Цефотаксим
Тарцефоксим містить як активну речовину цефотаксим, який належить до групи цефалоспоринових антибіотиків. Цефотаксим має бактеріцидну дію на багато грам-позитивних і грам-негативних бактерій.
Тарцефоксим показаний для лікування тяжких інфекцій, викликаних бактеріями, чутливими до цефотаксиму.
Якщо після прийому цефотаксиму або інших цефалоспоринів у пацієнта виникла колись тяжка алергічна реакція, висипка на шкірі або лущення шкіри, пухирці або виразки в роті, горлі, носі, геніталіях і очах.
У разі виникнення будь-якої з цих ситуацій препарат Тарцефоксим не повинен бути прийнятий, і про це слід повідомити лікаря.
Перш ніж розпочати лікування, слід повідомити лікаря, якщо в пацієнта:
У зв'язку з використанням цефотаксиму відзначалися випадки тяжких алергічних реакцій, включаючи синдром Стівенса-Джонсона, токсичну епідермальну некроліз, реакцію на лікарський препарат з еозинофілією і загальними симптомами (синдром DRESS), гостру загальну пустулозну еритродермію (AGEP). Слід припинити лікування цефотаксимом і негайно звернутися до лікаря, якщо виникнуть будь-які з цих симптомів, пов'язаних з цими тяжкими алергічними реакціями, описаними в пункті 4.
Тарцефоксим, як і інші антибіотики групи цефалоспоринів, при тривалому застосуванні може викликати порушення складу крові (див. пункт 4. Можливі побічні ефекти). Якщо лікування триває більше 10 днів, лікар призначить аналіз периферичної крові.
Якщо під час або після закінчення лікування препаратом Тарцефоксим у пацієнта виникне діарея, слід повідомити про це лікаря. Це може бути симптомом псевдомембранозного коліту - ускладнення, пов'язаного з використанням антибіотика. Якщо виникне діарея, слід припинити лікування, а у важких випадках застосувати відповідне лікування. Не слід приймати препарати, що гальмують перистальтику кишечника або інші запорні препарати.
Слід повідомити лікаря про всі препарати, які зараз приймає пацієнт, а також про препарати, які пацієнт планує приймати.
Особливо слід повідомити лікаря, якщо пацієнт приймає:
Пацієнти, алергічні на пеніциліни, можуть також бути алергічними до цефалоспоринів (так звана перекрестна алергія).
Вплив на результати лабораторних досліджень
У пацієнтів, які приймають препарат Тарцефоксим, результати визначення глюкози в сечі можуть бути хибно позитивними, тому якщо необхідно провести таке визначення, рекомендується використовувати ферментативні тести.
Тарцефоксим може бути причиною хибно позитивної реакції Кумбса. Це може ускладнити проведення проб згодності групи крові.
Якщо пацієнтка вагітна або годує грудьми, підозрює, що може бути вагітною, або планує мати дитину, вона повинна проконсультуватися з лікарем або фармацевтом перед використанням цього препарату.
Якщо пацієнтка вагітна або підозрює, що може бути вагітною
Пацієнтка повинна уникати використання препарату Тарцефоксим, якщо тільки лікар не вважає його використання абсолютно необхідним.
Якщо пацієнтка годує грудьми
Препарат у невеликій кількості проникає до молока матері, тому може бути призначений жінкам, які годують грудьми, тільки у разі впевненого в потребі.
Не встановлено, щоб Тарцефоксим порушував здатність водіння транспортних засобів і роботи з механізмами.
Якщо jedoch виникнуть побічні ефекти, які знижують концентрацію уваги (наприклад, головний біль; див. пункт 4. Можливі побічні ефекти), не рекомендується водіння транспортних засобів або робота з механізмами.
Препарат містить 96 мг натрію (основної складової кухонної солі) в кожній флаконі. Це відповідає 4,8% максимальної рекомендуємої добової дози натрію в дієті для дорослих. Ураховуючи схему дозування, представлену в пункті 3, максимальна кількість натрію, яка може бути введена пацієнту в максимальній добовій дозі, становить 576 мг, що відповідає 28,8% максимальної добової дози натрію, рекомендуємої ВООЗ для дорослих. Це слід враховувати у пацієнтів, які контролюють вміст натрію в дієті.
Тарцефоксим слід завжди використовувати згідно з рекомендаціями лікаря. У разі сумнівів зверніться до лікаря.
Лікар призначить дозу залежно від ступеня тяжкості інфекції, чутливості мікроорганізму, який викликає інфекцію, стану пацієнта, віку і маси тіла.
Тарцефоксим також доступний у вигляді порошку для приготування розчину для ін'єкцій із вмістом 1 г.
Лікувально:
Профілактично:
Нижче представлені звичайно використовувані дози.
Новонароджені:50 мг/кг маси тіла на добу внутрішньом'язово або внутрішньовенно у 2-4 дозах, розділених.
У тяжких інфекціях можна вводити 150-200 мг/кг маси тіла на добу у дозах, розділених.
Немовлята і діти:100-150 мг/кг маси тіла на добу внутрішньом'язово або внутрішньовенно у 2-4 дозах, розділених. У тяжких інфекціях добову дозу препарату можна збільшити до 200 мг/кг маси тіла.
Діти віком понад 12 років(з масою тіла понад 50 кг): дозування як у дорослих.
Тривалість лікування залежить від тяжкості і типу інфекції.
Лікар визначить відповідний час лікування, який слід дотримуватися.
Спосіб введення і приготування розчинів представлений в кінці цієї інформації, в пункті «Інформація, призначена виключно для фахового медичного персоналу».
Оскільки Тарцефоксим буде введений лікарем або медсестрою, малоймовірно введення неправильної дози. Якщо пацієнт вважає, що йому введено надто велику дозу препарату, він повинен негайно повідомити про це лікаря.
Не слід застосовувати подвійну дозу для компенсації пропущеної дози.
Важливо, щоб препарат застосовувався згідно з рекомендованим курсом лікування. Не слід переривати лікування через те, що пацієнт відчуває себе краще. Якщо курс лікування буде перервано занадто рано, інфекція може повернутися.
Якщо пацієнт відчуває себе гірше під час лікування або не відчуває себе добре після закінчення рекомендованого курсу лікування, він повинен проконсультуватися з лікарем.
Як і будь-який препарат, Тарцефоксим може викликати побічні ефекти, хоча вони не виникнуть у кожного пацієнта.
Слід негайно припинити лікування цефотаксимом і повідомити лікаря, якщо пацієнт помітить виникнення будь-якого з наступних симптомів:
Якщо виникнуть будь-які побічні ефекти, включаючи ті, які не перелічені в цій інформації, слід повідомити про це лікаря, фармацевта або медсестру. Побічні ефекти можна zgолошувати безпосередньо до Департаменту моніторингу побічних ефектів лікарських засобів Міністерства охорони здоров'я України
вул. Миколи Амосова, 7
Київ, 03041
Телефон: +38 (044) 279-64-04; факс: +38 (044) 279-64-04
Веб-сайт: https://www.moz.gov.ua/
Побічні ефекти також можна zgолошувати подміотові, відповідальному за лікарський засіб.
Зголошення побічних ефектів дозволить зібрати більше інформації про безпеку використання препарату.
Препарат слід зберігати в місці, недоступному для дітей.
Зберігати при температурі нижче 25°C. Захистити від світла.
Не застосовувати цей препарат після закінчення терміну придатності (EXP), вказаного на упаковці. Термін придатності означає останній день вказаного місяця.
Лікарських препаратів не слід викидати у каналізацію або домашні контейнери для відходів. Слід запитати у фармацевта, як видалити препарати, які вже не використовуються. Таке поводження допоможе захистити навколишнє середовище.
Активною речовиною препарату є цефотаксим.
Одна флакон містить 2 г цефотаксиму у вигляді солі натрію цефотаксиму.
Препарат не містить інших складників.
Білий або світло-жовтий порошок.
Упаковка:1 флакон у паперовій коробці.
ТОВ "Фармацевтична компанія "Здоров'я"
вул. Олександра Флемінга, 2
03150, м. Київ
Номер телефону: +38 (044) 238-42-38
Для отримання більш детальної інформації зверніться до подміота, відповідального за лікарський засіб.
Спосіб введення
Внутрішньом'язове введення
Дози, які перевищують 1 г, рекомендується вводити в два різних місця. Для зменшення болю препарат слід вводити в великі м'язові групи.
Внутрішньовене введення
Рекомендується у тяжких інфекціях (сепсис, менінгіт) та у пацієнтів, які знаходяться в стані, що загрожує життю.
Препарат внутрішньовенно слід вводити повільно протягом 3-5 хвилин або вводити в інфузії протягом 20-60 хвилин.
Занадто швидке внутрішньовене введення препарату (коротше ніж 60 секунд), особливо в великі судини, може викликати виникнення загрозливих для життя порушень серцевого ритму.
Приготування розчинів
Внутрішньом'язове введення
Зміст флакону 2 г розчинити у 10 мл води для ін'єкцій або 1% розчині лідокаїну.
Розчин цефотаксиму у 1% розчині лідокаїну слід вводити негайно після приготування.
➢ Якщо препарат був приготований у розчині лідокаїну, не слід його вводити:
Внутрішньовене введення
Зміст флакону 2 г розчинити у 10 мл води для ін'єкцій, 0,9% розчині хлориду натрію або 5% розчині глюкози.
Цефотаксиму не слід змішувати в одній стрижці з аміноглікозидним антибіотиком.
Розчин 1 г цефотаксиму у 14 мл води для ін'єкцій є ізотонічним розчином.
Внутрішньовенна інфузія
Цефотаксим можна вводити у вигляді внутрішньовенної інфузії. Для приготування розчину для інфузії вміст флакону 2 г слід розчинити у 50-100 мл 0,9% розчину хлориду натрію або 5% розчину глюкози. Інфузію слід вводити протягом 20-60 хвилин.
Згідно з правилами правильного поводження розчин слід вводити негайно після приготування.
Розчини цефотаксиму для внутрішньовенного введення, приготовлені у 0,9% розчині хлориду натрію, зберігають стабільність при температурі від 2°C до 8°C (у холодильнику) протягом 24 годин, а у 5% розчині глюкози - протягом 12 годин при температурі від 2°C до 8°C (холодильник).
Забарвлення розчинів від світло-жовтого до темно-жовтого не впливає на активність чи властивості препарату.
Цефотаксиму не слід змішувати в стрижці з аміноглікозидними антибіотиками. Цефотаксим найефективніше діє на бактерії у розчинах з pH 5-7. Розчину цефотаксиму не слід розбавляти розчинниками з pH вище 7,5 або розчином бікарбонату натрію.
Є запитання про цей препарат чи свої симптоми? Запишіться на відеоприйом — лікар пояснить лікування та, за потреби, оформить рецепт.