Тарцефоксим, 1 г, порошок для приготування розчину для ін'єкцій
Одна флакон містить 1 г цефотаксиму (цефотаксиму) у вигляді солі цефотаксиму.
Лікарський засіб містить: натрій. 1 г порошку містить 48 мг натрію (2,1 ммоль).
Порошок для приготування розчину для ін'єкцій.
Білий або світло-жовтий порошок.
Цефотаксим показаний для лікування тяжких інфекцій, викликаних чутливими до цього
антібіотика бактеріями.
Інфекції нижніх дихальних шляхів: особливо гостре і хронічне бронхіт, бактеріальний пневмоніт, абсцес легень.
Інфекції сечовидільної системи: наприклад, гостре і хронічне пієлонефрит, цистит, безсимптомна бактеріурія.
Неповікляна гонорея у разі алергії на пеніциліни або резистентності (штами Neisseria gonorrhoeae, які виробляють пеніциліназу).
Інфекції в акушерстві і гінекології.
Інфекції органів черевної порожнини: наприклад, перитоніт.
Інфекції шкіри і м'яких тканин: наприклад, флегмона, інфекція ран.
Інфекції кісток і суглобів: наприклад, остеомієліт, септичний артрит.
Менінгіт.
Профілактично перед хірургічними операціями, особливо в черевній порожнині, шлунково-кишковому тракті, сечовидільній системі, під час кесаревого розтину, якщо існує ризик бактеріальної інфекції.
При введенні цефотаксиму необхідно враховувати офіційні рекомендації щодо належного застосування антибактеріальних препаратів.
Доза залежить від ступеня тяжкості інфекції, чутливості мікроорганізму, який викликає інфекцію,
стану пацієнта, віку і маси тіла.
Продукт Тарцефоксим також доступний у вигляді порошку для приготування розчину для ін'єкцій потужністю 2 г.
Дозування
Дорослі
Профілактично:
Діти
Нижче наведені звичайно застосовувані дози.
Новонароджені: 50 мг/кг маси тіла на добу внутрішньом'язовоабо внутрішньовенноу 2-4 дозах, розділених. У тяжких інфекціях можна вводити 150-200 мг/кг маси тіла на добу, у розділених дозах.
Немовлята і діти: 100-150 мг/кг маси тіла на добу внутрішньом'язовоабо внутрішньовенноу 2-4 дозах, розділених. У тяжких інфекціях добову дозу препарату можна збільшити до 200 мг/кг маси тіла.
Діти віком понад 12 років (з масою тіла понад 50 кг): дозування як у дорослих.
Пацієнти похилого віку
Лікування повинно проводитися згідно з суворо встановленим дозуванням. У осіб похилого віку з
порушенням функції нирок необхідна модифікація дози (див. розділ «Дозування препарату у пацієнтів з нирковою недостатністю»).
Пацієнти з нирковою недостатністю
Через сповільнення процесу елімінації препарату та ризик збільшення концентрації в сироватці, у
пацієнтів з нирковою недостатністю дозування цефотаксиму повинно бути调整ровано до кліренсу
креатиніну. Не встановлено необхідність модифікації дози препарату, якщо кліренс креатиніну є
більшим ніж 20 мл/хв/1,73 м2. Якщо кліренс креатиніну є меншим, дозу необхідно зменшити вдвічі. Не є необхідним подовжувати інтервали між окремими дозами.
Тривалість лікування
Тривалість лікування залежить від тяжкості та типу інфекції.
Після зникнення клінічних симптомів препарат необхідно продовжувати вводити ще протягом 2-3 днів. У разі інфекцій, викликаних штамами стрептококів β-гемолітичних групи А, лікування не повинно тривати менше 10 днів (профілактика стрептококового гломерулонефриту та ревматичної гарячки).
Спосіб введення
Внутрішньом'язове введення
Дози, які перевищують 1 г, рекомендується вводити в два різних місця. Для зменшення болю препарат необхідно вводити в великі групи м'язів.
Внутрішньовенне введення
Рекомендується у тяжких інфекціях (сепсис, менінгіт) та у пацієнтів, які знаходяться в стані, що загрожує життю.
Препарат внутрішньовенно необхідно вводити повільно протягом 3-5 хвилин або вводити у вигляді інфузії протягом 20-60 хвилин.
Інструкція щодо приготування розчину для введення, див. розділ 6.6.
Гіперчутливість до цефотаксиму, пеніцилінів або цефалоспоринів.
Анафілактичні реакції
Перед початком лікування цефотаксимом необхідно зібрати докладний анамнез щодо попередніх реакцій гіперчутливості на пеніциліни або цефалоспорини або
інші препарати β-лактамового ряду (див. розділи 4.3 і 4.8).
Під час лікування цефотаксимом рідко можуть виникнути тяжкі симптоми гіперчутливості у вигляді
анафілактичної реакції. Вище ймовірність такої реакції спостерігається після парентерального введення
антібіотика. Ймовірність реакції гіперчутливості є вищою у осіб з схильністю до реакцій алергічних на багато різних речовин. Якщо виникне анафілактичний шок або ангіоневротичний набряк, у першому рядку необхідно вводити адреналін, потім антигістамінний препарат, а як останній - кортикостероїд. Необхідно також контролювати основні життєві функції (дихання, пульс, артеріальний тиск).
Тяжкі шкірні реакції
Після реєстрації препарату у зв'язку з його застосуванням повідомлялося про випадки тяжких побічних шкірних реакцій (SCAR), зокрема гострої універсальної кропивелькової еритеми (AGEP), синдрому Стівенса-Джонсона, токсичної епідермальної некролізу, реакції на препарат з еозинофілією та загальними симптомами (синдром DRESS), які можуть загрожувати життю або приводити до смерті.
При призначенні препарату необхідно повідомити пацієнтів про симптоми об'єктивні та суб'єктивні щодо шкірних реакцій.
Якщо виникнуть симптоми об'єктивні та суб'єктивні, які свідчать про виникнення цих реакцій, необхідно негайно відмінити цефотаксим. Якщо під час лікування цефотаксимом у пацієнта виникне AGEP, синдром Стівенса-Джонсона, токсична епідермальна некроліз або синдром DRESS, не слід знову розпочинати лікування цефотаксимом і його необхідно тривало припинити.
У дітей виникнення висипки може бути сплутане з інфекцією основної або альтернативної інфекційної патології, а лікарі повинні враховувати можливість реакції на цефотаксим у дітей, у яких під час лікування цефотаксимом виникли симптоми висипки та гарячки.
Швидкість введення
Занадто швидке внутрішньовенне введення препарату (коротше 60 секунд), особливо у центральні вени, може
сприяти виникненню загрозливих життю порушень серцевого ритму.
Попередження щодо травної системи
Цефотаксим необхідно застосовувати з обережністю у пацієнтів з відомими захворюваннями
травної системи, особливо колітом.
Необхідно проявляти особливу обережність, якщо у пацієнта виникла тяжка, упорczyва діарея під час застосування препарату. Вона може бути симптомом псевдомембранозного коліту (у більшості випадків викликаного токсинами надмірно розмноженої в кишечнику бактерії
Clostridioides difficile). Необхідно тоді припинити застосування цефотаксиму та розпочати
відповідне лікування. У легких випадках зазвичай достатньо відміни препарату, у тяжких випадках вводять перорально метронідазол або ванкоміцин. Введення засобів, які гальмують перистальтику, протипоказане.
Пацієнти з нирковою недостатністю
Цефалоспорини, які вводяться у великих дозах, особливо пацієнтам з нирковою недостатністю, можуть
сприяти виникненню порушень центральної нервової системи (конвульсії). Ці симптоми рідко трапляються,
найчастіше після введення цефалоспоринів I покоління, однак у окремих випадках можуть виникнути після введення цефалоспоринів II або III покоління.
Препарат необхідно застосовувати з обережністю у пацієнтів з нирковою недостатністю. Якщо лікар має лише
означення концентрації креатиніну в сироватці, кліренс можна розрахувати за допомогою формули:
маса тіла [кг] × (140 – вік [роки])
72 × концентрація креатиніну [мг/100 мл]
У жінок цю значення необхідно помножити на 0,85.
Гематологічні реакції
Цефотаксим, як і інші антибіотики групи цефалоспоринів, який застосовується тривалий час, може
сприяти виникненню нейтропенії, рідше агранулоцитозу, еозинофілії, тромбоцитопенії, гемолітичної анемії.
У терапії, яка триває понад 10 днів, показане контролювання периферичної крові.
Розчини з лідокаїном
Цефотаксиму, розчиненого в розчині лідокаїну, не слід вводити:
пацієнтам з порушеннями провідності між передсердями та шлуночками (не стосується хворих з кліренсом креатиніну [мл/хв] =
Важливі відомості про допоміжні речовини
Лікарський засіб містить 48 мг натрію на флакон, що відповідає 2,4% рекомендованої ВООЗ
максимальної добової дози натрію у дорослих. Ураховуючи схему дозування, наведену в розділі 4.2, максимальна кількість натрію, яка може бути введена пацієнтові у максимальній добовій дозі, становить 576 мг, що відповідає 28,8% рекомендованої ВООЗ максимальної добової дози натрію у дорослих. Необхідно враховувати це у пацієнтів з порушенням функції нирок та у пацієнтів, які контролюють вміст натрію в дієті.
Пацієнти, алергічні на пеніциліни, можуть бути алергічними до цефалоспоринів (так звана крижова алергія).
Антибіотики, які діють бактеріостатично, наприклад тетрацикліни, еритроміцин, хлорамфенікол або
сульфонаміди, можуть гальмувати бактеріцидну дію цефалоспоринів, що є особливо важливим під час лікування тяжких інфекцій.
Одночасне введення цефотаксиму з аміноглікозидами, колістином, поліміксинами, ванкоміцином,
фуросемідом або кислотою етакриновою, введеними у великих дозах, збільшує ризик
нефротоксичності.
У пацієнтів, які лікуються цефотаксимом, можуть виникнути хибно позитивні результати тестів на виявлення глюкози в сечі. Якщо необхідно провести таке визначення, рекомендується використовувати ферментативні тести.
Пробенецид, який вводиться одночасно з цефотаксимом, збільшує концентрацію цефотаксиму та
деацетилцефотаксиму, а також подовжує час їх перебування в сироватці.
У деяких пацієнтів, які приймають цефотаксим, можна спостерігати хибно позитивну реакцію Кумбса.
Вагітність
Дослідження, проведені на тваринах, не виявили шкідливого впливу цефотаксиму на плід.
У зв'язку з відсутністю досліджень щодо застосування цефотаксиму у вагітних жінок, він може бути
застосований під час вагітності, особливо у першому триместрі, лише після ретельного розгляду лікарем
переваг і ризиків, які дає застосування препарату.
Грудне вигодовування
Незначна кількість цефотаксиму проникає в грудне молоко жінок, які годують. Якщо пацієнтка годує
грудьми, вона повинна проявляти велику обережність. Необхідно спостерігати за годованим дитиною.
Відсутні дані щодо впливу цефотаксиму на психофізичну здатність. Однак, якщо виникнуть побічні
явища, які знижують здатність концентруватися (наприклад, біль, головокружіння; див. розділ 4.8), не
рекомендується керувати транспортними засобами чи обслуговувати механічні засоби.
Побічні реакції після введення цефотаксиму трапляються рідко і зазвичай є легкими та тимчасовими.
Нижче наведені можливі побічні реакції.
Інфекції та інвазії: інфекції (наприклад, вагінальні) грибами роду Candidaтрапляються дуже рідко.
Порушення крові та лімфатичної системи: анемія, лейкопенія, нейтропенія, тимчасова еозинофілія, тромбоцитопенія, гранулоцитопенія та агранулоцитоз.
Реакції гіперчутливості:
Порушення імунної системи: гарячка, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, анафілактичні реакції дуже рідко описуються.
Порушення шкіри та підшкірної жирової клітковини: висипка, кропивелька, плямистість, реакція на препарат з еозинофілією та загальними симптомами (синдром DRESS, частота якого невідома) (див. розділ 4.4). Крім того, у окремих випадках та найчастіше у пацієнтів з бронхіальною астмою, алергічним ринітом або кропивелькою в анамнезі, спостерігалися синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, токсична епідермальна некроліз.
Якщо виникла якась з вищезазначених алергічних реакцій, необхідно негайно відмінити препарат.
Порушення нервової системи: головний біль; цефотаксим, який застосовується у великих дозах, особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю, може сприяти виникненню порушень центральної нервової системи (наприклад, порушення свідомості, конвульсії).
Порушення серцевої діяльності: спостерігалися окремі випадки коморної аритмії внаслідок занадто швидкої інфузії внутрішньовенно.
Порушення травної системи: болі в епігастрії, нудота, блювота, діарея, дуже рідко псевдомембранозний коліт.
Порушення печінки та жовчних шляхів: тимчасове збільшення концентрації білірубіну та активності алкальної фосфатази та амінотрансфераз, тимчасове запалення печінки та холестатична жовтяниця.
Порушення нирок та сечовидільної системи: тимчасове збільшення концентрації сечовини та креатиніну, рідко інтерстиціальний нефрит.
Порушення загального стану та місця введення: біль, подразнення, запалення вен в місці введення - дуже рідко є причиною припинення введення цефотаксиму.
Зголошення підозрюваних побічних реакцій
Після реєстрації лікарського засобу важливо зголошувати підозрювані побічні реакції. Це дозволяє безперервно моніторити співвідношення користі та ризику застосування лікарського засобу. Особи, які належать до медичного персоналу, повинні zgолошувати будь-які підозрювані побічні реакції через Відділ моніторингу небажаних реакцій лікарських засобів Державної служби України з лікарських засобів
вул. Джерельна, 4
03151, м. Київ
Телефон: +38 (044) 279-16-04
Факс: +38 (044) 279-16-04
Веб-сайт: https://www.dls.gov.ua
Побічні реакції можна зголошувати також відповідальній особі.
Унаслідок передозування препарату можуть виникнути посилені побічні реакції. У пацієнтів з нирковою недостатністю збільшується ризик виникнення тимчасової енцефалопатії. У разі передозування необхідно припинити введення препарату, контролювати основні життєві функції та у разі необхідності проводити відповідне симптоматичне лікування.
Препарат можна видалити з організму шляхом гемодіалізу або перитонеальної діалізу.
Фармакотерапевтична група:антибактеріальні препарати для системного застосування; антибіотики
β-лактамового ряду; цефалоспорини.
Код АТХ: J01DD01
Цефотаксим має бактеріцидну дію, яка полягає у гальмуванні біосинтезу клітинної стінки бактерій. Внаслідок блокування активності транспеептидази цефотаксим гальмує утворення зв'язків між пентапептидами мукополісахариду клітинної стінки бактерій. У подальшому етапі внаслідок активації гідролаз клітинної стінки відбувається лізис бактеріальної клітини.
Нижче наведено спектр антибактеріальної дії цефотаксиму in vitro.
Staphylococcus aureus(штами, які виробляють і не виробляють β-лактамази), Staphylococcus
epidermidis, Enterococcus spp., Streptococcus pyogenes(група А, β-гемолітичні), Streptococcus
agalactiae(група В), Streptococcus pneumoniae.
Citrobacter spp., Enterobacter spp., Escherichia coli, Haemophilus influenzae(також штами, які резистентні до амоксициліну), Haemophilus parainfluenzae, Klebsiella spp. (також Klebsiella
pneumoniae), Neisseria gonorrhoeae(штами, які виробляють і не виробляють пеніцилінази),
Neisseria meningitidis, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Proteus inconstans, Morganella
morganii*, Providencia rettgeri*, Serratia spp.*, Acinetobacter spp.*
*Багато штамів, які мають множинну резистентність, чутливі до цефотаксиму.
Bacteroides spp.,(також деякі штами B. fragilis) , Clostridium spp.(більшість штамів C. difficile
резистентні), Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp., Fusobacterium spp.(також F. nucleatum)
Всмоктування та розподіл
Цефотаксим не всмоктується після перорального введення. Після внутрішньом'язового та внутрішньовенного введення дуже швидко досягає терапевтичної концентрації в сироватці крові. Після внутрішньом'язового введення препарату у дозі 500 мг або 1 г максимальна концентрація цефотаксиму в сироватці крові спостерігається через приблизно 30 хвилин і становить відповідно 11,7 мкг/мл і 20,5 мкг/мл. Після внутрішньовенного введення цефотаксиму у дозі 500 мг, 1 г або 2 г концентрація антибіотика збільшується пропорційно до дози, досягаючи максимальної концентрації відповідно 38,9 мкг/мл; 101,7 мкг/мл і 214,4 мкг/мл. Не встановлено кумуляції препарату в організмі. У пацієнтів з нормальною функцією нирок період напіввиведення цефотаксиму становить 1,2 години, а деацетилцефотаксиму - 1,6 години. У пацієнтів з нирковою недостатністю, недоношених дітей та новонароджених з низькою масою при народженні період напіввиведення цефотаксиму та його метаболіту - деацетилцефотаксиму - подовжується. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 3–10 мл/хв) період напіввиведення цефотаксиму збільшується до 2,6 години, а деацетилцефотаксиму - до 10 годин.
Близько 40% введеного цефотаксиму зв'язується з білками крові.
Метаболізм
Цефотаксим метаболізується в печінці. 1/3 введеної дози антибіотика перетворюється на біологічно активний деацетилцефотаксим та на неактивний лактон. Деацетилцефотаксим, як єдиний з метаболітів цефалоспоринів III покоління, діє синергічно з материнською сполукою. Деацетилцефотаксим має меншу біологічну активність, але є більш стійким до гідролітичної дії β-лактамаз, які виробляються штамами, резистентними до них, включаючи анаеробні бактерії. Цефотаксим у звичайних дозах досягає концентрації, яка гальмує рост більшості чутливих мікроорганізмів, у багатьох тканинах, органах та біологічних рідинах. Цефотаксим добре проникає в кістковий мозок, бронхіальну секрецію, плевру, стінку жовчного міхура, очеревину, перикард, кістки, а також у генітальні органи та середнє вухо. Цефотаксим та його метаболіт - деацетилцефотаксим досягають високої концентрації в жовчі. У стані запалення також добре проникає в спинномозкову рідину, досягаючи концентрацій, які перевищують значення МІК для мікроорганізмів, які викликають інфекцію.
Цефотаксим проникає через плаценту та виділяється в грудне молоко матері. Деацетилцефотаксим також досягає в тканинах та біологічних рідинах концентрацій, достатніх для гальмування росту бактерій.
Виведення
Близько 80% введеної дози цефотаксиму виводиться нирками (50–60% у незміненому вигляді), а решта препарату - з калом. Цефотаксим та деацетилцефотаксим можуть бути виведені з організму шляхом гемодіалізу або перитонеальної діалізу.
Дослідження, проведені на тваринах, які отримували багатократні дози цефотаксиму, які перевищували середні дози, застосовувані у людей, не виявили тератогенного впливу препарату.
Цефотаксим не виявляв також мутагенних властивостей у тесті Емеса та ядерному тесті.
Не містить.
Цефотаксиму не слід змішувати в шприці з аміноглікозидами. Цефотаксим найефективніше діє
на бактерії у розчинах з pH 5 до 7. Розчину цефотаксиму не слід розбавляти розчинниками з pH вище 7,5 або розчином бікарбонату натрію.
До відкриття флакона
2 роки
Після відкриття флакона та приготування розчину
Згідно з правилами належної лікарської практики розчин необхідно вводити безпосередньо після приготування.
Розчини цефотаксиму для внутрішньовенного введення, приготовлені у 0,9% розчині хлориду натрію, зберігають стабільність при температурі від 2°C до 8°C (у холодильнику) протягом 24 годин, а у 5% розчині глюкози - протягом 12 годин при температурі від 2°C до 8°C (холодильник).
Забарвлення розчинів від світло-жовтого до темно-жовтого не впливає на активність чи властивості препарату.
Зберігати при температурі нижче 25°C. Захищати від світла.
Умови зберігання лікарського засобу після приготування розчину, див. розділ 6.3.
Флакон з безбарвного скла, об'ємом 20 мл, закритий гумовою пробкою та алюмінієвою кришкою, який містить 1 г порошку, упаковується разом з інструкцією у картонну коробку.
застосування
Приготування розчинів
Внутрішньом'язове введення
Зміст флакона 1 г розчинити у 4 мл води для ін'єкцій або 1% розчину лідокаїну (див. розділ 4.4.).
Розчин цефотаксиму у 1% розчині лідокаїну необхідно вводити негайно після приготування.
Внутрішньовенне введення
Зміст флакона 1 г розчинити у 10 мл води для ін'єкцій, 0,9% розчину хлориду натрію або
5% розчину глюкози.
Цефотаксиму не слід змішувати в одному шприці з аміноглікозидом.
Розчин 1 г цефотаксиму у 14 мл води для ін'єкцій є ізотонічним розчином.
Внутрішньовенна інфузія
Цефотаксим можна вводити у вигляді внутрішньовенної інфузії. Для приготування розчину для інфузії
зміст флакона 1 г необхідно розчинити у 50 мл до 100 мл 0,9% розчину хлориду натрію або 5%
розчину глюкози. Інфузію необхідно вводити протягом 20 до 60 хвилин.
Всі невикористані залишки лікарського засобу або його відходи необхідно видалити згідно з місцевими правилами.
Тарасівські фармацевтичні заводи «Полфа» Акціонерне товариство
вул. А. Флемінга, 2
03151, м. Київ
Дозвіл № Р/0571
Дата видання першого дозволу на введення в обіг: 19.09.1989 р.
Дата останнього продовження дозволу: 12.12.2012 р.
Є запитання про цей препарат чи свої симптоми? Запишіться на відеоприйом — лікар пояснить лікування та, за потреби, оформить рецепт.