Близькосхідний респіраторний синдром (MERS)

MERS — рідкісна, але тяжка вірусна інфекція дихальних шляхів. Вірус живе в одногорбих верблюдів і переходить до людини під час близького спілкування з тваринами, через їхнє сире молоко чи недоварене м'ясо. Від людини до людини він передається погано, зате спалахує там, де лежать тяжкохворі й де за ними доглядають упритул. Для туриста, який до верблюдів не підходив, ризик близький до нуля. Але якщо протягом перших двох тижнів після поїздки на Аравійський півострів піднялася температура і з'явився кашель, про поїздку треба сказати лікареві в першу ж хвилину розмови — від цього залежить, який аналіз вам призначать.

Як вірус потрапляє до людини

Основне джерело — одногорбий верблюд, дромадер. У самих тварин інфекція минає як легка нежить, але вірус вони виділяють, і людина заражається під час близького контакту: гладила, годувала, каталася, чистила загін, дихала пилом у верблюжому сараї, допомагала під час пологів у верблюдиці.

Другий шлях — через продукти. Сире верблюже молоко й напої з нього, недоварене м'ясо, а також верблюжа сеча, яку подекуди п'ють як народний засіб, — усе це переносить живий вірус. Пастеризація та звичайна теплова обробка його вбивають.

Від людини до людини вірус переходить гірше, ніж грип чи ковід: потрібен тривалий і близький контакт. Тому переважна більшість таких випадків — це або родина, яка доглядає хворого вдома, або лікарня, куди зараженого прийняли, не знаючи діагнозу, і він кілька днів пролежав у спільній палаті. Випадковий сусід у літаку чи перехожий на вулиці так не заражаються.

Де ризик справжній

Майже всі випадки з 2012 року зареєстровано на Аравійському півострові, найбільше в Саудівській Аравії; хворіють також в Об'єднаних Арабських Еміратах, Катарі, Омані, Йорданії, Кувейті. Вірус знайшли у верблюдів і в країнах Африканського Рогу та Північної Африки, але захворілих людей там одиниці.

Поза регіоном випадки бувають завізними: людина прилетіла вже зараженою. Саме так почався великий спалах у Південній Кореї, де один пацієнт після повернення обійшов кілька клінік, і заразилися десятки людей — усі в лікарняних стінах.

Небезпечні не країни, а конкретні місця й заняття: верблюжі ферми, ринки худоби, бійні, перегони та фестивалі з катанням на верблюдах, дегустація сирого молока, а ще відвідування лікарень регіону як супровідна особа. Звичайна поїздка до міста, готелю і на пляж ризику майже не несе.

Як починається хвороба

Від зараження до перших скарг минає від двох до чотирнадцяти днів, найчастіше п'ять-шість. Починається з високої температури, ознобу, ломоти в м'язах і головного болю, далі приєднуються кашель і задишка, що наростає. У багатьох швидко розвивається пневмонія.

Приблизно в третини хворих додається шлунково-кишкова частина: пронос, нудота, блювання, біль у животі. Іноді саме вона виходить на перший план у перші дні, і людина думає, що отруїлася.

Частина заражених переносить інфекцію легко або взагалі без скарг — таких знаходять, коли обстежують оточення хворого. Зворотний бік: у тяжких пацієнтів стан нерідко різко погіршується на другому тижні, коли здається, що хвороба вже відступає. Саме тому за диханням стежать навіть за непоганого самопочуття.

Хто хворіє тяжче

Тяжкий перебіг частіше трапляється в літніх людей і в тих, хто має хронічні хвороби. Насамперед це цукровий діабет, хронічна хвороба нирок — особливо в тих, хто на діалізі, — хронічні хвороби легень і серця, виражене ожиріння.

Окрема група — люди з ослабленим імунітетом: після пересадки органа, під час хіміотерапії, за тривалого приймання препаратів, що пригнічують імунітет. У них хвороба і минає тяжче, і розпізнається пізніше, бо температура може бути невисокою.

Частка померлих серед офіційно зареєстрованих хворих висока — близько третини. Цю цифру варто розуміти правильно: до статистики потрапляють переважно ті, хто опинився в лікарні, тобто тяжкі, а легкі та безсимптомні випадки лишаються непоміченими, тож справжня летальність нижча. Діти та молоді здорові люди здебільшого переносять інфекцію легко.

Коли викликати швидку, а коли — йти до лікаря

Викликайте швидку (в Іспанії, Італії, Португалії, Польщі та Україні це єдиний номер 112), якщо у хворого:

• тяжка задишка — бракує повітря договорити фразу, дихання часте, під час вдиху втягуються проміжки між ребрами і ямка над грудниною;
• губи, обличчя чи кінчики пальців посиніли або посіріли; на темній шкірі дивіться на губи, ясна, долоні й підошви;
• сплутана свідомість: не розуміє, де перебуває, не відповідає на прості запитання, не вдається розбудити;
• тиснучий або різкий біль у грудях;
• різка слабкість, знепритомнення, шкіра холодна й волога, за півдня майже не було сечі.

Їхати до лікарні за кермом самому в такому стані не можна. Поки чекаєте на швидку, відчиніть вікно, посадіть людину вище і не залишайте саму.

Зв'яжіться з лікарем того самого дня — краще спершу телефоном, якщо протягом чотирнадцяти днів після повернення з Аравійського півострова піднялася температура, з'явився кашель або задишка; якщо ви контактували з верблюдами чи пили сире верблюже молоко; якщо поруч із вами хтось захворів на підтверджений MERS. Попередьте заздалегідь, що були в поїздці: вас приймуть окремо від загальної черги й дадуть маску. Дзвінок на швидку для такого питання не потрібен — вона не вирішує, кому і коли здавати аналізи.

Як підтверджують діагноз

Діагноз ставлять за ПЛР — пошуком генетичного матеріалу вірусу в дихальних шляхах. Тут є важлива тонкість: звичайні експрес-тести на грип і коронавірус COVID-19 цього вірусу не знаходять, потрібен окремий тест саме на MERS-CoV, і лабораторія має знати, що його слід шукати. Тому й просять розповісти про поїздку.

Матеріал краще брати з нижніх дихальних шляхів — харкотиння, аспірат із трахеї, промивні води під час бронхоскопії. Мазок із носоглотки беруть теж, але він менш чутливий: один негативний мазок за явної підозри діагнозу не знімає, дослідження повторюють і доповнюють матеріалом із глибини легень.

Паралельно роблять рентген або комп'ютерну томографію грудної клітки — там зазвичай видно пневмонію, часто в обох легенях. Нормальний знімок у перші дні хвороби не виключає. Дивляться загальний аналіз крові, де нерідко знижені лімфоцити й тромбоцити, біохімію з показниками роботи нирок і печінки, а насичення крові киснем вимірюють пульсоксиметром. Аналіз крові на антитіла в гострому періоді майже марний: він показує вже перенесену інфекцію і потрібен для розслідування спалахів, а не для встановлення діагнозу.

Що роблять у лікарні

Ліків із доведеною дією саме на цей вірус немає, вакцини для людей теж немає. Лікування підтримувальне, і воно здатне витягнути тяжкого пацієнта: кисень через маску, за наростання дихальної недостатності — неінвазивна підтримка дихання або штучна вентиляція легень, у найтяжчих випадках апарат ЕКМО. Додають рідини внутрішньовенно, жарознижувальні та знеболювальні, стежать за роботою нирок.

Антибіотики на вірус не діють. Їх призначають лише тоді, коли згори приєдналася бактерійна інфекція, і вирішує це лікар за аналізами й знімками, а не пацієнт.

Лежать такі пацієнти в окремій палаті-ізоляторі, персонал працює в респіраторах, захисних окулярах і халатах. Тих, хто близько спілкувався із захворілим, спостерігають чотирнадцять днів і обстежують за перших скарг. Легкі випадки іноді ведуть удома, але теж з ізоляцією та наглядом.

Як знизити ризик у поїздці

Головне правило просте: тримайтеся подалі від верблюдів і від усього, що з ними пов'язане. Не гладьте їх, не катайтеся, не заходьте на ферми, ринки худоби й до загонів, не йдіть дивитися на перегони ближче. Якщо робота чи обставини все ж звели вас із тваринами, одразу після цього вимийте руки з милом і не торкайтеся обличчя.

Не куштуйте сире верблюже молоко і продукти з нього, не їжте сире чи недосмажене м'ясо й субпродукти, не пийте верблюжу сечу в жодному вигляді й за жодною порадою. Фрукти та овочі з вуличних ринків мийте і чистіть самі. Не підходьте до явно хворих тварин.

Тим, хто має діабет, хворобу нирок, хронічну хворобу легень чи ослаблений імунітет, варто взагалі відмовитися від поїздок на ферми й відвідування лікарень у регіоні — саме в них ризик тяжкого перебігу найвищий. Звичайна гігієна рук, відмова від їжі із сумнівних лотків і миття рук після громадського транспорту потрібні в такій поїздці не менше.

Онлайн-консультація лікаря

Онлайн-розмова зручна там, де вирішується, чи потрібне взагалі обстеження. Ви описуєте, де були, чим займалися, коли почалася температура і як дихається, — і отримуєте зрозумілу відповідь: спокійно спостерігати, йти здавати аналіз саме на MERS чи викликати швидку просто зараз. Заразом лікар пояснить, як потрапити на прийом, нікого не заразивши: попередити телефоном, надягти маску, не сидіти в загальній черзі.

Такий формат допомагає і після хвороби — розібрати виписку, зрозуміти, чому кашель і слабкість тягнуться тижнями, вирішити, чи потрібен контрольний знімок. Межі очевидні: послухати легені, взяти харкотиння і виміряти кисень у крові через екран неможливо. За наростання задишки, синюшності чи сплутаної свідомості потрібен не дзвінок лікареві, а швидка.

Цей матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію лікаря.