пацієнт є або був останнім часом підданий хіміотерапії або радіотерапії;
• пацієнт має цукровий діабет;
• в пацієнта існують захворювання печінки або нирок. Лікар перевірить функцію печінки та нирок, призначивши аналіз крові;
• в пацієнта існують захворювання серця або пацієнт отримував радіотерапію в області серця;
• стан здоров'я пацієнта є поганим або якщо пацієнт є ослабленим;
• пацієнт є у похилому віці;
• пацієнт є або був лікуваний цисплатином до або під час лікування іфосфамідом; оскільки може виявитися необхідним проведення у пацієнта додаткових аналізів крові або сечі та може мати вплив на зміну лікування.

Коли необхідно вживати особливу обережність при застосуванні препарату HOLOXAN

• Іфосфамід може мати вплив на кров та імунну систему.
• Клітини крові виробляються в кістковому мозку. Виробляються три різних типи клітин крові:
• червоні кров'яні тіла, які транспортують кисень в організмі,
• білі кров'яні тіла, які борються з інфекціями, та
• пластини крові, які допомагають у згортанні крові.
• Після застосування іфосфаміду кількість цих трьох типів клітин крові знижується. Це є невідворотним ефектом дії іфосфаміду. Найменша кількість клітин крові досягається через 5-10 днів після початку прийому іфосфаміду та триває до кількох днів після закінчення циклу терапії. У більшості пацієнтів кількість кров'яних тіл повертається до норми протягом 21 до

28 днів. Якщо пацієнт був у минуломуหลาย раз підданий хіміотерапії, цей час може трішки збільшитися.

• Пацієнт може бути більш схильний до інфекцій, коли кількість клітин крові знижується. Необхідно уникати прямого контакту з особами, які кашляють, застуджені або мають інші інфекції.
• Перед початком лікування іфосфамідом та під час його тривалості лікар перевірить, чи достатня кількість червоних кров'яних тіл, білих кров'яних тіл та пластини крові.
• Іфосфамід може впливати на загоєння ран. Усі порізи необхідно утримувати в чистоті, дбати про те, щоб вони були сухими, та спостерігати за їхнім загоєнням.
• Важливо дбати про здоров'я ясен, оскільки можуть виникнути виразки та інфекції ротової порожнини. У разі сумнівів необхідно запитати лікаря.
• Іфосфамід може пошкодити слизову оболонку сечового міхура, викликаючи кровотечу до сечі. Лікар знає, що такі випадки можуть виникнути, та у разі потреби призначить мезну, яка буде захищати сечовий міхур.
• Препарат УРОМІТЕКСАН (мезна) може бути призначений або у вигляді короткого вливання, або доданий до капельниці з іфосфамідом, або призначений у вигляді таблеток.
• Більше інформації про препарат УРОМІТЕКСАН (мезна) можна знайти в інструкції для пацієнта, доданій до препарату УРОМІТЕКСАН (мезна) розчин для ін'єкцій.
• Більшість осіб, які застосовують іфосфамід разом з препаратом УРОМІТЕКСАН (мезна), не відчувають жодних проблем з сечовим міхуром, однак лікар може бажати провести аналіз сечі на наявність крові за допомогою тест-стріпу або мікроскопа.
• У разі виявлення крові в сечі необхідно негайно повідомити про це лікаря.
• Іфосфамід може викликати пошкодження нирок та їхню неправильну роботу.
• Це є більш імовірним, якщо пацієнт має тільки одну нирку або якщо його нирки вже пошкоджені.
• Цей стан є зазвичай тимчасовим та минає після закінчення терапії іфосфамідом. Іноді пошкодження є тривалим та важким.
• Лікар буде перевіряти результати аналізів на наявність ознак пошкодження нирок.
• Іфосфамід може мати токсичний вплив на мозок та спинний мозок, а також викликати енцефалопатію (незапальну хворобу мозку). Необхідно негайно повідомити лікаря, якщо виникне будь-який з нижченаведених станів, які можуть бути ознаками токсичного впливу на мозок та спинний мозок: дезорієнтація, сонливість, втрата свідомості/кома, марення/галюцинації, нерізке бачення, порушення сприйняття, позапірамідні симптоми (такі як жорсткість м'язів, спазми м'язів, рухова неспокійність, сповільнення рухів, некоординовані рухи), неконтрольоване сечовиділення, а також судоми (конвульсії). Лікар або медсестра можуть контролювати виникнення симптомів та ознак токсичного впливу на мозок та спинний мозок.
• Протипухлинні препарати та радіотерапія можуть збільшувати ризик розвитку інших пухлин, що може статися через кілька років після закінчення терапії.
• Іфосфамід може викликати пошкодження серця або впливати на ритм серцебиття. Це посилюється при великих дозах іфосфаміду, у разі, якщо пацієнт лікується радіотерапією або іншими хіміотерапевтичними препаратами, або у пацієнтів похилого віку. Під час лікування лікар буде щільно контролювати роботу серця.
• Іфосфамід може викликати запалення або рубцювання легень. Це може виникнути через тривалий час після закінчення лікування. У разі виникнення труднощів з диханням необхідно негайно повідомити лікаря.
• Іфосфамід може викликати загрозливу життю печінки. Якщо пацієнт спостерігає раптовий приріст маси тіла, біль у печінці та жовтяницю, необхідно негайно повідомити лікаря.
• Може виникнути рідшення волосся або лисина. Волосся повинно відрости, однак його структура та колір можуть бути іншими.
• Іфосфамід може викликати нудоту або блювоту. Це може тривати протягом приблизно 24 годин після прийому іфосфаміду. Пацієнту може знадобитися призначення препаратів, які гамують нудоту та блювоту. Необхідно запитати лікаря про це.

Препарат HOLOXAN та інші препарати

Необхідно повідомити лікаря або медсестру про всі препарати, які приймаються зараз або
останнім часом, включаючи ті, які доступні без рецепта.
Зокрема, необхідно повідомити лікаря або медсестру про прийом наступних препаратів або застосованих видів лікування, які в поєднанні з препаратом HOLOXAN можуть мати змінене дію:

Наступні препарати можуть викликати збільшення токсичності препарату HOLOXAN:

Препарати, які можуть посилювати токсичну дію на клітини крові та імунну систему:

• інгібітори конвертази ангіотензину ACE (застосовуються для лікування гіпертонії)
• карбоплатин (застосовується для лікування пухлин)
• цісплатин (застосовується для лікування пухлин)
• наталізумаб (застосовується для лікування розсіяного склерозу)

Препарати, які можуть посилювати токсичну дію на серце:

• антібіотики антрациклінової групи, такі як блеоміцин, доксорубіцин, епірубіцин, мітоміцин (застосовуються для лікування пухлин)
• радіотерапія області серця

Препарати, які можуть посилювати токсичну дію на легені:

• аміодарон (застосовується для лікування порушень ритму серця)
• гормони G-CSF, GM-CSF (застосовуються для збільшення кількості білих кров'яних тіл після хіміотерапії)

Препарати, які можуть посилювати токсичну дію на нирки:

• ацикловір (застосовується для лікування вірусних інфекцій)
• аміноглікозиди (застосовуються для лікування бактеріальних інфекцій)
• амфотеріцин Б (застосовується для лікування грибкових інфекцій)
• карбоплатин (застосовується для лікування пухлин)
• цісплатин (застосовується для лікування пухлин)

Препарати, які можуть посилювати токсичну дію на сечовий міхур:

• бусульфан (застосовується для лікування пухлин)
• насвітлення сечового міхура

Препарати, які діють на мозок, такі як препарати, застосовувані для лікування блювоти та нудоти, снодійні таблетки, деякі обезболюючі препарати (опіоїди) або препарати, застосовувані при алергії.

Наступні препарати можуть викликати збільшення токсичності препарату HOLOXAN:

• карбамазепін, фенітоїн, фенобарбітал (застосовуються для лікування епілепсії)
• кортикостероїди (застосовуються для лікування запальних станів)
• рифампіцин (застосовується для лікування бактеріальних інфекцій)
• діуравець звичайний (фітопрепарат, застосовуваний для лікування легкої депресії)

Наступні препарати можуть послаблювати дію препарату HOLOXAN:

• кетоконазол, флуконазол, ітраконазол (застосовуються для лікування бактеріальних або паразитарних інфекцій)
• сорафеніб (застосовується для лікування пухлин)

Інші препарати, які можуть впливати на дію препарату HOLOXAN або препарат HOLOXAN може впливати на їхню дію:

• докetaksel (застосовується для лікування пухлин)
• кумарини, такі як варфарин (застосовуються для розрідження крові)
• вакцини
• тамоксифен (застосовується для лікування раку молочної залози)
• цісплатин (застосовується для лікування пухлин)
• іринотекан (застосовується для лікування пухлин)

Препарат HOLOXAN з їжею та питтям

Вживання алкоголю може посилювати нудоту та блювоту, викликані препаратом HOLOXAN.

Контрацепція, вагітність, годування грудьми та вплив на фертильність

Під час терапії препаратом HOLOXAN не слід завагітніти, оскільки він може викликати викидень або пошкодження плода. Якщо пацієнтка є вагітною або якщо існує підозра, що вона є вагітною, або якщо планує вагітність, повинна повідомити про це лікаря.

• Обидві статі не повинні намагатися завагітніти під час лікування препаратом HOLOXAN, а також, як мінімум, протягом 6-12 місяців після закінчення терапії. Необхідно використовувати ефективні методи контрацепції. Необхідно запитати лікаря про пораду.
• Препарат HOLOXAN може впливати на здатність до запліднення в майбутньому. Необхідно звернутися до лікаря щодо можливості заморожування сперми або яйцеклітин перед початком лікування.

Не слід годувати грудьми під час лікування препаратом HOLOXAN. Необхідно звернутися до лікаря.

Проведення транспортних засобів та обслуговування машин

Деякі побічні ефекти, пов'язані з лікуванням препаратом HOLOXAN, можуть впливати на здатність безпечно керувати транспортними засобами та обслуговувати машини. Лікар вирішить, чи може пацієнт безпечно виконувати ці дії.

Поведінка після звернення до іншого лікаря або до лікарні

У разі звернення до іншого лікаря або до лікарні під час лікування, незалежно від причини, необхідно повідомити медичний персонал про приймані препарати. Не слід приймати жодних інших препаратів перед повідомленням лікаря про прийом препарату HOLOXAN.

3. Як застосовувати препарат HOLOXAN

Препарат HOLOXAN вводиться пацієнту лікарем або медсестрою.

• Препарат HOLOXAN вводиться зазвичай з великого мішка з рідиною, у повільному введенні (капельниця), безпосередньо в вену пацієнта. Вена для введення може бути на руці, долоні або велика вена під ключицею. У залежності від застосованої дози, введення препарату може тривати кілька годин, але може бути також введений протягом кількох днів.
• Препарат HOLOXAN вводиться зазвичай одночасно з іншими протипухлинними препаратами або радіотерапією.

Звичайно застосовувані дози

• Лікар вирішить, яку дозу препарату та коли необхідно призначити пацієнту.
• Доза препарату HOLOXAN, яку необхідно призначити пацієнту, залежить від:
• типу захворювання пацієнта,
• зросту та маси тіла,
• загального стану здоров'я пацієнта,
• застосування інших протипухлинних препаратів або радіотерапії. Препарат HOLOXAN зазвичай вводиться у кількох циклах лікування.

Застосування більшої, ніж рекомендована, дози препарату HOLOXAN

Мало ймовірно, що пацієнту буде введено більшу дозу препарату HOLOXAN, ніж рекомендована, оскільки препарат вводиться кваліфікованим медичним персоналом.
Введення препарату буде негайно припинено, якщо буде введено надто багато препарату.

4. Можливі побічні ефекти

Як і будь-який препарат, препарат HOLOXAN може викликати побічні ефекти, хоча не у всіх вони виникнуть. Під час лікування можуть виникнути перелічені нижче побічні ефекти.

Необхідно негайно повідомити лікаря, якщо виникне будь-який з перелічених нижче важких побічних ефектів:

• поява синяків без ушкодження, сповільнення згортання крові або кровотеча з носа або ясен. Це може бути ознакою того, що кількість пластини крові знижується.
• зниження кількості білих кров'яних тіл, лікар перевірить це під час лікування. Можуть не бути жодних симптомів, але пацієнт буде більш схильний до інфекцій. Якщо пацієнт підозрює, що може мати інфекцію (підвищена температура, відчуття холоду та ознобу або відчуття жару та поту або будь-які ознаки інфекції, такі як кашель або печія при сечовиділенні), може бути необхідним призначення антибіотика для боротьби з інфекцією.
• блідість, летаргія та втома. Це може бути ознакою низької кількості червоних кров'яних тіл (анемія). Лікар вирішить про відповідне лікування.
• кров у сечі, біль або труднощі при сечовиділенні.
• психічні порушення. У деяких пацієнтів іфосфамід може впливати на функцію мозку. Іноді пацієнти, які приймають іфосфамід, можуть не усвідомлювати цього, але знайомі та родичі можуть помічати в них зміни. Якщо виникне будь-який з перелічених нижче побічних ефектів, лікар вирішить про припинення застосування іфосфаміду у пацієнта:
• замішання
• сонливість
• втрата свідомості/кома
• дезорієнтація
• нервозність
• депресія
• марення
• галюцинації (фальшиві переконання)
• нерізке бачення
• порушення сприйняття
• позапірамідні симптоми (такі як жорсткість м'язів, спазми м'язів, рухова неспокійність, сповільнення рухів, некоординовані рухи)
• швидка мова
• повторення слів
• примус до дії
• агресія
• неконтрольоване сечовиділення
• судоми

Вище перелічені побічні ефекти можуть супроводжуватися підвищенням температури та швидким серцебиттям.

Інші можливі побічні ефекти:

Імунна система та інфекції

• алергічні реакції, симптомами яких є задишка, свистячий дихання, висип, свербіж або набряк обличчя та губ (надчутливість). Важкі алергічні реакції можуть викликати труднощі

з диханням або шок, який може привести до смерті (анafilактичний шок, анafilактичні/анafilактоїдні реакції);

• пониження ефективності імунної системи (імуносупресія);
• збільшення ризику та тяжкості бактеріальних, грибкових, вірусних, протозойних, паразитарних інфекцій, пов'язаних з дією іфосфаміду на імунну систему;
• активація попередніх інфекцій (латентні інфекції);
• важкі інфекції, які можуть привести до зниження артеріального тиску та смерті (сепсис, шок).

Пухлини

• пухлини другого типу різних частин тіла, часто в області сечового міхура;
• пухлина кісткового мозку (мієлодиспластичний синдром);
• пухлина крові (лейкоз);
• пухлина лімфатичної системи (не-Gорджес лімфома).

Кров та лімфатична система

• зниження активності кісткового мозку (мієлосупресія). Це може привести до зниження кількості клітин крові:
• білих кров'яних тіл, які борються з інфекціями (лейкопенія, аґранулоцитоз, гранулоцитопенія, лімфопенія, нейтропенія). Це може привести до виникнення підвищення температури (нейтропенія з підвищенням температури);
• пластини крові, які допомагають у згортанні крові (тромбоцитопенія);
• червоних кров'яних тіл, які транспортують кисень (анемія). Це може привести до зниження здатності до транспортування кисню (зниження рівня гемоглобіну);
• червоних кров'яних тіл, білих кров'яних тіл та пластини крові одночасно (панцитопенія);
• утворення малих тромбів у судинах, які порушують нормальний кровотік в організмі (дисеміноване внутрішньосудинне згортання);
• синдром гемолітичної анемії - стан, який викликає неправильний розклад червоних кров'яних тіл, зниження кількості пластини крові та ниркову недостатність.

Ендокринна система

• набряк мозку через надмірну кількість води в крові (водна інтоксикація). Симптомами можуть бути головні болі, зміни в особистості або поведінці, замішання, сонливість;
• збільшення виділення антидіуретичного гормону гіпофізом. Це може впливати на нирки, викликаючи низький рівень натрію в крові (гіпонатріємія) та зутримання води в організмі.

Метаболізм та харчування

• зниження або відсутність апетиту (анорексія);
• зміни в метаболізмі, викликані розкладом пухлинних клітин (синдром розладу пухлини);
• збільшення кислотності рідин організму (метаболічний ацидоз);
• низький рівень калію в крові, який може викликати порушення ритму серця, запори, втома, слабкість м'язів або спазми, депресію, психоз, марення, замішання або галюцинації (гіпокаліємія);
• низький рівень кальцію в крові, який може викликати спазми м'язів та тики, нерегулярне серцебиття, підвищення рефлексів, печія або поколювання в руках та ногах (гіпокальціємія);
• низький рівень фосфатів в крові, який може викликати болі в кістках, замішання та слабкість м'язів (гіпофосфатемія);
• високий рівень цукру в крові, який може викликати відчуття спраги, втома та нервозність (гіперглікемія);
• надмірна спрага, якій супроводжується надмірним споживанням рідин (полідипсія).

Травна система

• нудота та блювота;
• діарея;
• запалення слизової оболонки ротової порожнини, включаючи виразки (стоматит);
• запалення кишечника, яке може викликати кровотечу (ентерит, коліт, геморагічний коліт);
• стан, який викликає біль у животі або діарею (коліт);
• кровотеча з шлунка або кишечника (геморагічний гастрит);
• гострий біль у животі та спині (панкреатит);
• запор.

Нервова система

• порушення нервової системи, які можуть викликати слабкість, поколювання або оніміння (нейропатія);
• труднощі з контролем або координацією м'язів, які використовуються під час мови або слабкість цих м'язів (дисартрія);
• судоми;
• стан епілептичного типу (з судомами або без);
• оборотна задня лейкоенцефалопатія, яка може викликати набряк мозку, головні болі, замішання, судоми та втрату зору;
• вплив на мозок (енцефалопатія), симптомами якого можуть бути: проблеми з мисленням або концентрацією, зниження чутливості, зміни в особистості, втома, судоми, спазми м'язів та тремор;
• вертіг;
• порушення рухів та ходи;
• вплив на спинний мозок (мієлопатія), який може викликати оніміння, слабкість та поколювання в руках, втрату рухових функцій;
• болі по нервах, які також можуть бути відчуті як біль або печія (нейралгія);
• поколювання або оніміння, часто в руках або ногах (парестезія);
• зміни в відчутті дотику (порушення чутливості) або втрату чутливості (анестезія);
• зміни в відчутті смаку (порушення смаку) або втрату смаку;
• нездатність контролювати дефекацію (нетримання калу).

Очі та вуха

• порушення зору, погіршення або втрату зору;
• запалення ока (кон'юнктивіт);
• глухота або порушення слуху;
• дзвін у вухах (тинітус).

Серце та кровообіг

• зміни в ритмі серця (аритмія), які можуть бути відчуті (серцебиття):
• нерегулярне серцебиття (фібриляція);
• пришвидшене серцебиття (тахікардія), яке може бути загрозливим для життя (камерний тахікардія);
• уповільнене серцебиття (брадикардія);
• інфаркт міокарда (інфаркт міокарда);
• зниження здатності серця до перекачування достатньої кількості крові в організмі, яке може бути загрозливим для життя (кардіогенний шок, серцева недостатність, зупинка серця);
• хвороба серцевого м'яза (кардіоміопатія);
• запалення тканин навколо серця (міокардит, перикардит);
• накопичення рідини в серцевому мішку (перикардіальний ефуз);
• зміна ЕКГ серця (подовжений інтервал QT на ЕКГ);
• тромб в легенях, який викликає біль у грудній клітці та задишку (пульмональна емболія);
• тромб, зазвичай у ногах, який викликає біль, набряк або червоність (тромбоз глибоких вен);
• запалення судин;
• низький або високий артеріальний тиск (гіпотонія, гіпертонія);
• червоність шкіри (флеш).

Легені

• загрозливе для життя зниження здатності легень до транспортування кисню до крові (респіраторна недостатність);
• стани, які викликають запалення легень, які можуть викликати задишку, кашель та підвищення температури або рубцювання легень (пневмонія, гостра респіраторна недостатність, алергічне пневмоніт);
• рубцювання легень, яке викликає труднощі з диханням (фіброз легень);
• рідини в легенях або навколо легень (плевральний ефуз);
• підвищення артеріального тиску в легенях, яке може викликати задишку, втома, кашель, задишку, оmdlіння, набряк кінцівок (пульмональна гіпертензія);
• труднощі з диханням або свистячий дихання (бронхоспазм);
• коротке дихання (задишка);
• зниження рівня кисню в організмі (гіпоксія);
• кашель.

Печінка

• накопичення токсинів в організмі через недостатність печінки (гепатотоксичність);
• недостатність печінки;
• закупорка малих вен печінки (вено-оклюзивна хвороба печінки), яка може викликати збільшення маси тіла, збільшення печінки, біль та жовтяницю;
• зниження кровотоку або закупорка вени в печінці (тромбоз вени);
• стани, які викликають запалення печінки, які можуть привести до жовтяниці, зниження маси тіла та поганого самопочуття (гепатит);
• порушення виділення жовчі печінкою, яке може викликати свербіж, жовтяницю, світлий кал, темна сеча (холестаз);
• збільшення рівня деяких білків, вироблених печінкою, тобто ферментів. Лікар призначить аналіз крові для їх дослідження.

Шкіра та підшкірна тканина

• втрату волосся (алопеція);
• виразки шкіри або утворення малих, округлих, піднятих вузликів, які мають чіткі кордони (висипка);
• запалення шкіри, яке може викликати висип, пухирці, свербіж, виразки, виділення та рубці (дерматит);
• стани, які загрожують життю, які можуть викликати висип, виразки, біль у горлі, підвищення температури, запалення кон'юнктиви, відшарування шкіри (токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона);
• набряк, оніміння, червоні вузлики та лущення шкіри на руках та ногах (еритродистезія);
• червоність та пухирці на шкірі, які з'являються через кілька місяців або років після закінчення лікування (пострадіаційний дерматит);
• виразки шкіри, у яких зміни є плоскими, діаметром менше 1 см (висипка);
• свербіж;
• свербіжна червона висипка, яка може розвинутися у виразки (еритема);
• зміни кольору нігтів та шкіри;
• відшарування нігтів;
• набряк обличчя;
• надмірна потливість.

М'язова та скелетна система

• неправильний розклад м'язів, який може привести до проблем з нирками (рабдоміоліз);
• розм'якшення кісток, яке може викликати сильний біль у кістках, біль, викликаний малими тріщинами в кістках, біль у спині, часткове або повне переломи кісток, слабкість м'язів (остеомалія, рак);
• затримка росту;
• біль у м'язах (міалгія) або біль у суглобах (артралгія);
• чуття дискомфорту в верхніх або нижніх кінцівках (болі кінцівок);
• спазми м'язів.

Нирки та сечові шляхи

• запалення слизової оболонки сечового міхура, яке викликає біль, кровотечу, наявність крові в сечі, зниження виділення сечі (геморагічний цистит);
• кров у сечі (гематурія);
• загрозливе для життя зниження здатності нирок до правильного видалення токсинів та продуктів метаболізму з крові (ниркова недостатність);
• зміни в структурі нирок, які унеможливлюють їм правильну функцію (структурне пошкодження нирок);
• нездатність нирок до правильної роботи, яка викликає надмірне виділення сечі та спрагу, що призводить до дефіциту води, кальцію, калію, магнію та інших речовин в організмі (синдром Фанконі);
• глюкоза у сечі (фанконічний нефроз);
• нездатність нирок до правильної роботи, яка викликає замутнення сечі (фосфатурія);
• нездатність нирок до правильної роботи, яка викликає підвищення рівня амінокислот у сечі (аміноацидурія). Лікар призначить аналіз сечі в цьому напрямку.
• стан, зазвичай визначається як надмірна або надзвичайно велика продукція або виділення сечі (поліурія);
• повторювана нездатність контролювати сечовиділення (енурез);
• чуття залігання сечі;
• ниркова недостатність.

Вагітність та фертильність

• безплідність. Виробництво сперми у чоловіків та яйцеклітин у жінок може бути знижено або зупинено. У деяких випадках це може бути незворотнім станом;
• втрата функції яєчників до 40 років (передчасна менопауза);
• відсутність місячних або овуляції (порушення овуляції);
• відсутність сперми у чоловічому сім'ї (азооспермія) або зниження кількості сперми в еякуляті (олігоспермія);
• зниження рівня естрогену в крові;
• збільшення рівня гонадотропіну в крові;
• застосування у молодих пацієнтів може привести до порушення фертильності в майбутньому.

Вроджені вади, генетичні захворювання

• затримка росту, деформації або смерть плода в матці.

Загальні порушення та реакції в місці введення

• запалення вен, зазвичай у ногах;
• підвищення температури, зазвичай у поєднанні з симптомами інфекції (фебрильна нейтропенія);
• втома;
• чуття загального дискомфорту або неспокою (погане самопочуття);
• загрозливе для життя пошкодження кількох органів;
• загальне погіршення фізичного стану;
• зміни шкіри та подразнення в місці введення або інфузії;
• біль у грудній клітці;
• набряк;
• запалення слизової оболонки тіла (мукозит);
• симптоми, подібні до грипу, такі як головний біль, підвищення температури, озноб, біль у суглобах та м'язах, слабкість, втома.

Звіт про побічні ефекти

Якщо виникнуть будь-які побічні ефекти, включаючи ті, які не перелічені в цій інструкції, необхідно повідомити про це лікаря або медсестру. Побічні ефекти можна повідомляти безпосередньо до Департаменту моніторингу побічних ефектів лікарських засобів Міністерства охорони здоров'я України
вул. Миколи Амосова, 7
03038, м. Київ
тел.: +38 (044) 206-92-42
Електронна пошта: [adm@dkmsu.gov.ua](mailto:adm@dkmsu.gov.ua)
Веб-сайт: https://dkmsu.gov.ua
Побічні ефекти також можна повідомляти відповідальному суб'єкту.
Звіт про побічні ефекти дозволить зібрати більше інформації про безпеку застосування препарату.

5. Як зберігати препарат HOLOXAN

Оскільки препарат HOLOXAN зазвичай вводиться в лікарні, він буде безпечно та правильно
зберігатися медичним персоналом. У разі потреби умови зберігання наведені нижче.

• Препарат необхідно зберігати в місці, недоступному для дітей.
• Не слід застосовувати цей препарат після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці. Термін придатності означає останній день місяця.

Зберігати при температурі нижче 25°C.
Зберігати в оригінальній упаковці.

6. Зміст упаковки та інші відомості

Що містить препарат HOLOXAN

Активною речовиною препарату є іфосфамід. Кожна флакон містить 1 г або 2 г іфосфаміду.
Препарат не містить жодних інших складових.

Як виглядає препарат HOLOXAN та що містить упаковка

Препарат HOLOXAN має форму сухого білого порошку та поставляється у флаконах з безбарвного
скла. Упаковка містить 1 флакон або 10 флаконів.
Зміст кожної флакони повинна бути перед застосуванням змішана з водою для ін'єкцій.

Відповідальний суб'єкт та виробник

Відповідальний суб'єкт

Baxter Polska Sp. z o.o.
вул. Крушковського, 8
00-380 Варшава

Виробник

Baxter Oncology GmbH
Кантштрасе, 2
D-33790 Галле, Німеччина
Дата останньої актуалізації інструкції:03.03.2023
Baxter, Holoxan та Uromitexan є товарними знаками компанії Baxter International Inc.
---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Інформація, призначена лише для фахового медичного персоналу

Приготування розчину для інфузії:

При застосуванні розчину препарату HOLOXAN необхідно слідувати загальним рекомендаціям щодо безпеки застосування цитостатиків.
Усі невикористані залишки препарату або його відходи необхідно видалити згідно з місцевими правилами.
Для введення в вигляді інфузії рекомендується розбавити приготований розчин препарату 5% розчином глюкози, 0,9% розчином хлориду натрію або рінгером-розчином. Можна використовувати наступні рекомендації: HOLOXAN для коротких інфузій (приблизно 30-60 хвилин) приготується шляхом розбавлення до кінцевого об'єму 250 мл, а для тривалих інфузій (1-2 години) до 500 мл. Для приготування розчину для тривалих 24-годинних інфузій великих доз препарату HOLOXAN, наприклад 5 г/м², рекомендується розбавити приготований розчин до 3 літрів 5% розчину глюкози та/або розчину хлориду натрію.
Встановлено, що розчин, отриманий після розчинення порошку, а також після розбавлення такого розчину, зберігає хімічну та фізичну стабільність протягом 48 годин при температурі 25°C.
З мікробіологічної точки зору рекомендується використовувати розбавлені розчини негайно після приготування. В іншому випадку особа, яка вводить препарат, відповідає за термін придатності та умови зберігання, однак розчин не слід зберігати довше 24 годин при температурі 2°C до 8°C.

Дозування та спосіб застосування

Препарат HOLOXAN повинен застосовуватися лише лікарями, які мають досвід його застосування.
Дозування повинно бути встановлено індивідуально для кожного пацієнта. Дози, тривалість лікування
та (або) перерви в лікуванні залежать від терапевтичного показання, схеми комбінованої терапії,
загального стану здоров'я пацієнта та функції органів, а також від результатів лабораторних досліджень.
Концентрація іфосфаміду в готовому до застосування розчині не повинна бути вищою за 4%.
Фракційне введення:
1,2 – 2,4 г/м² площі тіла (30 до 60 мг/кг маси тіла) на добу протягом 5 послідовних днів.
Загальна доза, введена протягом усього циклу, становить 6 – 12 г/м² площі тіла (150 до 300 мг/кг маси тіла). Введення у вигляді короткої інфузії тривалістю близько 30-120 хвилин, залежно від об'єму інфузії.
Введення у вигляді тривалої інфузії
5 г/м² площі тіла (125 мг/кг маси тіла), вводиться у вигляді тривалої 24-годинної інфузії.
Максимальна доза в одному циклі лікування не повинна перевищувати 8 г/м² площі тіла
(200 мг/кг маси тіла). У порівнянні з фракційними дозами, одна велика доза може
причинити більш виражені гематологічні, уротоксичні, нефротоксичні та нейротоксичні ефекти
ЦНС.
Рекомендації щодо зниження дози у разі гематологічної токсичності

Примітка:
Вище перелічені рекомендації щодо дозування стосуються монотерапії іфосфамідом. У разі комбінованої терапії з іншими цитостатиками необхідно слідувати відповідній схемі лікування.