На цій сторінці
- Зригування і блювання — не те саме
- Чому так влаштовано і коли це мине
- Ознаки, за яких потрібен лікар
- Блювання фонтаном у дитини перших тижнів
- Що справді допомагає вдома
- Сон — тільки на спині та на рівній поверхні
- Коли за рефлюксом стоїть алергія на білок коров'ячого молока
- Ліки: чому їх виписують частіше, ніж потрібно
- Онлайн-консультація
Зригує майже кожне немовля, і майже завжди це нічого не означає. Шлунок у новонародженого крихітний, їжа цілком рідка, годувань багато, а м'язове кільце на вході до шлунка поки що змикається слабко — за такого влаштування частина молока неминуче повертається назад. Лякає зазвичай обсяг: пляма, що розпливлася по пелюшці, має вигляд усього з'їденого, хоча це чайна ложка. Далі — не вмовляння не хвилюватися, а межа: за якими ознаками видно, що за зригуванням стоїть щось іще, і коли дитину треба показати лікареві не відкладаючи.
Зригування і блювання — не те саме
Різниця не в кількості, а в зусиллі. Зригування відбувається саме собою: дитина поїла, повернулася або потягнулася — і молоко витекло з рота, іноді через ніс, зазвичай беззвучно й без жодного виразу на обличчі. Немовля при цьому не засмучується і за хвилину знову готове їсти.
Блювання має інший вигляд. Йому передує напруження: дитина блідне, непокоїться, живіт скорочується, вміст викидається із силою. Після блювання немовля зазвичай плаче, має виснажений вигляд і їсти одразу не хоче.
Розрізняти їх варто навчитися, бо далі все будується на цьому. Зригування на першому році — властивість віку. Повторюване блювання — симптом, і частина його причин потребує огляду того самого дня.
Чому так влаштовано і коли це мине
Зригування має три причини, і всі три зникають з віком самі.
- М'язове кільце між стравоходом і шлунком у новонародженого працює не як щільний клапан, а радше як прочинені двері; до року воно змикається надійно.
- Їжа першого півріччя цілком рідка, а рідина повертається легше за густе. Самий лише прикорм помітно зменшує зригування.
- Немовля майже весь час лежить. Щойно дитина починає сидіти, а потім вставати, сила тяжіння переходить на її бік.
Зазвичай зригування помітні з перших тижнів життя, посилюються до трьох-чотирьох місяців і сходять нанівець у другому півріччі; до року вони припиняються майже в усіх дітей. Окремого лікування для цього не потрібно — потрібен час.
Орієнтир, яким користуються лікарі, простий: дивитися треба не на пелюшки, а на дитину. Якщо немовля набирає вагу, охоче бере груди чи пляшечку, мочить підгузки як завжди, спокійне між годуваннями і росте за віком — зригування не потребує ні обстеження, ні ліків, ні зміни суміші, скільки б його не було на вигляд. Про таку дитину чесно сказати, що потерпає від зригування не вона, а прання.
Ознаки, за яких потрібен лікар
А ось що не вкладається в «просто вік» і потребує показати дитину лікареві, не чекаючи планового прийому:
- дитина погано набирає вагу, перестала набирати або худне;
- відмовляється від їжі, плаче й відвертається від грудей чи пляшечки;
- блювання викидається фонтаном, на відстань, і таких епізодів день у день стає більше;
- у блювотних масах кров — червона або схожа на кавову гущу;
- блювотні маси забарвлені зеленим;
- у випорожненнях кров або слиз;
- дитина вигинається дугою і кричить під час годування або одразу після нього;
- з'явився кашель, шумне чи свистяче дихання, повторюються бронхіти;
- живіт здутий і твердий на дотик;
- температура, млявість, незвична сонливість;
- підгузки надовго залишаються сухими, тім'ячко запало, дитина плаче без сліз;
- зригування вперше почалося після півроку або не минуло після року.
Якщо в немовляти був епізод, коли воно посиніло, обм'якло або перестало дихати, — це виклик швидкої (у Європі єдиний номер 112), а не запис на прийом.
Блювання фонтаном у дитини перших тижнів
Цю ознаку варто винести окремо: за нею стоїть стан, який легко сприйняти за звичайний рефлюкс, а лікується він операцією. Пілоростеноз — потовщення м'яза на виході зі шлунка, через яке їжа перестає проходити далі. Виявляється він зазвичай між другим і восьмим тижнем життя, частіше в хлопчиків і частіше в первістків.
Упізнають його за наростанням. Спершу дитина зригує як усі, потім блювання стає сильнішим і ряснішим, викидається з відстані й повторюється майже після кожного годування. Крові й зелені в ньому немає, зате після блювання немовля одразу вимагає їсти знову — воно голодне, бо до кишківника їжа не доходить. Далі дитина перестає набирати, втрачає вагу, підгузки стають сухими, випорожнень майже немає.
Діагноз ставлять за ультразвуком за кілька хвилин, операція нескладна, і після неї дитина їсть нормально. Небезпечне тут лише зволікання: за тиждень спостереження немовля встигає зневоднитися. Тому наростаюче блювання фонтаном у дитини перших двох місяців — привід показатися лікареві того самого дня.
Що справді допомагає вдома
- Годуйте частіше й меншими порціями: переповнений шлунок повертає молоко просто за обсягом.
- Тримайте дитину вертикально під час годування і щонайменше двадцять-тридцять хвилин після — на руках або в слінгу, але не в автокріслі й не в шезлонгу, де немовля складається навпіл і тисне собі на живіт.
- Робіть паузи, щоб вийшло повітря: посеред годування і наприкінці.
- Перевірте прикладання до грудей — якщо дитина захоплює лише сосок, вона ковтає багато повітря. Під час годування з пляшечки подивіться на отвір у сосці: завеликий дає потік, з яким немовля не впорається, замалий змушує його ссати із зусиллям і заковтувати повітря. Соску тримайте заповненою молоком.
- Не турбуйте зайвий раз, не купайте і не викладайте дитину на живіт одразу після їжі.
- Не затягуйте підгузок і гумку повзунків на животі.
- У домі, де живе немовля, не курять: тютюновий дим посилює зригування, окрім усього іншого.
Чого робити не варто: перебирати суміші одну за одною в надії знайти відповідну, поїти кроповою водою та іншими засобами «від кольок» з недоведеною дією, самостійно вводити загусники. Суміш має сенс міняти за рішенням лікаря і з певною метою, а не навмання.
Сон — тільки на спині та на рівній поверхні
Це той пункт, де інтуїція підводить найдужче. Здається логічним підняти узголів'я ліжечка, підкласти щось під матрац або покласти дитину на бік, щоб молоко не поверталося. Так робити не можна: рефлюкс не є винятком із правил безпечного сну.
- Здорове немовля спить на спині — на кожен сон, і вночі, і вдень.
- Поверхня має бути рівною і щільною. Нахил матраца, валики, позиціонери та клини зригування не зменшують, зате дають дитині сповзти й опинитися в положенні, з якого вона не вибереться.
- Автокрісло, шезлонг, гойдалка та візок — не місце для тривалого сну вдома: у них голова немовляти падає вперед і перекриває дихання.
- У ліжечку не має бути подушок, ковдр, бортиків і м'яких іграшок.
Побоювання, що дитина захлинеться лежачи на спині, зрозуміле, але не підтверджується: у положенні на спині зригнуте молоко йде назад у стравохід, а не в дихальні шляхи. Сон на животі й на боці ризик не знижує, а помітно підвищує.
Коли за рефлюксом стоїть алергія на білок коров'ячого молока
Є стан, який має вигляд тяжкого рефлюксу, а лікується зовсім інакше, — алергія на білок коров'ячого молока. Вона буває і в дітей на суміші, і в тих, хто на грудях, бо білок потрапляє до дитини з молоком матері.
Запідозрити її дозволяє те, що скарга не одна. Крім рясних зригувань і неспокою при годуванні, зазвичай є щось іще: висип або вперта екзема, слиз і прожилки крові у випорожненнях, стійкий пронос чи закреп, погана прибавка ваги, закладений ніс. Часто в когось у родині є астма, екзема або харчова алергія.
Перевіряється це лише пробним виключенням: мати, яка годує, прибирає молочне зі свого раціону або дитині добирають суміш на глибоко розщепленому білку, і через два-чотири тижні дивляться на результат. Робити це самостійно й безстроково не треба — дієту без молочного слід і грамотно скласти, і вчасно завершити, а підтверджує діагноз саме повернення продукту під наглядом лікаря. Звичайні алергопроби тут мало що дають.
Ліки: чому їх виписують частіше, ніж потрібно
Кислотознижувальні препарати — інгібітори протонної помпи та блокатори H2-рецепторів — почали призначати грудним дітям дуже широко, і це той випадок, коли лікареві варто поставити запитання. У більшості немовлят річ не в кислоті, а в обсязі та незрілому клапані: препарат робить молоко, що повертається, менш кислим, але повертатися воно не перестає. У дітей, які просто багато зригують і багато плачуть, сталої користі від таких ліків дослідження не показали.
Невинними їх теж не назвеш. Шлункова кислота — частина захисту від інфекції, і за тривалого її пригнічення в немовлят частіше трапляються кишкові й дихальні інфекції; обговорюється і вплив на засвоєння заліза та кальцію.
Це не означає, що вони не потрібні ніколи. Вони доречні, коли є підтверджене пошкодження стравоходу, біль при ковтанні, відмова від їжі з утратою ваги — тобто коли рефлюкс перестав бути віковим і став хворобою. Призначають їх курсом і з наперед визначеним строком перегляду, а не «доки не мине».
Щодо решти: загусники та загущені суміші зменшують видимі зригування, але на самопочуття дитини впливають мало і підходять не всім. Операція при рефлюксі в немовлят — рідкість; до неї вдаються у тяжких випадках з ускладненнями, коли все інше випробувано.
Онлайн-консультація
Дистанційно зручно розв'язати головне питання: те, що відбувається з вашою дитиною, — вікове зригування чи вже щось інше. Лікар розбере, як виглядають епізоди і як немовля поводиться під час годування та після нього, звірить прибавку ваги з кривою росту, подивиться, як ви прикладаєте дитину до грудей чи даєте пляшечку, і скаже, що можна виправити вже сьогодні. Це ж зручний спосіб обговорити, чи є підстави підозрювати алергію на білок коров'ячого молока і як правильно провести пробне виключення, або розібрати вже призначений препарат — навіщо він, на який строк і коли його скасовувати. Невідкладні ознаки зі списку вище дистанційно не розбирають: з ними потрібен огляд того самого дня, а при зупинці дихання чи посинінні — швидка.
Цей матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію лікаря.
Лікарі онлайн щодо Рефлюкс у немовлят
Обговоріть свої скарги та варіанти подальших дій стосовно Рефлюкс у немовлят з лікарем у дистанційному форматі.














