Моклар

Укладена інструкція до упаковки: інформація для пацієнта

Моклар, 150 мг, покриті таблетки

Моклобемід

Необхідно уважно ознайомитися з вмістом інструкції перед застосуванням препарату, оскільки вона містить важливу інформацію для пацієнта.

• Необхідно зберегти цю інструкцію, щоб у разі потреби знову її прочитати.
• У разі виникнення будь-яких подальших сумнівів необхідно звернутися до лікаря або фармацевта.
• Цей препарат призначено конкретній особі. Не слід його передавати іншим. Препарат може нашкодити іншій особі, навіть якщо симптоми її хвороби такі самі.
• Якщо в пацієнта виникнуть будь-які неприємні симптоми, у тому числі будь-які симптоми, не перелічені в цій інструкції, необхідно повідомити про це лікаря або фармацевта. Див. пункт 4.

Зміст інструкції

• 1. Що таке Моклар і для чого його застосовують
• 2. Інформація, важлива перед застосуванням препарату Моклар
• 3. Як застосовувати Моклар
• 4. Можливі неприємні дії
• 5. Як зберігати Моклар
• 6. Зміст упаковки та інші відомості

1. Що таке Моклар і для чого його застосовують

Моклар належить до групи антидепресивних препаратів і застосовується для лікування депресивних розладів і соціальної фобії. Він містить активну речовину моклобемід, яка впливає на систему моноамінергічних нейропередавачів мозку - норадреналіну, допаміну та серотоніну. Це дія призводить до збільшення кількості цих нейропередавачів у позакоморковому просторі.

2. Інформація, важлива перед застосуванням препарату Моклар

Коли не застосовувати препарат Моклар:

• якщо пацієнт має алергію на моклобемід або будь-який з інших компонентів цього препарату (перелічених у пункті 6);
• якщо раніше було діагностовано пухлину наднирників (лікар міг використовувати назву "феохромоцитома" або "пухлина хромаффінна");
• у разі гострого стану сплутаності (дезорієнтації);
• у разі застосування селегіліну (антидепресивний препарат та препарат, що застосовується при хворобі Паркінсона);
• у разі застосування бупропіону (антидепресивний препарат);
• у разі застосування триптанів, що застосовуються при мігренових головних болях, наприклад, суматриптану, ризатриптану, золмітриптану, алмотриптану, наратриптану, фроватриптану та електриптану (відбувається посилення дії триптанів);
• у разі застосування петидину (препарат, що застосовується для лікування болю середньої та високої інтенсивності) - збільшується ризик виникнення серотонінового синдрому (сплутанність, гарячка, дрижаки, посилення рефлексів, судороги клонічні м'язів, діарея);
• у разі застосування трамадолу (препарат, що застосовується для лікування болю середньої та високої інтенсивності);
• у разі прийому будь-яких препаратів, що містять декстрометорфан, наприклад, препаратів від кашлю, що продаються в аптеці без рецепта;
• у разі застосування лінезоліду (препарат, що застосовується для лікування важких бактеріальних інфекцій);
• у разі застосування інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (наприклад, трициклічних антидепресивних препаратів), через можливість виникнення серотонінового синдрому;
• у дітей.

Острожності та заходи обережності

Перед початком застосування препарату Моклар необхідно обговорити це з лікарем або фармацевтом. Коли необхідно дотримуватися особливої обережності при застосуванні препарату Моклар:

• прийом будь-яких препаратів. Це стосується також препаратів, що продаються без рецепта, які застосовуються для лікування кашлю або застуди, і містять ефедрин, псевдоефедрин або фенілпропаноламін;
• одночасне застосування препаратів, що містять зiele діуравця (Hypericum perforatum- збільшує ризик виникнення серотонінового синдрому);
• виступання депресії з збудженням у клінічній картині.
• виступання біполярного афективного розладу (ризик епізодів манії);
• виступання епілепсії;
• виступання артеріальної гіпертензії;
• виступання гіпертиреозу;
• виступання інших психічних захворювань, наприклад, шизофренії (не слід застосовувати препарат у хворих зі співіснуючою шизофренією або шизоафективними органічними захворюваннями);
• якщо у пацієнта виступає гострий або хронічний біль або інші стани, що лікуються бупренорфіном. Застосування цього препарату одночасно з препаратом Моклар може призвести до серотонінового синдрому, захворювання, що загрожує життю (див. "Моклар та інші препарати").

Пацієнти зі схильністю до самогубства повинні бути під суворим наглядом під час початку лікування.

Під час застосування препарату Моклар може виникнути гіпонатремія - зменшення концентрації натрію в осоці. У разі виникнення висипки та набряку, які можуть бути симптомами гіперчутливості до препарату Моклар, необхідно негайно звернутися до лікаря.

Моклар та інші препарати

Необхідно повідомити лікаря або фармацевта про всі препарати, які зараз застосовуються пацієнтом, а також про препарати, які пацієнт планує застосовувати. Моклобемід посилює дію опіоїдів (наприклад, морфіну, фентанілу, кодеїну), що може вимагати зміни дозування. Рекомендується уникати продуктів, багаті на тирамін, див. пункт "Моклар з їжею або питтям". Коли препарат Моклар приймається після їжі, він меншою мірою призводить до підвищення артеріального тиску. Необхідно дотримуватися обережності у разі одночасного застосування з препаратами, такими як циметидин. Лікар розгляне питання про необхідність зменшення дози. Необхідно дотримуватися обережності у разі одночасного застосування з препаратами, такими як омеپرазол, який застосовується при захворюваннях на виразку, та антидепресивними препаратами флуоксетином, флуvoxаміном, триміпраміном та мапротіліном, оскільки при одночасному введенні моклобеміду посилюється їх дія. Необхідно дотримуватися обережності, якщо хворий, який приймає моклобемід, також приймає препарати, які збільшують концентрацію серотоніну, такі як багато антидепресивних препаратів (особливо у поєднанні). Це стосується наступних антидепресивних препаратів: венлафаксину, кломіпраміну, циталопраму, есциталопраму, пароксетину, сертраліну, бупропіону. У окремих випадках виникло багато серйозних симптомів, таких як: збудження, марення, кома, надмірна потливість, тремор, посилення м'язового тонусу, гіпертермія (висока гарячка - температура тіла вище 38°C), сплутанність, посилення рефлексів, судороги клонічні м'язів, мимовільні, ритмічні скорочення м'язів, у тому числі м'язів, що забезпечують рухи очних яблук, що виникають внаслідок посилення дії серотоніну (серотоніновий синдром). Якщо виникнуть симптоми, що свідчать про серотоніновий синдром, необхідно негайно звернутися до лікаря, який розпочне відповідне лікування. Не слід застосовувати препарат Моклар одночасно з бупренорфіном без попередньої консультації з лікарем. Цей препарат може вступати в взаємодію з препаратом Моклар і збільшувати ризик серотонінового синдрому (див. вище). Не рекомендується одночасне застосування з zielem діуравця (Hypericum perforatum), який збільшує ризик серотонінового синдрому. Моклар може посилювати і подовжувати дію введених всередину препаратів симпатикоміметиків, таких як ефедрин, псевдоефедрин і фенілпропаноламін, які містяться у багатьох складних препаратах проти горячки та кашлю. Через те, що сибутрамін посилює дію препарату Моклар, одночасне застосування цих препаратів не рекомендується. Одночасне застосування декстропропоксифену не рекомендується, оскільки моклобемід може посилювати дію декстропропоксифену.

Моклар з їжею або питтям

Препарат Моклар слід приймати після їжі. Під час прийому препарату немає спеціальних обмежень щодо дієти. Однак, оскільки деякі особи можуть бути особливо чутливими до тираміну, рекомендується уникати продуктів, що містять велику кількість цього сполуку, таких як дозрілі сири, екстракт дріжджів або продукти ферментації насіння сої (що трапляються в деяких стравах китайської кухні). Проблему дієти можна обговорити з лікарем. Під час застосування препарату Моклар слід уникати вживання алкоголю.

Вагітність і годування грудьми

Якщо пацієнтка вагітна або годує грудьми, припускає, що вона може бути вагітною, або планує мати дитину, вона повинна проконсультуватися з лікарем або фармацевтом перед застосуванням цього препарату. Безпека застосування моклобеміду у вагітних жінок не встановлена. Через це лікар повинен оцінити співвідношення можливих вигод від застосування препарату під час вагітності до ризику для плода. Лише невелика кількість моклобеміду проникає до молока матері (близько 0,03 дози, що застосовується матір'ю), однак лікар повинен оцінити співвідношення можливих вигод від продовження лікування у матерів, які годують грудьми, до ризику для дитини.

Застосування препарату Моклар у дітей

Не слід застосовувати препарат Моклар у дітей.

Застосування препарату Моклар у пацієнтів із порушеннями функції нирок та (або) печінки

Пацієнти з порушенням функції нирок не потребують корекції дози препарату Моклар. Пацієнти з порушеннями функції печінки можуть потребувати зменшення дози препарату (у залежності від ступеня ушкодження печінки).

Застосування препарату Моклар у осіб похилого віку

Під час лікування цієї групи пацієнтів необхідно дотримуватися обережності через можливість виникнення гіпонатремії (зменшення концентрації натрію в осоці), ймовірно, через неадекватне виділення гормону антидіуретика. До симптомів гіпонатремії належать: сонливість, сплутанність (дезорієнтація) або судороги.

Керування транспортними засобами та обслуговування машин

Мало ймовірно, щоб Моклар викликав порушення здатності виконувати дії, що вимагають повної уваги (наприклад, керування транспортними засобами). Однак на початку лікування необхідно моніторити індивідуальну реакцію пацієнта на препарат.

Моклар містить лактозу моногідрат

Препарат містить лактозу. Якщо пацієнт був повідомлений лікарем, що у нього є нетолерантність до деяких цукрів, перед застосуванням препарату Моклар він повинен звернутися до лікаря.

3. Як застосовувати Моклар

Цей препарат слід завжди застосовувати згідно з рекомендаціями лікаря. У разі сумнівів необхідно звернутися до лікаря або фармацевта. Покриті таблетки призначені для перорального застосування. Таблетки слід приймати після їжі. Зазвичай застосовувана доза: ДоросліДепресивні розлади: Рекомендована доза препарату Моклар становить від 300 до 600 мг на добу, зазвичай у 2 або 3 дозах, поділених. Початкова доза становить 300 мг на добу, а у разі важкої депресії лікар може збільшити дозу до 600 мг на добу. Не слід збільшувати дозу до закінчення першого тижня лікування, оскільки під час цього періоду збільшується біодоступність моклобеміду. Дозу препарату можна зменшити залежно від індивідуальної реакції пацієнта на лікування. Аби повністю оцінити ефективність лікування, препарат Моклар слід застосовувати не менше 4-6 тижнів. Соціальна фобія: Рекомендується застосування 600 мг препарату Моклар на добу у 2 дозах, поділених. Ефективність лікування у даного пацієнта можна оцінити лише після 8-12 тижнів застосування препарату. Лікар розгляне можливість продовження лікування, оскільки соціальна фобія є хронічним захворюванням, а клінічні дослідження підтверджують ефективність препарату при тривалому застосуванні. Пацієнтів слід періодично обстежувати з метою визначення необхідності подальшого лікування. Застосування у пацієнтів похилого вікуНе існує необхідності зміни дозування препарату Моклар у хворих похилого віку. Застосування у дітей та молодіЧерез відсутність клінічних досліджень, що стосуються цієї групи пацієнтів, не слід застосовувати препарат Моклар у дітей. Застосування у пацієнтів із порушеннями функції нирок та (або) печінкиУ хворих із порушенням функції нирок не існує необхідності зміни дозування препарату. У разі захворювання печінки або прийому препарату, що гальмує активність ферментів печінки (наприклад, циметидину), лікар може рекомендувати зменшення дози препарату Моклар наполовину або до однієї третини. У разі відчуття, що дія препарату Моклар надто сильна або надто слабка,необхідно звернутися до лікаря.

Застосування більшої, ніж рекомендована, дози препарату Моклар

У разі прийому більшої, ніж рекомендована, дози препарату необхідно негайно звернутися до лікаря або фармацевта. Передозування самого моклобеміду викликає слабкі та тимчасові симптоми з боку центральної нервової системи (ЦНС) та шлунково-кишкового тракту. Подібно до інших антидепресивних препаратів, передозування моклобеміду разом з іншими препаратами (наприклад, препаратами, що діють на ЦНС) може загрожувати життю.

Пропуск застосування препарату Моклар

Необхідно звернутися до лікаря, який проводить лікування. У разі виникнення будь-яких подальших сумнівів, пов'язаних з застосуванням цього препарату, необхідно звернутися до лікаря або фармацевта.

4. Можливі неприємні дії

Як і будь-який препарат, цей препарат може викликати неприємні дії, хоча вони не виникнуть у кожного.

Дуже часті неприємні дії (можуть виникнути у більш ніж 1 особи на 10)

Порушення сну, головокружіння, головні болі, сухість слизової оболонки рота, нудота.

Часті неприємні дії (можуть виникнути у не більш ніж 1 особи на 10)

Збудження, відчуття тривоги, тривога, парестезії (чутливі відчуття незвичайного характеру, наприклад, оніміння, поколювання, пекучість), артеріальна гіпотензія, блювота, діарея, запор, висипка, дратівливість.

Не дуже часті неприємні дії (можуть виникнути не більш ніж у 1 особи на 100)

• Мислі самогубства, стани сплутаності (синдром порушення свідомості, що характеризується порушеннями потоку думок, повною дезорієнтацією, страхом, безладним збудженням руховим - проходять після припинення лікування), порушення смаку, порушення зору, червоність (особливо обличчя), набряк та реакції шкіри, такі як свербіж та кропив'янка, відчуття втоми.

Рідкі неприємні дії (можуть виникнути не більш ніж у 1 особи на 1000)

Зменшений апетит*, зменшення концентрації натрію в крові* (гіпонатремія), поведінка самогубства, марення*, серотоніновий синдром*, збільшення активності ферментів печінки (без клінічних наслідків). *неприємні дії, повідомлені після реєстрації (не повідомлені під час клінічних досліджень) Мислі самогубства, поглиблення депресії або тривожних розладівОсоби, у яких виникла депресія або тривожні розлади, іноді можуть мати думки про самопошкодження або самогубство. Такі симптоми чи поведінка можуть посилюватися на початку застосування антидепресивних препаратів, оскільки ці препарати починають діяти зазвичай через 2 тижні, іноді пізніше. Виникнення думок самогубства, думок про самопошкодження або самогубство є більш ймовірним, якщо:

• у пацієнта в минулому виникли думки самогубства або про самопошкодження;
• пацієнт є молодим дорослим; дані клінічних досліджень вказують на збільшення ризику самогубних поведінок у осіб у віці до 25 років з психічними захворюваннями, які були лікувані антидепресивними препаратами.