Ранопріл

Укладена інструкція: інформація для пацієнта

Ранопріл, 5 мг, таблетки
Ранопріл, 10 мг, таблетки
Ранопріл, 20 мг, таблетки
Лізиноприл

Перш ніж використовувати препарат, уважно ознайомтеся з вмістом інструкції, оскільки вона містить важливу інформацію для пацієнта.

• Збережіть цю інструкцію, щоб у разі потреби знову її прочитати.
• Якщо у вас виникнуть будь-які сумніви, зверніться до лікаря або фармацевта.
• Цей препарат призначений лише для особи, якій його призначили. Не передавайте його іншим. Препарат може нашкодити іншій особі, навіть якщо симптоми її хвороби такі самі.
• Якщо в пацієнта виникнуть будь-які побічні ефекти, включаючи ті, які не перелічені в цій інструкції, повідоміть про це лікаря або фармацевта. Див. пункт 4.

НЕ ВЖИВАЙТЕ ПРИ ВАГІТНОСТІ

Зміст інструкції

• 1. Що таке Ранопріл і для чого він використовується
• 2. Інформація, яку потрібно знати до використання препарату Ранопріл
• 3. Як використовувати Ранопріл
• 4. Можливі побічні ефекти
• 5. Як зберігати препарат Ранопріл
• 6. Зміст упаковки і інші відомості

1. Що таке Ранопріл і для чого він використовується

Ранопріл містить лізиноприл (інгібітор конвертази ангіотензину - АСЕ), який гальмує активність
ферменту, що перетворює ангіотензин I в діючу вазоконстрикторну і підвищуючу кров'яний тиск ангіотензин II.
Гальмування конвертази ангіотензину призводить до зменшення концентрації ангіотензину II в крові,
зменшення виділення альдостерону, зниження кров'яного тиску у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та зменшення симптомів серцевої недостатності. Лізиноприл при прийомі всередину всмоктується
приблизно на 25%, наявність їжі не впливає на всмоктування препарату. Максимальна концентрація в сироватці
крові спостерігається через 6 - 8 годин. Період напіввиведення препарату становить приблизно 12 годин. Тривале
прийом препарату Ранопріл не призводить до його кумуляції в крові. У організмі не піддається метаболічним перетворенням, виводиться з сечею у незміненому вигляді.
Ранопріл показаний для лікування:

• артеріальної гіпертензії самостійно і нирково-судинної, як у монотерапії, так і в поєднанні з препаратами інших груп антигіпертензивних засобів;
• серцевої недостатності, у монотерапії або в поєднанні з діуретиками і глікозидами наперстянки;
• гемодинамічно стабільних пацієнтів на ранній (24 години) стадії інфаркту міокарда з метою профілактики розвитку дисфункції лівого шлуночка і серцевої недостатності;
• пацієнтів з цукровим діабетом і гіпертензією, а також супутніми ускладненнями з боку нирок з мікроальбумінурією.

2. Інформація, яку потрібно знати до використання препарату Ранопріл

Коли не використовувати препарат Ранопріл:

• якщо пацієнт має алергію на лізиноприл або будь-який з інших компонентів цього препарату (перелічених у пункті 6);
• якщо у пацієнта колись під час прийому інгібіторів конвертази ангіотензину виник ангіоневротичний набряк, який проявляється набряком обличчя, губ, язика і (або) горла, утрудненим ковтанням, диханням (чуттям задухи);
• якщо у пацієнта існує спадковий або ідіопатичний (самостійний) ангіоневротичний набряк;
• у жінок під час вагітності або годування грудьми;
• якщо пацієнт має цукровий діабет або порушення функції нирок і приймає препарат, який знижує кров'яний тиск, що містить аліскірен;
• якщо пацієнт приймає або приймав препарат, який містить сакубітрил і валсартан (використовується для лікування хронічної серцевої недостатності у дорослих), оскільки збільшується ризик ангіоневротичного набряку (швидкого набряку підшкірної клітковини, в області, наприклад, горла).

Попередження та заходи обережності

Перш ніж почати використовувати препарат Ранопріл, потрібно обговорити це з лікарем, фармацевтом або
медсестрою.
Ранопріл потрібно приймати у дозах, призначених лікарем, протягом усього періоду лікування, навіть
якщо цей період буде дуже довгим.
Не потрібно самостійно, без призначення лікаря, змінювати дози або спосіб прийому препарату,
особливо у разі підвищеного ризику виникнення порушень функції нирок або у пацієнтів з серцевою недостатністю.
Потрібно повідомити лікаря, якщо пацієнт приймає будь-який з наступних препаратів, які використовуються для лікування високого кров'яного тиску:

• антагоніст рецептора ангіотензину II (АІРА), також відомий як сартан - наприклад, валсартан, телмісартан, ірбесартан, особливо якщо у пацієнта є порушення функції нирок, пов'язані з цукровим діабетом,
• аліскірен. Лікар може призначити регулярний контроль функції нирок, кров'яного тиску та рівня електролітів (наприклад, калію) у крові. Див. також підпункт «Коли не використовувати препарат Ранопріл».

Потрібно повідомити лікаря, якщо пацієнт приймає будь-який з наступних препаратів, оскільки
ризик ангіоневротичного набряку може збільшитися (швидкий набряк підшкірної клітковини, в області
такої, як горло):

• інгібітори мТОР (наприклад, темсіролімус, сіролімус, еверолімус - препарати, які найчастіше використовуються для профілактики відторгнення трансплантованого органу або для лікування раку),
• расекадотрил - препарат, який використовується для лікування діареї;
• вільдагліптин - препарат, який використовується для лікування цукрового діабету.

Потрібно повідомити лікаря про прийом інших препаратів, включаючи ті, які доступні без рецепта.
Потрібно повідомити лікаря, зокрема, про прийом препаратів для лікування цукрового діабету - пероральних або
інсуліну, солей літію (які використовуються для лікування депресії), солей золота (які використовуються для лікування
специфічного типу болю або запалення суглобів).
Через підвищений ризик виникнення гіпотонії, яка проявляється, наприклад, головокружінням, порушеннями зору, оmdlіннями, потрібно перед прийомом препарату Ранопріл повідомити лікаря про прийом діуретиків.
Також потрібно повідомити лікаря про будь-які захворювання або порушення, особливо щодо нирок, блювоту та діарею, використання діалізу або безсольової дієти.
Потрібно повідомити лікаря про виникнення будь-яких алергічних реакцій, особливо якщо вони проявлялися набряком обличчя, губ, язика і (або) горла,
утрудненим диханням або ковтанням.
Під час прийому препарату Ранопріл або іншого препарату групи АСЕ може виникнути ангіоневротичний набряк (набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, глотки і (або) горла). У такому випадку потрібно негайно припинити прийом препарату і проконсультуватися з лікарем.
У разі виникнення гіпотонії, яка проявляється, наприклад, порушеннями зору, головокружінням, оmdlіннями, потрібно лігти з піднятими ногами. Якщо симптоми не зникнуть через кілька хвилин, потрібно звернутися до лікаря.
Потрібно бути обережним при прийомі під час терапії препаратом Ранопріл препаратами, які містять калію (у тому числі добавки до дієти) та діуретиками, які зберігають калію.
У пацієнтів з хворобою серця або значним звуженням судин, які постачають мозок, надмірне зниження кров'яного тиску може спричинити інфаркт міокарда або недостатність мозкового кровообігу.
У пацієнтів, які приймають інгібітори АСЕ і піддаються діалізу з використанням високопроникних мембран (high-flux)може виникнути псевдоанafilактична реакція. Перед діалізом потрібно повідомити лікаря про прийом лізиноприлу. Аналогічні реакції спостерігалися під час аферезу ліпопротеїнів низької щільності з використанням сульфату декстрану.
Ці методи не повинні використовуватися у пацієнтів, які приймають інгібітори АСЕ.
У пацієнтів, які приймають лізиноприл і проходять десенсибілізацію до жала комах, може виникнути загрозлива для життя псевдоанafilактична реакція. Лікар призначить припинення препарату на час десенсибілізації або відмову від процедури десенсибілізації.
Потрібно повідомити лікаря про прийом препарату Ранопріл перед загальним знеболюванням для хірургічних процедур.
На початку лікування препаратом Ранопріл може виникнути тимчасове зниження кров'яного тиску, яке проявляється відчуттям надмірної втоми та головокружінням. У разі виникнення таких симптомів потрібно лігти з піднятими ногами, а якщо симптоми не зникнуть через кілька хвилин, звернутися до лікаря.
Для оцінки ефективності лікування та визначення мінімальної ефективної дози лікар може призначити регулярні вимірювання кров'яного тиску, особливо на початку лікування та після зміни дози препарату.
Лікар може призначити регулярний контроль рівня електролітів у сироватці, особливо у пацієнтів з підвищеним ризиком виникнення ниркової недостатності або тих, хто приймає діуретики, які зберігають калію.
У разі виникнення симптомів, таких як: гарячка, збільшення лімфатичних вузлів, запалення мигдалин, носові кровотечі, кровотечі з десен, або надмірна схильність до виникнення синяків на шкірі, потрібно якнайшвидше звернутися до лікаря, оскільки вони можуть бути пов'язані з надмірним зниженням кількості білих кров'яних тілець або тромбоцитів.

Діти та підлітки

Ранопріл досліджувався у дітей. Для отримання додаткової інформації потрібно звернутися до лікаря.
Не рекомендується використання лізиноприлу у дітей віком до 6 років або у дітей з тяжкими порушеннями функції нирок.

Ранопріл та інші препарати

Потрібно повідомити лікаря або фармацевта про всі препарати, які зараз приймає пацієнт,
а також про препарати, які планує приймати. Препарат Ранопріл може впливати на дію інших препаратів, а інші препарати можуть впливати на дію препарату Ранопріл.
Особливо потрібно повідомити лікаря, якщо пацієнт приймає будь-який з наступних препаратів:

• інгібітори мТОР (наприклад, темсіролімус, сіролімус, еверолімус - препарати, які найчастіше використовуються для профілактики відторгнення трансплантованого органу або для лікування раку), расекадотрил (використовується для лікування діареї) або вільдагліптин (використовується для лікування цукрового діабету), оскільки ризик ангіоневротичного набряку може збільшитися (швидкий набряк підшкірної клітковини, в області, наприклад, горла),
• добавки калію (у тому числі замінники кухонної солі), діуретики, які зберігають калію, та інші препарати, які збільшують рівень калію у крові (наприклад, триметоприм і котримоксазол, які є комбінацією триметоприму і сульфаметоксазолу - використовуються для лікування бактеріальних інфекцій; циклоспорин, імунодепресивний препарат, який використовується для профілактики відторгнення трансплантованого органу, а також гепарин, препарат, який використовується для розрідження крові, щоб запобігти утворенню тромбів), оскільки збільшується ризик гіперкаліємії (високого рівня калію у крові). Лікар може призначити зміну дози та (або) застосувати інші заходи обережності, якщо пацієнт приймає антагоніст рецептора ангіотензину II (АІРА) або аліскірен (див. також підпункти «Коли не використовувати препарат Ранопріл» та «Попередження та заходи обережності»).

Для визначення відповідної дози препарату Ранопріл особливо важливо, щоб лікар знав про прийом:
інших препаратів, які знижують кров'яний тиск, діуретиків (мочогінних препаратів),
препаратів, які містять калію (у тому числі замінників кухонної солі), препаратів, які використовуються для лікування цукрового діабету (у тому числі пероральних препаратів для лікування цукрового діабету або інсуліну), літію (препарату, який використовується для лікування певних типів депресії) та деяких препаратів, які використовуються для лікування болю та захворювань суглобів.
Ранопріл, який використовується з діуретиками, може посилювати дію, яка знижує кров'яний тиск.
Індометацин і інші нестероїдні протизапальні препарати (наприклад, ацетилсаліцилова кислота) можуть послаблювати антигіпертензивну дію препарату Ранопріл.
Одночасне застосування препарату Ранопріл та солей літію може призвести до зниження виділення літію.
Лікар призначить регулярне дослідження рівня літію у сироватці та, якщо потрібно, призначить меншу дозу літію.

Вагітність і годування грудьми

Якщо пацієнтка вагітна або годує грудьми, припускає, що може бути вагітною або планує мати
дитину, повинна проконсультуватися з лікарем або фармацевтом перед прийомом цього препарату.
Вагітність
Прийом препарату Ранопріл у жінок під час вагітності є протипоказаним.
Інгібітори конвертази ангіотензину, у тому числі Ранопріл, можуть спричинити пошкодження або смерть
плоду в разі їх прийому на другому або третьому триместрі вагітності (тобто з четвертого
місяця вагітності до пологів). Якщо під час лікування виявиться, що жінка вагітна, потрібно припинити прийом препарату, звернутися до лікаря та змінити схему лікування згідно з його рекомендаціями.
Жінка, яка вагітна або планує мати дитину, повинна повідомити про це лікаря перед початком прийому препарату Ранопріл.
Жінки репродуктивного віку, які приймають лізиноприл, повинні використовувати ефективні методи контрацепції.
Годування грудьми
Невідомо, чи проникає лізиноприл у грудне молоко. Прийом препарату Ранопріл у жінок, які годують грудьми, є протипоказаним.

Проведення транспортних засобів і обслуговування машин

Індивідуальна реакція на препарат у окремих осіб може бути різною. Деякі побічні ефекти,
які повідомлялися під час прийому препарату Ранопріл, можуть впливати на здатність керувати транспортними засобами або обслуговувати машини (див. пункт 4).

Препарат Ранопріл містить маннитол

Маннитол може мати легке проносне дію.

3. Як використовувати Ранопріл

Цей препарат завжди потрібно використовувати згідно з рекомендаціями лікаря. У разі сумнівів потрібно звернутися до лікаря або фармацевта.
Препарат Ранопріл потрібно приймати один раз на добу, щоденно о однієї і тієї ж години.
Таблетки можна приймати до їжі, під час їжі або після їжі. Їжа не впливає на дію препарату.
Артеріальна гіпертензія
При артеріальній гіпертензії зазвичай рекомендується початкова доза 10 мг на добу, підтримуюча доза 20 мг на добу. Максимальна добова доза становить 80 мг.
У пацієнтів, які лікуються діуретиками, лікар зазвичай рекомендує припинити або зменшити дозу діуретика на 2-3 доби до початку лікування препаратом Ранопріл. Рекомендована початкова доза становить 5 мг.
Нирково-судинна гіпертензія
У пацієнтів з нирково-судинною гіпертензією, пацієнтів з обструктивним звуженням ниркових артерій або звуженням артерії однієї нирки початкова доза становить від 2,5 мг до 5 мг на добу. Лікар може потім рекомендувати більшу дозу препарату.
Серцева недостатність
При серцевій недостатності початкова доза становить 2,5 мг на добу, підтримуюча доза від 5 мг до 20 мг на добу.
У разі, якщо не можна припинити діуретики, у пацієнтів, які обезводнені,
з дефіцитом натрію, у пацієнтів з нирковою недостатністю лікар повинен рекомендувати меншу дозу лізиноприлу, регулюючи її згідно з ступенем ниркової недостатності (кліренсом креатиніну).
Гостра фаза інфаркту міокарда
У гострій фазі інфаркту міокарда, у гемодинамічно стабільних пацієнтів (у яких не виникло кардіогенний шок), протягом 24 годин після інфаркту лікар повинен рекомендувати першу дозу препарату у розмірі 5 мг. Через 24 години потрібно прийняти таку саму дозу (5 мг), а через 48 годин після початку інфаркту дозу 10 мг лізиноприлу. Потім потрібно продовжувати прийом препарату у одній добовій дозі у розмірі 10 мг протягом 6 тижнів.
Якщо немає протипоказань, лікар рекомендуватиме також прийом інших препаратів, які зазвичай використовуються для лікування інфаркту міокарда (антитромботичних, антиагрегантних і бета-адреноблокаторних).
Пацієнти з низьким систолічним тиском (≤ 120 мм рт. ст.), на початку лікування та протягом трьох наступних днів повинні приймати меншу дозу - 2,5 мг лізиноприлу на добу. У разі виникнення гіпотонії (систолічний тиск нижче 100 мм рт. ст.) лікар може рекомендувати зменшення підтримуючої дози до 5 мг або 2,5 мг. Якщо виникне тривала гіпотонія (систолічний тиск нижче 90 мм рт. ст., який триває довше 1 години) лікар повинен рекомендувати припинення прийому препарату Ранопріл.
Нефропатія, пов'язана з цукровим діабетом
У пацієнтів з гіпертензією та цукровим діабетом типу 2 зазвичай рекомендується початкова доза препарату Ранопріл у розмірі 10 мг, а підтримуюча доза повинна бути такою, щоб знижувати діастолічний тиск до рекомендованих значень для цих пацієнтів.
Ниркова недостатність
У пацієнтів з порушенням функції нирок дозування потрібно регулювати згідно з ступенем порушень на основі значення кліренсу креатиніну, використовуючи нижченаведену таблицю.
Потім лікар зазвичай рекомендуватиме поступове збільшення дози. Максимальна добова доза лізиноприлу становить 40 мг.
Використання у дітей віком від 6 до 16 років з артеріальною гіпертензією
Лікар визначить дозу, відповідну для дитини. Вона залежить від маси тіла.
Для дітей з масою тіла від 20 до <50 кг рекомендується початкова доза у розмірі 2,5 мг один раз на добу.
Для дітей з масою тіла ≥ 50 кг рекомендується початкова доза у розмірі 5 мг один раз на добу.

Використання більшої, ніж рекомендована, дози препарату Ранопріл

У разі прийому надто великої дози препарату Ранопріл пацієнт повинен негайно звернутися до лікаря. Потрібна лікарська допомога. Найбільш імовірним симптомом передозування є надмірне зниження кров'яного тиску та пов'язані з ним головокружіння.

Пропуск прийому препарату Ранопріл

Препарат потрібно приймати у дозі, призначеній лікарем.
У разі, якщо препарат не було прийнято у звичайний час, не потрібно приймати додаткову дозу.
Наступного дня потрібно повернутися до регулярного прийому препарату у дозі, призначеній лікарем.

4. Можливі побічні ефекти

Як і будь-який препарат, цей препарат може спричиняти побічні ефекти, хоча не у всіх вони виникнуть.
Ранопріл зазвичай добре переноситься. Часто спостерігаються побічні ефекти: головокружіння, головний біль, діарея, блювота, порушення функції нирок, кашель, а також головокружіння, пов'язані з раптовим зниженням кров'яного тиску під час швидкого встояння (ортостатичні симптоми). Інші побічні ефекти, які спостерігаються не дуже часто, це інфаркт міокарда або інсульт, ймовірно, як наслідок надмірного зниження кров'яного тиску у пацієнтів групи високого ризику, відчуття сильного серцебиття (тахікардія), швидка серцева діяльність (тахікардія), зниження кровотоку в пальцях рук і ніг, яке проявляється зміною їхнього кольору, якому супроводжується відчуттям холоду або оніміння (симптом Рейно), запалення слизової оболонки носа, біль у животі, нудота, висип, свербіж, втрата сил (слабкість), порушення настрою, порушення сну, оніміння, відчуття поколювання або відчуття печіння (парестезія), імпотенція, втома, головокружіння, порушення смаку, збільшення рівня сечовини у крові, збільшення рівня креатиніну в сироватці, збільшення активності ферментів печінки, підвищений рівень калію у крові (гіперкаліємія).
Інші побічні ефекти, які спостерігаються рідко, це: зниження рівня гемоглобіну, зниження відсотку червоних кров'яних тілець (зниження значення гематокриту), дезорієнтація, сухість слизової оболонки ротової порожнини, підвищена чутливість/ангіоневротичний набряк (набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, глотки і (або) горла), кропив'янка, випадання волосся (алопеція), надмірний рівень сечовини, креатиніну та інших азотистих кінцевих продуктів метаболізму білків і амінокислот у крові (мочова недостатність), гостра ниркова недостатність, гінекомастія, підвищений рівень білірубіну в сироватці, низький рівень натрію у крові (гіпонатріємія).
Інші побічні ефекти можуть виникнути дуже рідко і деякі з них можуть бути серйозними.
Приклади таких побічних ефектів: жовтяниця (жовтіння шкіри і (або) очей), олігурія або анурія, а також сильний біль у животі. Інші побічні ефекти, які спостерігаються дуже рідко, це:
гальмування діяльності кісткового мозку, анемія, низька кількість тромбоцитів (тромбоцитопенія), зниження загальної кількості лейкоцитів (лейкопенія), низька кількість нейтрофілів (нейтропенія), значне зниження кількості гранулоцитів (агранулоцитоз), гемолітична анемія, збільшення лімфатичних вузлів (лімфаденопатія), аутоімунне захворювання, низький рівень цукру у крові (гіпоглікемія), звуження дихальних шляхів (бронхоспазм), запалення синусів, запалення підшлункової залози, ангіоневротичний набряк кишечника, запалення печінки (гепатоцелюлярне або холестатичне), ниркова недостатність, надмірна потіння, виникнення пухирів на шкірі та слизових оболонках (пемфігус), виникнення пухирів та відшарування епідермісу (токсичний епідермальний некроліз), синдром Стівенса-Джонсона, поліморфний висип.
Також повідомлялися наступні побічні ефекти, але частота їх виникнення не може бути встановлена на основі доступних даних (частота невідома): подагра, зниження лібідо, депресія, сонливість, інсульт, оmdlіння, стенокардія, порушення серцевого ритму, відчуття задухи, інфільтрати в легенях, запалення горла, запалення бронхів, кон'юнктивіт, біль у горлі, анорексія, запор, метеоризм, підвищена чутливість до світла, псевдолімфома шкіри, інфекції сечових шляхів, біль у грудній клітці, червоність, синдром неправильного виділення гормону антидіуретика (СІАДГ), розмите зір, біль у спині, біль у суглобах, судоми м'язів, а також біль у плечах.
Повідомлялося про комплекс симптомів, який включає одне або кілька з наступних проявів: гарячка, запалення судин, біль у м'язах, біль або запалення суглобів, позитивний титр антинуклеарних антитіл (АНА), підвищення швидкості оседання еритроцитів (ШОЕ) еозинофілію та лейкоцитоз, висип, підвищена чутливість до світла або інші шкірні симптоми.
Щодо додаткової інформації про побічні ефекти потрібно звернутися до лікаря або фармацевта.
Якщо виникнуть будь-які побічні ефекти або симптоми, які викликають занепокоєння, потрібно повідомити про це лікаря або фармацевта.
Потрібно припинити прийом препарату Ранопріл і негайно звернутися до лікаря у разі виникнення будь-якого з наступних симптомів:

• якщо виникне набряк обличчя, губ, язика, глотки і (або) горла, який може спричинити

утруднення дихання або ковтання

• якщо виникне набряк рук, гомілок або стоп
• якщо виникне кропив'янка

Після прийому першої дози препарату може виникнути більш значне зниження кров'яного тиску, ніж після прийому наступних доз. Це може проявлятися оmdlіннями або головокружінням. Якщо це відбувається, пацієнт повинен лігти. У разі сумнівів потрібно звернутися до лікаря.

Повідомлення про побічні ефекти

Якщо виникнуть будь-які симптоми, включаючи ті, які не перелічені в цій інструкції, потрібно повідомити про це лікаря або фармацевта, або медсестру. Побічні ефекти можна повідомляти безпосередньо до Департаменту моніторингу небажаних дій лікарських засобів Міністерства охорони здоров'я:
Ал. Єрозолімські 181С, 02-222 Варшава, тел.: 22 49-21-301, факс: 22 49-21-309
Сайт: https://smz.ezdrowie.gov.pl
Побічні ефекти також можна повідомляти подмість, відповідальній за випуск лікарського засобу.
Повідомлення про побічні ефекти дозволить зібрати більше інформації про безпеку використання препарату.

5. Як зберігати препарат Ранопріл

Препарат потрібно зберігати при температурі нижче 25 °C. Захистити від вологи.
Препарат потрібно зберігати в місці, недоступному для дітей.
Не використовувати цей препарат після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці. Термін придатності позначає останній день вказаного місяця.
Лікарських засобів не слід викидати у каналізацію або домашні контейнери для відходів. потрібно запитати у фармацевта, як видалити лікарські засоби, які вже не використовуються. Таке поводження допоможе захистити навколишнє середовище.

6. Зміст упаковки і інші відомості

Що містить Ранопріл

Активною речовиною препарату є лізиноприл (у вигляді лізиноприлу дигідрату). Одна таблетка препарату Ранопріл містить 5 мг, 10 мг або 20 мг лізиноприлу (у вигляді лізиноприлу дигідрату).

• Інші компоненти: маннитол, безводний фосфат кальцію, кукурудзяний крохмаль, желатинований кукурудзяний крохмаль, стеаринат магнію, жовтий оксид заліза, червоний оксид заліза (Ранопріл, 20 мг).

Як виглядає Ранопріл і що містить упаковка

Ранопріл, таблетки 5 мг
Світло-жовті, у вигляді капсули, опуклі з обох сторін, непокриті таблетки з виштампуваним «5» на одному боці лінії поділу та глибокою лінією поділу на іншому боці таблетки.
Ранопріл, таблетки 10 мг
Світло-жовті, у вигляді капсули, опуклі з обох сторін, непокриті таблетки, з виштампуваним «1» та «0» на одному боці поділу та глибокою лінією поділу на іншому боці таблетки.
Ранопріл, таблетки 20 мг
Світло-помаранчеві, у вигляді капсули, опуклі з обох сторін, непокриті таблетки з виштампуваним «2» та «0» на одному боці поділу та глибокою лінією поділу на іншому боці таблетки.
Упаковка містить 28 таблеток.

Відповідальна особа і виробник

Відповідальна особа
Ранбаксі (Польща) Сп. з о.о.
вул. Ідзиковського 16
00-710 Варшава

Виробник

Сан Фармацевтичні промисловості Європа Б.В.
Полярісавеню 87
2132 JH, Хофддорп,
Нідерланди
Дата останньої актуалізації інструкції: травень 2023 р.