Шум у вухах (тинітус)

Шум у вухах — це звук, який людина чує без зовнішнього джерела. Лікарі називають його тинітусом. Він буває в дуже багатьох: майже кожен бодай раз ловив у себе дзвін після гучного концерту, а в частини людей шум залишається надовго. Сам по собі він не хвороба, а симптом — приблизно як біль. І ось що варто зрозуміти від початку: у більшості за ним не стоїть нічого небезпечного, але є кілька різновидів шуму, які треба не «перетерпіти», а обстежити. Різниця між цими двома ситуаціями — найкорисніше, що можна винести з цієї сторінки.

Як він звучить

Описи в усіх різні: дзвін, писк, свист, шипіння, гул, шелест, скрекотіння, звук води чи вітру, іноді пульсуючий шум у такт серцю. Він може бути в одному вусі, в обох або відчуватися «в голові», без певного місця. У когось він постійний, у когось приходить і зникає, у когось змінюється протягом дня.

Гучність шуму і те, наскільки він мучить, — речі різні. Людина з ледь чутним писком може не спати ночами, а людина з сильним гулом — майже не згадувати про нього. Залежить це не від «сили волі», а від того, наскільки мозок навчився пропускати цей звук повз увагу. На цьому й побудована майже вся допомога при тинітусі.

І одразу про те, чого бояться багато хто: шум у вухах не означає, що людина божеволіє, і не є ознакою пухлини мозку. Звук справді є — його породжує слухова система, а не уява.

Який шум не можна списувати на «звичайний тинітус»

Ось та частина, заради якої варто дочитати. Більшість описів тинітусу зводиться до «це неприємно, але не страшно». Це правда для рівного шуму в обох вухах. Але є ознаки, за якими стоять інші причини, і їх треба розібрати окремо:

• шум тільки в одному вусі, надто якщо він не минає тижнями і цим самим вухом гірше чути або важко розбирати мову по телефону;
• шум, що пульсує в такт серцю. Такий звук створює кровотік, і причина в нього судинна або пов’язана з тиском усередині черепа — її знаходять під час обстеження;
• шум разом зі зниженням слуху, навіть невеликим;
• шум із запамороченням, нападами обертання, хиткістю, відчуттям закладеності й розпирання у вусі;
• шум, що з’явився після травми голови, після гучного вибуху, після початку нових ліків;
• шум із виділеннями з вуха, болем або підвищеною температурою.

Ще одна причина, заради якої обстежують односторонній шум: доброякісна пухлина слухового нерва. Трапляється вона рідко, росте повільно і, знайдена вчасно, добре контролюється — але знайти її можна лише в того, кого скерували на обстеження.

Коли зволікати не можна

Окремо й найбільшими літерами — раптова втрата слуху на одне вухо. Людина прокидається і чує одним вухом помітно гірше або не чує зовсім, часто з шумом і закладеністю, і зазвичай вирішує, що «продуло» чи «сірчана пробка» і що зачекає до понеділка. Чекати тут не можна: це невідкладний стан, і лікування працює тим краще, чим раніше воно розпочате. Лік іде на дні, а не на тижні. Лікують таке зазвичай гормональними препаратами, призначає їх лікар, а звертатися треба того самого або наступного дня — до отоларинголога чи до приймального відділення лікарні.

Швидка допомога за єдиним європейським номером 112 потрібна, якщо разом із шумом і запамороченням раптово з’явилися перекіс обличчя, слабкість у руці чи нозі, невиразна мова, двоїння або надзвичайно сильний головний біль. Таке поєднання може бути порушенням мозкового кровообігу, і там дорога кожна хвилина.

Звідки береться звичайний шум

Найчастіше тинітус іде пліч-о-пліч зі зниженням слуху, навіть таким, якого людина за собою не помічає. Логіка приблизно така: вухо перестає передавати частину звукових частот, слухові відділи мозку недоотримують сигнал і починають «добудовувати» його самі — цей власний шум ми й чуємо. Звідси й головний висновок: те, що шкодить слуху, породжує шум.

• Вікове зниження слуху — найчастіша причина.
• Гучний звук: виробництво, будівництво, стрільба, концерти, навушники. Після разового гучного впливу дзвін зазвичай минає за добу-дві, але такі епізоди накопичуються.
• Сірчана пробка або запалення зовнішнього і середнього вуха — з небагатьох причин, які усуваються швидко і повністю.
• Хвороба Меньєра — напади запаморочення з шумом, закладеністю і слухом, що коливається.
• Ліки: високі дози ацетилсаліцилової кислоти, деякі антибіотики групи аміноглікозидів, петльові сечогінні, низка препаратів для хіміотерапії. Зазвичай шум слабшає після відміни, але вирішує це лікар, а не сам пацієнт.
• Проблеми зі скронево-нижньощелепним суглобом і напруження м’язів шиї: тоді шум змінюється, якщо стиснути зуби або повернути голову.
• Анемія, підвищена функція щитоподібної залози, високий артеріальний тиск.

Стрес, тривога і безсоння шуму не спричиняють, але різко посилюють його сприйняття, і тут легко потрапити в коло: шум заважає спати, недосипання робить шум гучнішим, тривога додає гучності ще. Розірвати це коло часто важливіше, ніж знайти «причину».

Що відбувається на прийомі

Розмова починається з розпитування: в одному вусі чи в обох, рівний чи пульсуючий, як давно, що було до того, які ліки приймаєте, чи є зниження слуху та запаморочення. Уже з відповідей лікар розуміє, куди рухатися.

Далі оглядають вуха — іноді все закінчується вимиванням сірчаної пробки. Основне дослідження при стійкому шумі — аудіометрія, перевірка слуху за частотами; вона показує втрату, про яку людина не здогадувалася, і значною мірою визначає подальшу тактику. При односторонньому шумі, несиметричній втраті слуху або пульсації призначають додаткові обстеження, зокрема візуалізацію, щоб подивитися слуховий нерв і судини.

Корисно заздалегідь записати, які ліки ви приймаєте, і згадати, чи був у житті період сильного шуму на роботі, — ці два питання ставлять майже завжди.

Чому в тиші гірше

Тинітус тим помітніший, чим тихіше довкола. Саме тому він нестерпний уночі, в порожній квартирі й тієї миті, коли людина лягає і залишається наодинці з собою. Звідси просте, але дієве правило: цілковитої тиші уникати.

Це називають звуковим збагаченням. Працює майже будь-який неголосний фоновий звук: вентилятор, шум дощу чи моря з застосунку, тиха інструментальна музика, радіо на мінімальній гучності. Звук має бути трохи тихішим за сам шум у вухах — не заглушати його, а дати увазі за що зачепитися. Є й спеціальні прилади-маскери, але почати можна з того, що є вдома.

Сон — друга половина того самого завдання. Рівний режим, спальня без екранів, менше кофеїну й алкоголю ввечері, фоновий звук на ніч. Тому, хто через шум не спить тижнями, допомога зі сном зазвичай дає більше, ніж будь-які «судинні» курси.

На тому самому принципі побудована звукова терапія з перенавчанням: постійний неголосний фон плюс пояснення того, як влаштований тинітус, щоб мозок поступово перестав виділяти цей звук як значущий. Часу вона потребує багато, зате побічних дій не має.

Що справді допомагає з ним жити

Правду варто сказати прямо: пігулки, яка прибирає шум у вухах, не існує. Зате існує кілька підходів, які помітно змінюють життя, і вони не про звук, а про стосунки з ним.

Слухові апарати. Якщо є зниження слуху, це найрезультативніше, що можна зробити. Апарат повертає бракуючі звуки, мозкові більше не треба добудовувати їх самому, і шум у багатьох відступає на другий план. Часто люди роками тягнуть з апаратом, вважаючи, що «чую ще нормально», і не здогадуються, що заразом мучаться від тинітусу.

Когнітивно-поведінкова терапія. Це не спосіб «змиритися». Робота йде з думками й реакціями, які роблять шум нестерпним: зі страхом, що це назавжди, з постійною перевіркою «а зараз він гучніший?», з уникненням тиші й людних місць. За дослідженнями це найнадійніший метод при болісному тинітусі — він не прибирає звук, але різко зменшує страждання. Проводиться очно, у групі або через програми та застосунки.

А тепер про те, що продають найчастіше. Добавки і «судинні» засоби при тинітусі не мають доказів ефективності — це стосується і гінкго білоба, і вітамінно-мінеральних комплексів «для слуху», і крапельниць «для покращення мозкового кровообігу». Спеціальних ліків від шуму у вухах не існує; препарати застосовують тоді, коли є що лікувати — тривогу, депресію, безсоння, хворобу Меньєра. Якщо вам обіцяють прибрати шум курсом уколів, ця обіцянка не підкріплена нічим.

І одна втішна річ, яку рідко кажуть уголос: у багатьох людей тинітус із часом справді стихає або перестає помічатися, навіть коли звук фізично залишається тим самим.

Як берегти слух

Тут є чим керувати, і це єдина частина теми, де профілактика працює напевно. Шум руйнує волоскові клітини внутрішнього вуха, а вони не відновлюються: кожен гучний епізод відкладається назавжди.

• На концерті, у клубі, у тирі, під час роботи з кутошліфувальною машиною чи відбійним молотком — беруші. Звичайні поролонові коштують копійки і знижують ризик відчутно; музикантські фільтри глушать рівномірно і не псують звук.
• У навушниках тримайтеся правила: якщо людина поруч чує вашу музику або вам доводиться підвищувати голос, щоб вас зрозуміли, — це вже гучно. У шумному транспорті допомагає не гучність, а навушники з шумозаглушенням: вони дозволяють слухати тихіше.
• Давайте вухам паузи. Після гучного дня слухові потрібно кілька годин тиші.
• Дзвін після концерту — не безневинний слід, а сигнал, що доза була зайвою. Якщо він тримається довше за добу, покажіться лікарю.
• Не лізьте у вуха ватними паличками: вони ущільнюють сірку і травмують шкіру слухового ходу.

Онлайн-консультація

Дистанційний прийом добре вирішує головне питання цієї теми — який у вас шум і наскільки він терміновий. Лікар докладно розпитає про бік, характер і пульсацію звуку, про слух, запаморочення і прийняті ліки та скаже, що робити: спокійно записатися до отоларинголога на аудіометрію, звернутися сьогодні ж чи викликати швидку. Онлайн зручно розібрати й результати вже зробленої аудіограми, обговорити, чи є сенс у слуховому апараті, скласти план щодо сну і звукового збагачення, переглянути ліки, які могли вплинути на слух. Чого не можна зробити по відео — зазирнути у вухо, виміряти слух і вимити сірчану пробку; при раптовій втраті слуху, пульсуючому чи односторонньому шумі потрібен очний огляд, і відкладати його не варто.

Цей матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію лікаря.