Рак молочної залози у жінок

Пухлина грудей — найпоширеніша злоякісна хвороба серед жінок і водночас одна з тих, що найкраще піддаються лікуванню, коли її знайдено рано. Більшість ущільнень, з якими жінки приходять до лікаря, виявляються доброякісними: кістами, фіброаденомами, ділянками щільної залозистої тканини. Складність в іншому: рання пухлина майже нічим себе не виказує — не болить, не заважає, не псує самопочуття. Тому користі від тривожного обмацування щовечора мало, а від розуміння, яку зміну варто показати лікареві та в які строки, — багато.

Як пухлина дає про себе знати

Найчастіше першим помічають ущільнення: ділянку, що відчувається інакше, ніж тканина довкола, зазвичай безболісну й таку, що майже не зміщується під пальцями. Але вузол — не єдина ознака й не найраніша.

• ущільнення в грудях, під пахвою або над ключицею, яке не зникає після менструації;
• зміна форми чи розміру однієї груді, що з'явилася за останні місяці;
• втягнення шкіри, ямка або складка, що проступає, коли піднімаєш руку;
• ділянка шкіри, схожа на апельсинову шкірку: розширені пори та набряк;
• сосок втягнувся або змінив напрямок, хоча раніше був іншим;
• виділення із соска поза вагітністю та годуванням — надто якщо з однієї груді, з одного отвору, самі собою, з кров'ю;
• лущення, кірочка, мокнуття чи виразка на соску, які не загоюються;
• біль в одній і тій самій ділянці груді чи пахви, не пов'язаний із циклом і триває тижнями.

Біль рідко буває першою ознакою раку. Двобічне нагрубання та чутливість перед менструацією майже завжди гормональні, а не пухлинні.

Форми, які вдають із себе не те, чим є

Дві ситуації варто знати окремо: їх регулярно приймають за запалення та за шкірну хворобу, і саме на цьому втрачають місяці.

Запальний рак грудей. Промацуваного вузла він не дає. За кілька тижнів частина груді або вся вона червоніє, набрякає, стає гарячою й важкою, шкіра грубішає і нагадує апельсинову шкірку. Збоку це має вигляд маститу. Але справжній мастит буває майже лише в тих, хто годує груддю, і відповідає на антибіотики за кілька днів. Якщо таке почервоніння виникло в жінки, яка не годує, або не минуло за тиждень лікування, потрібна не друга упаковка антибіотика, а огляд фахівця та біопсія.

Хвороба Педжета соска. Починається як екзема: почервоніння, свербіж, лущення, кірочки, іноді мокнуття. Від звичайного дерматиту відрізняється тим, що процес однобічний, стартує із самого соска і лише потім переходить на ареолу, а мазі дають щонайбільше тимчасове полегшення. За такою картиною нерідко стоїть пухлина всередині залози, тож екзему соска, яка не минає за пару тижнів, показують не тільки дерматологові.

Коли відкладати візит не можна

Іти до лікаря найближчими днями варто, якщо з'явилося нове ущільнення, змінилася форма груді чи соска, шкіра втягнулася або почервоніла на ділянці, із соска йдуть виділення поза годуванням. Окрема причина не тягнути — якщо пухлину грудей лікували раніше, а тепер з'явилися стійкий біль у кістках, жовтизна шкіри, наростаюча задишка, постійний головний біль чи незрозуміла втрата ваги: так проявляється поширення хвороби.

Тут треба втримати дві думки водночас. Будь-яка з цих ознак сама по собі не означає рак — частіше причина безневинна. І при цьому жодна з них не перевіряється спостереженням удома: різниця між кістою та пухлиною видно не на дотик, а на знімку й під мікроскопом.

Що справді впливає на ймовірність захворіти

Головний чинник — вік: із кожним десятиліттям після сорока ризик зростає, і більшість випадків припадає на жінок після п'ятдесяти. Решта розподіляється приблизно так:

• рак грудей або яєчників у матері, сестри, доньки — надто в молодому віці чи одразу в кількох родичок;
• успадкована поломка в генах BRCA1, BRCA2 та деяких інших: вона стоїть за меншою частиною випадків, але різко підвищує ризик у конкретної жінки;
• щільна залозиста тканина, через яку пухлина гірше видно на мамограмі;
• тривалий вплив власних гормонів: ранні перші менструації, пізня менопауза, перші пологи після тридцяти або їх відсутність, відмова від годування груддю;
• замісна гормональна терапія і, слабше, гормональні контрацептиви — надбавка невелика й сходить нанівець за кілька років після відміни;
• регулярний алкоголь, зайва вага після менопаузи, малорухливість, куріння;
• опромінення грудної клітки, перенесене в підлітковому чи молодому віці;
• раніше знайдені атипова гіперплазія або часточковий рак на місці.

А дезодоранти, бюстгальтери з кісточками, забій грудей та імпланти ймовірність раку не підвищують, хоча ці версії живуть у розмовах десятиліттями.

Із цього переліку в руках самої жінки небагато, але це працююча частина: менше алкоголю — зв'язок із раком грудей помітний навіть за помірних кількостей, утримана вага після менопаузи, кілька годин руху на тиждень, відмова від куріння, годування груддю, якщо така змога є. Тривалий прийом гормональних препаратів варто обговорювати з лікарем, а не вирішувати самостійно.

Мамографія і розважливе самоспостереження

Сенс мамографії — знайти пухлину в кілька міліметрів, яку неможливо промацати: таку знахідку майже завжди лікують меншим обсягом втручання і з кращим результатом. У більшості країн на обстеження запрошують приблизно з сорока п'яти — п'ятдесяти років і повторюють раз на один-два роки; строки залежать від програми конкретної країни, а за обтяженої спадковості спостереження починають раніше й доповнюють ультразвуком чи МРТ.

Самообстеження скринінг не замінює, але звичка знати, який вигляд ваші груди мають зазвичай і як відчуваються, допомагає помітити зміну. Зручніше робити це через тиждень після початку менструації, коли залоза м'якша: оглянути себе в дзеркалі з опущеними та піднятими руками, потім промацати всі груди й пахву. Мета — не шукати рак, а помітити те, чого раніше не було.

Як з'ясовують, пухлина це чи ні

Діагноз збирають із трьох частин: огляду, знімка та дослідження клітин. Мамографія, ультразвук, за потреби МРТ показують, де зміна і яка вона, але остаточну відповідь дає тільки біопсія — забір стовпчика тканини голкою під контролем ультразвуку, під місцевим знеболенням, за кілька хвилин.

У тому ж матеріалі визначають властивості пухлини: чутливість до естрогену й прогестерону, стан білка HER2, швидкість поділу клітин. Саме від них, а не лише від розміру, залежить вибір лікування — тому відповіді чекають від кількох днів до двох тижнів. Якщо рак підтверджується, додають дослідження, які показують, чи обмежений процес залозою та лімфовузлами.

Із чого складається лікування

План збирає команда: хірург, хіміотерапевт, променевий терапевт, патолог. Порядок кроків буває різним — іноді ліки йдуть до операції, щоб зменшити пухлину і зберегти груди.

• Операція. Видалення ділянки з пухлиною і запасом здорової тканини або всієї залози. Лімфовузли пахви перевіряють поетапно: спершу один-два сигнальні, і обсяг розширюють, лише якщо в них знайдено клітини пухлини. Реконструкцію роблять одразу або пізніше.
• Променева терапія. Частіше після органозберігаючої операції, щоб знизити ймовірність повернення хвороби в тих самих грудях.
• Хіміотерапія. До операції для зменшення пухлини або після неї, якщо ризик повернення високий.
• Гормональна терапія. При пухлинах, чутливих до естрогену: препарати блокують рецептор або знижують вироблення гормону. Приймають роками — і саме її найчастіше кидають раніше строку.
• Таргетні препарати та імунотерапія. Працюють проти конкретних мішеней, наприклад проти білка HER2.

Якщо пухлина дала віддалені осередки, вилікувати її зазвичай не вдається, але лікування здатне роками стримувати хворобу і зберігати звичне життя. Паліативна служба долучається тут не наприкінці, а паралельно — щоб тримати під контролем біль та інші симптоми.

Онлайн-консультація

На онлайн-прийомі лікар розпитає, коли і як з'явилася зміна, чи пов'язана вона з циклом, що відомо про хвороби в родині, і допоможе зрозуміти, яке обстеження потрібне першим — мамографія, ультразвук чи одразу огляд фахівця. Так само зручно розібрати готові висновки та результати біопсії, якщо формулювання незрозумілі, і обговорити побічні дії тривалої гормональної терапії. Огляд і біопсію дистанційно не замінити, але вибудувати порядок дій і не втратити час — цілком реально.

Цей матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію лікаря.