Ванкоміцин гідрохлорид
Ванкоміцин належить до класу антибіотиків, званих «глікопептидами». Дія ванкоміцину полягає у вбиванні певних бактерій, які викликають інфекції.
Ванкоміцин застосовується у всіх вікових групах у вигляді інфузії для лікування наступних важких інфекцій:
інфекції шкіри та підшкірної клітковини;
інфекції кісток і суглобів;
інфекції легень, відомі як «пневмонія»;
інфекції легень, відомі як «пневмонія», набуті в лікарні, включаючи респіраторну пневмонію;
інфекції внутрішньої оболонки серця (ендокардит) та профілактика ендокардиту у пацієнтів, які проходять важкі хірургічні операції.
Ванкоміцин може бути прийнятий усередину у дорослих і дітей для лікування інфекції слизової оболонки тонкого і товстого кишечника, пов'язаної з пошкодженням слизової оболонки (псевдомембранозний коліт), викликаного бактеріями Clostridium difficile.
Ванкоміцин у вигляді порошку використовується для приготування розчину для інфузії або розчину для перорального прийому.
якщо пацієнт має алергію на ванкоміцин
в/м через ризик некрозу в місці введення.
Перш ніж почати лікування лікарським засобом Ванкоміцин Апта-Фарма, обговоріть це з лікарем, фармацевтом
лікарні або медсестрою, якщо:
пацієнт також алергічний на ванкоміцин;
Під час лікування ванкоміцином з'явилися важкі шкірні реакції, включаючи синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, реакції на лікарські засоби з еозинофілією та системними симптомами (DRESS, англ. drug reaction with eosinophilia and systemic symptoms) та гостру генералізовану екзантему пустульоз (AGEP, англ. acute generalized exanthematous pustulosis). Якщо
пацієнт помітить будь-які з цих симптомів, описаних у пункті 4, слід припинити лікування ванкоміцином і негайно звернутися до лікаря.
Під час лікування ванкоміцином обговоріть це з лікарем, фармацевтом лікарні або медсестрою, якщо:
пацієнт приймає ванкоміцин протягом тривалого часу (можливо, потрібно буде проводити аналізи крові та функції печінки та нирок під час лікування);
пацієнт у віці понад 65 років (лікар, ймовірно, буде мусить коригувати дозу);
у пацієнта під час лікування з'явилася будь-яка шкірна реакція;
у пацієнта з'явилася важка або тривала діарея під час або після закінчення лікування ванкоміцином; у такому випадку слід негайно проконсультуватися з лікарем. Це може бути
симптом коліту (псевдомембранозний коліт), який може виникнути під час лікування антибіотиками.
Після введення ванкоміцину в око з'явилися важкі побічні ефекти, які можуть призвести до втрати зору.
Ванкоміцин буде застосовуватися з особливою обережністю у недоношених дітей і молодих немовлят,
оскільки їх нирки ще не повністю розвинені, що може призвести до накопичення ванкоміцину в крові. У цій віковій групі можливо буде потрібно проведення аналізів крові для контролю рівня ванкоміцину в крові.
Повідомте лікаря, фармацевта або медсестру про всі лікарські засоби, які зараз приймає пацієнт, а також про ті, які пацієнт планує приймати. Крім того, не слід приймати нові лікарські засоби без консультації з лікарем.
Наступні лікарські засоби можуть взаємодіяти з ванкоміцином, якщо їх приймати одночасно, наприклад, лікарські засоби, які використовуються для лікування:
Якщо ванкоміцин вводиться одночасно з іншими лікарськими засобами, лікар може призначити аналізи крові для коригування дози.
Одночасне введення ванкоміцину та анестетиків у дітей може призвести до появи червоного кольору шкіри (еритеми) та алергічних реакцій. Аналогічно, одночасне застосування з іншими лікарськими засобами, такими як аміноглікозидні антибіотики, ністероїдні протизапальні лікарські засоби (НПЗ, наприклад, ібупрофен) або амфотеріцин Б (лікарський засіб, який використовується для лікування грибкових інфекцій) або піперацилін з тазобактамом (у разі застосування позащиткових препаратів), може збільшити ризик пошкодження нирок, у зв'язку з чим можливо буде потрібно частіше проводити аналізи крові та функції нирок.
Вагітність
Якщо пацієнтка вагітна, підозрює, що може бути вагітна або планує вагітність, вона повинна проконсультуватися з лікарем перед прийняттям цього лікарського засобу. Лікарський засіб Ванкоміцин Апта-Фарма можна застосовувати під час вагітності та у період годування грудьми тільки у разі абсолютної необхідності. Лікар вирішить, чи повинна пацієнтка приймати лікарський засіб Ванкоміцин Апта-Фарма.
Годування грудьми
Пацієнтка повинна повідомити лікаря, якщо вона годує грудьми, оскільки лікарський засіб Ванкоміцин Апта-Фарма проникає в грудне молоко. Лікар вирішить, чи дійсно необхідний ванкоміцин або чи пацієнтка повинна припинити годування грудьми.
Ванкоміцин Апта-Фарма не має впливу або має незначний вплив на здатність керувати транспортними засобами та обслуговувати машини.
Пацієнт буде отримувати лікарський засіб Ванкоміцин Апта-Фарма, який вводиться медичним персоналом під час перебування в лікарні. Лікар вирішить, яку дозу лікарського засобу пацієнт повинен отримувати щодня та як тривало повинно тривати лікування.
Введена доза залежить від:
Дозування встановлюється залежно від маси тіла пацієнта. Дозу зазвичай вводять у вигляді інфузії у розмірі 15-20 мг на кожний кілограм маси тіла. Ця доза зазвичай вводиться кожні 8-12 годин.
У деяких випадках лікар може вирішити застосувати початкову дозу до 30 мг на кожний кілограм маси тіла. Не слід перевищувати максимальну добову дозу 2 г.
Діти від першого місяця та діти до 12 років
Дозування встановлюється залежно від маси тіла пацієнта. Дозу зазвичай вводять у вигляді інфузії у розмірі 10-15 мг на кожний кілограм маси тіла. Ця доза зазвичай вводиться кожні 6 годин.
Недоношені діти та новонароджені (від 0 до 27 днів)
Дозу обчислюють залежно від віку плода [час, який минув від першого дня останньої менструації матері до народження (вік вагітності) плюс час, який минув від народження дитини (постнатальний вік)].
У пацієнтів похилого віку, пацієнтів з ожирінням, жінок під час вагітності та пацієнтів із порушеннями функції нирок, включаючи тих, хто проходить діаліз, можливо буде потрібно застосувати іншу дозу.
Тривалість лікування залежить від типу інфекції, яка виникла у пацієнта, і може становити від 1 до 6 тижнів.
Тривалість лікування може бути змінною залежно від реакції пацієнта на лікування.
Під час лікування пацієнт може проходити аналізи крові та аналіз сечі, а також може проходити слухові тести для виявлення ознак можливих побічних ефектів.
Рекомендована доза становить 125 мг кожні 6 годин. У деяких випадках лікар може вирішити застосувати більшу добову дозу, максимально 500 мг кожні 6 годин. Не слід перевищувати максимальну добову дозу 2 г.
Якщо пацієнт мав раніше інші порушення (інфекція слизової оболонки), можливо буде потрібно застосувати іншу дозу та тривалість лікування.
Новонароджені, немовлята та діти до 12 років
Рекомендована доза становить 10 мг на кожний кілограм маси тіла. Ця доза зазвичай вводиться кожні 6 годин.
Не слід перевищувати максимальну добову дозу 2 г.
Внутрішньовенна інфузія означає, що лікарський засіб протікає з пляшки або мішка для інфузії через трубку до однієї з кровоносних судин тіла пацієнта. Лікар або медсестра завжди будуть вводити ванкоміцин у кров, а не в м'яз.
Ванкоміцин буде вводитися в вену протягом щонайменше 60 хвилин.
У разі застосування для лікування порушень травної системи (тзв. псевдомембранозного коліту) лікарський засіб повинен бути введений у вигляді розчину для перорального прийому (пацієнт буде приймати лікарський засіб усередину).
Тривалість лікування
Тривалість лікування залежить від типу інфекції, яка виникла у пацієнта, і може становити кілька тижнів.
Тривалість лікування може бути змінною залежно від реакції пацієнта на лікування.
Під час лікування пацієнт може проходити аналізи крові та аналіз сечі, а також може проходити слухові тести для виявлення ознак можливих побічних ефектів.
Оскільки лікарський засіб буде вводитися пацієнту під час перебування в лікарні, малоймовірно, що ванкоміцин буде введений у надмірній кількості. У разі будь-яких сумнівів слід негайно повідомити про це лікаря або медсестру.
У разі будь-яких подальших сумнівів, пов'язаних з застосуванням цього лікарського засобу, слід звернутися до лікаря, фармацевта або медсестри.
Як і будь-який лікарський засіб, цей лікарський засіб може викликати побічні ефекти, хоча вони не виникнуть у кожного пацієнта.
повідомити лікаря.
ванкоміцином і негайно звернутися до лікаря:
Всмоктування ванкоміцину з травної системи незначне. Однак, якщо пацієнт має стан запалення травної системи, а особливо, якщо він також має порушення функції нирок, можуть виникнути побічні ефекти, такі самі, як після введення ванкоміцину у вигляді інфузії.
Якщо виникли будь-які побічні ефекти, включаючи ті, які не наведені в цій інформації, слід повідомити про це лікаря, фармацевта або медсестру. Побічні ефекти можна повідомляти безпосередньо до Департаменту моніторингу побічних ефектів лікарських засобів Міністерства охорони здоров'я України:
вул. Миколи Амосова, 7
03057 Київ
Телефон: +38 (044) 206-14-14
Факс: +38 (044) 206-14-14
Веб-сайт: https://smz.ezdrowie.gov.pl
Побічні ефекти також можна повідомляти відповідальному суб'єкту.
Звітність про побічні ефекти дозволить зібрати більше інформації про безпеку застосування лікарського засобу.
До реконституції:
Зберігати при температурі нижче 25 °C.
Лікарський засіб слід зберігати в місці, недоступному для дітей.
Не застосовувати цей лікарський засіб після закінчення терміну придатності (EXP), вказаного на етикетці та картонній упаковці. Термін придатності означає останній день вказаного місяця.
Лікарських засобів не слід викидати у каналізацію або домашні контейнери для відходів. Слід запитати у фармацевта, як видалити лікарські засоби, які вже не використовуються. Таке поводження допоможе захистити навколишнє середовище.
Стабільність розчину після реконституції та подальшого розбавлення вказана нижче в інформації для фахівців медичного персоналу.
Активною речовиною лікарського засобу є ванкоміцин (у вигляді гідрохлориду).
Ванкоміцин Апта-Фарма 500 мг
Кожна флакон містить 500 мг ванкоміцину, що відповідає 500 000 ОД.
Ванкоміцин Апта-Фарма 1000 мг
Кожна флакон містить 1000 мг ванкоміцину, що відповідає 1 000 000 ОД.
Ванкоміцин Апта-Фарма, 500 мг: порошок розміщений у флаконі об'ємом 10 мл з прозорого, безбарвного скла типу I, з пробкою з гуму хлорбутилової та білою алюмінієвою-поліпропіленовою кришкою, з самоклеючою ідентифікаційною етикеткою.
Ванкоміцин Апта-Фарма, 1000 мг: порошок розміщений у флаконі об'ємом 20 мл з прозорого, безбарвного скла типу I, з пробкою з гуму хлорбутилової та синьою алюмінієвою-поліпропіленовою кришкою, з самоклеючою ідентифікаційною етикеткою.
Картонна упаковка містить 10 флаконів.
Ванкоміцин Апта-Фарма, 500 мг
Кожна флакон містить ванкоміцин гідрохлорид, що відповідає 500 мг ванкоміцину.
Після реконституції у 10 мл стерильної води для ін'єкцій отримується розчин із концентрацією 50 мг/мл, а після подальших розбавлень розчин із концентрацією 5 мг/мл.
Ванкоміцин Апта-Фарма, 1000 мг
Кожна флакон містить ванкоміцин гідрохлорид, що відповідає 1000 мг ванкоміцину.
Після реконституції у 20 мл стерильної води для ін'єкцій отримується розчин із концентрацією 50 мг/мл, а після подальших розбавлень розчин із концентрацією 5 мг/мл.
Апта Медіка Інтернаціональ д.о.о.
вул. Лікозар'єва, 6
1000 Любляна
Словенія
Лабораторіо Реіг Йофре С.А.
вул. Гран Капітан, 10
08970 Сант Жоан Деспі, Барселона
Іспанія
Назва країни-члена | Назва лікарського засобу |
Австрія | Ванкоміцин Апта-Фарма 500 мг порошок для концентрату розчину для інфузії Ванкоміцин Апта-Фарма 1000 мг порошок для концентрату розчину для інфузії |
Болгарія | Ванкоміцин Апта-Фарма 500 мг порошок для концентрату розчину для інфузії Ванкоміцин Апта-Фарма 1000 мг порошок для концентрату розчину для інфузії |
Хорватія | Ванкоміцин Апта-Фарма 500 мг порошок для концентрату розчину для інфузії Ванкоміцин Апта-Фарма 1000 мг порошок для концентрату розчину для інфузії |
Чехія | Ванкоміцин Апта-Фарма |
Мальта | Ванкоміцин Апта-Фарма 500 мг порошок для концентрату розчину для інфузії Ванкоміцин Апта-Фарма 1000 мг порошок для концентрату розчину для інфузії |
Польща | Ванкоміцин Апта-Фарма |
Румунія | Ванкоміцин Апта-Фарма 500 мг порошок для концентрату розчину для інфузії Ванкоміцин Апта-Фарма 1000 мг порошок для концентрату розчину для інфузії |
Словенія | Ванкоміцин Апта-Фарма 500 мг порошок для концентрату розчину для інфузії Ванкоміцин Апта-Фарма 1000 мг порошок для концентрату розчину для інфузії |
Угорщина | Ванкоміцин Апта-Фарма 500 мг порошок для концентрату розчину для інфузії Ванкоміцин Апта-Фарма 1000 мг порошок для концентрату розчину для інфузії |
Антибіотики застосовуються для лікування бактеріальних інфекцій. Вони неефективні у разі вірусних інфекцій.
Якщо лікар призначив пацієнтові антибіотики, вони необхідні для лікування конкретної, наявної хвороби.
Незважаючи на застосування антибіотиків, деякі бактерії можуть виживати або продовжувати розмножуватися. Це явище називається резистентністю; іноді лікування антибіотиками стає неефективним.
Неправильне застосування антибіотиків збільшує резистентність. Пацієнт може навіть сприяти виникненню резистентності та тим самим затримати одужання або зменшити ефективність антибіотикотерапії, якщо не буде дотримуватися належного:
У зв'язку з цим, щоб зберегти ефективність цього лікарського засобу, слід:
______________________________________________________________________________________
Ця інформація є частиною характеристики лікарського засобу, яка має допомогти у введенні лікарського засобу Ванкоміцин Апта-Фарма. Оцінюючи доцільність застосування у конкретного пацієнта, лікар повинен ознайомитися з характеристикою лікарського засобу.
Тільки для внутрішньовенної інфузії. Не слід вводити внутрішньом'язово.
Приготування реконституованого розчину
Зміст кожної 500 мг флакона розчинити у 10 мл стерильної води для ін'єкцій.
Зміст кожної 1000 мг флакона розчинити у 20 мл стерильної води для ін'єкцій.
Один мл розчину після реконституції містить 50 мг ванкоміцину.
Вигляд реконституованого розчину
Після реконституції розчин прозорий і безбарвний без твердих частинок.
Приготування готового розбавленого розчину для інфузії
Підходящими розбавниками є:
Перервана інфузія
Реконституований розчин, який містить 500 мг ванкоміцину (50 мг/мл), слід спочатку розбавити у щонайменше 100 мл розбавника (для отримання 5 мг/мл).
Реконституований розчин, який містить 1000 мг ванкоміцину (50 мг/мл), слід спочатку розбавити у щонайменше 200 мл розбавника (для отримання 5 мг/мл).
Концентрація ванкоміцину в розчині для інфузії не повинна перевищувати 5 мг/мл.
Жодену дозу слід вводити повільно внутрішньовенно зі швидкістю не більше 10 мг/хв протягом щонайменше 60 хвилин або довше.
Тривала інфузія
Слід застосовувати тільки у разі, якщо перервана інфузія неможлива.
Дві-чотири флакони, які містять 500 мг ванкоміцину (1-2 г), або одну-дві флакони, які містять 1000 мг ванкоміцину (1-2 г), можна розчинити у відповідній кількості вищезазначеного розбавника та вводити за допомогою капельниці, щоб протягом 24 годин пацієнт отримав призначену добову дозу.
Вигляд розбавленого розчину
Після розбавлення розчин прозорий і безбарвний без твердих частинок.
Перед введенням розчинів після реконституції та розбавлення слід оглянути на наявність твердих частинок та забарвлення. Слід використовувати тільки прозорий і безбарвний розчин без твердих частинок.
У разі перорального введення розчини, які містять 500 мг та 1000 мг ванкоміцину, можна розбавити у 30 мл води та введені пацієнтові або вводити через назогастральний зонд.
Термін придатності розчину після реконституції:
Розчин після реконституції з водою для ін'єкцій зберігає стабільність протягом 24 годин при температурі 2-8 °C. З мікробіологічної точки зору розчин слід використовувати негайно.
Термін придатності розбавленого розчину:
Встановлено хімічну та фізичну стабільність:
З мікробіологічної точки зору лікарський засіб слід використовувати негайно.
Пацієнти з порушеннями функції нирок
У дорослих пацієнтів та у дітей і підлітків з порушеннями функції нирок слід враховувати початкову дозу, а потім визначення мінімальної ефективної концентрації ванкоміцину в сироватці, а не запланований схему лікування, особливо у пацієнтів з важкими порушеннями функції нирок або тих, хто проходить лікування ниркової недостатності (англ. renal replacement therapy, RRT) через численні змінні чинники, які впливають на концентрацію ванкоміцину у таких пацієнтів.
У пацієнтів з легкими або помірними порушеннями функції нирок не слід зменшувати початкову дозу. У пацієнтів з важкими порушеннями функції нирок бажаніше збільшення інтервалів між введеннями доз, а не застосування менших добових доз.
Слід належним чином оцінити одночасно застосовувані інші лікарські засоби, які можуть зменшити кліренс ванкоміцину та (або) посилити його побічні ефекти (див. пункт 4.4 ХПЗ).
Ванкоміцин видаляється з організму лише у незначній мірі під час перериваної гемодіалізу. Однак застосування мембран з високою проникністю або тривалого лікування ниркової недостатності (англ. continuous renal replacement therapy, CRRT) збільшує кліренс ванкоміцину, і зазвичай потрібно введення додаткових доз (зазвичай після сеансу гемодіалізу у разі перериваної гемодіалізу).
Розчини ванкоміцину мають низький pH і це може викликати хімічну або фізичну нестабільність у разі змішування з іншими речовинами. Слід уникати змішування ванкоміцину з алкалічними розчинами.
Цього лікарського засобу не слід змішувати з іншими розчинами для інфузії, крім розчину хлориду натрію 9 мг/мл (0,9%), розчину глюкози 50 мг/мл (5%), лактатного рінгер-Локка або ацетатного рінгер-Локка.
Є запитання про цей препарат чи свої симптоми? Запишіться на відеоприйом — лікар пояснить лікування та, за потреби, оформить рецепт.