Пріапізм (болісна ерекція)

Пріапізм — це ерекція, яка не минає сама і не пов’язана зі збудженням або триває тоді, коли збудження давно скінчилося. Зазвичай вона болісна і не знімається нічим із того, що допомагає звично. Це не прикра ніяковість, а невідкладний стан, у якому лік іде на години.

Чотири години — межа, після якої чекати не можна

Ерекція, що тримається довше за чотири години, потребує негайної медичної допомоги. Не завтра, не «подивимося до ранку», а зараз. Швидку викликають за єдиним європейським номером 112, або хтось відвозить людину до лікарні — але сідати за кермо в такому стані не варто.

Є ситуації, коли поріг нижчий. При серповидноклітинній хворобі болісна ерекція, що тримається годину-дві й не минає, — уже привід їхати, а не чекати четвертої години. Те саме стосується дитини й підлітка: у дітей пріапізм буває, і батьки найчастіше стикаються з ним уперше, тому схильні перечекати. Перечікувати тут не можна.

Ніяковість — головна причина, через яку люди приїжджають пізно. Лікарі швидкої та приймального відділення бачать таке регулярно і знають, що робити. Єдине, що справді погіршує результат, — втрачені години.

Чому лік іде на години

При звичайній ерекції кров і притікає до печеристих тіл, і відтікає з них. При пріапізмі відтік перекривається: кров застрягає всередині й залишається там. Свіжа кров із киснем перестає надходити, а застояна швидко стає густою та кислою.

Тканина печеристих тіл погано переносить кисневе голодування. Уже за кілька годин у ній починаються незворотні зміни: клітини гинуть, на їхньому місці розростається рубцева тканина, і здатність до ерекції втрачається назавжди. Що довше триває епізод, то менше шансів зберегти функцію, і різниця між шістьма годинами та добою тут величезна.

Звідси простий висновок: час витрачено недарма лише тоді, коли його витрачено на дорогу до лікарні. Усе інше — перечекати, потерпіти, спробувати домашні засоби — працює проти людини.

Який вигляд має пріапізм

Найчастіше трапляється ішемічний пріапізм — саме той, що небезпечний. Його ознаки:

• ерекція тримається довше за чотири години і не минає;
• вона болісна, і біль із часом посилюється;
• стовбур статевого члена твердий і напружений, а головка при цьому лишається м’якою;
• сексуального збудження немає, а ерекція є.

Рідше буває неішемічний варіант. Він розвивається після тупої травми промежини або статевого члена — падіння на раму велосипеда, удару, перелому кісток таза. Ерекція при ньому неповна, зазвичай безболісна і може триматися днями. Цей стан не руйнує тканину так швидко, і лікують його інакше, але самостійно з’ясувати, який із двох варіантів перед вами, неможливо. Огляд потрібен в обох випадках.

Окремо варто знати про короткі повторювані епізоди: ерекція з’являється вночі або під ранок, тримається від кількох хвилин до пари годин і минає сама, а згодом повторюється. Їх часто приховують і терплять роками. Тим часом це попередження — рано чи пізно один з епізодів не скінчиться сам, тому такі напади обговорюють з лікарем заздалегідь.

Серповидноклітинна хвороба, зокрема в дітей

Це найчастіша причина пріапізму в дітей і підлітків та одна з найчастіших у дорослих. При серповидноклітинній хворобі еритроцити змінюють форму, злипаються і закупорюють дрібні судини — зокрема судини статевого члена.

Що варто знати родині, де є такий діагноз:

• напади часто починаються у шкільному або підлітковому віці, іноді раніше;
• типово, що ерекція виникає вночі й будить дитину;
• короткі повторювані епізоди передують довгому, і це привід обговорити план із гематологом, не чекаючи біди;
• поріг звернення нижчий за звичайний: болісна ерекція довше за годину-дві — уже привід їхати.

Хлопцеві й підлітку про це треба розповісти заздалегідь, простими словами і без сорому, — інакше він промовчить саме тоді, коли мовчати не можна. Пріапізм буває і при інших спадкових хворобах еритроцитів, наприклад при таласемії.

Ліки та речовини

Доволі часто пріапізм виявляється побічною дією лікування. У групі уваги:

• препарати для лікування еректильної дисфункції в таблетках — зазвичай при передозуванні або поєднанні з іншими засобами;
• ін’єкції в статевий член, які застосовують при еректильній дисфункції, — найчастіша лікарська причина; пацієнта, якому призначають таке лікування, зобов’язані попередити про чотиригодинне правило;
• антидепресанти, особливо окремі препарати з вираженою судинною дією;
• нейролептики — антипсихотичні препарати, які призначають у психіатрії;
• деякі засоби від підвищеного тиску, насамперед альфа-адреноблокатори;
• препарати тестостерону та інші гормональні засоби;
• алкоголь і наркотики — кокаїн, канабіс, амфетаміни.

Назви й дози тут навмисно не наводяться: добирає та скасовує препарати лікар. Самостійно кидати призначене лікування через один епізод не треба — потрібно розповісти про нього лікарю, який його призначив, щоб схему переглянули.

Травма, хвороби крові та інші причини

Крім серповидноклітинної хвороби та ліків, пріапізм спричиняють:

• травма промежини або статевого члена — зазвичай призводить до неішемічного варіанта;
• лейкози, особливо хронічний мієлолейкоз, коли в крові дуже багато лейкоцитів і вона стає густою;
• інші хвороби крові та стани з підвищеною в’язкістю крові;
• пухлини, що проростають в органи таза;
• травма спинного мозку та деякі неврологічні хвороби;
• укуси окремих отруйних тварин та отруєння.

Іноді причину знайти не вдається взагалі. На тактику в перші години це не впливає: допомогу надають однаково, а причину шукають потім.

Чого робити не треба

Поки ви дістаєтеся до лікарні, варто утриматися від такого:

• не намагатися перечекати. Пріапізм не «розсмокчеться», якщо полежати. Це єдина по-справжньому небезпечна помилка;
• не прикладати лід і не обливатися холодною водою. Холод звужує судини й погіршує і без того порушений кровотік, а при серповидноклітинній хворобі прямо провокує новий напад;
• не намагатися «розрядитися» — секс і мастурбація ерекцію не знімуть;
• не вживати алкоголь і не палити;
• не приймати додаткову дозу препарату для ерекції та взагалі жодних нових ліків «про всяк випадок»;
• не сідати за кермо самому — попросіть відвезти вас або викличте швидку.

Теплий душ, ходьба, сечовипускання і звичайне знеболювальне іноді допомагають у першу годину, якщо ерекція ще не затягнулася. Але це не лікування і не привід відкладати поїздку: години однаково рахуються від початку епізоду. Зберіть із собою список препаратів, які приймаєте, — лікарю це знадобиться одразу.

Що роблять у лікарні

Допомогу починають швидко, зазвичай ще до повного обстеження. Порядок приблизно такий:

• огляд і розпитування: скільки триває епізод, що йому передувало, які препарати приймаються;
• аналіз крові — зокрема щоб виявити не діагностовану раніше серповидноклітинну хворобу або лейкоз;
• дослідження крові, взятої просто з печеристого тіла, та ультразвук з оцінкою кровотоку — це й відрізняє ішемічний варіант від неішемічного;
• знеболення та видалення застояної крові голкою через шкіру;
• уведення в статевий член препарату, що звужує судини, аби відновити відтік;
• якщо це не допомогло — операція, під час якої хірург створює обхідний шлях для відтоку крові.

При неішемічному варіанті поспіху менше: часто досить спостереження, іноді закривають пошкоджену судину зсередини. Після завершення нападу обов’язково шукають причину, щоб епізод не повторився, — при серповидноклітинній хворобі та при повторюваних коротких нападах складають окремий план дій.

Онлайн-консультація

Онлайн-прийом доречний не в той момент, коли ерекція тримається четверту годину, — тоді потрібна швидка. Він корисний до і після: розібрати короткі повторювані епізоди, переглянути ліки, які могли їх спровокувати, обговорити план на випадок нападу, якщо в родині є серповидноклітинна хвороба.

Лікар розпитає, як часто і о якій порі доби це відбувається, скільки триває, чи є біль, які препарати ви або ваша дитина приймаєте, чи була травма, і пояснить, що робити з першої хвилини наступного епізоду. Він же допоможе розібратися з наслідками перенесеного пріапізму, якщо після нього змінилася ерекція. Якщо з опису ситуація невідкладна, лікар скаже про це прямо і відправить викликати допомогу, не продовжуючи розмову.

Цей матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію лікаря.