Міхуровий занесок

Міхуровий занесок — рідкісний збій на самому початку вагітності. Замість зародка і звичайної плаценти в матці розростається тканина з безлічі дрібних міхурців, схожа на виноградне гроно. Тест позитивний, ознаки вагітності є, а часом і виразніші за звичні, проте виносити таку вагітність неможливо: плода в ній або немає взагалі, або він нежиттєздатний. Трапляється це приблизно один раз на шістсот-тисячу вагітностей. Тканину видаляють, а жінку потім певний час спостерігають за аналізом крові — у невеликої частки ці клітини не зникають самі. Інша назва — гідатидиформний занесок; лікарі відносять його до трофобластичної хвороби.

Що саме росте в матці

Міхурці, з яких складається занесок, — це набряклі ворсинки майбутньої плаценти. Вони наповнюються рідиною і розростаються, бо під час зачаття сталася поломка в наборі хромосом. Розрізняють два види, і поводяться вони по-різному.

• Повний занесок. Сперматозоїд запліднює яйцеклітину, позбавлену власного ядра, і весь генетичний матеріал виявляється батьківським. Зародок при цьому не утворюється зовсім — у матці сама лише міхурцева тканина.
• Частковий занесок. Яйцеклітину запліднюють одразу два сперматозоїди, і хромосом стає у півтора раза більше за норму. Зачаток плода на УЗД буває помітний, але розвиватися далі він не здатен.

Різниця тут не заради цікавості: після повного занеска ймовірність, що клітини лишаться активними і знадобиться лікування, помітно вища — приблизно в однієї жінки із семи проти однієї зі ста-двохсот після часткового. Саме тому спостереження після видалення обов'язкове в обох випадках, але триває неоднаково.

Ознаки, за якими його помічають

Найчастіше занесок знаходять не за скаргами, а на першому УЗД — зазвичай між восьмим і чотирнадцятим тижнями. Частину жінок до того моменту взагалі ніщо не турбує.

Якщо ознаки все ж є, найчастіша з них — кров'янисті виділення з піхви: від бурої мазні на білизні до помітної кровотечі, нерідко з перервами на кілька днів. Іноді разом із кров'ю виходять дрібні напівпрозорі міхурці, схожі на виноградини, — це майже завжди саме занесок.

Решта менш очевидна. Нудота і блювання бувають сильнішими, ніж звичайно буває при вагітності: не вдається втримати навіть воду, вага падає. Живіт видається більшим, ніж належить на цьому терміні, — росте не дитина, а сама тканина занеска. Зрідка з'являються ознаки, яких на ранньому терміні бути не повинно: серцебиття, тремтіння в руках, пітливість і нестерпність спеки (гормон вагітності у високій концентрації підстьобує щитоподібну залозу) або високий тиск із набряками до двадцятого тижня.

Окрема ситуація — коли вагітність завершується тим, що має вигляд звичайного викидня, і про занесок дізнаються вже після дослідження тканин, які вийшли.

Коли зволікати не можна

Викликайте швидку (в Іспанії, Італії, Португалії, Польщі та Україні — єдиний номер 112), якщо у вагітної:

• рясна кровотеча — прокладка повністю промокає за годину і швидше, виходять великі згустки;
• різка кволість, блідість, холодний піт, знепритомнення;
• раптова задишка, біль у грудях, кашель із кров'ю;
• сильний головний біль із порушенням зору, блюванням і високим тиском на терміні до двадцяти тижнів;
• часте серцебиття з тремтінням, жаром і збудженням;
• температура понад 38 градусів із болем унизу живота і виділеннями з запахом.

Задишка і біль у грудях при занеску — не паніка й не тривога: частки розрослої тканини здатні потрапити в судини легень. Головний біль із тиском і набряками на маленькому терміні при звичайній вагітності теж майже не трапляється, а при занеску буває. В інших випадках — з'явилися мізерні виділення, посилилася нудота, живіт видається завеликим для терміну — швидка не потрібна, але до лікаря треба потрапити того самого дня, не відкладаючи до планового прийому.

Як встановлюють діагноз

Перше дослідження — УЗД, частіше через піхву: на малому терміні маленький давач дає значно чіткішу картину, ніж огляд через живіт. При повному занеску матка заповнена дрібними міхурцями характерного вигляду, плода немає. Частковий занесок побачити важче — на ранньому терміні він легко минає за завмерлу вагітність чи звичайний викидень.

Друге — кров на хоріонічний гонадотропін, гормон вагітності. При занеску він зазвичай значно вищий, ніж очікується на цьому терміні. Саме по собі високе число діагнозу не встановлює — так буває і при двійні, — але разом із картиною УЗД воно схиляє шальки терезів.

Остаточну відповідь дає лише дослідження самої тканини під мікроскопом після її видалення: саме воно відрізняє повний занесок від часткового і від звичайного викидня. Тому тканини, що вийшли або були видалені при будь-якому ранньому перериванні вагітності, надсилають на гістологію — цю частину не варто вважати формальністю, увесь подальший план тримається на ній. Додатково перевіряють роботу щитоподібної залози та функцію печінки й нирок, а при високих показниках гормону можуть зробити знімок легень.

Як видаляють занесок

Основний спосіб — вакуумна аспірація: вміст матки видаляють через тонку трубку, під загальним наркозом або глибоким знеболенням, за лічені хвилини. Вишкрібання гострим інструментом при занеску намагаються не застосовувати. Ліки, що спричиняють скорочення матки, використовують рідко і за окремим рішенням лікаря: при повному занеску вони підвищують імовірність, що згодом знадобиться хіміотерапія.

Часом занесок виходить сам, як викидень. Навіть тоді лікаря треба повідомити і зберегти тканини для дослідження — без них діагноз залишиться припущенням.

Жінкам із негативним резус-фактором у низці випадків уводять антирезусний імуноглобулін; уточніть це у свого лікаря. Після процедури кілька днів бувають кров'янисті виділення і тягнучий біль унизу живота — це очікувано. А от посилення кровотечі, температура і виділення з запахом очікуваними не є: з ними треба зв'язатися з клінікою одразу.

Спостереження потім: навіщо здавати кров

Після видалення занеска головне завдання — переконатися, що активних клітин не лишилося. Єдиний спосіб це побачити — стежити за рівнем гормону вагітності: спершу аналізи здають часто, раз на один-два тижні, а після того як показник дійшов до норми, рідше, ще кілька місяців. Загальна тривалість спостереження залежить від виду занеска і від того, як швидко впав гормон; конкретний графік назве лікар або центр, що спостерігає.

Увесь цей час вагітніти не можна — і річ не в забороні як такій. Нова вагітність сама підніме рівень гормону, і відрізнити її від хвороби, що повернулася, стане неможливо, спостереження доведеться починати спочатку. Тому контрацепція потрібна з першого дня, і дібрати її варто разом із лікарем: внутрішньоматкову спіраль зазвичай не встановлюють, доки показник не прийшов до норми. Повертатися до близькості можна, коли припинилися виділення і з'явилося бажання.

Якщо гормон не знижується

Іноді частина клітин лишається в матці й далі росте. Тоді рівень гормону тримається на місці або знову повзе вгору, поновлюється кровотеча. Такий стан називають персистуючою трофобластичною хворобою; рідкісна і агресивніша її форма, здатна давати відсіви в легені та інші органи, — хоріокарцинома.

Звучить це важко, але тут саме той випадок, коли прогноз набагато кращий за очікування: хвороба дуже чутлива до хіміотерапії і виліковується більш як у дев'яноста восьми жінок зі ста. Найчастіше вистачає одного препарату і кількох курсів, матку видаляти не потрібно, здатність до дітонародження зберігається. Після лікування радять зачекати приблизно рік, перш ніж планувати вагітність.

Саме заради цього й потрібні виснажливі регулярні аналізи: вони знаходять повернення хвороби задовго до того, як вона встигає проявитися.

Наступна вагітність і те, що відчуваєш

Міхуровий занесок майже не впливає на здатність зачати. Імовірність, що він повториться, невелика — приблизно один-два випадки на сто; після двох занесків поспіль вона вища, і тоді парі пропонують консультацію генетика. У наступну вагітність просять прийти на УЗД раніше за звичайне, тижнів на сьомому-восьмому, а через кілька тижнів після пологів або її завершення ще раз перевірити гормон.

Окремо варто сказати про переживання. Це втрата вагітності, і горювати після неї нормально, навіть якщо термін був зовсім маленький. Складність у тому, що до звичайного горя додається тривога: жінка місяцями ходить здавати кров, відкладає наступну спробу, чує слово «пухлина» і живе в підвішеному стані. Партнер переживає це теж, просто частіше мовчки. Якщо через кілька тижнів не легшає, не вдається спати і їсти, тривога не відпускає або з'являється думка, що жити нема для чого, — це привід звернутися до психолога чи психотерапевта, а не ознака слабкості.

Онлайн-консультація лікаря

Розмова з лікарем на відстані стає в пригоді у двох ситуаціях. Перша — коли щось відбувається просто зараз і незрозуміло, наскільки це терміново: за описом виділень, болю і терміну лікар скаже, їхати негайно, записуватися на УЗД сьогодні чи можна спокійно дочекатися прийому. Друга — коли діагноз уже встановлено і на руках папери: розібрати висновок УЗД і гістології, зрозуміти різницю між повним і частковим занеском, що означають цифри гормону в динаміці й чому спостереження призначене саме на такий строк.

Згодом приходять з іншими питаннями: яку контрацепцію обрати на час спостереження, коли можна планувати вагітність, що робити, якщо показник перестав падати, як готуватися до наступної вагітності. Межі формату очевидні: оглянути, зробити УЗД і взяти кров через екран не вийде, а при рясній кровотечі, знепритомненні чи раптовій задишці потрібен не дзвінок лікареві, а швидка.

Цей матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію лікаря.