Сифіліс

Про сифіліс варто знати одну річ, і вона важливіша за всі інші: він чудово лікується, але сам ніколи не минає. Виразка загоюється без жодного лікування, висип блідне і зникає — і людині здається, що обійшлося. Насправді в цю мить інфекція просто йде вглиб і продовжує жити в організмі роками, залишаючись заразною і поступово ушкоджуючи судини, серце та нервову систему. Усе, що потрібно, щоб цього не сталося, — аналіз крові й курс антибіотика. Усе, що заважає, — упевненість, що коли симптоми минули, то минула й хвороба.

Перша ознака: виразка, яка не болить

Через три-чотири тижні після зараження (іноді через десять днів, іноді через три місяці) на місці, куди потрапила інфекція, з’являється невелика ранка — твердий шанкр.

• Зазвичай вона одна, кругла, зі щільним дном і рівними краями, розміром від кількох міліметрів до сантиметра.
• Вона не болить — і це головна її особливість. Саме тому її пропускають: виразка, що не болить, не сприймається як тривожний знак.
• Розташовується там, де стався контакт: на статевому члені, у ділянці статевих губ і в піхві, навколо заднього проходу, а також на губах, язиці, у горлі, на пальцях. Якщо вона всередині піхви, у прямій кишці чи в глотці, її просто не видно.
• Поруч нерідко збільшуються лімфатичні вузли — у паху, на шиї, — теж безболісні й щільні.

Виразка загоюється сама за три-шість тижнів, часто без сліду. Це не одужання. Це кінець першої стадії, і все, що було в організмі, у ньому й лишилося.

Друга хвиля: висип на долонях і підошвах

Через кілька тижнів або місяців після загоєння виразки інфекція розходиться по всьому тілу, і настає друга стадія. Її прояви різноманітні, і лікарі недарма називають сифіліс великим імітатором: він уміє виглядати як безліч інших хвороб.

• Висип, який не свербить — блідо-рожеві або мідно-червоні плями й вузлики. Найвпізнаваніша його риса: висипання на долонях і підошвах, куди звичайний алергічний висип майже не заходить.
• Збільшені лімфовузли одразу в кількох місцях: на шиї, під пахвами, у паху.
• Загальне нездужання, схоже на затяжну застуду: слабкість, невисока температура, біль у горлі, головний і м’язовий біль, втрата апетиту.
• М’які вологі розростання у складках шкіри й навколо заднього проходу, білясті плями в роті, захриплість.
• Вогнищеве випадіння волосся — залисини на голові, у бровах, у бороді, наче виїдені міллю.

Усе це теж минає само — за тижні або місяці. І теж не означає одужання. У частини людей друга стадія повертається хвилями протягом першого-другого року.

Прихована стадія: тиша, яка обманює

Коли висипання сходять, починається прихована стадія. Симптомів немає взагалі — іноді десятиліттями. Людина на вигляд здорова, почувається нормально, і єдиний спосіб дізнатися про хворобу в цей час — аналіз крові.

Тим часом без лікування приблизно в третини людей розвивається пізній сифіліс. Настає він через багато років — п’ять, десять, тридцять, — і ушкодження, які він залишає, незворотні: антибіотик убиває збудника, але не відновлює зруйновану тканину.

• Серце й судини: запалення стінки аорти, розширення й розшарування аорти, ураження аортального клапана, звуження судин серця.
• Нервова система: порушення ходи й координації, стріляючі болі, втрата чутливості в ногах, нетримання, зміни особистості, погіршення пам’яті, недоумство.
• Гуми — вузли, що руйнують тканину там, де утворюються: у шкірі, кістках, печінці, піднебінні.

Заради цього переліку й варто здати аналіз. Пізній сифіліс у наші дні — майже завжди наслідок того, що людина колись вирішила, ніби якщо все минуло, то й лікуватися нема чого.

Нервова система, очі й слух: не тільки «пізно»

Поширена помилка: вважають, що нервова система страждає лише через десятиліття. Це не так. Збудник може потрапити в нервову систему, в око й у внутрішнє вухо на будь-якій стадії, зокрема в перші місяці після зараження.

Тому є ознаки, за яких обстеження потрібне терміново, а не в плановому порядку:

• зниження або затуманення зору, біль в оці, почервоніння ока, світлобоязнь, плаваючі плями перед очима, двоїння;
• раптове зниження слуху на одне чи обидва вуха, дзвін і шум у вухах, запаморочення з втратою рівноваги;
• сильний головний біль, скутість шиї, слабкість або оніміння в кінцівках, зміна мовлення, судоми.

Ураження очей і слуху при сифілісі лікується, якщо почати швидко, і залишає стійкі втрати, якщо зволікати тижнями. Якщо вам ставили сифіліс або він можливий, а зір чи слух погіршилися, скажіть про це лікарю прямо й не чекайте черги на плановий прийом.

Як ставлять діагноз

Діагностика проста й доступна, а результат достовірний.

Аналіз крові — основний метод на будь-якій стадії. Зазвичай роблять два тести: один показує, чи був контакт зі збудником узагалі, другий — активність інфекції зараз; за другим потім і судять про успіх лікування. Важлива тонкість: у перші тижні після зараження аналіз може бути ще негативним. Якщо контакт був нещодавно, лікар призначить повторне дослідження через кілька тижнів — не нехтуйте ним.

Дослідження матеріалу з виразки. Якщо ранка є, з неї беруть зішкріб або мазок — це підтверджує діагноз одразу, ще до появи антитіл.

Додатково можуть знадобитися дослідження спинномозкової рідини за підозри на ураження нервової системи, огляд офтальмолога та перевірка слуху. І майже завжди пропонують водночас перевіритися на інші інфекції, що передаються статевим шляхом, включно з ВІЛ: вони часто сусідять, а сифіліс до того ж полегшує зараження ВІЛ.

Перевіритися варто, якщо: у вас або в партнера з’явилися описані ознаки; партнер повідомив, що в нього знайшли сифіліс або іншу інфекцію; був незахищений секс із новим партнером; ви вагітні або плануєте вагітність; ви користувалися чужою голкою.

Лікування й контроль після нього

Сифіліс лікують антибіотиками, і це той рідкісний випадок, коли лікування справді виліковує. Основа — препарати пеніцилінового ряду, зазвичай в ін’єкціях; при алергії на них є заміна. Кількість введень і тривалість курсу залежать від стадії: ранню форму лікують коротко, пізню та ураження нервової системи — довше і зазвичай у стаціонарі. Схему добирає лікар, самолікування тут безглузде й небезпечне: недолікована інфекція йде в приховану стадію.

Чого чекати від лікування:

• У першу добу після першої ін’єкції можлива реакція: озноб, підвищення температури, головний і м’язовий біль, посилення висипу. Це відповідь організму на масову загибель збудника, триває вона кілька годин і минає сама. Лякатися не треба, але лікаря варто попередити заздалегідь — особливо під час вагітності.
• Статеві контакти виключаються до завершення лікування й до контрольного аналізу, що підтверджує успіх, — інакше партнер заразиться або заразить вас знову.
• Контрольні аналізи обов’язкові. Кров здають через кілька місяців після лікування, а далі протягом року-двох, щоб переконатися, що показники падають як належить. Один із тестів у багатьох залишається позитивним довічно — це слід перенесеної інфекції, а не ознака того, що лікування не спрацювало; лікар це пояснить.

Сифіліс і вагітність

Це частина, заради якої все описане має практичний сенс. Сифіліс передається від матері дитині під час вагітності — і це цілком можна запобігти.

Без лікування інфекція призводить до викидня, передчасних пологів, мертвонародження або до вродженого сифілісу в дитини: ураження кісток, печінки, шкіри, очей, слуху й нервової системи, частина наслідків якого лишається назавжди. Тому аналіз на сифіліс входить в обстеження при вагітності й пропонується всім без винятку, незалежно від віку, сімейного стану й того, наскільки ситуація здається неймовірною. За ризику зараження протягом вагітності аналіз повторюють.

Лікування під час вагітності проводять обов’язково — препаратами пеніцилінового ряду, безпечними для плода. Що раніше воно почате, то вища ймовірність, що дитина народиться здоровою; на ранніх термінах вона дуже висока. Після пологів дитину обстежують і спостерігають. Відмовлятися від лікування через страх перед антибіотиками під час вагітності — найтяжча помилка в цій темі: ризик від нелікованої інфекції незрівнянно вищий.

Партнери, повторне зараження й захист

Зараження відбувається при контакті з виразкою або висипаннями — під час вагінального, анального й орального сексу, іноді при простому тісному дотику шкіри в місцях висипань. Найзаразніша людина в перший рік хвороби. Передається інфекція і через спільну голку, і від матері дитині.

Що важливо зробити й знати:

• Партнерів потрібно обстежити й лікувати. Ідеться про теперішнього партнера й про тих, з ким були контакти в попередні місяці, — лікар підкаже, за який строк, виходячи зі стадії. Часто лікування призначають партнерові, навіть якщо аналіз у нього поки негативний: інфекція могла ще не проявитися. Сповістити можна анонімно, не називаючи вашого імені.
• Перенесений сифіліс не дає імунітету. Вилікувавшись, заразитися можна знову, хоч через місяць, — і повторні випадки не рідкість. Це не «рецидив», а нове зараження, і лікується воно наново.
• Презерватив знижує ризик, але не прибирає його повністю: він захищає тільки те, що закриває, а висипання бувають і поза цією зоною. Під час орального сексу використовують презерватив або латексну серветку.
• Не користуйтеся чужими голками й не давайте свої; секс-іграшки не передають з рук у руки без миття та зміни презерватива.
• За зміни партнерів має сенс регулярно перевірятися на інфекції, що передаються статевим шляхом, навіть без симптомів. Саме так сифіліс найчастіше і знаходять вчасно.

Онлайн-консультація

Тема, про яку важко заговорити, — саме той випадок, коли дистанційний прийом виручає: спитати можна спокійно й без черги. Лікар розбере вашу ситуацію по суті: чи був ризик, скільки часу минуло, коли аналіз уже буде достовірним і які саме тести здавати. Допоможе прочитати готовий результат — а бланки з двома різними тестами й титрами зрозуміти самому майже неможливо — і пояснить, що означає позитивний слід після давно перенесеної інфекції. Підкаже, як побудувати розмову з партнером і які строки контактів варто охопити. Розбере питання вагітності: коли здавати, що робити за позитивного результату, як проходить лікування й спостереження за дитиною. І окремо нагадає про ознаки з боку очей, слуху та нервової системи, за яких треба не писати лікарю, а звертатися терміново.

Цей матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію лікаря.