Інфекції вуха

Словами «болить вухо» описують щонайменше три різні хвороби, і лікуються вони по-різному. Одна починається зовні, у слуховому проході, і найчастіше пов'язана з водою. Друга сидить за барабанною перетинкою і зазвичай приходить услід за нежитем — саме вона піднімає дітей серед ночі. Третя зачіпає внутрішнє вухо, і головна її скарга не біль, а те, що світ поїхав. Більшість таких історій минає за кілька днів без жодного лікування. Але у вуха є неприємна особливість: за ним починається череп, і рідкісні ускладнення розвиваються швидко. Нижче — як відрізнити одне від одного і коли домашнє спостереження час припиняти.

Три поверхи одного органа

Зрозуміти, який поверх запалився, можна ще до лікаря — за тим, що саме дошкуляє.

• Зовнішнє вухо. Запалення шкіри слухового проходу. Вухо свербить, потім починає боліти, причому біль різко посилюється, якщо потягнути за мочку або натиснути на виступ перед проходом. Слух приглушується через набряк, з вуха може підтікати. Причина — вода, що лишилася в проході після басейну, звичка чистити вуха паличками, навушники-затички, екзема чи псоріаз. Мікроб приходить другим, на вже пошкоджену шкіру.
• Середнє вухо. Порожнина за перетинкою. Вона провітрюється через слухову трубу, що йде в носоглотку; під час застуди труба набрякає і перестає працювати, у порожнині збирається рідина, і туди потрапляє інфекція з носа. Звідси й порядок подій: спершу два-три дні нежитю, потім нічний біль. Тягнути за вухо не боляче — болить глибоко всередині.
• Внутрішнє вухо. Тут розташовані завитка й орган рівноваги. Запалення дає не біль, а сильне запаморочення з нудотою, іноді шум і зниження слуху на одне вухо. Найчастіше це вірус, і стан тримається довше — дні й тижні, з поступовим поліпшенням.

Що буває в дітей

Дитина до двох-трьох років не скаже, що в неї болить вухо. Слухова труба в неї коротша й лежить горизонтальніше, тому середнє вухо запалюється значно легше, ніж у дорослого. Насторожують:

• плач, що посилюється, коли дитину кладуть, і вщухає у вертикальному положенні;
• рука, яка раз по раз тягнеться до того самого вуха;
• відмова від грудей чи пляшечки — смоктання віддає у вухо болем;
• температура й неспокійна ніч на третій-четвертий день звичайної застуди;
• раптово «повернена» дитина: спала погано, а тоді різко заспокоїлася, і на подушці виявилася жовта пляма. Це прорвалася перетинка, тиск упав, і біль минув. Звучить страшно, але найчастіше отвір заростає сам за пару тижнів.

Окрема історія — не біль, а тиша. Якщо після перенесеного отиту дитина почала перепитувати, вмикати мультики гучніше й гірше озиватися на своє ім'я, за перетинкою можуть місяцями стояти рідина. Вона не болить і тому пропускається, а для мовлення в цьому віці кілька місяців приглушеного слуху — великий строк. Це привід перевірити слух, а не чекати.

Що робити в перші дні

Якщо людині загалом непогано, а болить лише вухо, перші дві-три доби зазвичай спостерігають.

• Знеболювальне приймають не «коли вже несила», а одразу й за годинником у першу добу — саме воно вирішує питання болю, а не краплі й не антибіотик. Підійдуть звичайні безрецептурні засоби; який обрати саме вам чи дитині, підкаже лікар або фармацевт. Дітям і підліткам аспірин не дають.
• Сухе тепло на вухо багатьом полегшує біль. Грілка має бути теплою, а не гарячою, і при витіканні гною її не використовують.
• Спати краще вище, на двох подушках: у горизонтальному положенні біль завжди сильніший.
• Вухо треба тримати сухим. На час душу — ватна кулька з вазеліном ззовні проходу, басейн відкласти до одужання.
• Виділення обережно знімають ватою ззовні. Усередину нічого не заводять: ані паличок, ані пальця, ані турунд.
• Судинозвужувальні краплі в ніс і антигістамінні при отиті не працюють — це перевіряли, і воно не підтвердилося. Нежить вони, може, і підсушать, але на вухо не впливають.
• Краплі у вухо без огляду — погана думка, надто якщо з вуха потекло. Частину препаратів не можна лити при отворі в перетинці, а зрозуміти ззовні, ціла вона чи ні, неможливо.

Коли домашнє спостереження час припиняти

Показатися лікареві найближчим днем-двома варто, якщо біль не вщухає третю добу, якщо з вуха потекло, якщо хворіє немовля першого року життя, якщо температура тримається попри жарознижувальне або якщо вуха запалюються раз по раз. Окремо — якщо в людини діабет, ослаблений імунітет чи вона проходить хіміотерапію: у них зовнішній отит поводиться інакше й потребує іншого ставлення.

А от при таких ознаках ідеться вже про невідкладну допомогу, і чекати ранку не треба:

• шкіра за вухом почервоніла, стала гарячою й припухла, а саме вухо ніби відстовбурчилося вперед — так виглядає перехід запалення на соскоподібний відросток, кістку за вухом;
• перекосило обличчя: не заплющується око, не підіймається брова, з'їхав кутик рота з боку хворого вуха;
• сильний головний біль із блюванням, скутість шиї, сонливість, сплутаність, судоми, світлобоязнь, висип, що не блідне під прозорою склянкою;
• різке запаморочення з блюванням, за якого неможливо стояти, надто разом зі зниженням слуху;
• слух зник раптово, за хвилини чи години, на одному вусі й без болю. Це не сірчана пробка й не «протяг»: у раптової глухоти є вузьке вікно, коли лікування працює, і лік іде на дні;
• біль у вусі, що не дає спати й не береться знеболювальними, у людини з діабетом або зниженим імунітетом — рідкісна, але небезпечна форма зовнішнього отиту, яка йде в кістку основи черепа;
• у дитини перших місяців життя — температура понад 38 градусів, млявість, відмова від їжі, незвичний монотонний крик.

У такій ситуації телефонують у швидку; у країнах Європи це єдиний номер 112.

Чим лікують насправді

Тактика залежить від поверху, і різниця принципова.

При зовнішньому отиті головне — місцеве лікування: лікар очищає прохід і призначає краплі, антибактеріальні, протигрибкові або зі стероїдом, залежно від того, що побачив. Таблетки-антибіотики тут зазвичай не потрібні, бо до шкіри проходу вони доходять гірше, ніж крапля, що потрапила просто на неї. Краплі працюють, лише якщо справді дістаються місця: лежати на боці хворим вухом угору, закапати, злегка потягнути вушну раковину назад і вгору, щоб прохід випрямився, і полежати ще кілька хвилин. Половина «нечинних» крапель просто витікає назад за півхвилини.

При середньому отиті антибіотик потрібен далеко не завжди. У більшості дітей після двох років із невисокою температурою й помірним болем усе минає само, і розумна тактика — знеболення з переглядом через дві доби. Антибіотик призначають одразу, якщо з вуха потекло, якщо запалені обидва вуха в малюка, якщо дитина зовсім мала, якщо стан тяжкий або людина в групі ризику. Зазвичай це препарати пеніцилінового ряду, при алергії — інші групи; курс допивають до кінця, навіть коли біль минув на другий день.

При запаленні внутрішнього вуха антибіотик марний, бо причина вірусна. Лікують запаморочення й нудоту, а далі мозок сам наново налаштовується на змінений сигнал, і в цьому допомагає не спокій, а рух: повертатися до звичайної ходьби треба раніше, ніж захочеться.

Гнійник у зовнішньому проході лікар за потреби розкриває. Якщо рідина за перетинкою стоїть місяцями й заважає дитині чути, обговорюють крихітну трубочку-шунт, яка провітрює порожнину, поки труба не запрацює сама.

Що знижує ризик повторів

Повністю застрахуватися не вийде: половина отитів починається зі звичайної застуди. Але дещо справді змінює частоту.

• Тютюновий дим удома — один із найдоведеніших чинників. Куріння «у кватирку» й на балконі не рятує, дим лишається на одязі та в повітрі кімнати.
• Щеплення за віком, надто від пневмокока й від грипу, помітно скорочують кількість епізодів.
• Грудне вигодовування в перші місяці знижує ризик; годувати з пляшечки лежачи на спині не варто.
• Пустушку після першого півріччя поступово прибирають — при частих отитах це одна з небагатьох речей, які батьки можуть змінити самі.
• Ватяні палички не використовують узагалі. Вони не чистять вухо, а зсувають сірку глибше й дряпають шкіру, відкриваючи дорогу інфекції.
• Плавцям допомагають беруші чи шапочка, що закриває вуха, і звичка після басейну нахилити голову й дати воді витекти.
• Екзему, псоріаз і алергію на вкладку слухового апарата треба лікувати: запалена шкіра проходу заражається легше.

Онлайн-консультація

Дистанційно вирішується головне питання першої доби: спостерігати вдома чи їхати на огляд. Лікар розбере, як усе починалося, чи був перед тим нежить, чи боляче торкатися вуха ззовні, чи є виділення й температура, підкаже, чим знеболити дитину та в якому дозуванні за вагою, і назве ознаки, за яких чекати вже не можна. Це ж зручний спосіб зрозуміти, що робити з вухом, яке гірше чує через місяць після отиту, і з вухами, що запалюються по кілька разів на рік. Екстрені ознаки зі списку вище через екран не розбирають — з ними одразу до невідкладної допомоги.

Цей матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію лікаря.