Нетримання сечі
Нетримання сечі — це коли сеча підтікає попри вашу волю. Проблема настільки часта, що на неї страждають мільйони людей, і настільки ніякова, що до лікаря…
На цій сторінці
- Два основні типи — і чому це перше запитання лікаря
- Коли це не просто нетримання
- Що відбувається на прийомі
- Вправи для м'язів тазового дна: техніка важливіша за старанність
- Ургентне нетримання: тренування міхура і що пити
- Що ще впливає: вага, кишківник, ліки
- Коли додають ліки й операцію
- Онлайн-консультація
Ліки, які часто застосовують при Нетримання сечі
Матеріал подано виключно з інформаційною метою. Перед вживанням будь-яких медикаментів проконсультуйтеся з лікарем.
Лікарська форма: ТАБЛЕТКА, 10 мгДіюча речовина: vardenafilВиробник: Krka D.D. Novo MestoПотрібен рецептЛікарська форма: ТАБЛЕТКА, 10 мгДіюча речовина: солифенацинВиробник: Setonda S.L.Потрібен рецептЛікарська форма: ТАБЛЕТКА, 10 мгДіюча речовина: солифенацинВиробник: Tarbis Farma S.L.Потрібен рецепт
Нетримання сечі — це коли сеча підтікає попри вашу волю. Проблема настільки часта, що на неї страждають мільйони людей, і настільки ніякова, що до лікаря доходять у середньому через кілька років після першого епізоду. Увесь цей час людина купує прокладки, перестає бігати, відмовляється від поїздок і заздалегідь шукає очима туалет. Варто сказати прямо: нетримання — не неминуча частина старіння і не розплата за пологи, воно лікується, і в більшості вдається або позбутися його зовсім, або звести до дрібниці. Але починають не з прокладок, а з обстеження: тактика залежить від типу нетримання, а типів кілька.
Два основні типи — і чому це перше запитання лікаря
Майже все нетримання вкладається у два види, і різниця між ними принципова.
- Стресове нетримання — сеча підтікає тієї миті, коли тиск на сечовий міхур різко зростає: під час кашлю, чхання, сміху, підіймання важкого, бігу, стрибків, іноді просто коли встаєте зі стільця. Слово «стрес» тут не про нерви, а про фізичне навантаження. Зазвичай втрачається небагато, але в невдалий момент. За цим стоять ослаблені або пошкоджені м'язи тазового дна і сфінктер сечівника — після пологів, після операцій на матці чи передміхуровій залозі, за зайвої ваги, хронічного кашлю, у менопаузу.
- Ургентне (позивне) нетримання — раптовий, нестерпний позив, між яким і підтіканням минають секунди. Позив нерідко спрацьовує на тригер: звук води, що ллється, холод, ключ у дверях під'їзду. Часто це частина синдрому гіперактивного сечового міхура, коли м'яз міхура скорочується сам собою, і тоді додається часте сечовипускання, зокрема вночі.
Змішаний варіант — найзвичайніший: є і те, і те, просто щось переважає. Окремо стоїть нетримання за переповнення: міхур не спорожнюється до кінця, розтягується, і сеча підтікає потроху постійно; людині здається, що вона «не домочилася», струмінь слабкий, доводиться тужитися. Це не дрібниця: переповнений міхур небезпечний для нирок, і розбиратися з ним треба в лікаря, а не тренуваннями.
Коли це не просто нетримання
Зазвичай поспішати нікуди і візит можна спокійно запланувати. Але є ситуації, де чекати не можна.
- Кров у сечі — навіть одноразово, навіть без болю. Безболісна кров у сечі потребує обстеження завжди: так може заявляти про себе пухлина сечового міхура чи нирки.
- Біль під час сечовипускання, температура, біль у попереку — це вже про інфекцію, а не про слабкі м'язи. У літньої людини раптово посилене нетримання разом зі сплутаністю може виявитися єдиною ознакою інфекції сечовивідних шляхів.
- Нетримання з'явилося раптово і разом із неврологічними симптомами — слабкістю, онімінням, порушенням ходи, двоїнням, погіршенням зору. Це привід обстежитися швидко: так іноді дебютують хвороби нервової системи.
- Затримка сечі з підтіканням. Якщо помочитися до ладу не вдається, а білизна при цьому постійно волога, це найімовірніше переповнення, і потрібен лікар того самого дня. Цілковита неможливість помочитися за болісно розпираючого міхура — невідкладна ситуація, міхур треба спорожнити катетером.
- Оніміння промежини і внутрішньої поверхні стегон, слабкість у ногах, втрата контролю над кишківником — ось це швидка, єдиний європейський номер 112, негайно і без «почекаю до ранку». Таке поєднання означає стиснення нервів наприкінці спинного мозку, і відновлення залежить від того, як швидко людина потрапила в операційну.
Що відбувається на прийомі
Нічого, чого варто було б соромитися: лікар чує ці скарги щодня. Питатимуть просте — коли саме підтікає, чи встигаєте дійти до туалету, скільки разів устаєте вночі, що і скільки п'єте, які ліки приймаєте, чи були пологи й операції.
Далі зазвичай пропонують щоденник сечового міхура на три дні: що і скільки випили, коли і скільки помочилися, скільки було епізодів підтікання і що їм передувало. Заповнювати його нудно, але саме він найчастіше й ставить діагноз — зі щоденника одразу видно, стресове це нетримання чи ургентне і чи не випивається пара літрів кави на день.
Огляд короткий: у жінок гінекологічний, щоб побачити опущення стінок піхви й оцінити роботу м'язів тазового дна; у чоловіків пальцеве дослідження прямої кишки. Обов'язково здають сечу — виключити інфекцію, кров і цукор. За підозри на неповне спорожнення після сечовипускання роблять УЗД і дивляться залишковий об'єм: це безболісно й займає хвилину. Уродинаміка і цистоскопія потрібні не всім — їх призначають, якщо просте лікування не допомогло або картина неясна.
Вправи для м'язів тазового дна: техніка важливіша за старанність
Це основа лікування за стресового і змішаного нетримання, і працює вона в більшості — але за двох умов: правильно і довго. Неправильно виконані вправи не дають нічого, і саме на цьому розчаровуються.
Потрібні м'язи — ті, якими ви затримуєте сечу і гази. Стисніть їх і зверніть увагу: живіт, сідниці й стегна при цьому лишаються розслабленими, дихання не затримується. Якщо ви напружуєте прес чи зводите коліна — працюють не ті м'язи. Тренують і швидкі стиснення, і повільні: кілька коротких різких скорочень поспіль, потім утримання, яке поступово доводять із двох секунд до десяти. Звичайна програма — близько восьми скорочень тричі на день, і робити її треба щонайменше три місяці.
Три часті помилки. Перша — кинути за два тижні, бо «не допомагає»: перші зміни з'являються за місяць-півтора, а повний ефект — за кілька місяців. Друга — тренуватися, зупиняючи струмінь у туалеті; як разова перевірка це припустимо, як звичка — ні, так міхур привчається спорожнюватися не до кінця. Третя — займатися навмання. Якщо за місяць нічого не змінюється або ви не впевнені, що відчуваєте ці м'язи, попросіть скерування до фізіотерапевта з тазового дна: фахівець перевірить, що скорочується саме те, що треба, і добере програму. Тим, хто скорочення взагалі не відчуває, допомагають прилади зі зворотним зв'язком і електростимуляція.
Ургентне нетримання: тренування міхура і що пити
Тут вправи теж корисні, але головне лікування інше — тренування сечового міхура. Сенс у тому, щоб поступово подовжувати проміжок між позивом і походом у туалет. Курс триває щонайменше шість тижнів. Відчувши позив, не біжіть: зупиніться, кілька разів швидко стисніть м'язи тазового дна, відверніться і зачекайте, поки хвиля спаде, а потім ідіть спокійним кроком. Звичка «ходити про всяк випадок», навпаки, шкідлива: міхур звикає до малих об'ємів і вимагає частіше.
Кофеїн і алкоголь посилюють позиви — це найпростіше, що можна змінити вже сьогодні. Найдужче діє кава, але кофеїн є і в чаї, включно із зеленим, і в колі, і в енергетиках. Багато хто помічає ефект і від газованих напоїв, підсолоджувачів, гострого й кислого. Прибирайте по одному і дивіться за щоденником, що саме ваше.
А от різко обмежувати пиття не можна — це перше, що роблять самостійно, і це помилка, яка робить гірше. Концентрована сеча подразнює міхур сильніше, і позиви стають частішими, а не рідшими; на додачу з'являється закреп, який погіршує нетримання сам собою. Пийте як звичайно — орієнтовно шість-вісім склянок на день, якщо лікар не сказав інакше. За нічних підйомів переносьте основний об'єм на першу половину дня, але не відмовляйтеся від пиття зовсім.
Що ще впливає: вага, кишківник, ліки
- Зниження ваги — один із найдієвіших заходів за стресового нетримання. Зайвий жир у животі тисне на сечовий міхур постійно; навіть помірне схуднення помітно зменшує підтікання, а іноді прибирає його зовсім.
- Закреп погіршує все відразу: натужування розтягує м'язи тазового дна, а переповнена пряма кишка тисне на міхур. Більше клітковини, достатньо рідини, рух, не терпіти позив — і обговорити з лікарем, якщо не допомагає.
- Куріння. Хронічний кашель курця б'є по тазовому дну по кілька сотень разів на день, і жодні вправи цього не перекриють.
- Вид навантаження. Стрибки, біг і скручування на прес на час лікування краще замінити пілатесом, плаванням і роботою над м'язами кора. А перед тим як підняти важке, м'язи тазового дна спершу підтягують і лише потім піднімають.
- Ліки. Це те, що майже ніколи не перевіряють самостійно. Сечогінні, деякі препарати від тиску, снодійні й заспокійливі, частина антидепресантів, а також засоби з підсушувальною дією, що заважають міхуру спорожнюватися, можуть спричиняти або посилювати нетримання. Самі не відміняйте: принесіть лікарю повний список, включно з безрецептурним, — іноді досить змінити час прийому або дібрати заміну.
- Убирна білизна і прокладки — це підтримка на час, а не лікування. Користуватися ними нормально і зручно, але якщо, крім них, не робиться нічого, нетримання залишиться назавжди. І беріть спеціальні урологічні прокладки, а не менструальні: вони інакше влаштовані й краще тримають запах.
Коли додають ліки й операцію
Якщо консервативне лікування за кілька місяців не дало достатнього результату, переходять до наступного кроку — і тут шляхи для двох типів нетримання розходяться остаточно.
За ургентного нетримання призначають препарати, що розслабляють м'яз міхура: антимускаринові засоби або бета-3-агоністи. Діють вони не одразу, ефект оцінюють приблизно за місяць. Для антимускаринових типові сухість у роті, закреп, затуманений зір, а в літніх людей вони можуть погіршувати пам'ять і ясність мислення, тому в похилому віці частіше обирають препарати іншої групи. Жінкам після менопаузи нерідко допомагає місцевий естроген у вигляді крему чи свічок. Якщо таблетки не підійшли, є ін'єкції ботулінічного токсину в стінку міхура і методи стимуляції нервів, що керують сечовим міхуром.
За стресового нетримання наступний крок зазвичай хірургічний: слінгові операції, кольпосуспензія, об'ємоутворювальні ін'єкції, у чоловіків після операцій на передміхуровій залозі — штучний сфінктер. Тим, кому операція не підходить або не потрібна, іноді пропонують ліки, що підвищують тонус сфінктера. Про операції важливо знати дві речі. Якщо ви плануєте вагітність, втручання розумніше відкласти: пологи можуть звести результат нанівець. І застосування сітчастих імплантів у низці країн обмежене — запитайте заздалегідь, який матеріал буде використано і які є альтернативи. Виписку з назвою операції візьміть собі: вона знадобиться, якщо за роки щось піде не так.
Онлайн-консультація
Про нетримання часто простіше заговорити не сидячи навпроти лікаря, і це якраз той випадок, коли онлайн-прийом знімає головний бар'єр. Лікар на зв'язку за вашими відповідями визначить, стресове у вас нетримання, ургентне чи змішане, скаже, які обстеження потрібні, і розбере з вами щоденник сечового міхура. Обов'язково покажіть список ліків, які приймаєте: частина з них може виявитися причиною. Онлайн зручно перевірити техніку вправ, скласти план тренування сечового міхура, обговорити напої й вирішити, чи час говорити про ліки або операцію. А кров у сечі, температура з болем у попереку, неможливість помочитися і раптове нетримання разом зі слабкістю чи онімінням — це очний прийом, до того ж терміновий; за оніміння промежини зі слабкістю в ногах викликайте швидку.
Цей матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію лікаря.
Лікарі онлайн щодо Нетримання сечі
Обговоріть свої скарги та варіанти подальших дій стосовно Нетримання сечі з лікарем у дистанційному форматі.















