Апное сну (нічне апное, СОАС)

Апное сну — це повторювані зупинки дихання під час сну. М'які тканини горла на вдиху спадаються, повітря перестає проходити, кисень у крові падає, і мозок короткою стрясанням витягує людину з глибокого сну, щоб та вдихнула. За ніч так буває десятки, а то й сотні разів, і майже жодного з цих пробуджень людина не пам'ятає. Уранці вона впевнена, що проспала вісім годин, — а почувається так, наче й не лягала. Найпоширеніший варіант називають обструктивним, звідси скорочення СОАС. Головне, що варто про нього знати: це не «просто гучне хропіння» і не риса вдачі. Роками нелікуване апное тримає високим тиск, розхитує серцевий ритм, псує обмін цукру й робить людину небезпечною за кермом.

Що чути вночі, а що відчувається вранці

Нічну половину картини людина про себе не знає — її бачить і чує той, хто спить поруч. Збоку це має такий вигляд: хропіння не рівне, а рване, воно раптом обривається тишею на десять, двадцять, тридцять секунд, груди при цьому продовжують рухатися, а тоді лунає різкий схлип, ніби людина захлинулася й знову задихала. Часом видно, як вона крутиться й змінює позу.

Сама людина приходить до лікаря зі скаргами іншого роду:

• уранці розбитість, наче ночі й не було, скільки б годин не проспала;
• головний біль одразу після пробудження, зазвичай тупий, минає за годину-другу;
• сухість у роті й дертя в горлі зранку;
• нічні пробудження із серцебиттям, із відчуттям нестачі повітря або з переляком;
• походи до вбиральні по два-три рази за ніч;
• удень хилить на сон — у транспорті, на нараді, перед телевізором;
• дратівливість, вʼязкість думок, забудькуватість, пригнічений настрій;
• зниження статевого потягу, у чоловіків — проблеми з ерекцією.

Якщо поруч є кому спостерігати, попросіть послухати вас уночі або записати кілька хвилин сну на телефон. Свідок на прийомі заощаджує місяці: скарга «він перестає дихати» і скарга «я недосипаю» ведуть лікаря різними шляхами.

Чому це стан, а не особливість

Кожна зупинка дихання — це провал кисню і викид гормонів стресу. Ніч за ніччю організм проводить у режимі тривоги, і наслідки накопичуються:

• артеріальна гіпертензія, зокрема й та, що погано піддається ліками: тиск не знижується вночі, як мав би, і залишається високим уранці;
• підвищений ризик інфаркту та інсульту;
• порушення ритму — фібриляція передсердь, паузи й уповільнення пульсу вночі; після лікування аритмії вона частіше повертається, якщо апное залишили без уваги;
• тяжчий перебіг серцевої недостатності;
• зростання інсулінорезистентності, гірший контроль цукрового діабету другого типу;
• депресія, тривога, знижена працездатність;
• підвищений ризик ускладнень під час наркозу — анестезіолога про апное треба попередити заздалегідь.

І окремо те, про що рідко кажуть уголос: нелікуване апное виснажує не лише саму людину. Партнер роками недосипає поряд із цим хропінням, пари починають спати в різних кімнатах, і лікування тут лагодить не тільки судини.

За кермом це й чужі життя теж

Про це слід сказати прямо. Денна сонливість при апное — це не «трохи хилить», а раптові мікрозасинання на кілька секунд, яких людина за собою не помічає. На швидкості 90 км/год чотири секунди — це сто метрів наосліп. Ризик потрапити в аварію в нелікованого водія з тяжким апное підвищений у рази, і платить за це не лише він.

Практичні правила прості. Доки сонливість не під контролем, за кермо не сідати — надто на довгих і нічних перегонах. Якщо в дорозі почало «вести», єдиний правильний хід — з'їхати й поспати двадцять хвилин; кава, відчинене вікно й гучна музика відсувають засинання на лічені хвилини і створюють оманливе відчуття, що ви даєте раду. У більшості країн водій зобов'язаний повідомити про підтверджений діагноз орган, який видає права, а до професійних водіїв вимоги суворіші — дізнайтеся, як це влаштовано у вашій країні. Добра новина в тому, що при налагодженому лікуванні сонливість минає і кермувати зазвичай дозволяють знову.

Чому горло перекривається саме у вас

• зайва вага, надто жирові відкладення на шиї та в ділянці язика; обхват шиї говорить більше, ніж цифра на вагах;
• чоловіча стать і вік, а в жінок — період після менопаузи, коли ризик наздоганяє чоловічий;
• будова: маленька або скошена назад нижня щелепа, великий язик, вузьке горло, викривлена перегородка й хронічно закладений ніс;
• великі мигдалики та аденоїди — головна причина апное в дітей, і картина в них інша: нічне хропіння з паузами, дихання ротом, неспокійний сон, а вдень не сонливість, а гіперактивність і труднощі з навчанням;
• алкоголь увечері, снодійні, транквілізатори й знеболювальні опіоїдного ряду — усе це розслабляє м'язи горла;
• куріння — через набряк слизової;
• сон на спині, коли язик западає назад;
• знижена функція щитоподібної залози й зрідка акромегалія;
• спадкова схильність.

Окремо стоїть рідкісний варіант — центральне апное. При ньому дихальні шляхи вільні, але мозок на якийсь час перестає надсилати команду вдихнути; груди в паузу не рухаються взагалі. Так буває при серцевій недостатності, після інсульту та на тлі тривалого приймання опіоїдів. Механізм інший, і лікують його інакше, тож дослідження сну потрібне й тут.

Діагноз ставлять за дослідженням сну

На око й за оглядом апное не підтверджують і не виключають: хропить без зупинок дихання величезна кількість людей, а тяжке апное трапляється у струнких і майже безшумних. Опитувальники на кшталт шкали сонливості — спосіб зрозуміти, кого скерувати на обстеження, а не діагноз.

Саме дослідження найчастіше роблять удома: на ніч видають компактний прилад, який записує потік повітря, рухи грудної клітки, насичення крові киснем і пульс. Уранці прилад повертають. Повний запис у лабораторії сну — з електродами на голові, щоб бачити ще й стадії сну, — призначають, коли картина неясна або підозрюють інший розлад сну.

Тяжкість рахують за кількістю зупинок і послаблень дихання за годину сну: приблизно від п'яти до п'ятнадцяти — легкий ступінь, від п'ятнадцяти до тридцяти — середній, понад тридцять — тяжкий. Цифра важлива, але рішення ухвалюють не лише за нею: при вираженій сонливості, гіпертензії чи аритмії лікувати починають і при формально помірних значеннях.

СІПАП: діє, але ним користуються погано

СІПАП — компресор, який через маску подає повітря під невеликим тиском і не дає горлу спадатися. При середньому й тяжкому ступені це найнадійніший метод: хропіння й зупинки зникають першої ж ночі, а за кілька тижнів зазвичай минають денна сонливість і ранкові головні болі, краще тримається тиск.

Проблема в іншому: чимала частина людей кидає апарат у перші місяці. Причини майже завжди ті самі, і майже всі мають розв'язок:

• маска тисне або натирає — майже напевно не той розмір чи не той тип; масок є кілька видів, добір займає дві-три примірки;
• з-під маски дме — та сама історія з посадкою, а не привід терпіти;
• сохне ніс і горло, іде кров з носа — вмикають або додають зволожувач, при закладеності лікують ніс;
• важко видихати проти потоку — налаштовують режим плавного наростання тиску під час засинання;
• незвично і не спиться — перші тижні справді важкі, допомагає надягати маску на годину-другу ввечері перед телевізором, ще до сну.

Головне правило: не кидати мовчки. Якщо апарат не пішов, поверніться до центру сну й скажіть про це — майже все лагодиться налаштуванням і добором. І апарат працює лише ті ночі, коли він на вас: надягати його треба щоночі й на всю ніч, включно з денним сном і поїздками.

Що ще допомагає і на що чесно розраховувати

Зниження ваги справді зменшує кількість зупинок дихання, а часом переводить тяжку форму в легку. Але обіцяти, що воно замінить лікування, не можна: у частини людей апное залишається й при нормальній вазі, а будову щелепи й горла дієта не змінює. Худнути варто — покладатися лише на це не варто.

Сон на боці допомагає тим, у кого зупинки трапляються переважно на спині; це видно із запису дослідження. Є подушки й пояси, які заважають перевернутися. Порада пришити тенісний м'ячик до піжами кочує інтернетом десятиліттями, але спати з ним мало хто витримує довше за тиждень.

Внутрішньоротова капа, що висуває нижню щелепу вперед, — розумна альтернатива при легкому й середньому ступені та для тих, хто не переносить СІПАП. Її виготовляє стоматолог за зліпком; аптечні варіанти «на всіх» марні.

Операція підходить не всім. У дітей видалення збільшених мигдаликів і аденоїдів часто розв'язує проблему повністю. У дорослих операції на носі зазвичай не виліковують апное, але помітно полегшують переносимість маски; втручання на м'якому піднебінні дають непостійний результат. Є й методи на кшталт стимуляції під'язикового нерва — питання вузьке, обговорюється з фахівцем.

Що б ви не обрали, вечірній алкоголь, снодійні без призначення й куріння працюють проти лікування, а рівний режим сну — за нього.

Онлайн-консультація

Дистанційний прийом добре закриває перший крок — зрозуміти, чи схоже це на апное і чи потрібне дослідження сну. Лікар розбере, що саме чують уночі близькі, оцінить денну сонливість, збере чинники ризику й супутні хвороби, пояснить, яке обстеження буває домашнім, а яке потребує лабораторії, і як до нього готуватися. Окремо варто прийти на онлайн-прийом тим, у кого лікування вже почалося, але не пішло: незручна маска, сухість, неможливість заснути — усе це розбирається в розмові, і майже завжди знаходиться, що виправити. Обговорити можна і кермування, і підготовку до планової операції. А ось саме дослідження сну й добір тиску роблять очно — за листуванням діагноз не ставлять.

Цей матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію лікаря.