Ванцомицін Свісс2царе

Укладена інформація для пацієнта

VANCOMYCIN Swiss2Care

1 г, порошок для приготування розчину для інфузії та перорального розчину

Ванкоміцин

Перед використанням лікарського засобу зверніться до лікаря або фармацевта.

• Збережіть цю інформацію, щоб мати можливість знову її прочитати.
• Якщо у вас виникли питання, зверніться до лікаря або фармацевта.
• Цей лікарський засіб призначений тільки для вас. Не передавайте його іншим.
• Якщо у пацієнта виникли будь-які побічні ефекти, включаючи будь-які побічні ефекти, не перелічені в цій інформації, повідомте про це лікаря або фармацевта.

Зміст інформації

• 1. Що таке лікарський засіб Vancomycin Swiss2Care і для чого він використовується
• 2. Інформація, яку потрібно знати перед використанням лікарського засобу Vancomycin Swiss2Care
• 3. Як використовувати лікарський засіб Vancomycin Swiss2Care
• 4. Можливі побічні ефекти
• 5. Як зберігати лікарський засіб Vancomycin Swiss2Care
• 6. Зміст упаковки і інші інформації

1. Що таке лікарський засіб Vancomycin Swiss2Care і для чого він використовується

Ванкоміцин належить до групи антибіотиків глікопептидної групи. Дія ванкоміцину полягає у вбиванні певних бактерій, які викликають інфекції (запалення). Ванкоміцин у вигляді порошку використовується для приготування розчину для інфузії або перорального розчину.

Показання до застосування

Внутрішньовенне застосування
Ванкоміцин застосовується у всіх вікових групах у вигляді інфузії (капельниці) для лікування наступних важких інфекцій:

• інфекції шкіри та підшкірної клітковини;
• інфекції кісток і суглобів;
• інфекції легень, відомі як пневмонія;
• інфекції внутрішньої оболонки серця (ендокардит); - інфекції крові, пов'язані з вищезазначеними інфекціями.

Пероральне застосування
Ванкоміцин може бути прийнятий перорально дорослими та дітьми для лікування інфекції слизової оболонки тонкого та товстого кишечника, пов'язаної з пошкодженням слизової оболонки (псевдомембранозний коліт), викликаного бактеріями Clostridium difficile.

2. Інформація, яку потрібно знати перед використанням лікарського засобу Vancomycin Swiss2Care

Коли не застосовувати лікарський засіб Vancomycin Swiss2Care

• якщо пацієнт має алергію на ванкоміцин або будь-який з інших компонентів цього лікарського засобу (перелічених у пункті 6).

Попередження та обережність

Після введення ванкоміцину в око спостерігалися важкі побічні ефекти, які можуть призвести до втрати зору.
Перед початком лікування лікарським засобом Vancomycin Swiss2Care необхідно обговорити це з лікарем, фармацевтом або медсестрою, якщо:

• у пацієнта раніше спостерігалася алергічна реакція на теїкопланін, оскільки це може означати, що пацієнт також алергічний на ванкоміцин,
• пацієнт має порушення слуху, особливо якщо він у похилому віці (можливо проведення слухових тестів під час лікування)
• пацієнт має порушення функції нирок (необхідно проведення аналізів крові та функції печінки та нирок під час лікування)
• пацієнт приймає ванкоміцин у вигляді інфузії для лікування діареї, пов'язаної з інфекцією бактеріями Clostridium difficile, замість перорального прийому
• у пацієнта раніше спостерігалася важка висипка на шкірі або лущення шкіри, пухирі та (або) виразки в роті.

Під час лікування ванкоміцином спостерігалися випадки важких шкірних реакцій, включаючи синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, реакції на лікарські засоби з еозинофілією та системними симптомами (DRESS, англ. drug reaction with eosinophilia and systemic symptoms) та гостру генералізовану екзантематозну пустулоз (AGEP, англ. acute generalized exanthematous pustulosis). Якщо пацієнт помітить будь-які з цих симптомів, необхідно припинити лікування ванкоміцином і негайно звернутися до лікаря.
Під час лікування лікарським засобом Vancomycin Swiss2Care необхідно обговорити це з лікарем, фармацевтом або медсестрою, якщо:

• пацієнт приймає ванкоміцин тривалий час (необхідно проведення аналізів крові та функції печінки та нирок під час лікування),
• у пацієнта під час лікування спостерігається будь-яка шкірна реакція,
• у пацієнта спостерігається важка або тривала діарея під час або після закінчення лікування ванкоміцином; у такому випадку необхідно негайно проконсультуватися з лікарем. Це може бути симптом коліту (псевдомембранозний коліт), який може спостерігатися під час лікування антибіотиками.

Діти

Ванкоміцин буде застосовуватися з особливою обережністю у недоношених дітей та молодих немовлят, оскільки їхні нирки не розвинені повністю, що може призвести до накопичення ванкоміцину в крові. У цій віковій групі може бути необхідне проведення аналізів крові для контролю рівня ванкоміцину в крові.
Одночасне застосування ванкоміцину та знеболюючих засобів у дітей може призвести до появи червоного кольору шкіри (еритеми) та алергічних реакцій. Крім того, одночасне застосування з іншими лікарськими засобами, такими як антибіотики аміноглікозидної групи, нестероїдні протизапальні засоби (НПЗ, наприклад, ібупрофен) або амфотеріцин Б (лікарський засіб, який використовується для лікування грибкових інфекцій), може збільшити ризик пошкодження нирок, у зв'язку з чим може бути необхідне частіше проведення аналізів крові та функції нирок.

Лікарський засіб Vancomycin Swiss2Care та інші лікарські засоби

Необхідно повідомити лікаря або фармацевта про всі лікарські засоби, які приймає пацієнт зараз або останнім часом, а також про лікарські засоби, які пацієнт планує приймати.
Необхідно бути особливо обережним, якщо пацієнт приймає інші лікарські засоби, які можуть взаємодіяти з ванкоміцином, наприклад:

• лікарські засоби, які пошкоджують нирки (наприклад, піперацилін з тазобактамом) та ототоксичні лікарські засоби (лікарські засоби, які пошкоджують слух) - можуть посилювати взаємні побічні ефекти; особливу обережність необхідно виявляти під час застосування аміноглікозидів одночасно з ванкоміцином або безпосередньо після нього,
• знеболюючі лікарські засоби - можуть збільшувати ризик зниження артеріального тиску, появи червоного кольору шкіри, свербежу та кропив'янки (див. пункт 4. Можливі побічні ефекти),
• лікарські засоби, які знижують тонус м'язів - ванкоміцин може посилювати та подовжувати дію цих лікарських засобів під час операції для зниження тонусу м'язів, наприклад, суksametonію (блокада проведення нервово-м'язової діяльності).

Застосування лікарського засобу Vancomycin Swiss2Care у пацієнтів похилого віку

Відносно природного зниження функції нирок, пов'язаного з віком, може бути необхідне застосування менших доз.

Вагітність і годування грудьми

Якщо пацієнтка вагітна або годує грудьми, підозрює, що може бути вагітна або планує мати дитину, вона повинна проконсультуватися з лікарем або фармацевтом перед застосуванням цього лікарського засобу.
Немає достатніх спостережень щодо застосування ванкоміцину під час вагітності та годування грудьми у людей. Ванкоміцин можна застосовувати у вагітних жінок тільки у тому випадку, якщо користь для матері переважає потенційний ризик для плоду.
Дослідження на тваринах не виявили впливу лікарського засобу на розвиток плоду.
Ванкоміцин проникає в грудне молоко, тому під час лікування лікарським засобом необхідно припинити годування грудьми, інакше у дитини, яке годується грудьми, можуть спостерігатися побічні ефекти.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами

Немає даних.

3. Як застосовувати лікарський засіб Vancomycin Swiss2Care

Пацієнт буде отримувати лікарський засіб Vancomycin Swiss2Care, який вводиться медичним персоналом під час перебування в лікарні. Лікар визначить, яку дозу лікарського засобу пацієнт повинен отримувати кожен день та як тривалий період лікування.

Дозування:

Введена доза залежить від:

• віку пацієнта,
• маси тіла пацієнта,
• типу інфекції,
• функції нирок,
• функції слуху пацієнта,
• інших лікарських засобів, які приймає пацієнт.

Внутрішньовенне введення

Дорослі та підлітки (від 12 років і старші)

Дозування визначається залежно від маси тіла пацієнта. Звичайна доза, яка вводиться у вигляді інфузії, становить 15-20 мг на кожний кілограм маси тіла. Ця доза зазвичай вводиться кожні 8-12 годин.
У деяких випадках лікар може вирішити застосувати початкову дозу 30 мг на кожний кілограм маси тіла. Максимальна добова доза не повинна бути більшою за 2 г.

Застосування у дітей

Діти від першого місяця життя та діти до 12 років
Дозування визначається залежно від маси тіла пацієнта. Звичайна доза, яка вводиться у вигляді інфузії, становить 10-15 мг на кожний кілограм маси тіла. Ця доза зазвичай вводиться кожні 6 годин.
Недоношені діти та новонароджені (від 0 до 27 днів)
Дозування визначається залежно від постконцептуального віку [час, який минув від першого дня останньої менструації матері до народження (вік вагітності) плюс час, який минув від народження дитини (постнатальний вік)].
У пацієнтів похилого віку, вагітних жінок та пацієнтів з порушеннями функції нирок може бути необхідне застосування іншої дози.

Пероральне введення

Дорослі та підлітки (від 12 до 18 років)

Рекомендована доза становить 125 мг кожні 6 годин. У деяких випадках лікар може вирішити застосувати більшу добову дозу, максимально 500 мг кожні 6 годин. Максимальна добова доза не повинна бути більшою за 2 г.
Якщо у пацієнта раніше спостерігалися інші порушення (інфекція слизової оболонки), може бути необхідне застосування іншої дози та тривалості лікування.

Застосування у дітей

Новонароджені, немовлята та діти до 12 років
Рекомендована доза становить 10 мг на кожний кілограм маси тіла. Ця доза зазвичай вводиться кожні 6 годин.
Максимальна добова доза не повинна бути більшою за 2 г.

Спосіб введення

Внутрішньовенна інфузія (капельниця) означає, що лікарський засіб протікає з пляшечки або мішка для інфузії через трубку в одну з вен пацієнта. Лікар або медсестра завжди вводить ванкоміцин в кров, а не в м'яз.
Ванкоміцин вводиться в вену протягом щонайменше 60 хвилин.
Спосіб перорального введення
У разі лікування порушень травної системи (так званого псевдомембранозного коліту) лікарський засіб повинен бути прийнятий у вигляді перорального розчину (пацієнт буде приймати лікарський засіб перорально).
Зміст однієї флакона лікарського засобу Vancomycin Swiss2Care необхідно розчинити в 20 мл води. Можна приймати окремі дози (наприклад, 2,5 мл = 125 мг ванкоміцину) та у невеликій кількості розбавляти та вводити пацієнту для прийому всередину або вводити через желудковий зонд.
До приготованого розчину можна додати засіб, який покращує смак, наприклад, звичайно використовувані сиропи.
Спосіб внутрішньовенного введення
Детальна інструкція розміщена в кінці інформації, у пункті "Інформація, призначена тільки для фахівців медичного персоналу".
Тривалість лікування
Тривалість лікування залежить від типу інфекції, яка спостерігається у пацієнта, та може становити кілька тижнів.
Тривалість лікування може бути змінною, залежно від реакції пацієнта на лікування.
Під час лікування пацієнт може проходити аналізи крові та аналіз сечі, а також можуть проводитися слухові тести для виявлення можливих побічних ефектів.

Застосування більшої, ніж рекомендована, дози лікарського засобу Vancomycin Swiss2Care

Лікування, яке застосовується у разі передозування лікарського засобу:

• специфічний антидот не відомий;
• велика концентрація ванкоміцину в крові можна ефективно зменшити за допомогою гемодіалізу з використанням мембран полісулфону, а також методами гемофільтрації або гемо перфузії з використанням полісулфонових смол;
• у разі передозування лікарського засобу необхідне симптоматичне лікування та підтримання функції нирок. У разі прийому більшої дози лікарського засобу необхідно негайно звернутися до лікаря або фармацевта.

Пропуск застосування лікарського засобу Vancomycin Swiss2Care

Не слід застосовувати подвійну дозу для компенсації пропущеної дози.
У разі будь-яких подальших питань, пов'язаних з застосуванням цього лікарського засобу, необхідно звернутися до лікаря або фармацевта.

4. Можливі побічні ефекти

Як і будь-який лікарський засіб, цей лікарський засіб може викликати побічні ефекти, хоча вони не спостерігаються у всіх пацієнтів.
Якщо пацієнт помітить будь-який з наступних симптомів, необхідно припинити лікування ванкоміцином і негайно звернутися до лікаря:

• червоні, плоскі, схожі на мішень або круглі плями на тулубі, часто з пухирями в центрі, лущення шкіри, виразки в роті, горлі, носі, статевих органах та очах. Спостереження цих важких шкірних висипок може передуватися лихоманкою та симптомами, схожими на грип (синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз);
• розлегла висипка, висока температура тіла та збільшені лімфатичні вузли (синдром DRESS або синдром надчутливості до лікарського засобу),
• червона, лущаюча шкіра з вузлами під шкірою та пухирями з одночасною лихоманкою на початку лікування (гостра генералізована екзантематозна пустулоза).

Ванкоміцин може викликати алергічні реакції, однак важкі алергічні реакції (анafilактичні реакції) рідкісні. Якщо у пацієнта раптом з'являється свистячий дихання, труднощі з диханням, червоний колір верхньої частини тіла, висипка або свербіж, необхідно негайно

повідомити лікаря.
Всмоктування ванкоміцину з травної системи незначне. Однак, якщо у пацієнта є стан запалення травної системи, особливо якщо у нього також є порушення функції нирок, можуть спостерігатися побічні ефекти, схожі на ті, які спостерігаються після внутрішньовенного введення ванкоміцину (капельниці).

Часті побічні ефекти (можуть спостерігатися у максимум 1 з 10 пацієнтів):

• зниження артеріального тиску,
• дихальна недостатність, свистячий дихання (високий звук, викликаний перешкодою на шляху повітряного потоку в верхніх дихальних шляхах),
• висипка та запалення слизової оболонки рота, свербіж, свербляча висипка, кропив'янка,
• порушення функції нирок, які можна виявити за допомогою аналізів крові,
• червоний колір верхньої частини тіла та обличчя, запалення вени.

Нечасті побічні ефекти (можуть спостерігатися у максимум 1 з 100 пацієнтів):

• перехідна або тривала втрата слуху

Рідкі побічні ефекти (можуть спостерігатися у максимум 1 з 1000 пацієнтів)

• зниження кількості білих кров'яних тілечок, червоних кров'яних тілечок та тромбоцитів (кров'яних тілечок, відповідальних за згортання крові),
• збільшення кількості певних білих кров'яних тілечок у крові,
• порушення рівноваги, дзвін у вухах, головокружіння,
• запалення судин,
• нудота (мдлості),
• запалення нирок та ниркова недостатність,
• біль у м'язах грудної клітки та спини,
• лихоманка, озноб.

Дуже рідкі побічні ефекти (можуть спостерігатися у максимум 1 з 10 000 пацієнтів)

• раптове виникнення важкої алергічної реакції на шкірі, яке включає лущення шкіри або утворення пухирів на шкірі. Це може супроводжуватися високою лихоманкою та болем у суглобах;
• зупинка серця,
• запалення кишечника, яке викликає біль у животі та діарею, яка може містити кров.

Частота невідома (частота не може бути визначена на основі наявних даних):

• вомітинг, діарея,
• замішання, сонливість, відсутність енергії, набряки, зустримання рідини, зниження виділення сечі,
• висипка з набряком та болем у ділянці за вухами, шиї, пахвин, під підборіддям та під пахами (набряк лімфатичних вузлів), порушення результатів аналізів крові та функції печінки,
• висипка з пухирями та лихоманкою.

Звітність про побічні ефекти

Якщо спостерігаються будь-які побічні ефекти, включаючи будь-які можливі побічні ефекти, не перелічені в цій інформації, необхідно повідомити про це лікаря або фармацевта.
Побічні ефекти можна повідомляти безпосередньо до Департаменту моніторингу побічних ефектів лікарських засобів Міністерства охорони здоров'я України
вул. Миколи Амосова, 7, 03057, м. Київ
Телефон: +380 44 206 92 42
Факс: +380 44 206 92 42
Електронна пошта: [adverse.events@moz.gov.ua](mailto:adverse.events@moz.gov.ua)
Побічні ефекти також можна повідомляти подові відповідальній особі або паралельному імпортеру.
Звітність про побічні ефекти дозволить зібрати більше інформації про безпеку застосування лікарського засобу.

5. Як зберігати лікарський засіб Vancomycin Swiss2Care

Лікарський засіб необхідно зберігати в місці, недоступному для дітей.
Не застосовуйте цей лікарський засіб після закінчення терміну придатності, вказаного на пачці та флаконі після слів "Термін придатності". Термін придатності означає останній день вказаного місяця.
Не зберігайте при температурі вище 25°C.
Стабільність розчину
Продукт повинен бути застосований негайно після відновлення/розбавлення. Якщо він не буде застосований негайно, умови та термін зберігання перед застосуванням залежать від користувача; зазвичай термін зберігання не повинен перевищувати 24 години, а продукт повинен зберігатися при температурі від 2°C до 8°C, якщо відновлення/розбавлення було проведено в контрольованих та затверджених асептичних умовах.
Приготовлений розчин зберігає стабільність протягом 4 днів при температурі від 2°C до 8°C та протягом 2 днів при температурі від 20°C до 25°C.
Лікарських засобів не слід викидати в каналізацію або домашні контейнери для відходів. Необхідно запитати у фармацевта, як видалити лікарські засоби, які більше не використовуються. Таке поводження допоможе захистити навколишнє середовище.

6. Зміст упаковки і інші інформації

Що містить лікарський засіб Vancomycin Swiss2Care

• Активною речовиною лікарського засобу є ванкоміцин. 1 флакон містить 1 г ванкоміцину (у вигляді 1020 мг ванкоміцину гідрохлориду), що відповідає 1 000 000 ОД ванкоміцину.

Лікарський засіб не містить інших компонентів.

Як виглядає лікарський засіб Vancomycin Swiss2Care і що містить упаковка

Флакон з безбарвного скла типу I у паперовій коробці.
Для отримання більш детальної інформації необхідно звернутися до особи, відповідальній за реєстрацію лікарського засобу, або паралельного імпортера.

Особа, відповідальна за реєстрацію лікарського засобу в Україні, країні експорту та виробник:

Pharmatex Italia Srl, Via S. Paolo, 1, 20121 Мілан, Італія

Паралельний імпортер:

Swiss2Care ТОВ
вул. Мостова, 38/1
87-100 Торунь

Перепакований в:

CEFEA ТОВ
вул. Дільницька, 56
02-234 Варшава
Номер дозволу в Україні: 034632024
Номер дозволу на паралельний імпорт: 214/23

Дата затвердження інформації: 29.09.2023

Порада та медична освіта

Антибіотики застосовуються для лікування бактеріальних інфекцій. Вони неефективні у випадку вірусних інфекцій.
Якщо лікар призначив пацієнту антибіотики, вони необхідні для лікування конкретної, наявної хвороби.
Незважаючи на застосування антибіотиків, деякі бактерії можуть вижити або продовжувати розмножуватися. Це явище називається опірністю; воно викликає те, що іноді лікування антибіотиками неефективне.
Неправильне застосування антибіотиків сприяє виникненню опірності. Також пацієнт може сприяти виникненню опірності, і тим самим сповільнити одужання або зменшити ефективність антибіотикотерапії, якщо не буде дотримуватися належного:

• дозування,
• графіку лікування,
• тривалості лікування. У зв'язку з цим, щоб зберегти ефективність цього лікарського засобу, необхідно:
• 1 - застосовувати антибіотики тільки у тому випадку, якщо їх призначив лікар.
• 2 - суворо дотримуватися призначеного способу застосування.
• 3 - не застосовувати знову антибіотик без призначення лікаря, навіть у випадку лікування схожої хвороби.

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Інформація, призначена тільки для фахівців медичного персоналу:

Спектр антибактеріальної дії
Ванкоміцин активний щодо бактерій, які належать до групи грам-позитивних, таких як стафілококи, стрептококи, ентерококи, пневмококи та Clostridium. Бактерії, які належать до групи грам-негативних, стійкі.
У деяких випадках спостерігається збільшення кількості випадків опірності, особливо серед ентерококів; особливо небезпечне є виникнення多лекорезистентних штамів Enterococcus faecium.
Спостерігається крос-опірність з іншими антибіотиками глікопептидної групи, такими як теїкопланін.
Необхідно взяти проби для виділення та ідентифікації мікроорганізмів, які викликають захворювання, та визначення їх чутливості до ванкоміцину.
Дозування
У відповідних випадках ванкоміцин повинен бути застосований у поєднанні з іншими антибактеріальними засобами.

Внутрішньовенне введення

Початкова доза повинна бути визначена залежно від загальної маси тіла. Наступні зміни дози повинні бути залежні від концентрації ванкоміцину в сироватці з метою досягнення цільової терапевтичної концентрації. При визначенні наступних доз і інтервалів між ними також необхідно враховувати функцію нирок.
Пацієнти у віці 12 років і старші
Рекомендована доза становить 15-20 мг/кг маси тіла кожні 8-12 годин (не слід застосовувати дозу більшої за 2 г на одну дозу).
У випадку пацієнтів у важкому стані можна застосувати насичуючу дозу 25-30 мг/кг маси тіла, щоб полегшити швидке досягнення цільової мінімальної концентрації ванкоміцину в сироватці.
Новонароджені у віці від першого місяця життя та діти до 12 років:
Рекомендована доза становить 10-15 мг/кг маси тіла кожні 6 годин.
Новонароджені (від народження до 27 днів постнатального віку) та недоношені діти (від народження до очікуваної дати народження плюс 27 днів)
Для визначення схеми дозування для новонароджених необхідно звернутися до лікаря, який має досвід лікування новонароджених. Один з можливих схем дозування ванкоміцину для новонароджених представлений у наступній таблиці:
ПМА: постконцептуальний вік [час, який минув від першого дня останньої менструації до народження (вік вагітності) плюс час, який минув від народження (постнатальний вік)].
Тривалість лікування
Рекомендована тривалість лікування вказана у наступній таблиці. У кожному випадку тривалість лікування повинна бути адаптована до типу та тяжкості інфекції, а також до індивідуальної клінічної реакції.

* Продовжувати до моменту, коли не буде необхідним подальше видалення гангренозних тканин, стан пацієнта покращиться та пацієнт не буде мати лихоманки протягом 48-72 годин.
** У випадку околосуглобових інфекцій суглобів необхідно розглянути можливість тривалого перорального супресивного лікування у випадку інфекцій суглобних протезів відповідними антибіотиками.
*** Тривалість та необхідність застосування комбінованого лікування залежать від типу клапана та мікроорганізму.
Особливі групи пацієнтів
Пацієнти похилого віку
У зв'язку з віковим обмеженням функції нирок може бути необхідне застосування менших підтримуючих доз.

Пероральне введення

Пацієнти у віці 12 років і старші
Лікування інфекцій, викликаних бактеріями Clostridium difficile(інфекція Clostridium difficile, CDI).
Рекомендована доза ванкоміцину становить 125 мг кожні 6 годин протягом 10 днів у випадку першого епізоду не важкої CDI. Ця доза може бути збільшена до 500 мг кожні 6 годин протягом 10 днів у випадку важкої або ускладненої хвороби. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 2 г.
У пацієнтів з多епізодними рецидивами можна розглянути лікування поточного епізоду CDI ванкоміцином у дозі 125 мг чотири рази на добу протягом 10 днів, а потім поступове зменшення дози до 125 мг на добу або застосування пульсуючої схеми, тобто 125-500 мг/добу кожні 2-3 дні протягом щонайменше 3 тижнів.
Новонароджені, немовлята та діти до 12 років
Рекомендована доза ванкоміцину становить 10 мг/кг маси тіла кожні 6 годин протягом 10 днів. Максимальна добова доза не повинна бути більшою за 2 г.
Може бути необхідне коригування тривалості лікування ванкоміцином залежно від клінічного перебігу хвороби в кожному випадку. Наскільки це можливо, необхідно припинити застосування підозрюваного антибактеріального засобу. Необхідно забезпечити адекватне補ення рідини та електролітів.
Контроль концентрації ванкоміцину в сироватці
Частота терапевтичного контролю лікарського засобу (ТДМ) повинна бути адаптована індивідуально до клінічної ситуації та реакції на лікування; частота взяття проб може становити від щоденного взяття проб у деяких нестабільних гемодинамічно пацієнтів до одного разу на тиждень у стабільних пацієнтів з видимою реакцією на лікування. У пацієнтів з нормальною функцією нирок концентрація ванкоміцину в сироватці повинна бути визначена на другий день лікування, безпосередньо перед наступною дозою.
У пацієнтів, які проходять гемодіаліз, концентрація ванкоміцину повинна бути визначена перед початком сеансу гемодіалізу.
Контроль концентрації ванкоміцину в сироватці після перорального введення повинен бути проведений у пацієнтів з запальними захворюваннями кишечника.
Мінімальна терапевтична концентрація ванкоміцину в крові повинна становити 10-20 мг/л, залежно від місця інфекції та чутливості патогену. Клінічні лабораторії зазвичай рекомендують мінімальну концентрацію 15-20 мг/л, яка забезпечує краще покриття мікроорганізмів, які належать до групи чутливих з значенням МІК ≥1 мг/л.
При передбаченні індивідуального дозування корисними можуть бути методи, засновані на моделях. Підхід, заснований на моделях, можна застосовувати при розрахунку індивідуальної початкової дози, а також при зміні доз залежно від результатів ТДМ.
Спосіб введення
Внутрішньовенне введення
Ванкоміцин зазвичай вводиться внутрішньовенно у вигляді переривчастої інфузії; рекомендації щодо дозування, представлені в цьому пункті для внутрішньовенної інфузії, відносяться до цього способу введення.
Ванкоміцин повинен бути введений тільки у вигляді повільної внутрішньовенної інфузії, яка триває щонайменше 1 годину або з максимальною швидкістю 10 мг/хв (триваліший період) у достатньо розведеному розчині (щонайменше 100 мл на 500 мг або 200 мл на 1000 мг).
Пацієнти з обмеженням подачі рідини можуть отримувати розчин 500 мг/50 мл (1000 мг/100 мл), однак при такому більш високому стężенні збільшується ризик побічних ефектів, пов'язаних з інфузією.
Приготування розчину
Перед застосуванням суху речовину необхідно розчинити у воді для ін'єкцій. Отриманий розчин необхідно подальше розбавити сумісними розчинами для ін'єкцій (див. пункт "Фармацевтична не сумісність", нижче).
Зміст флакона розчиняється у 20 мл води для ін'єкцій, після чого розбавляється далі іншими розчинами для інфузії до об'єму щонайменше 200 мл.
Порошок необхідно розчинити у такій кількості розчинника, щоб концентрація розчину для інфузії не була більшою за 5 мг/мл (тобто 1 г/200 мл).
Можна розглянути можливість застосування тривалої інфузії ванкоміцину, наприклад, у пацієнтів з нестабільним кліренсом ванкоміцину.
Пероральне введення
Зміст однієї флакона необхідно розчинити у 20 мл води.
З приготованого розчину можна приймати окремі дози (наприклад, 2,5 мл = 125 мг ванкоміцину) та у невеликій кількості розбавляти та вводити пацієнту для прийому всередину або вводити через желудковий зонд.
До такого розчину можна додати засіб, який покращує смак, наприклад, звичайно використовувані сиропи.
Фармацевтична не сумісність
Розчини ванкоміцину мають низький pH. Змішування їх з іншими речовинами може привести до хімічної або фізичної нестабільності. Кожен розчин для парентерального введення повинен бути оглянутий перед застосуванням на наявність осаду та забарвлення. Змутнення розчину відбувається, якщо розчин ванкоміцину змішується з наступними речовинами:
амінофілін, барбітурати, бензилпеніцилін, гідрохлорид хлорамфеніколу, натрієва сіль хлотіазиду, 21-двугідрофосфат дексаметазону, натрієва сіль гепарину, 21-гідрохлорид гідрокортизону, натрієва сіль метициліну, натрієва сіль нітрофурантоїну, натрієва сіль новобіоцину, натрієва сіль фенітоїну, натрієва сіль сульфадіазину, двое탄оламін сульфафуразолу.
Сумісність з рідинами для інфузії
Для приготування розчину для інфузії можуть бути застосовані наступні рідини:

• вода для ін'єкцій - тільки для розчинення порошку;
• 5% розчин глюкози;
• 0,9% розчин NaCl;
• 5% розчин глюкози з 0,9% розчином NaCl. Розчин ванкоміцину повинен бути введений окремо, якщо тільки не було доведено його фізико-хімічну сумісність з певним розчином для ін'єкцій.

Комбіноване лікування
Якщо застосовується комбіноване лікування ванкоміцином та іншими антибіотиками або хіміотерапевтичними засобами, ці засоби повинні бути введені окремо.