Хвороба, викликана вірусом Ебола

Ебола — рідкісна тяжка інфекція, спалахи якої виникають в окремих районах Центральної та Західної Африки. Поза осередком вона трапляється лічені рази: у людей, які повернулися із зони спалаху, і в медиків, що там працювали. Це не хвороба, яку можна підхопити в літаку чи в готелі біля басейну. І все ж про неї варто знати, якщо ви збираєтеся в ті краї, — із двох причин. Перша: правила поведінки при Еболі прості й вони справді працюють. Друга, практичніша: температура після подорожі Африкою найчастіше означає зовсім інше, і саме те інше вбиває набагато більше людей, ніж Ебола, бо його вчасно не запідозрили.

Звідки береться вірус і як передається

Вірус живе в дикій природі; найімовірнішим його природним господарем вважають плодоїдних кажанів, які самі не хворіють. До людини він потрапляє при обробленні чи вживанні м'яса диких тварин — кажанів, мавп, лісових антилоп — або при контакті зі знайденою в лісі загиблою тушею. Далі починається передача від людини до людини, і саме вона перетворює поодинокий випадок на спалах.

Тут важливо розуміти три речі, які знімають половину страхів і пояснюють решту:

• вірус передається лише через рідини тіла — кров, блювотиння, випорожнення, сечу, піт, слину, грудне молоко, сперму — і через предмети, на які вони потрапили: білизну, одяг, голки. Повітрям, як грип чи кір, він не літає;
• людина стає заразною тільки тоді, коли в неї з'явилися симптоми. В інкубаційному періоді вона нікого не заражає;
• тіло померлого заразне й лишається таким після смерті. Традиційні похорони з обмиванням і прощальними доторками історично були одним з головних рушіїв спалахів, тому в осередку поховання проводять спеціальні бригади.

Найбільше ризикують не туристи, а ті, хто доглядає хворих: родичі та медичний персонал без захисту. Перед поїздкою в регіон варто з'ясувати поточну ситуацію — спалахи спалахують і згасають, і дані річної давності марні.

Як минає хвороба

Від зараження до перших ознак минає від двох днів до трьох тижнів, найчастіше близько тижня. Початок схожий на грип і нічим себе не виказує: різко піднімається температура, ломить м'язи й суглоби, болить голова й горло, навалюється така кволість, що людина не встає.

За кілька днів додається головне — втрата рідини: рясне блювання, водянистий пронос, біль у животі, іноді висип. Саме на цьому етапі вирішується наслідок, бо людина втрачає літри рідини та електролітів на добу, і помирають частіше не від кровотечі, а від зневоднення та відмови нирок.

Кровоточивість, через яку хворобу довго називали геморагічною гарячкою, буває далеко не в усіх і з'являється пізно: кров із ясен і місць уколів, синці, кров у випорожненнях чи блювотинні, жовтизна шкіри й очей. Тяжкість хвороби різна в різних видів вірусу, і частка загиблих у різних спалахах відрізнялася в рази; лікування, розпочате рано, цю частку змінює дуже сильно.

Температура після подорожі — спершу думають не про Еболу

Це найважливіша з практичного боку частина тексту. Якщо ви повернулися з Африки і в вас піднялася температура, найчастіша й найнебезпечніша причина — не Ебола, а малярія. Тропічна малярія вбиває за лічені дні, лікується добре й тільки вчасно, а починається так само: жар, озноб, ломота, головний біль, іноді пронос. Відрізнити її без аналізу крові неможливо.

Тому правило просте: будь-яка температура протягом року після повернення з тропіків — привід здати аналіз на малярію, і привід терміновий, якщо минуло менше трьох місяців. Скажіть лікареві, де саме ви були й коли повернулися, — це змінює весь хід обстеження. Крім малярії, до цього ж списку входять черевний тиф, гарячка денге, гепатит A та звичайні кишкові інфекції; усі вони трапляються в тисячі разів частіше за Еболу.

Що робити, якщо ризик справді був

Про Еболу серйозно думають, якщо за останні три тижні людина була в районі активного спалаху й при цьому доглядала хворого, працювала в клініці, брала участь у похороні або контактувала з дикими тваринами.

У такій ситуації порядок дій відрізняється від звичайного:

• не йдіть до поліклініки й не сідайте в чергу. Спершу зателефонуйте — у швидку (у Європі єдиний номер 112) або в інфекційну службу — і скажіть, де ви були та що вас турбує. Вам пояснять, куди їхати і як;
• до приїзду допомоги залишайтеся вдома, в окремій кімнаті, окремо від рідних, користуйтеся окремим туалетом, якщо це можливо;
• ніхто не має прибирати за вами блювотиння чи випорожнення без рукавичок; посуд, білизну й рушники не змішуйте зі спільними;
• близькі, які були з вами в контакті, не ізолюються, але за ними спостерігають і міряють температуру три тижні — цього строку досить.

Ебола — інфекція, про яку лікарі зобов'язані повідомляти органи охорони здоров'я. Це не бюрократія: саме швидке виявлення й спостереження за контактними зупиняє спалах.

Чим лікують сьогодні

Ще десять років тому допомога зводилася до підтримання життя. Тепер це не так, і різниця величезна.

Основа, як і раніше, — інтенсивна підтримувальна терапія: поповнення рідини та електролітів внутрішньовенно, підтримка тиску й дихання, лікування супутньої малярії та бактеріальних інфекцій. Саме лише грамотне поповнення втрат знижує смертність у рази, тому чим раніше людина потрапляє в стаціонар, тим вищі шанси.

До цього додалися специфічні препарати — моноклональні антитіла проти вірусу Ебола. У великому дослідженні під час спалаху в Конго вони помітно знизили смертність, надто в тих, хто звернувся рано і в кого в крові було мало вірусу. Існує й вакцинація: є зареєстровані вакцини, якими щеплять медиків і контактних осіб довкола випадку — так звана кільцева вакцинація, що гасить осередок.

Важливе застереження: і антитіла, і вакцини розроблені проти одного виду вірусу — заїрського, що спричинив більшість великих спалахів. Проти суданського вірусу, який теж дає спалахи, зареєстрованих препаратів і вакцин немає, там лікування лишається підтримувальним. Звичайному мандрівникові вакцину не роблять: її застосовують в осередку та за показаннями.

У тих, хто одужав, вірус може довго зберігатися в окремих «сховищах» — у спермі, всередині ока, в оболонках мозку. Звідси й поради тим, хто вижив: користуватися презервативом, доки аналізи сперми не стануть негативними, і не відкладати візит до лікаря при болю в оці, погіршенні зору чи сильному головному болю. Багато хто місяцями живе з болем у суглобах, втомлюваністю та зниженням слуху — це не рідкість і потребує спостереження.

Як знизити ризик у подорожі

Якщо ви їдете до країни, де реєструються спалахи, зверніться до кабінету медицини подорожей заздалегідь, краще за чотири-шість тижнів: там доберуть щеплення, які справді потрібні, і профілактику малярії, яка потрібна майже напевно. Прийти по консультацію в останній момент теж краще, ніж не прийти зовсім.

• Мийте руки з милом часто, надто перед їжею; за браку води використовуйте спиртовий антисептик.
• Не купуйте й не їжте м'яса диких тварин, не чіпайте кажанів, мавп і знайдених мертвими звірів.
• Їжте добре проварене та просмажене, фрукти й овочі мийте та чистіть самі.
• Не доглядайте незнайомих людей із високою температурою, блюванням і проносом і не беріть участі в поховальних обрядах.
• Уникайте контакту з чужою кров'ю та біологічними рідинами; не користуйтеся чужими бритвами й зубними щітками.
• Не нехтуйте захистом від комарів — від малярії вона захищає краще за будь-які таблетки, прийняті із запізненням.
• Повернувшись, три тижні стежте за самопочуттям, а при будь-якій температурі одразу кажіть лікареві про поїздку.

Онлайн-консультація

Дистанційно найдоречніше вирішувати питання до поїздки та після неї: який ризик у конкретній країні на сьогодні, які щеплення й яка профілактика малярії вам підійдуть, що взяти в аптечку і що робити при проносі чи температурі в дорозі. Після повернення лікар допоможе розібратися, що означає піднята температура, які аналізи потрібні насамперед і наскільки це терміново. Якщо ж ідеться про реальний контакт із хворим на Еболу або про гарячку одразу після роботи в осередку — консультацію через екран не проводять: у цьому разі телефонують у швидку й попереджають про поїздку заздалегідь.

Цей матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію лікаря.