Буфомікс Еасигалер

ХАРАКТЕРИСТИКА ЛІКАРСЬКОГО ЗАСОБУ

1. НАЗВА ЛІКАРСЬКОГО ЗАСОБУ

Буфомікс Ізіхалер, (320 мікрограм/доза для інгаляції + 9 мікрограм/доза для інгаляції), порошок для інгаляції.

2. ЯКІСНИЙ І КІЛЬКІСНИЙ СКЛАД

Кожна доза, що вводиться (доза, яка виходить із мундштука інгалатора), містить 320 мікрограм будезоніду/доза для інгаляції та 9 мікрограм формотеролу дигідрофосфату/доза для інгаляції.
У разі інгалатора Ізіхалер введена доза (із дозувального пристрою) містить подібну кількість активної речовини, як і виміряна доза (із контейнера).
Допоміжна речовина з відомою дією: лактоза моногідрат (7600 мікрограм у введеній дозі).
Повний перелік допоміжних речовин див. пункт 6.1.

3. ФАРМАЦЕВТИЧНА ФОРМА

Порошок для інгаляції в інгалаторі з дозувальником (Ізіхалер).
Порошок білого чи жовтуватого кольору.

4. ДЕТАЛЬНІ КЛІНІЧНІ ДАНІ

4.1 Показання до застосування

Астма

Лікарський засіб Буфомікс Ізіхалер показаний дорослим та підліткам (у віці від 12 років та старшим) для регулярного лікування астми в випадках, коли показане застосування комбінованої терапії (вдихуваний кортикостероїд та довготривалий β2-агоніст):

• у пацієнтів, у яких вдихувані кортикостероїди разом зі швидкодійними β2-агоністами не забезпечують достатнього контролю або
• у пацієнтів, у яких достатній контроль забезпечують як вдихувані кортикостероїди, так і довготривалі β2-агоніти.

ХОПЗ (хронічна обструктивна хвороба легень)

Буфомікс Ізіхалер показаний для застосування у дорослих пацієнтів у віці 18 років та старших для симптоматичного лікування хронічної обструктивної хвороби легень (ХОПЗ) з форсованою витяжною об'ємом за 1 секунду (ФВ1) <70% від розрахункової hodnoty (після застосування бронходилататора) та з історією загострень хвороби на тлі регулярного лікування бронходилататорами (див. також пункт 4.4).

4.2 Дозування та спосіб застосування

Дозування

Астма

Лікарський засіб Буфомікс Ізіхалер не призначений для первинної терапії астми.
Дозування компонентів лікарського засобу Буфомікс Ізіхалер встановлюється для кожного пацієнта окремо та повинно бути змінено залежно від тяжкості симптомів хвороби. Зміна дози повинна бути розглянута не тільки при початку комбінованої терапії, але й під час встановлення підтримувальної дози. Якщо для певного пацієнта необхідні дози комбінованого лікарського засобу, які не доступні в інгалаторі з комбінованим лікарським засобом, слід призначити відповідні дози β2-агоністів та (або) кортикостероїдів у окремих інгалаторах.
Рекомендовані дози:
Дорослі (у віці понад 18 років):1 інгаляція двічі на добу. Деяким пацієнтам можуть знадобитися дози до 2 інгаляцій двічі на добу.
Підлітки (у віці від 12 до 17 років):1 інгаляція двічі на добу.
Пацієнтів слід регулярно обстежувати лікарем або медичним працівником для підтримання оптимальної дози лікарського засобу Буфомікс Ізіхалер. Дозу слід встановити на найнижчому рівні, який забезпечує ефективний контроль симптомів. Після досягнення тривалого контролю при найнижчій рекомендованій дозі наступним етапом повинно бути перевірка самого вдихуваного кортикостероїду.
На практиці після досягнення контролю симптомів завдяки застосуванню двічі на добу, зменшення дози до найнижчої ефективної може бути пов'язано зі застосуванням лікарського засобу Буфомікс Ізіхалер один раз на добу, якщо на думку лікаря довготривалий бронходилататор у поєднанні з кортикостероїдом, що вдихається, буде необхідний для підтримання контролю.
Збільшення використання окремих швидкодійних бронходилататорів вказує на загострення основної хвороби та виправдовує повторну оцінку терапії астми.
Діти (у віці 6 років та старші):Для дітей у віці від 6 до 11 років доступний лікарський засіб меншої потужності ((80 мікрограм + 4,5 мікрограма)/доза для інгаляції).
Діти у віці нижче 6 років:Лікарський засіб Буфомікс Ізіхалер не рекомендований для дітей у віці нижче 6 років.
Буфомікс Ізіхалер, (320 мікрограм + 9 мікрограм)/доза для інгаляції, можна застосовувати лише у підтримувальній терапії.
Менші потужності лікарського засобу (160 мікрограм + 4,5 мікрограма)/доза для інгаляції та 80 мікрограм + 4,5 мікрограма)/доза для інгаляції) доступні для застосування у підтримувальній та симптоматичній терапії.
У разі доз, яких не можна досягти за допомогою лікарського засобу Буфомікс Ізіхалер, доступні інші потужності лікарських засобів, що містять будезонід та формотерол.

ХОПЗ

Рекомендовані дози:
Дорослі:1 інгаляція двічі на добу.

Загальні відомості

Специфічні групи пацієнтів:
Не існують спеціальні вимоги до дозування у пацієнтів похилого віку. Відсутні дані про застосування лікарського засобу Буфомікс Ізіхалер у пацієнтів з порушеннями функції печінки або нирок. Оскільки будезонід та формотерол видаляються з організму в основному через печінкову метаболізм, у пацієнтів з важкою формою цирозу печінки можна очікувати підвищеної експозиції.
Спосіб застосування
Вдихувальне застосування.
Інструкції щодо правильного застосування лікарського засобу Буфомікс Ізіхалер:
Інгалаційний пристрій приводиться в дію вдихуваним потоком повітря, тобто коли пацієнт вдихає повітря через мундштук, речовина потрапляє у вдихуване повітря до дихальних шляхів.
Увага! Пацієнта слід проінструктувати щодо:

• акуратного прочитання інструкції з застосування лікарського засобу Буфомікс Ізіхалер, доданої до кожної упаковки;
• встрясання та активації інгалаційного пристрою перед кожним застосуванням;
• сильного та глибокого дихання через мундштук для забезпечення оптимальної дози до легень;
• николи не видихання повітря через мундштук, оскільки це призведе до зменшення введеної дози. У такому випадку слід постукати мундштуком по столу або долоні для видалення порошку, а потім повторити процедуру дозування;
• николи не активації інгалаційного пристрою більше одного разу без вдихання порошку. У такому випадку слід постукати мундштуком по столу або долоні для видалення порошку, а потім повторити процедуру дозування;
• завжди одягання кришки (і захисної оболонки, якщо вона використовується) після застосування для запобігання випадковій активації інгалаційного пристрою (що може призвести до передозування або введення пацієнтові надто малої дози при наступному застосуванні);
• промивання рота водою після інгаляції підтримувальної дози. Це допоможе знизити ризик розвитку кандидозу ротової порожнини та горла. У разі розвитку кандидозу пацієнти повинні також промивати рот після інгаляцій;
• регулярної очистки мундштука сухою тканиною. Для очистки не слід використовувати воду, оскільки порошок не повинен контактувати з вологістю;
• заміни інгалаційного пристрою Буфомікс Ізіхалер, коли лічильник покаже нуль, навіть якщо в інгалаційному пристрої ще видно порошок.

4.3 Протипоказання

Гіперчутливість до активних речовин або до допоміжної речовини, зазначеної в пункті 6.1 (лактоза, яка містить незначну кількість молочних білків).

4.4 Спеціальні попередження та обережність при застосуванні

Рекомендується поступове зменшення дози перед припиненням терапії. Лікування не слід припиняти раптово.
Якщо пацієнт вважає, що лікування неефективне або приймає найвищу рекомендовану дозу лікарського засобу Буфомікс Ізіхалер, він повинен проконсультуватися з лікарем (див. пункт 4.2). Збільшення використання швидкодійних бронходилататорів вказує на загострення основної хвороби та виправдовує повторну оцінку терапії астми. Раптове та поступове погіршення контролю симптомів астми або ХОПЗ може загрожувати життю. Пацієнта слід піддати терміновому лікарському огляду. У такому випадку слід розглянути можливість збільшення дози кортикостероїдів, наприклад, цикл пероральних кортикостероїдів або антибіотикотерапія, якщо існує інфекція.
Пацієнтам слід рекомендувати завжди мати доступний лікарський засіб, який застосовується в разі необхідності.
Пацієнтам слід нагадувати про необхідність застосування лікарського засобу Буфомікс Ізіхалер згідно з рекомендаціями, навіть у період, коли симптоми відсутні.
Після досягнення контролю симптомів астми можна розглянути поступове зменшення дози лікарського засобу Буфомікс Ізіхалер. важливо регулярно моніторити пацієнтів під час зменшення дози. Слід застосовувати найнижчу ефективну дозу лікарського засобу Буфомікс Ізіхалер (див. пункт 4.2).
Терапію лікарським засобом Буфомікс Ізіхалер не слід розпочинати під час загострення або у разі значного чи гострого загострення симптомів астми.
Під час терапії лікарським засобом Буфомікс Ізіхалер можуть виникнути серйозні побічні реакції, пов'язані з астмою чи загостренням. Пацієнтам слід рекомендувати продовжувати лікування та звернутися за лікарською допомогою, якщо після початку терапії лікарським засобом симптоми загострення чи неможливість їх контролю.
Відсутні дані клінічних досліджень, які оцінюють застосування лікарського засобу, що містить будезонід та формотерол, у пацієнтів з ХОПЗ, у яких перед застосуванням бронходилататора значення ФВ1 становило > 50% розрахункової hodnoty (після застосування бронходилататора) та <70% розрахункової hodnoty (після застосування бронходилататора) (див. пункт 5.1).
Аналогічно до інших вдихуваних терапій, може виникнути парадоксальний бронхоспазм, який призводить до негайного загострення свистячого дихання та задухи після введення дози.
Якщо у пацієнта виник парадоксальний бронхоспазм, терапію лікарським засобом Буфомікс Ізіхалер слід негайно припинити, пацієнта слід піддати лікарському огляду та, якщо необхідно, застосувати альтернативне лікування. Парадоксальний бронхоспазм реагує на швидкодійний вдихуваний бронходилататор. Лікування слід розпочати негайно (див. пункт 4.8).
Системний вплив може виникнути у разі всіх вдихуваних кортикостероїдів, особливо при високих дозах, що вводяться тривалий час. Імовірність виникнення такого впливу значно нижча, ніж у разі пероральних кортикостероїдів. До можливих системних впливів належать: синдром Кушинга, симптоми синдрому Кушинга, супресія наднирників, гальмування росту у дітей та підлітків, зменшення мінеральної щільності кісток, катаракта та глаукома, а також рідше ряд психологічних та поведінкових реакцій, включаючи гіперактивність, порушення сну, тривогу, депресію чи агресію (особливо у дітей) (див. пункт 4.8).
Порушення зору може виникнути внаслідок системного та місцевого застосування кортикостероїдів. Якщо у пацієнта виникнуть такі симптоми, як нечітке зір або інші порушення зору, слід розглянути направлення його до офтальмолога для визначення можливих причин, до яких може належати катаракта, глаукома або рідкісні захворювання, такі як центральна хоріоретинопатія суровиці (ЦХРС), які реєструвалися після системного та місцевого застосування кортикостероїдів.
Слід враховувати потенційний вплив на мінеральну щільність кісток, особливо у пацієнтів, які приймають великі дози тривалий час, та у яких існують фактори ризику остеопорози.
Довготривалі дослідження щодо вдихуваного будезоніду у дітей, які приймають добову дозу до 400 мікрограм (виміряна доза), або у дорослих, які приймають добову дозу 800 мікрограм (виміряна доза), не виявили суттєвого впливу на мінеральну щільність кісток.
Відсутні дані щодо впливу більших доз.
Якщо з будь-яких причин підозрюється порушення функції наднирників через попередню системну терапію стероїдами, слід бути обережним під час введення терапії лікарським засобом Буфомікс Ізіхалер.
Кортікові глікокортикоїди мінімалізують зазвичай необхідність застосування пероральних стероїдів, однак пацієнти, які змінюють терапію з пероральних стероїдів, можуть бути під загрозою порушення резерву наднирників тривалий час. Одужання може тривати досить довго після припинення пероральної терапії стероїдами. Тому у пацієнтів, залежних від стероїдів, які змінюють терапію на вдихуваний будезонід, ризик порушення функції наднирників може зберігатися тривалий час. У такому випадку слід регулярно моніторити функцію осі гіпоталамус-гіпофіз-наднирники (ГГН).
Довготривала терапія великими дозами вдихуваних кортикостероїдів, особливо більшістю від рекомендованих доз, може призвести до клінічно суттєвої супресії наднирників. Тому під час стресових періодів, наприклад, важких інфекцій або планових операцій, слід розглянути додаткове пероральне застосування кортикостероїдів. Раптове зменшення дози стероїдів може викликати гостру кризу наднирників.
Об'єктивні та суб'єктивні симптоми, які можуть виникнути під час гострої кризи наднирників, можуть бути не очевидними, однак можуть включати: анорексію, біль у животі, втрату маси тіла, втому, головний біль, нудоту, блювоту, зниження рівня свідомості, судоми, гіпотонію та гіпоглікемію.
Не слід раптово припиняти лікування додатковими системними стероїдами чи вдихуваним будезонідом.
Під час переходу від пероральної терапії до терапії лікарським засобом Буфомікс Ізіхалер спостерігається зазвичай слабше системне дію стероїдів, що може призвести до виникнення алергічних реакцій чи симптомів зі сторони суглобів, наприклад, риніту, екземи та болю у м'язах та суглобах. У разі таких порушень слід застосувати специфічне лікування.
Загальне недостатнє дію глікокортикоїдів слід підозрювати, якщо у рідкісних випадках виникнуть такі симптоми, як втома, головний біль, нудота та блювота. У таких випадках іноді необхідне тимчасове збільшення дози пероральних глікокортикоїдів.
Для мінімізації ризику кандидозу ротової порожнини та горла (див. пункт 4.8) пацієнта слід проінструктувати щодо промивання рота водою після інгаляції підтримувальної дози.
Слід уникати одночасної терапії ізітраконазолом, ритонавіром або іншими сильними інгібіторами CYP3A (див. пункт 4.5). Якщо це неможливо, слід зберігати якомога більшу паузу між дозами лікарських засобів, які викликають взаємодію.
Лікарський засіб Буфомікс Ізіхалер слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із тиреотоксикозом, феохромоцитомою, цукровим діабетом, не лікуваною гіпокаліємією, гіпертрофічною кардіоміопатією з обструкцією, ідіопатичним підвальним звуженням аорти, важким артеріальним гіпертонусом, аневризмою чи іншими важкими захворюваннями серцево-судинної системи, наприклад, ішемічною хворобою серця, тахіаритмією чи важкою серцевою недостатністю.
Слід бути обережним у разі лікування пацієнтів із подовженим інтервалом QTc.
Формотерол може індукувати подовження інтервалу QTc.
Необхідність застосування та дозу вдихуваних кортикостероїдів слід повторно оцінити у пацієнтів із активною чи неактивною туберкульозом легень, а також із грибними та вірусними інфекціями дихальних шляхів.
Великі дози β2-агоністів можуть призвести до важкої гіпокаліємії. Одночасна терапія β2-агоністами та лікарськими засобами, які можуть викликати гіпокаліємію чи посилювати гіпокаліємічний ефект, наприклад, похідними ксантину, стероїдами та діуретиками, також може посилювати гіпокаліємічний ефект β2-агоністів. Особливу обережність слід зберігати у разі нестабільної стенокардії та змінного застосування прийманих у разі необхідності бронходилататорів, а також у разі важкої астми, оскільки ризик може бути підвищений унаслідок гіпоксії та інших захворювань, при яких підвищена ймовірність виникнення гіпокаліємії. У таких випадках слід рекомендувати моніторинг рівня калію в сироватці крові.
Аналогічно до всіх β2-агоністів, у пацієнтів із цукровим діабетом слід розглянути додаткове дослідження рівня глюкози в крові.
Пневмонія у пацієнтів із ХОПЗ
У пацієнтів із ХОПЗ, які приймають вдихувані кортикостероїди, спостерігається підвищення частоти пневмонії, включаючи пневмонію, яка вимагає госпіталізації. Існують деякі дані про підвищення ризику пневмонії із збільшенням дози стероїдів, однак це не було однозначно доведено у всіх дослідженнях.
Не існують однозначні клінічні дані про різницю між лікарськими засобами, що містять вдихувані кортикостероїди, щодо ступеня ризику пневмонії.
Лікарі повинні особливо уважно спостерігати за пацієнтами із ХОПЗ, чи не розвивається у них пневмонія, оскільки клінічні симптоми таких інфекцій та загострень ХОПЗ часто накладаються.
До факторів ризику пневмонії у пацієнтів із ХОПЗ належать актуальне куріння, старший вік, низький індекс маси тіла (ІМТ) та важка форма ХОПЗ.
Лікарський засіб Буфомікс Ізіхалер містить близько 8 мг лактози на інгаляцію. Ця кількість зазвичай не викликає проблем у осіб із нетолерантністю до лактози. Допоміжна речовина, лактоза, містить незначну кількість молочних білків, які можуть викликати алергічну реакцію.
Діти та підлітки
Слід рекомендувати регулярний моніторинг росту дітей, які приймають тривалу терапію вдихуваними кортикостероїдами. У разі сповільнення росту терапію слід повторно оцінити, маючи на меті обмеження дози вдихуваного кортикостероїду до мінімальної дози, якщо це можливо, при якій підтримується ефективний контроль симптомів астми. Слід оцінити переваги, пов'язані з терапією кортикостероїдами, та потенційний ризик гальмування росту. Слід також розглянути направлення пацієнта до спеціаліста-пульмонолога дитячого віку.
Обмежені дані довготривалих досліджень свідчать про те, що більшість дітей та підлітків, які лікувалися вдихуваним будезонідом, в кінцевому підсумку досягли бажаного дорослого зросту. Однак було спостережено перше невелике, тимчасове обмеження росту (близько 1 см). Це відбувається зазвичай у першому році терапії.

4.5 Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодії

Фармакокінетична взаємодія
Сильні інгібітори CYP3A (наприклад, кетоконазол, ізітраконазол, вориконазол, позаконазол, кларитроміцин, телітроміцин, нефазодон, кобіцистат та інгібітори протеази ВІЛ) можуть суттєво підвищувати концентрацію будезоніду в плазмі крові та слід уникати їх одночасного застосування. Якщо це неможливо, слід зберігати якомога більшу паузу між дозами інгібітора та будезоніду (див. пункт 4.4).
Сильний інгібітор CYP3A4, кетоконазол, у добовій дозі 200 мг у середньому шестикратно підвищував концентрацію будезоніду в плазмі крові при одночасному пероральному застосуванні (одна доза 3 мг). Коли кетоконазол застосовувався за 12 годин після будезоніду, концентрація підвищувалася в середньому у 3 рази, що свідчить про те, що окреме застосування цих лікарських засобів може зменшити концентрацію в плазмі крові. Обмежені дані щодо такого типу взаємодії у разі високих доз будезоніду свідчать про те, що суттєві підвищення концентрації в плазмі крові (в середньому у 4 рази) можуть виникнути після застосування ізітраконазолу у дозі 200 мг один раз на добу одночасно з вдихуваним будезонідом (одна доза 1000 мкг).
Чекаємося, що одночасне застосування інгібіторів CYP3A, включаючи лікарські засоби, що містять кобіцистат, підвищить ризик системних побічних реакцій. Слід уникати комбінованого застосування лікарських засобів, якщо це можливо, якщо перевага не перевищує підвищений ризик системних побічних реакцій, пов'язаних з застосуванням глікокортикоїдів; у такому випадку пацієнта слід спостерігати за метою виявлення системних побічних реакцій глікокортикоїдів.
Фармакодинамічна взаємодія
Бета-блокатори можуть послаблювати або гальмувати дію формотеролу. Тому лікарського засобу Буфомікс Ізіхалер не слід застосовувати одночасно з бета-блокаторами (включаючи офтальмологічні краплі), якщо це не виправдано.
Одночасна терапія хінідином, дізопірамідом, прокаїнамідом, похідними фенотіазину, лікарськими засобами проти гістаміну (терфенадином) та трициклічними антидепресивами може призвести до подовження інтервалу QTc та підвищення ризику виникнення коморних аритмій.
Крім того, леводопа, Л-тироксин, окситоцин та алкоголь можуть порушувати толерантність серця до β-симпатоміметиків.
Одночасна терапія інгібіторами моноамінооксидази, включаючи лікарські засоби з властивостями, подібними до фуразолідону та прокарбазину, може прискорити реакції гіперчутливості.
Існує підвищений ризик аритмій у пацієнтів, які одночасно приймають зневоднювальні засоби за допомогою фторованих вуглеводнів.
Одночасна терапія іншими бета-агоністами та лікарськими засобами проти холінергії може мати адитивний бронходилататорний ефект.
Гіпокаліємія може підвищувати схильність до аритмій у пацієнтів, які лікуються глікозидами напарстника.
Гіпокаліємія може бути наслідком лікування агоністами β2-адренорецепторів та може посилюватися при одночасному лікуванні похідними ксантину, кортикостероїдами та діуретиками (див. пункт 4.4).
Не спостерігалося взаємодії будезоніду та формотеролу з іншими лікарськими засобами, які застосовуються при лікуванні астми.
Діти та підлітки
Дослідження взаємодії проводилися лише у дорослих.

4.6 Вплив на фертильність, вагітність та лактацію

Вагітність
Не існують клінічні дані щодо застосування лікарського засобу Буфомікс Ізіхалер під час вагітності або одночасного лікування формотеролом та будезонідом. Дані дослідження щодо розвитку ембріона та плода у щурів не свідчать про додатковий ефект цієї комбінації.
Відсутні дані щодо застосування формотеролу у жінок під час вагітності. У дослідженнях на тваринах формотерол мав несприятливий вплив на репродукцію при високих системних концентраціях (див. пункт 5.3).
Дані щодо 2000 вагітностей, у яких відбулася експозиція, не виявили ризику тератогенності, пов'язаного з вдихуваним будезонідом. У дослідженнях на тваринах глікокортикоїди викликали дефекти розвитку (див. пункт 5.3). Імовірно, це не стосується людей, які приймають рекомендовані дози.
У дослідженнях на тваринах також виявлено, що надмір глікокортикоїдів у період перед народженням пов'язаний із підвищеним ризиком внутрішньоутробної гальмування росту, захворювань серцево-судинної системи у дорослих та тривалих змін у густинах глікокортикоїдних рецепторів, обміні нейротрансмітерів та поведінці при експозиціях нижчих за тератогенну дозу.
Під час вагітності лікарський засіб Буфомікс Ізіхалер слід застосовувати лише у разі, якщо потенційні переваги перевищують ризик. Слід застосовувати мінімальну ефективну дозу будезоніду, необхідну для забезпечення належного контролю астми.
Лактація
Будезонід та метаболіти проникають у грудне молоко, однак при лікуванні лікарським засобом Буфомікс Ізіхалер не очікується їх вплив на організм новонароджених та дітей, які годуються грудьми. Не відомо, чи формотерол та метаболіти проникають у грудне молоко. У щурів невеликі кількості формотеролу виявлені у молоці матері. Слід прийняти рішення про те, чи відлучити дитину від грудного вигодовування, чи припинити застосування лікарського засобу Буфомікс Ізіхалер, враховуючи переваги грудного вигодовування для дитини та позитивний ефект лікування для матері.
Фертильність
Відсутні дані щодо впливу будезоніду на фертильність. Дослідження впливу формотеролу на репродукцію у тварин свідчать про незначне зниження фертильності у самців щурів при високій системній експозиції (див. пункт 5.3).

4.7 Вплив на здатність керувати транспортними засобами та обслуговувати машини

Лікарський засіб Буфомікс Ізіхалер не має суттєвого впливу на здатність керувати транспортними засобами та обслуговувати машини.

4.8 Побічні реакції

Оскільки лікарський засіб Буфомікс Ізіхалер містить будезонід та формотерол, можуть виникнути такі самі побічні реакції, як і ті, які реєструються при застосуванні цих речовин. Не спостерігалося підвищення частоти побічних реакцій після одночасного застосування обох речовин.
Найчастішими побічними реакціями, пов'язаними з лікарським засобом, є фармакологічно передбачувані побічні реакції β-агоністів, наприклад, тремор та палпітації. Вони зазвичай легкі та зазвичай проходять протягом кількох днів терапії.
Побічні реакції, які реєструвалися при застосуванні будезоніду або формотеролу, наведені нижче за класифікацією систем та органів і частотою. Частота їх виникнення визначається наступним чином:
дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100 до <1>Таблиця 1

Кандидоз ротової порожнини та горла виникає внаслідок осадження лікарського засобу. Ризик можна мінімізувати, рекомендуючи пацієнту промивання рота водою після кожної підтримувальної дози.
Кандидоз ротової порожнини та горла зазвичай проходять після місцевого антигрибкового лікування без потреби припинення терапії вдихуваними кортикостероїдами. Якщо виникне кандидоз ротової порожнини та горла, пацієнти повинні також промивати рот водою після кожної інгаляційної дози.
Аналогічно до інших вдихуваних терапій, може виникнути парадоксальний бронхоспазм, який виникає у менше 1 з 10 000 осіб і призводить до негайного загострення свистячого дихання та задухи після введення дози. Парадоксальний бронхоспазм реагує на швидкодійний вдихуваний бронходилататор. Лікування слід розпочати негайно. Застосування лікарського засобу Буфомікс Ізіхалер слід припинити негайно, пацієнта слід піддати лікарському огляду та, якщо необхідно, застосувати альтернативне лікування (див. пункт 4.4).
Вдихувані кортикостероїди можуть мати системний вплив, особливо при високих дозах, що вводяться тривалий час. Імовірність виникнення такого впливу значно нижча, ніж у разі пероральних кортикостероїдів. До можливих системних впливів належать: синдром Кушинга, симптоми синдрому Кушинга, супресія наднирників, гальмування росту у дітей та підлітків, зменшення мінеральної щільності кісток, катаракта та глаукома. Можуть також виникнути підвищена схильність до інфекцій та порушення здатності до адаптації до стресу.
Терапія β-агоністами може призвести до підвищення рівня інсуліну, вільних жирних кислот, гліцеролу та кетонових тіл у крові.
Діти та підлітки
Слід рекомендувати регулярний моніторинг росту дітей, які приймають тривалу терапію вдихуваними кортикостероїдами (див. пункт 4.4).
Звітність про підозрювані побічні реакції
Після реєстрації лікарського засобу важливо повідомляти про підозрювані побічні реакції. Це дозволяє безперервно моніторити співвідношення користі та ризику при застосуванні лікарського засобу. Особи медичного персоналу повинні повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через Відділ моніторингу небажаних реакцій лікарських засобів Державної служби України з лікарських засобів.
Побічні реакції можна також повідомляти відповідальній особі.

4.9 Передозування

Передозування формотеролу може призвести до виникнення побічних реакцій, типових для β-агоністів: тремору, головного болю та палпітацій. Симптомами, які реєструвалися в окремих випадках, були: тахікардія, гіперглікемія, гіпокаліємія, подовження інтервалу QTc, аритмія, нудота та блювота. Можливо, буде потрібно підтримуюче та симптоматичне лікування. Доза 90 мкг, введена протягом трьох годин у пацієнтів із гострою обструкцією легень, не викликала занепокоєння щодо безпеки.
Гостре передозування будезонідом, навіть при введенні дуже великих доз, не повинно становити клінічної проблеми. При тривалому застосуванні дуже високих доз можуть виникнути системні ефекти глікокортикоїдів, наприклад, надактивність кори наднирників та супресія наднирників.
Якщо терапію лікарським засобом Буфомікс Ізіхалер потрібно припинити через передозування формотеролу, слід розглянути забезпечення належної терапії кортикостероїдами.

5. ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ

5.1 Фармакодинамічні властивості

Група лікарських засобів: лікарські засоби, які застосовуються при захворюваннях дихальних шляхів з обструкцією: лікарські засоби адренергічні у поєднанні з кортикостероїдами або іншими лікарськими засобами, крім лікарських засобів антихолінергічної дії.
Код АТХ: R03AK07
Механізм дії та фармакодинамічна дія
Лікарський засіб Буфомікс Ізіхалер містить формотерол та будезонід, механізм дії яких різний та має адитивний ефект щодо полегшення загострень астми. Механізми дії обох речовин описані нижче.
Будезонід
Будезонід є глікокортикоїдом, який, при вдихуваному застосуванні, має дозозалежну протизапальну дію у дихальних шляхах, що призводить до полегшення симптомів та зменшення кількості загострень астми. Вдихуваний будезонід викликає менше важких побічних реакцій, ніж системні кортикостероїди. Точний механізм, відповідальний за протизапальну дію глікокортикоїдів, невідомий.
Формотерол
Формотерол є селективним β2-агоністом, який при вдихуваному застосуванні призводить до швидкого та тривалого розслаблення гладких м'язів бронхів у пацієнтів з оборотним звуженням дихальних шляхів. Ефект розширення бронхів залежить від дози, при цьому початок дії відбувається протягом 1-3 хвилин. Після введення однієї дози ефект триває не менше 12 годин.
Клінічна ефективність та безпека застосування

Астма

Клінічні дослідження у дорослих показали, що додавання формотеролу до будезоніду полегшувало симптоми астми та покращувало функцію легень, а також призводило до зменшення кількості загострень. У двох 12-тижневих дослідженнях вплив будезоніду та формотеролу на функцію легень був таким самим, як і при застосуванні будезоніду та формотеролу окремо, та був сильнішим, ніж при застосуванні будезоніду в монотерапії. Усі групи терапії приймали дораźно короткодійний β2-агоніст. Не спостерігалося гальмування дії проти астми з плином часу.
Два 12-тижневих педіатричних дослідження проводилися у 265 дітей у віці 6-11 років, які лікувалися підтримувальною дозою будезоніду та формотеролу (2 інгаляції (80 мкг + 4,5 мкг)/доза для інгаляції, двічі на добу) та дораźно короткодійним β2-агоністом. У обидніх дослідженнях функція легень покращилася, а лікування було добре перенесено у порівнянні з порівнянною дозою будезоніду в монотерапії.

5.2 Фармакокінетичні властивості

Всмоктування
Було показано, що лікарські засоби Bufomix Easyhaler і Symbicort Turbuhaler, які містять фіксовану
дозу будесоніду і формотеролу, є біоеквівалентними щодо загальної експозиції організму і
експозиції легеневої тканини.
Було показано, що лікарський засіб Symbicort Turbuhaler, який містить фіксовану дозу будесоніду і
формотерол, а також відповідні прості лікарські засоби є біоеквівалентними щодо експозиції організму,
відповідно на будесонід і формотерол. Тим не менш, було спостережено незначне збільшення супресії
кортизолу після прийому комбінованого лікарського засобу у фіксованій дозі порівняно з простими
лікарськими засобами. Говорять, що ця різниця не впливає на клінічну безпеку.
Не було отримано доказів фармакокінетичних взаємодій між будесонідом і формотеролом.
Параметри фармакокінетики для цих речовин були порівнянними після прийому будесоніду і
формотеролу у вигляді простих лікарських засобів, а також комбінованого лікарського засобу у фіксованій
дозі. Для будесоніду значення АУС було незначно вищим, швидкість всмоктування більш інтенсивною, а
максимальна концентрація в крові вище після прийому комбінованого лікарського засобу у фіксованій
дозі. Для формотеролу максимальна концентрація в крові була порівнянною після прийому комбінованого
лікарського засобу у фіксованій дозі. Будесонід, прийнятий інгалаційно, швидко всмоктується, а
максимальна концентрація в крові досягається протягом 30 хвилин після інгаляції. У дослідженнях середнє
відкладення будесоніду в легенях після інгаляції з порошкової інгаляторної системи варіювалося від 32% до
44% введеної дози.
Системна біодоступність становить близько 49% введеної дози. У дітей віком 6-16 років
відкладення в легенях відповідає діапазону, спостереженому у дорослих після введення такої ж
дози. Не було визначено досягнуті концентрації в крові.
Формотерол, прийнятий інгалаційно, швидко всмоктується, а максимальна концентрація в крові
досягається протягом 10 хвилин після інгаляції. У дослідженнях середнє відкладення формотеролу в
легенях після інгаляції з порошкової інгаляторної системи варіювалося від 28% до 49% введеної дози.
Системна біодоступність становить близько 61% введеної дози.
Дистрибуція і метаболізм
Зв'язування з білками крові становить близько 50% для формотеролу і 90% для будесоніду.
Об'єм дистрибуції становить близько 4 л/кг для формотеролу і 3 л/кг для будесоніду. Формотерол
підлягає інактивації внаслідок реакції кон'югації (утворюються активні метаболіти O-деметильовані і
деформильовані, які вважаються неактивними кон'югатами).
Будесонід підлягає значній (близько 90%) біотрансформації при першому проходженні через
печінку до метаболітів з низькою активністю, характерною для глюкокортикостероїдів.
Характеристична для глюкокортикостероїдів активність основних метаболітів,
6-бета-гідроксібудесоніду і 16-альфа-гідроксипреднізолону, становить менше 1% активності
будесоніду. Не було спостережено ознак метаболічних взаємодій або реакцій витіснення між формотеролом і
будесонідом.
Елімінація
Більшість дози формотеролу підлягає перетворенню шляхом метаболізму печінки, після чого
відбувається елімінація через нирки. Після інгаляції 8% до 13% введеної дози формотеролу
виділяється у вигляді не метаболізованої речовини з сечею. Формотерол характеризується великим
кліренсом організму (близько 1,4 л/хв), а кінцевий період напіввиведення у фазі елімінації становить
17 годин.
Будесонід елімінується шляхом метаболізму, каталізованого головним чином ферментом CYP3A4.
Метаболіти будесоніду елімінуються з сечею у вигляді таких самих або у вигляді кон'югатів. У сечі
виявлені лише незначні кількості будесоніду у вигляді не зміненої речовини. Будесонід характеризується
великим кліренсом організму (близько 1,2 л/хв), а кінцевий період напіввиведення у фазі елімінації після
введення внутрішньовенно становить 4 години.
Фармакокінетика будесоніду і формотеролу у дітей та пацієнтів з нирковою недостатністю невідома.
Експозиція до будесоніду і формотеролу може бути збільшена у пацієнтів з захворюваннями печінки.
Лінійність або нелінійність
Експозиція організму як будесоніду, так і формотеролу корелює лінійно з введеною дозою.

5.3 Дані про безпеку до клінічних досліджень

Токсичність, спостережена у дослідженнях на тваринах щодо будесоніду і формотеролу,
введених одночасно або монотерапією, полягала у ефектах, пов'язаних із посиленою фармакологічною
активністю.
У дослідженнях щодо репродукції у тварин було показано, що глюкокортикостероїди, такі як будесонід,
причиняють дефекти розвитку (розщеплення піднебіння, дефекти скелета). Однак результати досліджень на
тваринах, здається, не показують значення у людей після введення рекомендованих доз.
Дослідження щодо впливу формотеролу на репродукцію у тварин показали незначне зниження фертильності у
самців щурів при високій експозиції організму та проблеми з імплантацією, а також знижене виживання
після народження та масу тіла при експозиціях організму, суттєво вищих ніж ті, що досягаються під час
клінічного застосування. Однак результати досліджень на тваринах, здається, не мають значення серед
людей.

6. ФАРМАЦЕВТИЧНІ ДАНІ

6.1 Перелік допоміжних речовин

Лактоза моногідрат (яка містить білки молока).

6.2 Фармацевтична не сумісність

Не застосовується.

6.3 Термін валідності

У упаковці, призначеній для продажу: 2 роки.
Після першого відкриття ламінованого мішка: 4 місяці. Не зберігати при температурі
вище 25°C. Захищати від вологи.

6.4 Спеціальні заходи обережності під час зберігання

Відсутні спеціальні рекомендації щодо зберігання лікарського засобу.
Умови зберігання лікарського засобу після першого відкриття, див. пункт 6.3.

6.5 Тип і вміст упаковки

Багатодозовий інгалятор порошку, який складається з семи пластикових елементів та пружини,
виконаної зі сталі нержавіючої. Пластики (полімери), використані для виробництва інгалятора, це:
політерефталбутілен, LDPE, полівуглець, кополімер стирену з бутадієном, поліпропілен. Інгалятор
герметично закритий у ламінованому мішку та упакований без або з захисною упаковкою
(поліпропілен і термопластичний еластомер) у картонній коробці.
Упаковки:
Bufomix Easyhaler, (320 мкг + 9 мкг)/доза для інгаляції, порошок для інгаляції:

• 1 інгалятор на 60 доз
• 1 інгалятор на 60 доз, з захисною упаковкою
• 2 інгалятори на 60 доз
• 3 інгалятори на 60 доз

Не всі розміри упаковок повинні бути в обігу.

6.6 Спеціальні заходи обережності щодо видалення

Без спеціальних вимог.

7. ПОДМІТОТ, ВІДПОВІДАЛЬНИЙ ЗА ВИДАННЯМ ДОЗВОЛУ НА

ДОПОМІЖЕННЯ ДО ОБІГУ

Orion Corporation
Orionintie 1
FI-02200 Espoo
Фінляндія

8. НОМЕР ДОЗВОЛУ НА ДОПОМІЖЕННЯ ДО ОБІГУ

Дозвіл №: 21850

9. ДАТА ВИДАННЯ ПЕРШОГО ДОЗВОЛУ НА ДОПОМІЖЕННЯ ДО ОБІГУ

І ДАТА ПРОТРАНЖЕННЯ ДОЗВОЛУ

Дата видання першого дозволу на допущення до обігу: 09 травня 2014
Дата останнього продовження дозволу: 16 квітня 2020

10. ДАТА ЗАТВЕРДЖЕННЯ АБО ЧАСТКОВОЇ ЗМІНИ ТЕКСТУ

ХАРАКТЕРИСТИКИ ЛІКАРСЬКОГО ЗАСОБУ

• 21.10.2022