Мастоїдит

Мастоїдит — це гнійне запалення кістки, яку легко намацати як горбок одразу за вушною раковиною. Інфекція потрапляє туди із середнього вуха, найчастіше після отиту. Хвороба нечаста, але розгортається стрімко: від «вухо трохи болить» до стану, коли потрібна лікарня, минає кілька днів. Більшість випадків припадає на дітей до двох років. Лікують мастоїдит у стаціонарі, і за вчасного звернення він минає без наслідків.

Що за кістка за вухом і як туди потрапляє гній

Соскоподібний відросток — це виступ скроневої кістки позаду вуха. Усередині він не суцільний: кістка там побудована як стільники, з безлічі повітряних комірок, розділених дуже тонкими перегородками. Усі ці комірки сполучаються з порожниною середнього вуха через один вузький хід.

Під час середнього отиту слизова оболонка, що вистилає і барабанну порожнину, і комірки, набрякає. Вузький хід перекривається, і гній, який раніше вільно відтікав, лишається замкненим усередині кістки. Тиск зростає, кісткові перегородки розм'якшуються й розчиняються, окремі комірки зливаються в одну порожнину з гноєм. Із цієї миті йдеться вже не про отит, а про мастоїдит.

Далі гній шукає вихід. Він може прорватися назовні під окістя й підняти шкіру за вухом, спуститися вниз по м'язах шиї, а може піти у протилежний бік — усередину черепа, де лежать оболонки мозку та великі венозні пазухи. Саме тому хвороба не терпить вичікування.

Як це виглядає і що відчуває людина

Картина складається з ознак отиту й того, що відбувається за вухом. Зазвичай є:

• біль і болючість під час натискання за вухом, а не всередині нього;
• почервоніння та набряк шкіри в цьому місці; на смаглявій шкірі почервоніння видно гірше, а набряк помітний так само;
• вушна раковина відстовбурчується вперед і вниз, і різниця з другим вухом впадає в око, надто якщо подивитися на людину ззаду або згори;
• температура, яка тримається або піднялася знову;
• витікання гною з вуха чи вологий слід на подушці;
• погіршення слуху з цього боку, відчуття закладеності;
• головний біль, млявість, дратівливість, втрата апетиту.

Зовсім мала дитина не розкаже, де болить. У немовлят зважають на безперервний плач, відмову від грудей і пляшечки, неспокійний сон і те, як дитина тягнеться рукою до вуха або притискається цим боком голови. Огляньте шкіру за обома вухами при доброму світлі й порівняйте.

Чим мастоїдит відрізняється від звичайного отиту

Розрізнити їх удома вдається не завжди, але кілька орієнтирів є, і вони стають у пригоді.

За гострого середнього отиту болить усередині вуха, і на другу-третю добу стає легше. За мастоїдиту біль переміщується за вухо, туди, куди можна тицьнути пальцем, і не вщухає. Показовим є й перебіг: дитині полегшало, температура спала, а за кілька днів усе повернулося й стало гірше, ніж було, — це типовий сценарій.

Ще одна ознака — відстовбурчене вухо. Отит форми вуха не змінює.

Окремо варто сказати про антибіотики. Мастоїдит може розвинутися й на тлі їх приймання — якщо збудник до препарату нечутливий або гній уже замкнений у кістці й ліки туди не проникають. Тож «ми ж п'ємо антибіотик» не привід чекати: якщо за вухом з'явилися набряк і болючість, огляд потрібен того самого дня.

Коли потрібна невідкладна допомога

Викликайте швидку (у європейських країнах єдиний номер 112) або везіть людину до приймального відділення, якщо на тлі хворого вуха з'явилося бодай щось із переліченого:

• сильний головний біль із блюванням, світлобоязню, неможливістю притиснути підборіддя до грудей;
• сплутаність, незвична сонливість, дитину важко розбудити;
• судоми;
• перекіс обличчя: кут рота опустився, око з цього боку не заплющується;
• двоїння в очах, різке запаморочення з блюванням, хиткість;
• набряк і болючість, що спускаються із завушної ділянки вниз по шиї;
• у немовляти — випнуте напружене тім'ячко, млявість, стогнуче дихання, відмова від їжі.

Це ознаки того, що гній вийшов за межі кістки. Чекати ранку, телефонувати до довідкових служб і пробувати краплі в такій ситуації не можна.

Без цих ознак, але з набряком і болем за вухом, червоною відстовбурченою раковиною чи впертою температурою після отиту — звернутися до лікаря треба того самого дня, не відкладаючи на вихідні.

У кого ризик вищий

Найчастіше мастоїдит розвивається в дітей перших двох років життя: комірки кістки в них лише формуються, хід між вухом і відростком короткий та широкий, а отити трапляються часто. Ризик підвищують повторювані отити, перерваний на середині курс антибіотиків, ослаблений імунний захист, цукровий діабет.

Окремої уваги заслуговує мастоїдит у дорослого, надто якщо гострого отиту перед ним не було або вухо підтікає місяцями. За таким перебігом нерідко стоїть холестеатома — розростання шкірного епітелію в середньому вусі, яке повільно руйнує кістку зсередини. Рідше причиною виявляються туберкульоз, рідкісні форми запалення судин або пухлина скроневої кістки. Усе це змінює і обстеження, і лікування, тож самим курсом антибіотиків тут не обійтися.

Як встановлюють діагноз

Починають з огляду. Лікар порівнює обидві завушні ділянки, оцінює положення раковини, обмацує кістку, а потім дивиться барабанну перетинку через отоскоп: за мастоїдиту вона зазвичай запалена, випинається або вже прорвалася. Перевіряють рухи мімічних м'язів і очей.

Підтверджує діагноз комп'ютерна томографія скроневих кісток — лише вона показує, чи зруйновані перегородки між комірками й чи вийшов гній за межі кістки. Звичайний знімок черепа цього не показує, і витрачати на нього час не варто. Якщо є підозра на ускладнення всередині черепа, додатково роблять магнітно-резонансну томографію з дослідженням венозних пазух; за підозри на менінгіт виконують поперекову пункцію.

Виділення з вуха або гній, отриманий під час операції, відправляють на посів із визначенням чутливості до антибіотиків — це дозволяє замінити препарат, якщо початковий не підійшов. У крові дивляться загальний аналіз і показники запалення. Коли запалення вщухне, перевіряють слух.

Чим небезпечний мастоїдит

Ускладнення — головна причина, через яку цю хворобу лікують у лікарні.

• Гнійник під шкірою за вухом; якщо гній спускається під м'язи шиї, утворюється глибокий абсцес шиї.
• Параліч мімічних м'язів з боку ураження — лицевий нерв проходить у кістці зовсім поруч.
• Запалення внутрішнього вуха із сильним запамороченням і стійкою втратою слуху.
• Тромбоз венозної пазухи, що лежить упритул до відростка, з високою стрибучою температурою та ознобом.
• Менінгіт і абсцес мозку — найтяжчі наслідки, і до появи антибіотиків вони траплялися нерідко.
• Стійке погіршення слуху з боку запалення.

Сьогодні все перелічене буває рідко, і переважно тоді, коли зі зверненням зволікали тижнями.

Як лікують

Лікування починають у стаціонарі, не чекаючи результатів посіву. Основа — антибіотики внутрішньовенно, у дозах, достатніх для проникнення в кістку і, за потреби, крізь оболонки мозку; препарат добирає лікар і змінює його, коли надійде посів. Перші дні оцінюють динаміку: чи спадає набряк, чи знижується температура.

Часто в барабанній перетинці роблять маленький розріз і ставлять вентиляційну трубочку — це відкриває гноєві відтік і одразу приносить полегшення. Гнійник за вухом розкривають і дренують.

Якщо за дві-три доби поліпшення немає, виявлено зруйновану кістку, холестеатому чи ускладнення, виконують мастоїдектомію: через розріз за вухом видаляють уражені комірки разом із гноєм. Операція звучить лячно, але переноситься здебільшого спокійно, а слух після неї зазвичай зберігається.

Щоб зняти біль і температуру, підходять парацетамол або ібупрофен у дозі за віком і вагою. Вушні краплі самостійного значення тут не мають: до кістки вони не доходять. Прогрівання, компреси й будь-які спроби «розігнати» запалення теплом за гнійного процесу протипоказані.

Після виписки і як знизити ризик повторення

Курс антибіотика вдома доводять до кінця, навіть коли самопочуття вже добре: недолікуване запалення в кістці повертається. До лікаря приходять на контроль, а за кілька тижнів перевіряють слух — тимчасове погіршення після перенесеного запалення трапляється часто, але переконатися, що він відновився, потрібно.

Далі головне — не занедбувати отити. Якщо вухо болить більше двох діб, температура тримається або з вуха потекло, потрібен огляд. За отитів, які повторюються раз по раз, ЛОР-лікар обговорює встановлення вентиляційних трубочок. Корисні щеплення проти пневмокока та гемофільної інфекції типу b: вони зменшують кількість отитів, а з ними й ризик мастоїдиту. Терміни введення визначає національний календар щеплень вашої країни.

Допомагають і прості речі: не курити в оселі, де живе дитина, годувати немовля напівлежачи, а не строго горизонтально, і вчасно розбиратися з тривалою закладеністю носа.

Онлайн-консультація лікаря

Дистанційно зручно вирішити головне питання: це звичайний отит чи вже час їхати до лікарні. На онлайн-прийомі лікар розпитає, як стан змінювався по днях, попросить сфотографувати обидва вуха ззаду при доброму освітленні й натиснути на кістку за вухом, оцінить температуру та поведінку дитини й скаже, чи потрібен огляд ЛОР-лікаря сьогодні. Онлайн можна розібрати висновок томографії та посіву, зрозуміти, чому змінюють антибіотик, і скласти план спостереження після виписки — коли перевіряти слух, до кого йти з повторюваними отитами. Якщо ж за вухом уже є набряк і почервоніння або з'явилися ознаки з розділу про невідкладну допомогу, відкладати на онлайн-прийом не можна: потрібен очний огляд, а за тяжких ознак — швидка.

Цей матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію лікаря.