Синдром Вольфа–Паркінсона–Вайта (WPW)
Серце скорочується за командою електричного сигналу, і шлях у того сигналу зазвичай один. За синдрому WPW шляхів два: крім звичайного, є ще зайвий місток із…
На цій сторінці
Ліки, які часто застосовують при Синдром Вольфа–Паркінсона–Вайта (WPW)
Матеріал подано виключно з інформаційною метою. Перед вживанням будь-яких медикаментів проконсультуйтеся з лікарем.
Лікарська форма: КАПСУЛА, 100 мгДіюча речовина: disopyramideВиробник: Cheplapharm Arzneimittel GmbhПотрібен рецептЛікарська форма: РОЗЧИН ДЛЯ ІН'ЄКЦІЙ, 150 мг/3 млДіюча речовина: amiodaroneВиробник: Sanofi Aventis S.A.Потрібен рецептЛікарська форма: ТАБЛЕТКА, 200 мгДіюча речовина: amiodaroneВиробник: Aurovitas Spain, S.A.U.Потрібен рецепт
Серце скорочується за командою електричного сигналу, і шлях у того сигналу зазвичай один. За синдрому WPW шляхів два: крім звичайного, є ще зайвий місток із м'язових волокон, з яким людина народжується. Поки сигнал іде як належить, нічого не відбувається; та варто йому звернути на обхідну дорогу — і він починає бігати по колу, а серце розганяється до двохсот ударів на хвилину й більше. Для більшості це неприємні, але безпечні напади, які повністю прибираються однією процедурою. Застереження одне, і заради нього варто дочитати: саме в цього синдрому є рідкісний сценарій, за якого зайвий шлях стає справді небезпечним.
Звідки береться зайвий шлях
У нормі передсердя й шлуночки розділені щільним прошарком, який струму не проводить, і єдині «двері» між ними — атріовентрикулярний вузол. Вузол працює як турнікет: він притримує сигнал, не пропускаючи його надто часто, і цим захищає шлуночки від скаженого ритму згори.
За синдрому WPW крізь цей прошарок проросла тонка нитка серцевого м'яза — додатковий провідний шлях. Він утворюється, поки дитина розвивається до народження, і жодної причини за цим зазвичай не стоїть: це не наслідок способу життя матері, не кара за щось і не набута хвороба. Зрідка трапляються родини, де шлях є в кількох родичів, але це виняток.
Лихо зайвого шляху в тому, що турнікета на ньому немає. Сигнал прослизає ним миттєво, повертається назад через вузол, знову йде зайвим шляхом — і замикається петля. Поки петля крутиться, серце скорочується з її частотою. Це і є напад.
Варто розрізняти дві речі. Буває, що зайвий шлях видно на кардіограмі, а нападів у людини ніколи не було, — тоді кажуть про феномен WPW, і тактика буде спокійнішою. Про синдром ідеться тоді, коли до картини на плівці додалися напади.
Який напад на вигляд
Початок завжди раптовий — не «поступово розігналося від хвилювання», а наче клацнули вимикачем. Так само різко напад і обривається. Між нападами людина почувається звично і сама по собі здорова.
Під час нападу буває:
- часте, рівне, сильне серцебиття, яке чути у вухах і в горлі;
- кволість, млість, потемніння в очах, коли пробуєш підвестися;
- брак повітря;
- тиск або біль у грудях;
- тривога, тремтіння, холодний піт;
- позив помочитися невдовзі після того, як напад скінчився, — це звичайна відповідь серця на розтягнення, і лякати вона не повинна;
- рідше — знепритомнення.
Тривати це може від кількох секунд до кількох годин. В одних напади трапляються раз на кілька років, в інших — по кілька разів на тиждень; передбачити частоту наперед не можна. Найчастіше напад починається сам собою, та іноді його запускає різке навантаження, міцна кава, надмір алкоголю, недосипання або нахил уперед.
Окремо про дітей: немовля не поскаржиться, і напад у нього виглядає як відмова від їжі, блідість, млявість і часте дихання. Якщо таке повторюється, лікареві варто розповісти саме про повторюваність.
Чому синдром не залишають без нагляду
Самі собою описані напади життю не загрожують. Небезпека в іншому поєднанні, і вона рідкісна, але справжня.
Якщо в людини із зайвим шляхом починається фібриляція передсердь — хаотичне тремтіння передсердь із частотою в кілька сотень імпульсів на хвилину, — атріовентрикулярний вузол, як йому й належить, більшу частину цього потоку затримує. А зайвий шлях не затримує нічого. Він здатен пропустити хаос просто на шлуночки, і ті починають скорочуватися так часто й так безладно, що перестають перекачувати кров. Цей стан небезпечний для життя і потребує негайної допомоги.
Трапляється таке нечасто, і переважна більшість людей із цим синдромом доживає до старості без жодної драми. Але саме через цей сценарій синдром не залишають поза увагою навіть тоді, коли напади рідкісні й переносяться легко: ризик пов'язаний не з тим, як часто вам зле, а з властивостями самого шляху. Оцінити ці властивості може лише лікар — за кардіограмою, за поведінкою ознак передзбудження під навантаженням, а за потреби і за внутрішньосерцевим дослідженням.
Коли викликати швидку і що можна спробувати до неї
Викликайте швидку (європейський номер 112, у вашій країні може бути свій), якщо під час нападу з'явилося бодай щось із цього:
- біль або сильний тиск у грудях;
- виразна задишка, брак повітря в спокої;
- знепритомнення або стан, коли ось-ось знепритомнієш;
- серцебиття стало не рівним, а рваним і безладним;
- напад не минає сам і не знімається прийомами, яких вас навчили;
- шкіра зблідла й вкрилася холодним потом, людина загальмована.
Чекати «а раптом само» в цих випадках не треба, і за кермо в такому стані не сідають. Якщо напад стався вперше — покажіться лікареві в будь-якому разі, навіть коли все минуло за хвилину і ви вже почуваєтеся чудово: кардіограма поза нападом може виглядати оманливо спокійною, а зафіксувати ритм важливо.
Існують прийоми, які подразнюють блукаючий нерв і здатні обірвати петлю: натужування із закритим ротом і затиснутим носом, занурення обличчя в холодну воду, покашлювання. У людей із уже встановленим діагнозом вони часто спрацьовують. Але опановувати їх за описом з інтернету не варто — який прийом підходить саме вам, як довго його тримати і коли його робити не можна, показує лікар. Масаж шиї до цього переліку не входить: самостійно його не роблять.
Як це знаходять
Основний інструмент — звичайна кардіограма. Зайвий шлях лишає на ній характерний слід: шлуночки починають збуджуватися трохи раніше строку, і підйом кривої стає пологим, зі згладженим початком. Досвідчене око впізнає цю картину одразу, і часто синдром знаходять випадково — на плівці, знятій перед операцією або на медогляді.
Складність у тому, що зайвий шлях видно не завжди: він може проводити непостійно, і тоді кардіограма спокійного дня виглядає нормальною. Тому застосовують:
- добове або багатоденне моніторування — прилад носять на собі, і він записує ритм безперервно;
- реєстратор подій, який вмикає сам пацієнт, коли починається напад, — зручно за рідкісних епізодів;
- пробу з навантаженням: якщо ознаки передзбудження на високому пульсі зникають, це свідчить на користь того, що шлях проводить мляво;
- ехокардіографію — щоб подивитися будову серця, бо зрідка синдром сусідить із вродженою вадою;
- електрофізіологічне дослідження — тонкі електроди заводять у серце через судину, знаходять точне розташування шляху і вимірюють, наскільки швидко він здатен проводити. Це саме дослідження зазвичай поєднують із лікуванням.
Абляція — звичайне рішення, а не крайній захід
Катетерна абляція усуває причину: зайвий шлях знаходять зсередини серця і точково руйнують теплом або холодом. Доступ іде через судину в паху, грудну клітку не розкривають, знеболення найчастіше не загальне, а додому відпускають зазвичай наступної доби.
Про неї варто знати три речі:
- вона виліковує переважну більшість — успіх вимірюється величиною близько дев'яноста п'яти відсотків, і після вдалої процедури напади не повертаються, а зайвий шлях перестає бути загрозою;
- це не останній рубіж, до якого підходять, перепробувавши все інше. Сьогодні в багатьох випадках її пропонують одразу, замість багаторічного вживання таблеток, — надто молодим людям, тим, чия робота пов'язана з відповідальністю за інших, і тим, чиї властивості шляху насторожують;
- ризик ускладнень низький, але не нульовий, і він вищий, коли шлях розташований поряд зі звичайною провідною системою. Це обговорюють до процедури.
Ліки теж застосовують — коли абляція з якихось причин не підходить, відкладається або людина від неї відмовляється. Добирає їх лише аритмолог, і про це наступний розділ, бо тут є підступ.
Про що обов'язково попередити лікарів
Це найпрактичніша частина сторінки. Частина препаратів, якими у звичайному житті сповільнюють пульс і лікують аритмії, за синдрому WPW може зашкодити. Механізм простий: вони притримують сигнал в атріовентрикулярному вузлі — тому самому турнікеті — і тим самим звільняють дорогу зайвому шляху. Якщо цієї миті трапиться фібриляція передсердь, увесь потік піде в обхід, і стане гірше, а не краще. До таких належать серцеві глікозиди та деякі антагоністи кальцію, що сповільнюють ритм; з обережністю ставляться і до низки інших засобів. Назви тут не такі важливі, як правило.
Правило таке: якщо вам поставили діагноз WPW, називайте його будь-якому лікареві, який призначає вам лікування — сімейному лікареві, хірургові, анестезіологові перед операцією, стоматологові, лікареві швидкої. Носіть із собою виписку або запис у телефоні. І не вживайте препаратів «від серцебиття», які допомогли знайомому чи лишилися від колишніх призначень: те, що безпечне за звичайної тахікардії, за зайвого шляху працює навпаки.
Після вдалої абляції це обмеження знімається, і лікар скаже вам про це прямо.
Онлайн-консультація
Дистанційно зручно розібрати те, що найчастіше лишається незрозумілим. Лікар допоможе прочитати висновок кардіограми і пояснить, ідеться про феномен чи про синдром; розбере, чи схожі ваші епізоди на напад зайвим шляхом, чи на щось інше; підкаже, яке обстеження має сенс зробити наступним і наскільки терміново. Це ж зручний спосіб обговорити, чи варто йти на абляцію і що вона змінить, перевірити сумісність призначених вам препаратів із діагнозом і розв'язати питання про спорт, вагітність і роботу. Напад, який триває просто зараз, онлайн не лікують — з ознаками з переліку вище викликайте швидку.
Цей матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію лікаря.
Лікарі онлайн щодо Синдром Вольфа–Паркінсона–Вайта (WPW)
Обговоріть свої скарги та варіанти подальших дій стосовно Синдром Вольфа–Паркінсона–Вайта (WPW) з лікарем у дистанційному форматі.















