Клацаючий палець (стенозуючий тендовагініт)

Клацаючий палець — це стан, за якого зігнутий палець розпрямляється не плавно, а ривком, із відчутним і часто болісним клацанням. Іноді він на секунду-другу взагалі застрягає в зігнутому положенні, і розігнути його вдається лише другою рукою. Причина — не в суглобі, як зазвичай думають, а в сухожиллі згинача та у вузькому каналі, яким воно ковзає. Стан доброякісний, доволі поширений і добре піддається лікуванню, але сам собою минає далеко не завжди.

Як це виглядає

Починається зазвичай не з клацання, а з болю та ущільнення біля основи пальця з боку долоні — там, де палець переходить у долоню. Місце болюче при натисканні, і нерідко під шкірою промацується щільний вузлик завбільшки з горошину, який рухається разом із сухожиллям під час згинання пальця.

Далі з’являється характерна скутість: палець згинається легко, а розгинається із затримкою і клацанням. Найяскравіше це проявляється вранці — після ночі палець «залипає» найдужче, а протягом дня, у міру того як рука розробляється, клацання стають рідшими. Частіше страждають великий, підмізинний і середній пальці; уражатися можуть кілька пальців одразу й обидві кисті.

Якщо нічого не робити, картина зазвичай повільно погіршується: клацання стає болючішим, а в задавнених випадках палець фіксується в зігнутому положенні назавжди й перестає повністю розгинатися. Саме тому «почекаю, само мине» тут спрацьовує гірше, ніж здається.

Чому палець заклинює

Сухожилля згиначів ідуть від м’язів передпліччя до кісток пальців вузькими каналами, які притискають їх до кістки кільцеподібними зв’язками. У нормі сухожилля ковзає всередині такого каналу вільно, як трос в оболонці.

За цього стану оболонка сухожилля і вхід у канал потовщуються, канал звужується, а на самому сухожиллі утворюється невелике веретеноподібне потовщення — вузлик. Поки палець згинається, вузлик проскакує крізь звужене кільце; під час розгинання він застрягає і проходить назад лише ривком. Цей момент і відчувається як клацання, а іноді як тимчасове блокування.

Запалення тут радше наслідок механічної проблеми, ніж її причина, тому протизапальні таблетки можуть приглушити біль, але канал вони не розширюють і заклинювання не прибирають.

У кого це буває частіше

Точну причину назвати зазвичай не вдається, але відомо, у кого клацаючий палець трапляється помітно частіше. Це жінки, люди після сорока, а також ті, чия робота чи захоплення пов’язані з тривалим сильним хватом: слюсарні та садові інструменти, ножиці, кермо, гриф гітари, довгі зміни зі стиснутою кистю.

Окремо варто сказати про діабет і хвороби щитоподібної залози. При цукровому діабеті клацаючий палець розвивається в кілька разів частіше, нерідко на кількох пальцях і на обох руках, і це корисно знати заздалегідь із практичної причини: у людей із діабетом ін’єкції гормону допомагають гірше й ненадовго, а ймовірність зрештою дійти до операції вища. Ще один момент: такий укол може на кілька днів підвищити рівень цукру, тож у ці дні варто вимірювати його частіше й попередити лікаря про діабет до процедури. Зі зниженою функцією щитоподібної залози зв’язок такий самий — стан трапляється частіше й гірше відповідає на лікування, доки не скоригований сам гіпотиреоз.

З інших станів, за яких клацаючий палець виникає частіше: ревматоїдний артрит, подагра, амілоїдоз, синдром зап’ясткового каналу, контрактура Дюпюітрена, а також перенесена травма основи пальця чи долоні.

Що можна зробити самому: спокій і шина

У легких випадках, коли все почалося нещодавно й клацання ще не постійне, часто вистачає простих заходів. Головний із них — прибрати провокуюче навантаження: на кілька тижнів відмовитися від того самого руху, який усе запустив, чи то щоденна робота з інструментом, чи важка сумка на зігнутих пальцях, чи силові вправи із сильним хватом. Повна бездіяльність не потрібна й навіть шкідлива, ідеться саме про конкретне навантаження.

Друге, що справді допомагає, — шина на ніч. Невелика фіксувальна шина утримує палець випрямленим уві сні й знімає ранкове заклинювання, заради якого найчастіше й звертаються до лікаря. Носять її зазвичай кілька тижнів; удень палець при цьому рухають як завжди, додаючи м’які вправи на плавне згинання та розгинання.

Нестероїдні протизапальні засоби можуть зменшити біль, але на сам механізм не впливають, і покладатися на них як на лікування не варто. Тепло, масаж основи пальця й розтирання клацання не прибирають, а от спроби «розробити» палець через силу й різко розгинати його ривками посилюють подразнення сухожилля — так робити не треба.

Укол і операція

Якщо спокій і шина не допомогли або картина вже виражена, наступний крок — ін’єкція глюкокортикоїду в оболонку сухожилля. Лікар вводить невелику кількість препарату просто до каналу біля основи пальця. Ефект настає не миттєво: іноді за кілька днів, частіше через два-три тижні. Такий укол допомагає більшості людей, і в багатьох випадках однієї процедури вистачає надовго. У разі повернення симптомів ін’єкцію іноді повторюють, але другий укол зазвичай діє слабше за перший, і безкінечно їх не роблять. Ризики невеликі: найчастіше це біль у перші дні, рідше — освітлення чи стоншення шкіри в місці уколу, зовсім рідко — інфекція.

Коли уколи не спрацювали, ефект тримається дедалі коротше або палець уже стійко зафіксований, пропонують невелику операцію — розсічення тієї самої звуженої кільцеподібної зв’язки, після якого сухожилля знову ковзає вільно. Виконують її амбулаторно, під місцевим знеболенням, за лічені хвилини; рухати пальцем дозволяють одразу, пов’язку знімають за кілька днів, а до звичних справ повертаються протягом пари тижнів. До важкої фізичної праці — пізніше, зазвичай через місяць. Результат стійкий, повторне заклинювання того самого пальця буває рідко. Як і в будь-якої операції, є ризики: болючість рубця, тимчасова скутість, інфекція, дуже рідко ушкодження дрібного нерва. При ревматоїдному артриті тактику добирають окремо — стандартне розсічення зв’язки тут підходить не завжди.

Коли це не клацаючий палець і коли не можна чекати

Схожі скарги бувають і за інших станів, а лікуються вони по-різному:

• контрактура Дюпюітрена — палець поступово підтягується до долоні щільним тяжем, який промацується під шкірою; при цьому немає ні клацання, ні ривка, палець просто перестає до кінця розгинатися, а болю часто немає взагалі;
• хвороба де Кервена — біль по краю зап’ястка біля основи великого пальця, що посилюється при відведенні кисті, без блокувань пальця;
• артроз або артрит суглобів пальця — біль і тугорухливість у самому суглобі, набряк по всьому суглобу, а не вузлик біля основи пальця на долоні.

Не відкладайте візит до лікаря і зверніться до нього того самого дня, якщо:

• палець застряг у зігнутому положенні й не розгинається зовсім, зокрема й за допомогою другої руки;
• з’явилися почервоніння, виражений набряк, червоність, що поширюється вгору по пальцю чи кисті, підвищена температура — так може проявлятися інфекція в ділянці сухожилля, а цей стан потребує термінової допомоги, а не спостереження;
• усе почалося після травми, порізу чи укусу, особливо якщо палець не розгинається або розгинається не повністю;
• з’явилися оніміння, збліднення чи похолодання пальця.

Онлайн-консультація

Клацаючий палець — тема, яку зручно розбирати дистанційно. Діагноз тут ставлять за розповіддю та простим оглядом, знімки й аналізи для нього зазвичай не потрібні. На онлайн-консультації лікар розпитає, як саме поводиться палець, відокремить клацаючий палець від контрактури Дюпюітрена та хвороби де Кервена, підкаже, яка шина потрібна і як її носити, і допоможе зрозуміти, чи час обговорювати ін’єкцію, чи вже операцію.

Окремо варто зв’язатися з лікарем, якщо у вас діабет або гіпотиреоз: тоді має сенс заразом перевірити, наскільки вони під контролем, — від цього напряму залежить, як спрацює лікування. Якщо за описом картина не схожа на звичайний клацаючий палець або є перелічені вище тривожні ознаки, лікар скаже про це прямо і скерує на очний прийом.

Цей матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію лікаря.