КАФНЕА

ИНСТРУКЦИЯ для медицинского применения лекарственного средства КЕТИЛЕПТ

КЕТИЛЕПТ

(KETILEPT)

Состав:

действующее вещество: кветиапин; 1 таблетка содержит 28,78 мг, 115,13 мг и 230,26 мг кветиапина фумарата, что соответствует 25 мг, или 100 мг или 200 мг кветиапина;

вспомогательные вещества: микрокристаллическая целлюлоза, лактоза моногидрат, натрия крохмальгликолят (тип А), повидон, магния стеарат, коллоидный безводный диоксид кремния;

состав оболочки: Opadry II 33G28523 белый (гипромелоза, диоксид титана (Е 171), лактоза моногидрат, макрогол, триацетин); Opadry II 33G24283 розовый (для таблеток 200 мг) (гипромелоза, диоксид титана (Е 171), лактоза моногидрат, макрогол, триацетин, оксид железа красный (Е 172), оксид железа желтый (Е 172)).

Лекарственная форма.

Таблетки, покрытые пленочной оболочкой.

Основные физико-химические свойства:

таблетки 25 мг: белого или почти белого цвета круглые двояковыпуклые таблетки, покрытые пленочной оболочкой, с гравировкой стилизованной буквы «Е» с одной стороны и числа «201» – с другой стороны таблетки, без или почти без запаха;

таблетки 100 мг: белого или почти белого цвета круглые двояковыпуклые таблетки, покрытые пленочной оболочкой, с гравировкой стилизованной буквы «Е» и числа «202» с одной стороны таблетки, без или почти без запаха;

таблетки 200 мг: темно-розового цвета круглые двояковыпуклые таблетки, покрытые пленочной оболочкой, с гравировкой стилизованной буквы «Е» и числа «204» с одной стороны таблетки, без или почти без запаха.

Фармакотерапевтическая группа.

Антипсихотические средства. Кветиапин. Код АТХ. N05A H04.

Фармакологические свойства.

Механизм действия.

Кветиапин является атипичным антипсихотическим препаратом, который оказывает антагонистическое действие относительно рецепторов нейротрансмиттеров головного мозга. Кветиапин и активный метаболит плазмы человека норкветиапин взаимодействуют с различными типами нейромедиаторных рецепторов.

Кветиапин и норкветиапин имеют сродство с серотониновыми (5HT1A и 5HT2), дофаминовыми (D1 и D2), гистаминовыми (H1) и адренергическими (α1 и α2) рецепторами; он имеет большее сродство к 5HT2-рецепторам, чем к D1 и D2 рецепторам. Именно эта комбинация рецепторного антагонизма с большей селективностью к 5-НТ2 рецепторам относительно рецепторов D2 считается такой, что способствует клиническим антипсихотическим эффектам и низкой склонности к экстрапирамидным побочным симптомам препарата Кетилепт по сравнению с типовыми антипсихотическими препаратами.

Кветиапин и норкветиапин также имеют высокое сродство с гистаминергическими (H1) и α1-адренергическими рецепторами, низкое сродство с α2-рецепторами, но не имеют заметного сродства с мускариновыми холинергическими или бензодиазепиновыми рецепторами, тогда как норкветиапин имеет умеренное или высокое сродство к нескольким подтипам мускариновых рецепторов, что может объяснять антихолинергические (мускариновые) эффекты.

Ингибирование норкветиапином (NET), а также частичная агонистическая дія на 5HT1A-рецепторы может способствовать терапевтической эффективности препарата Кетилепт в качестве антидепрессанта.

Механизм действия кветиапина, как и других антипсихотических средств, неизвестен.

Сонливость при действии кветиапина можно объяснить его высокой сродством с гистаминовыми (H1) рецепторами.

Аналогично, ортостатическую гипотензию при приеме кветиапина можно объяснить его высокой сродством с α1-адренергическими рецепторами.

Фармакодинамика.

Известно, что кветиапин активен в тестах на антипсихотическую активность, таких как условно-рефлекторное избегание.

Кветиапин блокирует агонистическое влияние на допамин, что подтверждается результатами оценки поведенческих реакций или электрофизиологических исследований, а также увеличивает концентрацию метаболитов допамина, нейрохимическую экспрессию блокировки рецепторов D2.

Известно, что в ходе доклинических исследований, в которых проверялась тенденция к развитию экстрапирамидных симптомов, кветиапин имел атипичный профиль активности и отличался от стандартных антипсихотических препаратов.

Кветиапин после длительного применения не привел к чрезмерной чувствительности дофаминовых D2-рецепторов.

Известно, что кветиапин в дозах, эффективных для блокировки дофаминовых D2-рецепторов, вызывал только слабую каталепсию.

Для кветиапина после его длительного введения была продемонстрирована селективность для лимбической системы, которая проявлялась способностью блокировать деполяризацию в А10 мезолимбических нейронах, но не в А9 nigrostriatal нейронах, в которых содержится допамин.

Клиническая безопасность

Известно, что при лечении кветиапином возможно снижение уровня гормонов щитовидной железы, данный эффект является дозозависимым.

Катаракта

Известно, что в клиническом исследовании с оценкой катарактогенного потенциала кветиапина (200-800 мг/добу) против рисперидона (2-8 мг/добу) у пациентов с шизофренией или шизоаффективным расстройством, процент пациентов с повышенным помутнением кристаллика был не выше у группы пациентов, которые принимали кветиапин (4 %), по сравнению с теми, кто получал рисперидон (10 %) при применении препарата не менее 21 месяца.

Существуют данные, что в плацебо-контролируемых исследованиях с участием пациентов пожилого возраста, страдающих психозом, связанным с деменцией, частота возникновения неблагоприятных явлений со стороны сердечно-сосудистой системы на 100 пациенто-лет в группе кветиапина была не выше, чем у пациентов, которые получали плацебо.

Фармакокинетика.

Абсорбция

После приема внутрь кветиапин быстро всасывается в желудочно-кишечном тракте. Максимальная концентрация в плазме крови отмечается через 1,5 часа. Прием пищи влияет на биодоступность кветиапина.

При равновесном состоянии максимальная молярная концентрация активного метаболита норкветиапина составляет 35 % концентрации кветиапина.

Фармакокинетика кветиапина и норкветиапина в пределах одобренного диапазона доз является линейной.

Распределение

С белками плазмы связывается примерно 83 % препарата.

Метаболизм

Кветиапин в значительной степени метаболизируется в печени; основными путями его биотрансформации являются сульфоокисление и окисление. Использование радиоактивно маркированного кветиапина показало, что менее 5 % кветиапина не метаболизируется и выводится в неизменном виде с мочой или фекалиями.

В ходе исследований в условиях in vitro было установлено, что основным ферментом метаболизма кветиапина, опосредованного цитохромом P450, является CYP3A4. Основные метаболиты, образующиеся в организме, не имеют существенной фармакологической активности.

Выведение

Клинические исследования показали, что кветиапин эффективен при применении его два раза в день. Несмотря на то, что время наполовинного выведения кветиапина составляет почти 7 часов, данные позитронно-эмиссионной томографии (ПЭТ) показывают, что занятость 5HT2 и D2-рецепторов поддерживается до 12 часов после одноразового приема кветиапина.

После приема внутрь разовой дозы 14C-меткированного кветиапина менее 5 % принятой количества выводится в неизменном состоянии; это свидетельствует об активном метаболизме кветиапина в печени. Приблизительно 73 % радиоактивной метки выводится с мочой и 21 % с калом.

Особые популяции.

Пол

Фармакокинетика кветиапина у женщин и мужчин не отличается.

Фармакокинетика кветиапина линейна в терапевтическом диапазоне доз и существенно не зависит от пола или расы.

Пациенты пожилого возраста

У лиц пожилого возраста средний клиренс кветиапина примерно на 30-50 % ниже, чем у взрослых пациентов в возрасте от 18-65 лет.

Пациенты с нарушением функции почек

При тяжелой почечной недостаточности (клиренс креатинина менее 30 мл/мин на 1,73 м2) и печеночной недостаточности (алкогольный цироз) средний клиренс кветиапина в плазме крови снижен примерно на 25 %.

Пациенты с нарушением функции печени

У пациентов с поражением печени (компенсированный алкогольный цироз) средний клиренс кветиапина в плазме крови снижается примерно на 25 %. Поскольку в печени происходит широкий метаболический распад кветиапина, то у пациентов с нарушением функции печени может увеличиваться концентрация кветиапина в плазме крови, и поэтому для пациентов этой группы может быть необходима коррекция дозы (см. раздел «Способ применения и дозы»).

Дети

Известно, что существуют фармакокинетические данные, полученные у детей, которые принимали 400 мг кветиапина дважды в день. При получении терапевтической дозы уровни начальной субстанции кветиапина у детей и подростков (10–17 лет) были в целом подобными у взрослых, хотя Cmax у детей была на более высоком уровне, чем у взрослых. AUC и Cmax для норкетиапина были выше, примерно 62 % и 49 % у детей (10–12 лет), и 28 % и 14 % у подростков (13–17 лет) соответственно по сравнению с взрослыми.

Клинические характеристики.

Показания.

Лечение шизофрении.

Лечение биполярных расстройств, включая:

• маниакальные эпизоды от умеренного до тяжелого степени, связанные с биполярными расстройствами;
• большие депрессивные эпизоды, связанные с биполярными расстройствами.

Профилактика рецидивов у пациентов с биполярными расстройствами, у которых маниакальные нападки подвергались лечению кветиапином.

Противопоказания.

– Повышенная чувствительность к любому из компонентов препарата;

– одновременный прием ингибиторов цитохрома Р450 3А4, таких как ингибиторы ВИЧ-протеазы, азольные противогрибковые препараты, эритромицин, кларитромицин и нефазодон (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий»).

Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий.

Учитывая, что кветиапин в первую очередь действует на центральную нервную систему, Кетилепт следует применять с осторожностью в комбинации с другими препаратами, имеющими подобное действие, и с алкоголем.

Кветиапин следует применять с осторожностью вместе с серотонинергическими лекарственными средствами, такими как ингибиторы МАО, селективные ингибиторы обратного захвата серотонина (СИЗЗС), ингибиторы обратного захвата серотонина и норэпинефрина (СИЗЗСиН) или трициклические антидепрессанты, поскольку повышается риск развития серотонинового синдрома, потенциально опасного для жизни состояния (см. раздел «Особенности применения»).

Препарат следует применять с осторожностью пациентам, которые получают другие лекарства, имеющие антихолинергические (мускариновые) эффекты (см. раздел «Особенности применения»).

Цитохром Р450 (CYP) 3А4 является ферментом, который в основном отвечает за метаболизм кветиапина. При исследовании взаимодействия у здоровых добровольцев сопутствующее применение кветиапина (25 мг) с кетоконазолом (ингибитором CYP 3А4) приводило к повышению AUC кветиапина в 5-8 раз. Таким образом, сопутствующее применение кветиапина с ингибиторами CYP 3А4 противопоказано. Также не рекомендуется употреблять грейпфрутовый сок в течение периода лечения кветиапином.

Во время исследования многократного применения дозы с целью оценки фармакокинетики кветиапина, который назначали до и во время лечения карбамазепином (индуктором печеночного фермента), сопутствующее применение карбамазепина существенно повышало клиренс кветиапина. Это повышение клиренса снижало системную экспозицию кветиапина (которая измерялась по площади AUC) до уровня, который составлял в среднем 13 % от экспозиции при применении только кветиапина, хотя у некоторых пациентов наблюдался больший эффект. В результате этого взаимодействия могут создаваться более низкие концентрации в плазме крови, что может повлиять на эффективность терапии Кетилепта. Одновременное применение кветиапина и фенитоина (еще одного индуктора микросомального фермента) приводило к повышению клиренса кветиапина примерно на 450 %. Начинать терапию Кетилептом пациентам, которые получают индуктор печеночного фермента, можно только в том случае, если врач считает, что польза от применения Кетилепта превосходит риски, связанные с отменой индуктора печеночного фермента. Важно, чтобы любые изменения приема индуктора были постепенными. Если необходимо, его следует заменить неиндуктором (например, натрия вальпроатом) (см. раздел «Особенности применения»).

Фармакокинетика кветиапина существенно не изменяется при сопутствующем применении таких антидепрессантов, как имипрамин (известный ингибитор CYP 2D6) или флуоксетин (известный ингибитор CYP 3А4 и CYP 2D6).

Фармакокинетика кветиапина существенно не изменяется при одновременном применении с рисперидоном или галоперидолом. Одновременное применение кветиапина и тиоридазина приводит к повышению клиренса кветиапина примерно на 70 %.

При одновременном применении с циметидином фармакокинетика кветиапина не изменялась.

Фармакокинетика лития не изменялась при его одновременном применении с кветиапином.

Существуют данные, что в рандомизированном исследовании продолжительностью 6 недель при сравнении комбинации лития с кветиапином и плацебо с кветиапином у взрослых пациентов, страдающих острым маниакальным эпизодом, повышение частоты случаев возникновения экстрапирамидных явлений (особенно тремора), сонливости и увеличения массы тела наблюдалось в группе с добавлением лития по сравнению с группой с добавлением плацебо.

В фармакокинетике натрия вальпроата и кветиапина не обнаруживалось клинически значимых изменений при их одновременном применении. В ретроспективном исследовании с участием детей и подростков, получавших натрий вальпроат, кветиапин или комбинацию этих препаратов, увеличение количества случаев лейкопении и нейтропении наблюдалось в группе, принимавшей оба препарата, по сравнению с группами, получавшими эти лекарственные средства отдельно.

Исследования по взаимодействию с сердечно-сосудистыми препаратами не проводились.

Следует проявлять осторожность при одновременном применении кветиапина с лекарственными средствами, которые нарушают электролитный баланс или продлевают интервал QT.

У пациентов, которые применяли кветиапин, отмечались случаи ложноположительных результатов ферментного иммуноанализа на наличие метадона и трициклических антидепрессантов. Рекомендуется проверять сомнительные результаты скринингового иммуноанализа с помощью соответствующего хроматографического метода.

Особенности применения.

Поскольку Кетилепт показан для лечения шизофрении, биполярного расстройства и сопутствующего лечения депрессивных эпизодов у пациентов с ТДР, следует тщательно рассмотреть профиль безопасности препарата с учетом установленного конкретному пациенту диагноза и дозы, которую он принимает.

Дети

Кетилепт не рекомендуется для применения детям и подросткам в возрасте до 18 лет из-за отсутствия данных, свидетельствующих в пользу его применения этой возрастной группе. Клинические исследования кветиапина показали, что, кроме известного профиля безопасности, определенного для взрослых (см. раздел «Побочные реакции»), частота некоторых неблагоприятных явлений является выше у детей, чем у взрослых (повышенный аппетит, рост уровня пролактина в сыворотке крови и экстрапирамидные симптомы), а также было обнаружено одно явление, которое ранее не наблюдалось в ходе исследований с участием взрослых пациентов (повышение артериального давления). Кроме этого, у детей и подростков наблюдались изменения показателей функции щитовидной железы.

Следует также отметить, что отсроченный эффект лечения Кетилептом на рост и половое созревание не изучался в течение периода более 26 недель. Долгосрочный эффект на когнитивное и поведенческое развитие неизвестен.

Известно, что во время плацебо-контролируемых клинических исследований с участием пациентов детского и подросткового возраста лечение кветиапином сопровождалось повышенной по сравнению с плацебо частотой экстрапирамидных симптомов (ЭПС) у пациентов, которых лечили с приводу шизофрении и биполярной мании (см. раздел «Побочные реакции»).

Суицид/суицидальные мысли или клиническое ухудшение состояния

Депрессия при биполярном расстройстве, ассоциированная с повышенным риском возникновения суицидальных мыслей, самоуничтожения и суицида (событий, связанных с суицидом). Такой риск сохраняется до установления выраженной ремиссии. Поскольку улучшение может не наблюдаться в течение первых недель лечения или дольше, за состоянием пациентов следует тщательно наблюдать до времени появления такого улучшения. Согласно общему клиническому опыту, риск суицида может возрастать на ранних этапах улучшения.

Кроме того, необходимо учитывать потенциальный риск возникновения событий, связанных с суицидом, после резкого прекращения лечения кветиапином по причине известных факторов риска при заболевании, в отношении которого проводится лечение.

Другие психические расстройства, по поводу которых назначается Кетилепт, могут также ассоциироваться с повышенным риском связанных с суицидом явлений. Кроме того, эти расстройства могут протекать одновременно с депрессивными эпизодами.

При лечении пациентов с другими психическими расстройствами следует проводить такие же предосторожности, которых придерживаются при лечении пациентов с тяжелыми депрессивными эпизодами.

Пациенты, в анамнезе которых наблюдались события, связанные с суицидом, или которые демонстрируют значительный уровень суицидального мышления до начала терапии, имеют более высокий риск возникновения суицидных мыслей или попытки суицида и должны находиться под тщательным наблюдением в течение лечения. Мета-анализ плацебо-контролируемых клинических исследований антидепрессантов у взрослых пациентов с психическими расстройствами показал повышенный риск возникновения суицидальной поведінки у пациентов в возрасте до 25 лет.

Тщательное наблюдение за пациентами и, в частности, теми, кто имеет высокий риск, должно сопровождаться медикаментозной терапией, особенно на начальном этапе лечения и при дальнейших изменениях дозы. Пациентов (и лиц, осуществляющих уход за пациентами) необходимо предупредить о необходимости наблюдения за клиническим ухудшением, суицидальной поведенкой или мыслями и необычными изменениями в поведении и немедленным обращением за медицинской помощью при появлении симптомов.

Экстрапирамидные симптомы

В ходе плацебо-контролируемых исследований кветиапин ассоциировался с ростом частоты возникновения экстрапирамидных симптомов (ЭПС) по сравнению с плацебо у пациентов, которые получали лечение при эпизодах большой депрессии, связанной с биполярным расстройством и тяжелым депрессивным расстройством (см. раздел «Побочные реакции»).

Применение кветиапина ассоциировалось с развитием акатизии, характеризующейся субъективно неприятным или таким, что вызывает дистресс, беспокойством и потребностью двигаться, что часто сопровождалась неспособностью неподвижно сидеть или стоять. Эти явления с большей вероятностью наблюдаются в течение первых нескольких недель лечения. Увеличение дозы пациентам, у которых развиваются такие симптомы, может им навредить.

Тардитивная дискинезия

При появлении признаков и симптомов тардитивной дискинезии следует рассмотреть вопрос о необходимости снижения дозы или прекращения применения Кетилепта. Симптомы тардитивной дискинезии могут ухудшаться, и даже возникать после прекращения терапии (см. раздел «Побочные реакции»).

Сонливость и запаморочение

Лечение кветиапином ассоциировано с сонливостью и подобными симптомами, такими как седация (см. раздел «Побочные действия»). В ходе клинических исследований лечения пациентов с биполярной депрессией такие симптомы возникали, как правило, в течение первых 3 дней лечения и были в основном легкими до умеренных по интенсивности. Что касается пациентов с биполярной депрессией и пациентов с депрессивными эпизодами при ТДР, у которых возникает сонливость, может потребоваться наблюдение в течение 2 недель после появления сонливости или до тех пор, пока не исчезнут симптомы, или может быть необходимо рассмотреть вопрос о прекращении лечения.

Ортостатическая гипотензия

Лечение кветиапином сопровождалось ортостатической гипотензией и сопутствующим запаморочением у некоторых пациентов (см. раздел «Побочные реакции»), что, подобно сонливости, обычно возникало в период титрования дозы. Эти явления могут способствовать росту частоты случаев случайных травм (падений), особенно среди пациентов пожилого возраста. Поэтому пациентам следует рекомендовать быть осторожными, пока они не привыкнут к возможным эффектам лекарственного средства.

Синдром ночного апноэ

Были сообщения о возникновении синдрома ночного апноэ у пациентов, которые принимали кветиапин, поэтому следует применять Кетилепт с осторожностью пациентам с избыточной массой тела/ожирением, пациентам мужского пола, пациентам, которые получают сопутствующую терапию антидепрессантами.

Сердечно-сосудистые заболевания

Кетилепт следует применять с осторожностью пациентам с известными сердечно-сосудистыми и цереброваскулярными заболеваниями или другими состояниями, которые могут привести к артериальной гипотензии.

Кветиапин может вызывать ортостатическую гипотензию, особенно на начальном этапе титрования дозы, поэтому в таких случаях необходима коррекция дозы или более длительное ее титрование.

Кардиомиопатия и миокардит

О кардиомиопатии и миокардите сообщали в клинических исследованиях и в течение постмаркетингового периода, однако причинно-следственная связь с применением кветиапина не была установлена. Следует повторно оценить целесообразность применения кветиапина пациентам с подозрением на кардиомиопатию или миокардит.

Судомы

В исследованиях не было обнаружено различий в частоте возникновения судом у пациентов, которые принимали кветиапин, и пациентов из группы плацебо. Отсутствуют данные о частоте возникновения судом у пациентов с эпилепсией в анамнезе. Как и при лечении другими антипсихотическими препаратами, рекомендуется применять препарат с осторожностью для лечения пациентов с нападками эпилепсии в анамнезе (см. раздел «Побочные реакции»).

Злоякісний нейролептичний синдром

Злоякісний нейролептичний синдром может быть пов'язаний з лікуванням антипсихотиками, включаючи кветиапін. Клінічні прояви включають гіпертермію, зміни психічного стану, ригідність м'язів, вегетативну нестабільність та підвищення рівня креатинфосфокінази. У такому випадку слід припинити застосування Кетилепту та розпочати відповідне лікування.

Серотоніновий синдром

Одночасне застосування Кетилепту та інших серотонінергічних лікарських засобів, таких як інгібітори моноаміноксидази (МАО), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), інгібітори зворотного захоплення серотоніну і норепінефрину (СІЗЗСіН)) або трициклічні антидепресанти, може призвести до серотонінового синдрому – потенційно небезпечного для життя стану (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Якщо супутнє лікування іншими серотонінергічними лікарськими засобами є клінічно виправданим, рекомендується ретельне спостереження за пацієнтом, особливо на початку лікування та при підвищенні дози. Симптоми серотонінового синдрому можуть включати зміни психічного стану, нестабільність вегетативної нервової системи, нервово-м'язові порушення та/або шлунково-кишкові симптоми.

При підозрі на серотоніновий синдром слід розглянути питання про зниження дози або припинення терапії залежно від тяжкості симптомів.

Тяжка нейтропенія та агранулоцитоз

Тяжка нейтропенія (кількість нейтрофілів <0,5х10^9/л) нечасто спостерігалася у клінічних дослідженнях кветіапіну. Повідомляли про агранулоцитоз (тяжка нейтропенія з інфекцією) рідко серед пацієнтів, які отримували кветіапін під час клінічних випробувань, а також при застосуванні у постмаркетинговий період (у тому числі випадки з летальним наслідком). Більшість випадків тяжкої нейтропенії виникали у межах двох місяців від початку терапії кветіапіном. Явного зв’язку з дозою не було встановлено. Протягом постмаркетингового періоду нормалізація лейкопенії та/або нейтропенії відбувалася після припинення терапії кветіапіном. Можливі фактори ризику виникнення нейтропенії включають попередньо існуюче зниження кількості лейкоцитів (Л) та нейропенію, викликану лікарськими засобами, в анамнезі. Проте деякі випадки спостерігалися у пацієнтів без попередньо існуючих факторів ризику. Рекомендовано припинити лікування кветіапіном при рівні нейтрофілів у крові <1,0х10^9/л. Слід спостерігати за ознаками та симптомами інфекції та контролювати рівень нейтрофілів (поки вони не перевищать рівень <1,5×10^9/л) (див. розділ «Побічні реакції»).

Слід зважати на можливість розвитку нейтропенії у пацієнтів з наявною інфекцією, незважаючи на відсутність факторів ризику, а також у пацієнтів з лихоманкою нез’ясованого генезу, та застосовувати відповідні клінічні заходи.

Необхідно порадити пацієнтам негайно повідомляти про появу ознак/симптомів, що вказують на агранулоцитоз або інфекцію (таких як лихоманка, слабкість, загальмованість або біль у горлі) в будь-який час під час лікування препаратом Кетилепт. Таким пацієнтам необхідно своєчасно проводити визначення кількості лейкоцитів та абсолютної кількості нейрофілів (АКН), особливо за відсутності сприяючих факторів.

Антихолінергічний (мускариновий) синдром

Норкветіапін, активний метаболіт кветіапіну, має помірну або високу спорідненість до декількох підтипів мускаринових рецепторів, що може пояснювати антихолінергічний (мускариновий) синдром. Це сприяє виникненню побічних реакцій, що відображає антихолінергічні ефекти при одночасному застосуванні кветіапіну та інших препаратів, що мають антихолінергічні ефекти в умовах передозування. Кветіапін слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які отримують ліки, що мають антихолінергічні (мускаринові) ефекти. Кветіапін слід застосовувати з обережністю пацієнтам з патологією сечовипускання (затримка сечі), значною гіпертрофією передміхурової залози, кишковою непрохідністю, підвищеним внутрішньоочним тиском або закритокутовою глаукомою (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій», «Побічні реакції», «Фармакодинамічні властивості», «Передозування»).

Взаємодії

Див. також розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій».

Супутнє застосування кветіапіну з потужним індуктором печінкового ферменту, таким як карбамазепін або фенітоїн, суттєво знижує концентрацію кветіапіну у плазмі крові, що може зашкодити ефективності терапії кветіапіном. Лікування Кетилептом пацієнтів, які отримують індуктор печінкового ферменту, можна розпочинати лише в тому випадку, якщо лікар вважає, що користь від застосування препарату Кетилепт переважає ризики від відміни індуктора печінкового ферменту. Важливо, щоб будь-які зміни застосування індуктора відбувалися поступово. Якщо потрібно, слід замінити його на неіндуктор (наприклад натрію вальпроат).

Вплив на масу тіла

Під час лікування кветіапіном повідомляли про збільшення маси тіла, яку при застосуванні антипсихотичних препаратів слід контролювати та клінічно корегувати.

Гіперглікемія

Гіперглікемія та/або розвиток або загострення цукрового діабету іноді були пов’язані з кетоацидозом чи комою, що рідко повідомляли, включаючи декілька випадків із летальними наслідками (див. розділ «Побічні дії»). Були повідомлення про декілька випадків з попереднім збільшенням маси тіла, що може бути сприятливим фактором. Відповідний клінічний моніторинг бажано проводити згідно з існуючими інструкціями щодо застосування антипсихотичних засобів. Пацієнти, які лікуються будь-якими антипсихотичними лікарськими засобами, в тому числі кветіапіном, повинні бути під наглядом щодо виникнення ознак та симптомів гіперглікемії (таких як полідипсія, поліурія, поліфагія та слабкість), а пацієнти, які страждають на цукровий діабет, або з факторами ризику цукрового діабету повинні регулярно перевірятися стосовно погіршення контролю рівня глюкози. Масу тіла слід постійно контролювати.

Ліпіди

Підвищення рівня тригліцеридів, ЛПНЩ та загального холестерину, та зниження рівня холестерину ЛПВЩ спостерігали у клінічних дослідженнях кветіапіну (див. розділ «Побічні реакції»). При зміні рівня ліпідів слід призначати відповідне лікування.

Метаболічний ризик

З огляду на виявлений ризик погіршення метаболічного профілю, в т. ч. зі змінами маси тіла, рівня глюкози (див. «Гіперглікемія») та ліпідів у крові, що спостерігалися під час клінічних досліджень, необхідно оцінювати метаболічні показники пацієнта на початку лікування, а зміни цих показників слід регулярно контролювати протягом курсу лікування. Погіршення цих показників слід коригувати з огляду на клінічну доцільність.

Подовження інтервалу QT

У ході клінічних досліджень та під час застосування згідно з Інструкцією для медичного застосування кветіапін не спричиняв стійкого збільшення абсолютних QT-інтервалів. Проте при передозуванні спостерігалося подовження інтервалу QT. Як і у випадку з іншими антипсихотиками, слід дотримуватися обережності при призначенні кветіапіну пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями або пацієнтам з подовженим інтервалом QT у сімейному анамнезі. Також слід дотримуватися обережності при призначенні кветіапіну з іншими лікарськими засобами, що, як відомо, подовжують інтервал QT або при одночасному застосуванні з нейролептиками, особливо пацієнтам літнього віку, пацієнтам із вродженим синдромом подовження інтервалу QT, застійною серцевою недостатністю, гіпертрофією серця, гіпокаліємією або гіпомагніємією (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).

Кардіоміопатія і міокардит

Про кардіоміопатію та міокардит повідомляли в клінічних дослідженнях, а також протягом постмаркетингового періоду, однак причинно-наслідковий зв’язок із застосуванням кветіапіну не був встановлений. Слід повторно оцінити доцільність застосування кветіапіну пацієнтам з підозрою на кардіоміопатію або міокардит.

Важкі шкірні побічні реакції

Дуже рідко повідомляли про важкі шкірні побічні реакції (SCARs), включаючи синдром Стівенса-Джонсона (SJS), токсичний епідермальний некроліз (TEN) та реакцію на лікарський засіб з еозинофілією та системними симптомами (DRESS), які можуть бути небезпечними для життя або летальними при лікуванні кветіапіном. SCARs зазвичай представлені як поєднання таких симптомів: обширний шкірний висип або ексфоліативний дерматит, гарячка, лімфаденопатія та можлива еозинофілія. Якщо з’являються ознаки та симптоми, що вказують на ці важкі шкірні реакції, слід негайно відмінити кветіапін та розглянути альтернативне лікування.

Відміна прийому препарату

Гострі симптоми відміни прийому препарату, такі як безсоння, нудота, головний біль, діарея, блювання, запаморочення та роздратованість, були описані після раптової відміни кветіапіну. Тому рекомендована поступова відміна прийому препарату протягом періоду щонайменше від одного до двох тижнів (див. розділ «Побічні дії»).

Пацієнти літнього віку з хворобою Паркінсона (XII)/паркінсонізмом

Популярний ретроспективний аналіз застосування кветіапіну для лікування пацієнтів з ВДР показав підвищений ризик смерті під час застосування кветіапіну у пацієнтів віком > 65 років. Ці дані не підтвердились, коли дані пацієнтів з хворобою Паркінсона не враховували у результатах аналізу. Слід проявляти обережність, якщо кветіапін призначається пацієнтам літнього віку з ХП.

Кетилепт не рекомендується для лікування психозу, пов’язаного з деменцією.

У ході рандомізованих плацебоконтрольованих досліджень у хворих на деменцію при застосуванні деяких атипових антипсихотиків спостерігали підвищення приблизно в 3 рази ризику виникнення серцево-судинних небажаних явищ. Механізм такого підвищення ризику невідомий. Підвищений ризик не може бути виключений для інших антипсихотиків або для інших категорій пацієнтів. Кетилепт слід застосовувати з обережністю пацієнтам з факторами ризику інсульту.

За даними метааналізу атипових антипсихотиків відомо, що пацієнти літнього віку, які страждають на психоз, пов’язаний із деменцією, становлять групу підвищеного ризику летального наслідку порівняно з плацебо. Однак за даними двох 10-тижневих плацебо-контрольованих досліджень застосування кветіапіну в однакових популяціях (n=710, вік 83 роки, діапазон 56-99 років) летальність у пацієнтів, які лікувалися кветіапіном, становила 5,5 % порівняно з 3,2 % у плацебо-групі. Летальність пацієнтів під час досліджень була з різних причин, що є очікуваними для цієї популяції пацієнтів. Ці дані не встановили причинно-наслідковий зв’язок між лікуванням кветіапіном і летальністю пацієнтів із деменцією.

Дисфагія

При застосуванні кветіапіну відзначалася дисфагія. Слід з обережністю застосовувати кветіапін пацієнтам, яким загрожує ризик аспіраційної пневмонії (див. розділ «Побічні реакції»).

Запори та непрохідність кишечнику

Запор фактор ризику розвитку кишкової непрохідності. При застосуванні кветіапіну були зареєстровані випадки запору та непрохідності кишечнику (див. розділ «Побічні реакції»). Ці повідомлення включають у себе повідомлення про летальні випадки у пацієнтів, які мають більш високий ризик розвитку кишкової непрохідності, включаючи тих пацієнтів, які отримують одночасно декілька лікарських засобів, що знижують перистальтику кишечнику, та/або лікарських засобів, стосовно яких могли бути не зареєстровані повідомлення про те, що вони спричиняють симптоми запору.

Венозна тромбоемболія (ВТЕ)

На тлі застосування нейролептичних засобів відзначалися випадки венозної тромбоемболії (ВТЕ). Оскільки у пацієнтів, які застосовують нейролептики, часто наявні набуті фактори ризику розвитку ВТЕ, всі можливі фактори ризику появи ВТЕ слід визначити до та під час терапії кветіапіном та вжити запобіжних заходів.

Панкреатит

Повідомляли про випадки панкреатиту у клінічних випробуваннях та протягом пост-маркетингового застосування, але взаємозв’язок не був встановлений. У повідомленнях протягом пост-маркетингового застосування багато пацієнтів мали фактори, відомі як такі, що асоціюються з панкреатитом, як збільшення тригліцеридів (див. розділ «Особливості застосування», підрозділ «Ліпіди»), жовчні камені та споживання алкоголю.

Додаткова інформація

Дані щодо застосування кветіапіну у комбінації з дивалпроексом або літієм при маніакальних епізодах помірного або тяжкого ступеня є обмеженими; проте комбінована терапія переносилася добре (див. розділи «Побічні реакції» та «Фармакодинамічні властивості»). Ці дані показали адитивний ефект на третій тиждень лікування.

Лактоза

Таблетки Кетилепт містять лактозу. Пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактози Лаппа або мальабсорбцією глюкози-галактози не слід застосовувати цей лікарський засіб.

Кетилепт 25 мг містить 4 мг лактози моногідрат в 1 таблетці.

Кетилепт 100 мг містить 16 мг лактози моногідрат в 1 таблетці.

Кетилепт 200 мг містить 32 мг лактози моногідрат в 1 таблетці.

Неправильне застосування та зловживання

Повідомляли про випадки неправильного застосування та зловживання препаратом. Слід з обережністю призначати кветіапін пацієнтам, які в анамнезі мають зловживання алкоголем та наркотиками.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

І триместр

Безпека та ефективність застосування кветіапіну для лікування вагітних жінок не встановлені. На цей час немає доказів негативного впливу, отриманих у ході досліджень на тваринах. Можливий вплив на органи зору плода не вивчали. Згідно з інформацією щодо декількох вагітностей, протягом яких застосовували кветіапін, повідомляли про розвиток симптомів неонатальної абстиненції у новонароджених. Тому у період вагітності Кетилепт можна призначати, лише якщо очікувана користь виправдовує потенційний ризик. У новонароджених, матері яких приймали кветіапін у період вагітності, спостерігалися симптоми відміни препарату.

ІІІ триместр

Новонароджені, матері яких у ІІІ триместрі приймали антипсихотичні препарати (у тому числі кветіапін), мають ризик виникнення побічних реакцій, включаючи екстрапірамідні симптоми та/або симптоми відміни, що можуть змінюватися за рівнем тяжкості та тривалістю після пологів. Спостерігалися наступні побічні реакції – збудження, артеріальна гіпертензія, гіпотензія, тремор, сонливість, розлади дихання або розлади харчування. Таким чином, новонароджені повинні перебувати під ретельним наглядом.

Годування груддю

Існують опубліковані повідомлення, що кветіапін проникає у грудне молоко людини, хоча ступінь проникнення препарату у молоко невідомий. Жінкам, які годують груддю, бажано припинити годування протягом лікування кветіапіном.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або з іншими механізмами.

З огляду на те, що препарат головним чином діє на центральну нервову систему, кветіапін може негативно впливати на види діяльності, що вимагають розумової пильності. Тому пацієнтам не рекомендується керувати автомобілем або іншими механізмами, поки не буде визначено індивідуальної чутливості до такого впливу.

Спосіб застосування та дози.

Для кожного показання існують різні схеми дозування. Слід переконатися, що пацієнту призначене дозування, що відповідає його стану. Дозу препарату і тривалість курсу лікування визначає лікар індивідуально для кожного пацієнта залежно від показань та ступеня тяжкості захворювання. Для перорального застосування. Кетилепт можна приймати незалежно від прийому їжі. Таблетки слід ковтати цілими, не розламуючи, не розжовуючи та не подрібнюючи їх.

Дорослі

Лікування шизофренії

Препарат Кетилепт слід приймати двічі на добу. У перші 4 дні терапії добова доза становить: 1-й день – 50 мг, 2-й день – 100 мг, 3-й день – 200 мг, 4-й день – 300 мг. Починаючи з 4-ої доби, дозу підвищувати до досягнення необхідного клінічного ефекту (у межах від 300 до 450 мг/добу). Залежно від клінічної ефективності та переносимості препарату добова доза препарату Кетилепт може становити від 150 мг до 750 мг. Максимальна добова доза препарату Кетилепт для лікування шизофренії – 750 мг.

Лікування маніакальних епізодів, пов’язаних з біполярними розладами

Препарат Кетилепт слід приймати двічі на добу. Добова доза в перші 4 доби лікування становить: 1-й день – 100 мг, 2-й день – 200 мг, 3-й день – 300 мг, 4-й день – 400 мг. У подальшому дозу підвищувати (але не більше ніж на 200 мг щодня) до 800 мг/добу, починаючи з 6-го дня лікування. Залежно від клінічної ефективності та переносимості препарату доза може становити від 200 до 800 мг/добу. Звичайна ефективна доза знаходиться у межах від 400 до 800 мг на добу. Максимальна добова доза препарату Кетилепт для лікування маніакальних епізодів – 800 мг.

Лікування депресивних епізодів, пов’язаних з біполярними розладами

Препарат Кетилепт слід застосовувати 1 раз на добу перед сном. Загальна добова доза для перших чотирьох днів лікування становить 50 мг (в 1-й день), 100 мг (на 2-й день), 200 мг (на 3-й день) і 300 мг (на 4-й день). Рекомендована добова доза – 300 мг. У клінічних дослідженнях не спостерігалось додаткової переваги у групі застосування 600 мг порівняно з групою 300 мг (див. розділ «Фармакологічні властивості»). Доза 600 мг може бути ефективною для окремих пацієнтів. Дози вище 300 мг повинен призначати лікар з досвідом лікування біполярного розладу. Клінічні дослідження показують, що для окремих пацієнтів у випадку виникнення проблем, пов’язаних з непереносимістю препарату, слід розглянути питання про зниження дози до мінімальної – 200 мг.

Лікування депресивних епізодів, пов’язаних із біполярним розладом, повинен призначати лікар з досвідом лікування біполярного розладу.

Профілактика рецидивів у пацієнтів з біполярними розладами

Для попередження наступних маніакальних, змішаних або депресивних епізодів при біполярному розладі пацієнти, у яких була відповідь на застосування Кетилепту при невідкладному лікуванні біполярного розладу, повинні продовжувати лікування препаратом Кетилепт у тій самій призначеній дозі перед сном. Дозу Кетилепту можна коригувати у межах діапазону доз від 300 мг до 800 мг/добу, залежно від клінічної відповіді і переносимості кожного окремого пацієнта (2 рази на добу). Важливо, щоб для підтримуючої терапії застосовували найнижчі ефективні дози.

Пацієнти літнього віку

Як і інші антипсихотики та антидепресанти, Кетилепт слід застосовувати з обережністю пацієнтам літнього віку, особливо на початку лікування та підбору дози. Може знадобитися більш повільне титрування дози препарату Кетилепт, а добова терапевтична доза може бути нижчою, ніж та, що застосовують молодшим пацієнтам. Середній плазмовий кліренс кветіапіну був знижений на 30-50 % в осіб літнього віку порівняно з молодшими пацієнтами.

У пацієнтів віком понад 65 років з депресивними епізодами при біполярному розладі безпеку та ефективність не досліджували.

Порушення функції нирок

Немає необхідності у коригуванні дози для пацієнтів з порушенням функції нирок.

Порушення функції печінки

Кветіапін активно метаболізується у печінці. Тому препарат Кетилепт слід застосовувати з обережністю пацієнтам з відомими порушеннями функції печінки, особливо протягом початкового періоду підбору дози. Лікування пацієнтів з порушеннями функції печінки слід починати з дози 25 мг/добу. Дозу можна збільшувати щоденно на 25-50 мг/добу до досягнення ефективної дози, залежно від клінічної відповіді та переносимості кожного окремого пацієнта.

Діти

Кетилепт не рекомендується для застосування дітям через відсутність даних, що свідчили б на користь його застосування цій віковій групі.

Передозування.

Симптоми

Дані про передозування кветіапіном у клінічних дослідженнях обмежені. Прояви та симптоми передозування були наслідком посилення відомих фармакологічних ефектів препарату, таких як сонливість та седація, тахікардія та артеріальна гіпотензія. Передозування може призвести до пролонгації інтервалу QT, судом, епілептичного статусу, рабдоміолізу, пригнічення дихання, затримки сечі, сплутаної свідомості, марення та/або збудження, коми та летального наслідку. Пацієнти з існуючим тяжким серцево-судинним захворюванням можуть мати збільшений ризик появи ефектів передозування (див. розділ «Особливості застосування»).

Лікування

Специфічного антидоту до кветіапіну немає. У випадках вираженої інтоксикації слід розглянути необхідність застосування різноспрямованих заходів та інтенсивної терапії, включаючи відновлення та підтримання прохідності дихальних шляхів, забезпечення адекватної оксигенації та вентиляції легень, моніторинг та підтримку діяльності серцево-судинної системи. Стосовно цієї ситуації в опублікованих повідомленнях описуються випадки усунення серйозних реакцій з боку ЦНС, включаючи кому і делірій, при внутрішньовенному введенні фізостигміну (1-2 мг) під безперервним ЕКГ-моніторингом. Не можна використовувати фізостигмін у разі наявності аритмії, блокади серця будь-якого ступеня або розширення комплексу QRS.

У випадках стійкої артеріальної гіпотензії при передозуванні кветіапіну слід застосовувати відповідні заходи, такі як внутрішньовенне введення рідини та/або симпатоміметики (слід уникати застосування адреналіну і допаміну, оскільки стимуляція бета-адренорецепторів може ускладнити гіпотонію в умовах блокування альфа-адренорецепторів, спричиненого кветіапіном).

Оскільки профілактику абсорбції при передозуванні не вивчали, слід враховувати необхідність промивання шлунка, яке за можливості слід провести протягом 1 години після застосування препарату (після інтубації, якщо пацієнт знепритомнів), але не пізніше ніж через 1 годину після прийому препарату, а також застосування активованого вугілля разом з проносним засобом.

Ретельний медичний контроль та моніторинг повинні тривати до повного одужання пацієнта.

Побочные реакции

Как и при терапии другими антипсихотическими препаратами, при приеме кветиапина отмечали потерю сознания, злоякісний нейролептичний синдром, лейкопенію, нейтропенію и периферические набряки.

Частота возникновения неблагоприятных явлений при лечении кветиапином представлена ниже (Табл. 1) по следующей классификации: очень часто (> 1/10), часто (> 1/100, < 1/10), нечасто (> 1/1000, <1/100), редкие (> 1/10000, <1/1000), единичные (< 1/10000) и неизвестной частоты (невозможно оценить, исходя из существующих данных).

См. раздел «Особенности применения».

Сонливость может возникать, как правило, в течение первых 2-х недель лечения и обычно исчезает при продлении применения кветиапина.

Бессимптомное повышение (сдвиг от нормы до >3ХВМН в любой момент) уровней трансаминаз (АЛТ, АСТ) или гамма-ГТ (глютамилтрансферазы) наблюдалось у некоторых пациентов при применении кветиапина. Такие повышения были обычно обратимыми при продолжении лечения кветиапином.

Как и другие антипсихотические лекарственные препараты, блокирующие альфа1-адренергические рецепторы, кветиапин часто может вызывать ортостатическую гипотензию, сопровождающуюся головокружением, тахикардией и у некоторых пациентов обмороком, особенно в течение периода подбора начальной дозы (см. раздел «Особенности применения»).

Подсчет частоты этих побочных реакций проводился только на постмаркетинговых данных применения кветиапина в лекарственной форме с быстрым высвобождением.

Уровень глюкозы в крови натощак ≥126 мг/дл (≥7,0 ммоль/л) или уровень глюкозы в крови после еды ≥200 мг/дл (≥11,1 ммоль/л) как минимум в одном случае.

Рост частоты возникновения дисфагии при применении кветиапина по сравнению с плацебо наблюдался только в ходе клинических исследований биполярной депрессии.

Основано на >7 % увеличении массы тела по сравнению с начальным. Возникает преимущественно в течение первых недель терапии у взрослых.

Симптомы отмены, которые наблюдались наиболее часто в ходе короткосрочных плацебо-контролируемых клинических исследований монотерапии, в которых оценивали симптомы отмены: бессонница, тошнота, головная боль, диарея, рвота, головокружение и раздражительность. Частота этих реакций существенно снижалась через неделю после прекращения лечения.

10. Уровень триглицеридов ≥200 мг/дл (≥2,258 ммоль/л) (пациенты возрастом ≥18 лет) или ≥150 мг/дл (≥1,694 ммоль/л) (пациенты возрастом <18 лет) как минимум в одном случае.

11. Уровень холестерина ≥240 мг/дл (≥6,2064 ммоль/л) (пациенты возрастом ≥18 лет) или ≥200 мг/дл (≥5,172 ммоль/л) (пациенты возрастом <18 лет) как минимум в одном случае. Повышение уровня холестерина ЛПНЩ ≥30 мг/дл (≥0,769 ммоль/л) возникает очень часто. Среднее значение среди пациентов с таким повышением было 41,7 мг/дл (1,07 ммоль/л).

См. текст ниже.

Количество тромбоцитов ≤100х10^9/л как минимум в одном случае.

Согласно сообщениям клинических исследований о побочных реакциях, повышение уровня креатинфосфокиназы в крови не связано со злоякісним нейролептичним синдромом.

Уровень пролактина (пациенты возрастом >18 лет): >20 мкг/л (>869,56 пкмоль/л) мужчин; >30 мкг/л (>1304,34 пкмоль/л) женщин – в любой момент.

Может привести к падению.

Холестерин ЛПВЩ: <40 мг/дл (1,025 ммоль/л) мужчин; <50 мг/дл (1,282 ммоль/л) женщин в любой момент.

Количество пациентов, у которых изменялась продолжительность интервала QTC от <450 мсек до ≥450 мсек с повышением на ≥30 мсек. В плацебо-контролируемых исследованиях кветиапина средняя изменение и количество пациентов, которые имели сдвиг до клинически значимого уровня, подобны у групп кветиапина и плацебо.

Сдвиг от >132 ммоль/л до ≤132 ммоль/л хотя бы при одном обследовании.

Припадки суицидальных мыслей и суицидального поведения сообщались во время терапии кветиапином или сразу после прекращения лечения препаратом (см. разделы «Особенности применения» и «Фармакологические свойства»).

См. раздел «Фармакологические свойства».

22. Понижение уровня гемоглобина до ≤13 г/дл (8,07 ммоль/л) у мужчин, ≤12 г/дл (7,45 ммоль/л) у женщин, хотя бы при одном обследовании наблюдалось у 11 % пациентов, которых лечили кветиапином, во всех исследованиях, включая открытые. Для этих пациентов среднее максимальное уменьшение уровня гемоглобина в любой момент составило -1,50 г/дл.

Эти события часто происходили на фоне тахикардии, головокружения, ортостатической гипотензии и/или сердечных/респираторных заболеваний.

На основе отклонения от нормального начального до потенциально клинически важного значения в любой момент после начального во всех исследованиях. Отклонение общего Т4, свободного Т4, общего Т3 и свободного Т3 составило <0,8х НМН (пкмоль/л) и отклонение ТТГ составляет >5 мМО/л в любой момент.

Согласно увеличению частоты случаев рвоты у пациентов пожилого возраста (≥65 лет).

На основе увеличения количества нейтрофилов от ≥ 1,5×10^9/л изначально до < 0,5×10^9/л в любой момент лечения и на основе наличия пациентов с тяжелой нейтропенией (< 0,5×10^9) и инфекцией во время всех клинических исследований кветиапина.

На основе отклонения от нормального начального до потенциально клинически важного значения в любой момент после начального во всех исследованиях. Отклонение эозинофилов составило >1×10^9 клеток/л в любой момент.

На основе отклонения от нормального начального до потенциально клинически важного значения в любой момент после начального во всех исследованиях. Отклонение лейкоцитов составило ≤3×10^9 клеток/л в любой момент.

Согласно сообщениям о побочных реакциях о метаболическом синдроме из всех клинических исследований кветиапина.

Во время клинических исследований у некоторых пациентов наблюдалось усиление более одного раза метаболических факторов, негативно влияющих на массу тела, уровень глюкозы в крови и липиды (см. раздел «Особенности применения»).

См. раздел «Применение в период беременности или кормления грудью».

Может возникнуть во время или близко от начала терапии и ассоциироваться с гипотензией и/или обмороком. Частота возникновения основана на сообщениях о побочных реакциях брадикардии и связанных с этим явлений, которые наблюдались во всех клинических исследованиях кветиапина.

На основе одного ретроспективного нерандомизированного эпидемиологического исследования.

Случаи продленного интервала QT, желудочковой аритмии, внезапного неясного летального исхода, остановки сердца и аритмии типа «torsade de pointes» были сообщены при применении нейролептических лекарственных препаратов и считаются специфичными для этого класса препаратов.

Сообщались о тяжелых кожных нежелательных реакциях (SCAR), включая синдром Стивенса — Джонсона (SJS), токсический эпидермальный некролиз (TEN), реакцию на лекарственный препарат с эозинофилией и системными симптомами (DRESS), в связи с лечением кветиапином.

Дети

Указанные выше побочные реакции, которые наблюдались у взрослых, имеют место и у пациентов детского и подросткового возраста (10-17 лет).

Побочные реакции наблюдались во время проведения клинических исследований кветиапина у детей и подростков.

В Таблице 2 ниже собраны побочные реакции с более высокой частотой возникновения у пациентов детского и подросткового возраста (10-17 лет) или которые не наблюдались у взрослых больных.

Побочные реакции расположены в зависимости от их частоты возникновения с использованием следующих категорий: очень часто (≥1/10); часто (≥1/100 до <1/10); нечасто (≥1/1000 до <1/100); редко (≥1/10000 до <1/1000) и очень редко (<1/10000).

1 Уровни пролактина (пациенты <18 лет): >20 мкг/л (>869,56 пкмоль/л) у пациентов мужского пола; >26 мкг/л (>1130,428 пкмоль/л) у пациентов женского пола в любой момент. Менее 1 % пациентов имели рост уровня пролактина >100 мкг/л.

2 На основе отклонений выше клинически значимых значений (на основе критериев Национального института здравоохранения) или повышения >20 мм рт. ст. для систолического или на >10 мм рт. ст. для диастолического кровяного давления в любой момент в двух короткосрочных (3–6 недель) плацебо-контролируемых исследованиях с участием детей и подростков.

3 Примечание: частота соответствует таковой, которая наблюдалась у взрослых, но раздражительность может быть связана с различными клиническими проявлениями у детей и подростков по сравнению с взрослыми.

4 См. раздел «Фармакодинамика».

Уведомление о подозрительных побочных реакциях

Уведомление о подозрительных побочных реакциях после регистрации лекарственного препарата имеет большое значение. Это позволяет проводить непрерывное наблюдение за соотношением между пользой и рисками, связанными с применением лекарственного препарата. Медическим и фармацевтическим работникам, а также пациентам или их законным представителям следует сообщать о всех случаях подозрительных побочных реакций и отсутствии эффективности лекарственного препарата через Автоматизированную информационную систему по фармаконадзору по адресу: https://aisf.dec.gov.ua.

Срок годности

5 лет.

Условия хранения

Хранить при температуре не выше 25 °C в недоступном для детей месте.

Упаковка

По 10 таблеток в блистере; по 3 или 6 блистеров в картонной упаковке.

Категория отпуска

По рецепту.

Производитель

ЗАО Фармацевтический завод Эгис, Венгрия.

Место нахождения производителя и адрес места осуществления его деятельности

1165, г. Будапешт, ул. Бекеньфельди, 118-120, Венгрия.