Лізимакс

Укладена інструкція: інформація для пацієнта

Лізімакс

684 мг, покриті таблетки

Ібупрофен лізинат

Необхідно уважно ознайомитися з вмістом інструкції перед застосуванням препарату, оскільки вона містить важливу інформацію для пацієнта.

Цей препарат завжди слід застосовувати точно так, як описано в інструкції для пацієнта або згідно з рекомендаціями лікаря, фармацевта або медсестри.

• Необхідно зберегти цю інструкцію, щоб у разі потреби знову її прочитати.
• Якщо потрібна порада або додаткова інформація, слід звернутися до фармацевта.
• Якщо в пацієнта виникнуть будь-які побічні ефекти, включаючи всі можливі побічні ефекти, не перелічені в інструкції, слід повідомити про це лікаря, фармацевта або медсестру. Див. пункт 4.
• Якщо після закінчення 3 днів (у разі гарячки) та 5 днів (в інших випадках) не відбулося покращення або пацієнт відчуває себе гірше, слід звернутися до лікаря.

Зміст інструкції

• 1. Що таке препарат Лізімакс і для чого він застосовується
• 2. Важливі відомості перед застосуванням препарату Лізімакс
• 3. Як застосовувати препарат Лізімакс
• 4. Можливі побічні ефекти
• 5. Як зберігати препарат Лізімакс
• 6. Зміст упаковки і інші відомості

1. Що таке препарат Лізімакс і для чого він застосовується

Препарат Лізімакс містить ібупрофен у вигляді ібупрофену лізинату. Ібупрофен належить до групи нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП), які мають болегасну, жарознижуючу і протизапальну дію. Лізин збільшує розчинність ібупрофену, що дозволяє швидше його всмоктування.
Показаннями для застосування препарату є:

• фаза гострого болю голови при мігрені з аурою або без аури,
• напружений біль голови,
• больові стани (наприклад, біль у спині, біль зубів, біль м'язів, біль суглобів, болюче місячне, невралгія),
• болі при простуді та грипі,
• гарячка різного походження (в тому числі при грипі, простуді або інших інфекційних захворюваннях).

2. Важливі відомості перед застосуванням препарату Лізімакс

Коли не застосовувати препарат Лізімакс:

• якщо пацієнт має алергію на активну речовину або будь-який з інших компонентів цього препарату (перелічених у пункті 6),
• якщо пацієнт має алергію на інші нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП),
• у пацієнтів з активним або перенесеним виразковим захворюванням шлунка і (або) дванадцятипалої кишки, перфорацією (прободенням) або кровотечею, а також при застосуванні НПЗП,

1 / 7

• у пацієнтів, у яких під час лікування аспірином або іншими нестероїдними протизапальними препаратами раніше спостерігалися симптоми алергії у вигляді катару, кропив'янки, задухи або бронхіальної астми,
• у пацієнтів з важкою нирковою недостатністю, важкою печінковою недостатністю або важкою серцевою недостатністю,
• в останні 3 місяці вагітності,
• якщо спостерігається кровотеча в мозку (кровотеча з мозкових судин) або інші кровотечі,
• якщо спостерігаються порушення згортання крові, кровотечна хвороба (склонність до кровотеч) або порушення кровотворення невідомої етіології.

Попередження та заходи обережності

Перед початком застосування Лізімаксу слід обговорити це з лікарем або фармацевтом або медсестрою.
Необхідно бути особливо обережним при застосуванні препарату Лізімакс:

• якщо пацієнт приймає інші обезболювальні препарати групи НПЗП або аспірин у добовій дозі понад 75 мг,
• якщо в пацієнта виявлені деякі захворювання шкіри (системний червоний вовчак, змішане захворювання сполучної тканини),
• якщо в пацієнта виявлені захворювання травної системи та хронічні запальні захворювання кишечника (виразкове захворювання товстої кишки, хвороба Крона),
• якщо в пацієнта виявлені захворювання серця, такі як серцева недостатність, стенокардія (біль у грудній клітці), пацієнт мав інфаркт міокарда, операцію шунтування, спостерігається захворювання периферичних артерій (погане кровообіг у ногах через звуження або блокування артерій) або якщо пацієнт переніс інсульт (в тому числі міні-інсульт або транзиторну ішемічну атаку - ТІА),
• якщо в пацієнта виявлені порушення функції нирок,
• якщо в пацієнта виявлені захворювання печінки,
• після останньої важкої операції,
• якщо спостерігається обезводнення через підвищене ризик ниркової недостатності,
• у разі наявності目前 або в минулому астми, хронічного катару, поліпів носа або алергічних захворювань можливе виникнення задухи,
• під час застосування інших препаратів, які можуть збільшувати ризик виникнення виразок або кровотеч, таких як пероральні кортикостероїди (наприклад, преднізолон), препарати, що розріджують кров (наприклад, аценокумарол), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (антidepressивні препарати) та препарати, що перешкоджають агрегації тромбоцитів (як аспірин).

Джерельне застосування обезболювальних препаратів може привести до тривалих серйозних проблем з нирками.
Необхідно уникати застосування цього препарату одночасно з НПЗП, у тому числі селективними інгібіторами циклооксигенази-2.
Алергічні реакції
Зафіксовано випадки важких алергічних реакцій, пов'язаних з застосуванням препарату Лізімакс. Якщо з'являються: будь-яка висипка на шкірі, зміни на слизових оболонках, пухирі або інші симптоми алергії, слід припинити прийом препарату Лізімакс і негайно звернутися за медичною допомогою, оскільки це можуть бути перші симптоми дуже важкої алергічної реакції. Див. пункт 4.
Прийом протизапальних і обезболювальних препаратів, таких як ібупрофен, може бути пов'язаний з незначним збільшенням ризику інфаркту міокарда або інсульту, особливо при застосуванні великих доз. Не слід перевищувати рекомендовану дозу і тривалість лікування.
Перед застосуванням препарату Лізімакс пацієнт повинен обговорити лікування з лікарем або фармацевтом, якщо:

• в пацієнта спостерігаються захворювання серця, такі як серцева недостатність, стенокардія (біль у грудній клітці), пацієнт мав інфаркт міокарда, операцію шунтування, спостерігається захворювання периферичних артерій (погане кровообіг у ногах через звуження або блокування артерій) або якщо пацієнт переніс інсульт (в тому числі міні-інсульт або транзиторну ішемічну атаку - ТІА),

2 / 7

• пацієнт страждає від артеріальної гіпертензії, цукрового діабету, спостерігається підвищене рівень холестерину, в родині пацієнта спостерігалися захворювання серця або інсульт, або якщо пацієнт палить,
• в пацієнта спостерігається інфекція - див. нижче, пункт «Інфекції».

Інфекції
Лізімакс може маскувати симптоми інфекції, такі як гарячка і біль. У зв'язку з цим Лізімакс може затримувати застосування відповідного лікування інфекції, а в результаті збільшувати ризик ускладнень. Це було спостережено при бактеріальному пневмонії та бактеріальних інфекціях шкіри, пов'язаних з вітрянкою. Якщо пацієнт приймає цей препарат під час інфекції, а симптоми інфекції тривають або погіршуються, слід негайно звернутися до лікаря.
У осіб похилого віку спостерігається підвищене ризик побічних ефектів при застосуванні препаратів групи НПЗП, особливо тих, що стосуються шлунка і кишечника. Пацієнти, у яких раніше спостерігалися побічні ефекти в травній системі, особливо особи похилого віку, повинні повідомляти про будь-які нетипові симптоми в області живота (особливо кровотечі з травної системи), особливо на початковому етапі лікування.
У осіб з нирковою недостатністю або печінковою недостатністю під час тривалого застосування ібупрофену рекомендується регулярний контроль функції печінки, нирок, а також морфології крові. У пацієнтів з легкою або середньою недостатністю нирок або печінки доза повинна бути мінімальною і застосовуватися протягом мінімального часу, необхідного для контролю симптомів.
Діти
Препарат Лізімакс не призначений для дітей молодше 12 років.

Препарат Лізімакс і інші препарати

Необхідно повідомити лікаря або фармацевта про всі препарати, які пацієнт зараз приймає, а також про препарати, які пацієнт планує приймати.
Препарат Лізімакс може впливати на дію інших препаратів або інші препарати можуть впливати на дію препарату Лізімакс. Наприклад:

• кортикостероїди (наприклад, преднізолон), оскільки вони можуть збільшувати ризик виразок або кровотеч з травної системи,
• інші препарати групи НПЗП (в тому числі інгібітори COX-2, такі як целекоксиб або еторикоксиб),
• препарати, що мають антикоагулянтну дію (тобто розріджують кров або запобігають утворенню тромбів, такі як аспірин - ацетилсаліцилова кислота, варфарин, тиклопідин),
• препарати, що знижують артеріальний тиск (інгібітори АПФ, такі як каптоприл, бета-адреноблокатори, такі як препарати, що містять атенолол, антагоністи рецепторів ангіотензину II, такі як лосартан),
• препарати, що перешкоджають агрегації тромбоцитів (такі як аспірин) і селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (антidepressивні препарати), оскільки вони збільшують ризик побічних ефектів в травній системі,
• препарати, що застосовуються при артеріальній гіпертензії, і діуретики, оскільки препарати групи НПЗП можуть знижувати дію цих препаратів і існує ризик пошкодження нирок,
• літій (препарат, що застосовується при депресії), оскільки може збільшуватися дія літію,
• метотрексат (препарат, що застосовується при лікуванні пухлин або ревматичних захворювань), оскільки може збільшуватися дія метотрексату,
• такролімус (препарат, що гальмує імунну відповідь), оскільки існує ризик токсичного впливу на нирки,
• циклоспорин (препарат, що гальмує імунну відповідь), оскільки існує обмежена інформація про підвищений ризик токсичного впливу на нирки,
• зидовудин (препарат, що застосовується при лікуванні СНІДу), оскільки застосування препарату Лізімакс може збільшувати ризик кровотечі в суглобах або кровотечі, що призводить до набухання (у пацієнтів з гемофілією з позитивним результатом тесту на наявність антитіл до ВІЛ),

3 / 7

• похідні сульфонілмочевини (препарати, що застосовуються при лікуванні цукрового діабету): можуть спостерігатися клінічні взаємодії між цими препаратами та препаратами групи НПЗП. Рекомендується контроль рівня глюкози в крові.
• пробенецид і сульфінпіразон (препарати, що застосовуються при лікуванні подагри): можуть затримувати виведення ібупрофену,
• глікозиди наперстянки, фенітоїн і літій: ібупрофен може збільшувати рівень цих препаратів в крові,
• антібіотики групи хінолонів: можуть збільшувати ризик виникнення судом,
• холестирамін: може затримувати і зменшувати всмоктування препаратів групи НПЗП,
• вориконазол і флуконазол (препарати, що застосовуються при лікуванні грибкових інфекцій): можуть збільшувати вплив препаратів групи НПЗП.

Також інші препарати можуть піддаватися впливу або мати вплив на лікування препаратом Лізімакс. Тому перед застосуванням препарату Лізімакс з іншими препаратами завжди слід poradитися з лікарем або фармацевтом.

Застосування препарату Лізімакс з алкоголем

Під час застосування ібупрофену у великих дозах і одночасному вживанні алкоголю можуть спостерігатися симптоми з боку нервової системи, такі як втома і головний біль, що може привести до порушення концентрації уваги.

Вагітність, годування грудьми і вплив на фертильність

Якщо пацієнтка вагітна або годує грудьми, підозрює, що може бути вагітна або планує мати дитину, вона повинна проконсультуватися з лікарем або фармацевтом перед застосуванням цього препарату.
Вагітність
У перші 6 місяців вагітності не рекомендується застосування препарату, якщо це не абсолютно необхідно.
Під час останніх 3 місяців вагітності не слід приймати препарат, оскільки це може збільшувати ризик ускладнень у матері та дитини під час пологів.
Годування грудьми
Ібупрофен у невеликій кількості проникає в грудне молоко жінок, які годують. При короткочасному прийомі ібупрофену у рекомендованих дозах шкідливий вплив на немовлят здається малоймовірним.
Фертильність
Ібупрофен може ускладнювати запліднення. Якщо пацієнтка планує вагітність або має проблеми з заплідненням, вона повинна повідомити про це лікаря.

Проведення транспортних засобів і обслуговування машин

Короткочасне застосування препарату, згідно з рекомендованою дозуванням, не має впливу або має незначний вплив на здатність керувати транспортними засобами і обслуговувати машини.

3. Як застосовувати препарат Лізімакс

Цей препарат завжди слід застосовувати точно так, як описано в інструкції для пацієнта або згідно з рекомендаціями лікаря, фармацевта або медсестри. У разі сумнівів слід звернутися до лікаря, фармацевта або медсестри.
Препарат застосовується перорально. Таблетку можна розділити на дві рівні дози.
Дорослі і підлітки старше 12 років
Початкова доза: половина або 1 покрита таблетка.
Потім, якщо необхідно: половина або 1 покрита таблетка кожні 4 – 6 годин.
Максимальна добова доза: 3 покритих таблетки (1200 мг ібупрофену).
Покриті таблетки слід ковтати, запивючи достатньою кількістю рідини.
Необхідно застосовувати мінімальну ефективну дозу протягом мінімального терміну, необхідного для полегшення симптомів. Якщо під час інфекції її симптоми (такі як гарячка і біль) тривають або погіршуються, слід негайно звернутися до лікаря (див. пункт 2).
Особи похилого віку
Необхідності зміни дозування препарату в осіб похилого віку немає. Через профіль потенційних побічних ефектів рекомендується, щоб особи похилого віку були особливо обережно спостережені.
Особи з нирковою недостатністю або печінковою недостатністю
Під час тривалого застосування ібупрофену рекомендується регулярний контроль функції печінки, нирок, а також морфології крові. У пацієнтів з легкою або середньою недостатністю нирок або печінки доза повинна бути мінімальною і застосовуватися протягом мінімального часу, необхідного для контролю симптомів.
Препарат призначений для короткочасного застосування. Без рекомендації лікаря не слід застосовувати препарат довше 3 днів (у разі гарячки) та 5 днів (в інших випадках).
Застосування у дітей
Препарат Лізімакс не призначений для дітей молодше 12 років.

Застосування більшої ніж рекомендована дози Лізімакс

Якщо пацієнт застосував більшу ніж рекомендовану дозу препарату Лізімакс або якщо дитина випадково прийняла препарат, слід завжди звернутися до лікаря або звернутися до найближчої лікарні, щоб отримати думку про можливу загрозу для здоров'я і пораду щодо дій, які слід вчинити в такому випадку.
Симптоми можуть включати нудоту, біль у шлунку, блювоту (можуть спостерігатися сліди крові), головний біль, звук у вухах, дезорієнтацію і нистагм. Після прийому великої дози спостерігалися сонливість, біль у грудній клітці, серцебиття, втрату свідомості, судоми (головним чином у дітей), слабкість і головокружіння, кров у сечі, відчуття холоду і проблеми з диханням.
Можуть також спостерігатися: мигання повік, рідко низький артеріальний тиск, зміни у складі крові, порушення функції нирок.
Можна розглянути пероральне введення активованого вугілля протягом 1 години після прийому препарату.

Пропуск застосування препарату Лізімакс

Не слід застосовувати подвійну дозу для компенсації пропущеної дози.
У разі будь-яких подальших сумнівів, пов'язаних з застосуванням цього препарату, слід звернутися до лікаря, фармацевта або медсестри.

4. Можливі побічні ефекти

Як і будь-який препарат, цей препарат може викликати побічні ефекти, хоча вони не спостерігаються у всіх.
Виникнення побічних ефектів можна зменшити шляхом застосування мінімальної ефективної дози протягом мінімального терміну, необхідного для полегшення симптомів.
Необхідно припинити застосування препарату і негайно звернутися до лікаря, якщо в пацієнта виникнуть:

• симптоми виразки або кровотечі з травної системи, такі як: сильний біль у животі, чорний кал, кров'янистий блювотний маса;
• симптоми алергічної реакції (в тому числі рідкісних, але серйозних), такі як: висипка і свербіж, загострення астми, порушення з боку дихальної системи (наприклад, необґрунтоване свистіння або труднощі з диханням), набряк обличчя, язика або горла, серцебиття, зниження артеріального тиску;

5 / 7

• симптоми важких алергічних реакцій, таких як: висипка, що охоплює все тіло, лущення, утворення пухирів і відшарування шарів шкіри.

Особи похилого віку, які приймають цей препарат, належать до групи підвищеного ризику виникнення проблем, пов'язаних з побічними ефектами.
Побічні ефекти, що спостерігаються часто (у 1-10 пацієнтів на 100):

• запалення шлунка, біль у животі, нудота, блювота, метеоризм з відхідним газом, діарея, запор.

Побічні ефекти, що спостерігаються нечасто (у 1-10 пацієнтів на 1000):

• запалення шлунка, товстої кишки і загострення хвороби Крона (запальна хвороба кишечника),
• головний біль, головокружіння, безсоння, збудження, раздражливість або втома,
• порушення зору,
• виразки шлунка, які можуть кровоточити або перфоруватися,
• виразка ротової порожнини і (або) набряк, подразнення ротової порожнини,
• алергічні реакції з висипкою і свербінням, астматичні атаки (з можливим зниженням артеріального тиску).

Побічні ефекти, що спостерігаються рідко (у 1-10 пацієнтів на 10 000):

• шум у вухах (звук у вухах). Побічні ефекти, що спостерігаються дуже рідко (рідше ніж у 1 пацієнта на 10 000):
• запалення стравоходу або підшлункової залози, непрохідність кишечника,
• важкі алергічні реакції, включаючи висипку з червоними плямами і пухирями, які можуть лущитися і супроводжуватися гарячкою, ознобом і болем м'язів, загальним недомоганням, синдромом Стівенса-Джонсона; у виняткових випадках спостерігалися важкі інфекції шкіри під час вітряної віспи,
• зниження виділення сечі нижче норми та набряк (можлива гостра ниркова недостатність або стан запалення); пошкодження нирок або підвищення рівня сечовини в крові (першими симптомами є: зниження виділення сечі, замутнення сечі, кров у сечі, біль у спині, можливий набряк ніг і загальне недомогання),
• проблеми з утворенням кров'яних клітин (першими симптомами є: гарячка, біль у горлі, поверхневе виразкування ротової порожнини, симптоми грипу, сильна втома, кровотечі з носа і шкіри, необґрунтовані або нетипові синяки),
• психотичні реакції і депресія,
• погіршення стану запалення через інфекцію; якщо спостерігаються симптоми інфекції або вони погіршуються під час застосування препарату Лізімакс, слід звернутися до лікаря,
• набряк, підвищений артеріальний тиск, серцебиття, ниркова недостатність, інфаркт міокарда,
• порушення функції печінки або запалення печінки; ниркова недостатність або пошкодження печінки, особливо під час тривалого застосування, проявляються жовтяницею шкіри і очей або світлим калом і темною сечею,
• рідко під час застосування ібупрофену спостерігалися симптоми асептичного менінгіту разом зі шийним напруженням, головним болем, загальним недомоганням, гарячкою або порушеннями свідомості; пацієнти з аутоімунними захворюваннями (системний червоний вовчак, змішане захворювання сполучної тканини) більш схильні до виникнення побічних ефектів. Необхідно негайно звернутися до лікаря у разі їх виникнення.

Частота невідома:

• Можуть спостерігатися важкі алергічні реакції, відомі як синдром DRESS. До симптомів синдрому DRESS належать: висипка шкіри, гарячка, набряк лімфатичних вузлів та підвищення кількості еозинофілів (вид білих кров'яних клітин).
• Червона лущаюча висипка з шероховатістю під шкірою і пухирями, розташована переважно в складках шкіри, на тулубі і верхніх кінцівках, з гарячкою на початку лікування (гостра загальна осутка кіркова). Якщо такі симптоми виникнуть, слід припинити прийом препарату Лізімакс і негайно звернутися за медичною допомогою. Див. також пункт 2. 6 / 7

Прийом таких препаратів, як Лізімакс, може бути пов'язаний з незначним збільшенням ризику інфаркту міокарда (інфаркт міокарда) або інсульту.
Звіт про побічні ефекти
Якщо виникнуть будь-які побічні ефекти, включаючи всі можливі побічні ефекти, не перелічені в інструкції, слід повідомити про це лікаря, фармацевта або медсестру. Побічні ефекти можна повідомляти безпосередньо до Департаменту моніторингу непередбачуваних побічних ефектів лікарських засобів Міністерства охорони здоров'я України
вул. Жовтнева, 33, м. Київ, 04050
тел.: (044) 279-64-04, факс: (044) 279-64-04
Сайт: [www.moz.gov.ua](http://www.moz.gov.ua)
Побічні ефекти також можна повідомляти відповідальній особі.
Звіт про побічні ефекти дозволить зібрати більше інформації про безпеку застосування препарату.

5. Як зберігати препарат Лізімакс

Зберігати при температурі нижче 25°C. Зберігати в оригінальній упаковці, щоб захистити від світла.
Препарат слід зберігати в місці, недоступному для дітей.
Не слід застосовувати цей препарат після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці. Термін придатності позначає останній день вказаного місяця.
Препаратів не слід викидати в каналізацію або домашні контейнери для відходів. Необхідно запитати у фармацевта, як видалити препарати, які вже не використовуються. Таке поводження допоможе захистити навколишнє середовище.

6. Зміст упаковки і інші відомості

Що містить препарат Лізімакс

• Активною речовиною препарату є ібупрофен лізинат. 1 покрита таблетка містить 684 мг ібупрофену лізинату, що відповідає 400 мг ібупрофену.
• Інші компоненти (допоміжні речовини) - мікрокристалічна целюлоза, повідон К30, стеарин магнію; оболонка Опадрі II 85Ф18422 Біла: полівініловий спирт, тальк, макрогол, діоксид титану (Е 171).

Як виглядає Лізімакс і що містить упаковка

Покриті таблетки подовженої форми, обидві сторони опуклі, з гладкою, однорідною поверхнею білого кольору, з двосторонньою рискою поділу.
Одна упаковка препарату містить 10, 15, 20, 30 або 50 покритих таблеток.

Відповідальна особа і виробник

«ПРЕДСІБНІСТВО ВИРОБНИЦТВА ФАРМАЦЕВТИЧНИХ ЗАСОБІВ ХАСКО-ЛЕК» ПАТ
04080, м. Київ, вул. Жовтнева, 33

Інформація про препарат

тел.: (044) 279-64-04
електронна пошта: [[email protected]](mailto:[email protected])
Дата останньої актуалізації інструкції: 10/2020 р.

7 / 7