Ванцомицін Полпгарма

Укладена інформація для пацієнта

Увага! Збережіть цю інформацію, інформація на первинній упаковці надана іноземною мовою.

Ванкоміцин Полфарма (Ванкоміцин Азеведос), 1000 мг, порошок для приготування

концентрату розчину для інфузії
Ванкоміцин
Ванкоміцин Полфарма та Ванкоміцин Азеведос - це різні торгові назви одного й того самого препарату.

Перш ніж використовувати препарат, уважно ознайомтеся з цією інформацією, оскільки вона містить важливі дані для пацієнта.

• Збережіть цю інформацію, щоб у разі потреби ви могли її знову прочитати.
• Якщо у вас виникли будь-які сумніви, зверніться до лікаря, фармацевта або медсестри.
• Якщо в пацієнта виникли будь-які небажані реакції, включаючи ті, що не наведені в цій інформації, повідомте про це лікаря, фармацевта або медсестру. Див. розділ 4.

Зміст інформації

• 1. Що таке препарат Ванкоміцин Полфарма і для чого він використовується
• 2. Важна інформація перед використанням препарату Ванкоміцин Полфарма
• 3. Як використовувати препарат Ванкоміцин Полфарма
• 4. Можливі небажані реакції
• 5. Як зберігати препарат Ванкоміцин Полфарма
• 6. Зміст упаковки та інші відомості

1. Що таке препарат Ванкоміцин Полфарма і для чого він використовується

Ванкоміцин належить до групи антибіотиків глікопептидів. Дія ванкоміцину полягає у вбиванні певних бактерій, які викликають інфекції (запалення).
Ванкоміцин у вигляді порошку використовується для приготування концентрату розчину для інфузії або розчину для перорального прийому.
Ванкоміцин застосовується у всіх вікових групах у вигляді інфузії (капельниці) для лікування наступних важких інфекцій:

• інфекції шкіри та підшкірної клітковини;
• інфекції кісток і суглобів;
• інфекції легень, відомі як пневмонія;
• інфекції внутрішньої оболонки серця (ендокардит) та профілактика бактеріального ендокардиту у пацієнтів, які підлягають важливим хірургічним операціям;
• інфекції центральної нервової системи;
• інфекції крові, пов'язані з вищезгаданими інфекціями.

Ванкоміцин може бути прийнятий перорально дорослими та дітьми для лікування інфекції слизової оболонки тонкого та товстого кишечника, пов'язаної з пошкодженням слизової оболонки (псевдомембранозний коліт), викликаного бактеріями Clostridium difficile.

2. Важна інформація перед використанням препарату Ванкоміцин Полфарма

Коли не використовувати препарат Ванкоміцин Полфарма

• якщо пацієнт має алергію на ванкоміцин.

Попередження та обережність

Після введення ванкоміцину в око спостерігалися важкі небажані реакції, які могли призвести до втрати зору.
Перш ніж почати лікування препаратом Ванкоміцин Полфарма, обговоріть це з лікарем, фармацевтом або медсестрою, якщо:

• у пацієнта раніше спостерігалася алергічна реакція на теїкопланін, оскільки це може означати, що пацієнт також алергічний на ванкоміцин;
• пацієнт має порушення слуху, особливо якщо він у похилому віці (можливо потрібно проведення слухових тестів під час лікування);
• пацієнт має порушення функції нирок (можливо потрібно проведення аналізів крові та функції печінки та нирок під час лікування);
• пацієнт приймає ванкоміцин у вигляді інфузії для лікування діареї, пов'язаної з інфекцією Clostridium difficile, замість перорального прийому;
• у пацієнта раніше спостерігалася важка висипка на шкірі або лущення шкіри, пухирі та (або) виразки в роті.

Під час лікування ванкоміцином спостерігалися випадки важких шкірних реакцій, включаючи синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, реакції на препарат з еозинофілією та системними симптомами (DRESS, англ. drug reaction with eosinophilia and
systemic symptoms) та гостра генералізована екзантематозна пустульоз (AGEP, англ. acute generalized
exanthematous pustulosis). Якщо пацієнт помітить будь-які з цих симптомів, описаних у пункті 4, потрібно припинити лікування ванкоміцином і негайно звернутися до лікаря.
Під час лікування препаратом Ванкоміцин Полфарма обговоріть це з лікарем, фармацевтом або медсестрою, якщо:

• пацієнт приймає ванкоміцин тривалий час (можливо потрібно проведення аналізів крові та функції печінки та нирок під час лікування);
• у пацієнта під час лікування спостерігається будь-яка шкірна реакція;
• у пацієнта спостерігається важка або тривала діарея під час або після закінчення лікування ванкоміцином; у такому випадку потрібно негайно проконсультуватися з лікарем. Це може бути симптом коліту (псевдомембранозний коліт), який може виникнути під час лікування антибіотиками.

Діти

Ванкоміцин буде застосовуватися з особливою обережністю у недоношених дітей та молодих немовлят, оскільки їхні нирки не розвинені повністю, що може призвести до накопичення ванкоміцину в крові. У цій віковій групі може бути потрібно проведення аналізів крові для контролю рівня ванкоміцину в крові.
Одночасне введення ванкоміцину та анестетиків у дітей може призвести до появи червоного кольору шкіри (еритеми) та алергічних реакцій. Крім того, одночасне застосування з іншими препаратами, такими як антибіотики аміноглікозиди, нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП, наприклад, ібупрофен) або амфотеріцин Б (препарат, який використовується для лікування грибкових інфекцій), може збільшити ризик пошкодження нирок, у зв'язку з чим може бути потрібно частіше проведення аналізів крові та функції нирок.

Взаємодія з іншими препаратами

Пацієнт повинен повідомити лікаря, фармацевта або медсестру про всі препарати, які він зараз приймає, а також про ті, які він планує приймати.
Потрібно бути особливо обережним, якщо пацієнт приймає інші препарати, які можуть взаємодіяти з ванкоміцином, наприклад:

• Одночасне застосування ванкоміцину та анестетиків може призвести до зниження артеріального тиску, задишки, червоного кольору шкіри, кропив'янки та свербежу; також може призвести до сильної реакції, подібної до алергічної реакції. Частота цих порушень нижча, коли ванкоміцин вводиться у вигляді повільної інфузії до введення анестетика.
• Під час одночасного застосування препаратів, які можуть пошкоджувати слух, нерви та (або) нирки (особливо таких, як: кислота етакринова, антибіотики аміноглікозиди, амфотеріцин Б, бацитрацин, поліміксин Б, піперацилін з тазобактамом, колістин, віоміцин або цисплатин), лікар буде уважно спостерігати за станом пацієнта.
• Під час одночасного застосування ванкоміцину та м'язових релаксантів лікар буде проявляти особливу обережність.

Вагітність, годування грудьми та вплив на фертильність

Якщо пацієнтка вагітна або годує грудьми, підозрює, що може бути вагітна або планує вагітність, вона повинна проконсультуватися з лікарем перед використанням цього препарату.
Ванкоміцин можна застосовувати під час вагітності тільки у разі абсолютної необхідності, коли лікар вважає, що користь від лікування переважує ризик. Лікар призначить контроль рівня ванкоміцину в сироватці для зменшення ризику токсичного впливу на плід.
Ванкоміцин проникає в грудне молоко, тому його можна застосовувати під час годування грудьми тільки у разі, якщо інші антибіотики виявилися неефективними. Якщо лікування материнської ванкоміцином є абсолютно необхідним, лікар буде уважно спостерігати за станом дитини або порадить припинити годування грудьми.
Немає даних про вплив на фертильність.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами

Препарат Ванкоміцин Полфарма має незначний вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами.

3. Як використовувати препарат Ванкоміцин Полфарма

Пацієнт буде отримувати препарат Ванкоміцин Полфарма, введений медичним персоналом під час перебування в лікарні. Лікар вирішить, яку дозу препарату пацієнт повинен отримувати щодня та як довго повинно тривати лікування.

Дозування

Введена доза залежатиме від:

• віку пацієнта,
• маси тіла пацієнта,
• типу інфекції,
• стану функції нирок,
• стану слуху пацієнта,
• інших препаратів, які приймає пацієнт.

Введення до вени

Дорослі та підлітки (від 12 років і старші)

Дозування буде встановлено залежно від маси тіла пацієнта. Звичайна доза для інфузії становить 15-20 мг/кг. Така доза зазвичай вводиться кожні 8-12 годин. У деяких випадках лікар може вирішити застосувати початкову дозу до 30 мг/кг. Максимальна добова доза ванкоміцину не повинна бути більшою за 2 г.

Застосування у дітей

Діти від першого місяця життя та діти до 12 років
Дозування буде встановлено залежно від маси тіла пацієнта. Звичайна доза для інфузії становить 10-15 мг/кг. Така доза зазвичай вводиться кожні 6 годин.
Недоношені діти та новонароджені (від народження до 27 днів після народження)
Дозу потрібно розрахувати залежно від віку плоду [час, який минув від першого дня останньої менструації до народження (вік вагітності) плюс час, який минув від народження (вік після народження)].
У пацієнтів похилого віку, жінок під час вагітності та пацієнтів з порушеннями функції нирок (у тому числі тих, хто проходить діаліз), може бути потрібно застосування іншої дози.
Введення перорально

Дорослі та підлітки (від 12 років і старші)

Рекомендована доза становить 125 мг кожні 6 годин. У деяких випадках лікар може вирішити застосувати більшу добову дозу, максимально 500 мг кожні 6 годин. Максимальна добова доза не повинна бути більшою за 2 г.
Якщо у пацієнта раніше спостерігалися інші порушення (інфекція слизової оболонки), може бути потрібно застосування іншої дози та тривалості лікування.

Застосування у дітей

Новонароджені, немовлята та діти до 12 років
Рекомендована доза становить 10 мг/кг. Така доза зазвичай вводиться кожні 6 годин.
Максимальна добова доза не повинна бути більшою за 2 г.

Спосіб введення

Інфузія до вени (капельниця) означає, що препарат протікає з пляшки або мішка для інфузії через трубку до однієї з вен у тілі пацієнта. Лікар або медсестра завжди буде вводити ванкоміцин у кров, а не в м'яз.
Ванкоміцин буде вводитися у вену протягом щонайменше 60 хвилин.
Якщо препарат застосовується для лікування порушень травлення (так званого псевдомембранозного коліту), препарат потрібно вводити у вигляді перорального розчину (пацієнт буде приймати препарат перорально).
Інструкції щодо приготування розчину перед введенням див. у розділі "Інформація для медичного персоналу" в кінці інформації.
Тривалість лікування
Тривалість лікування залежить від типу інфекції у пацієнта та може тривати кілька тижнів.
Тривалість лікування може бути змінена залежно від реакції пацієнта на лікування.
Під час лікування пацієнт може проходити аналізи крові та аналіз сечі, а також слухові тести для виявлення можливих небажаних реакцій.
Якщо у пацієнта виникли будь-які подальші сумніви щодо застосування цього препарату, потрібно звернутися до лікаря, фармацевта або медсестри.

4. Можливі небажані реакції

Як і будь-який препарат, цей препарат може викликати небажані реакції, хоча вони не спостерігаються у кожного пацієнта.

Ванкоміцин може викликати алергічні реакції, однак важкі алергічні реакції (анafilактичні реакції) рідко спостерігаються. Якщо у пацієнта раптом з'являється свистячий дихання, труднощі з диханням, червоний колір верхньої частини тіла, висипка або свербеж, потрібно негайно

повідомити лікаря.

Якщо пацієнт помітить будь-які з наступних симптомів, потрібно припинити лікування ванкоміцином і негайно звернутися до лікаря:

• червоні, плоскі, подібні до мішені або круглі плями на тулубі, часто з пухирями в центрі, лущення шкіри, виразки в роті, горлі, носі, статевих органах та очах. Поява цих важких висипок на шкірі може передувати гарячці та симптомам, подібним до грипу (синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз).
• розлегла висипка, висока температура тіла та збільшені лімфатичні вузли (синдром DRESS або синдром надчутливості до препарату).
• червона, лущаючася висипка з вузлами під шкірою та пухирями з одночасною гарячкою на початку лікування (гостра генералізована екзантематозна пустульоз, див. розділ 2 "Попередження та обережність").

Часті небажані реакції(можуть спостерігатися у максимум 1 з 10 пацієнтів):

• зниження артеріального тиску
• задишка, свистячий дихання (високий звук, викликаний перешкодою на шляху потоку повітря в верхніх дихальних шляхах)
• висипка та запалення слизової оболонки рота, свербеж, свербляча висипка, кропив'янка
• порушення функції нирок, виявлені під час аналізів крові
• червоний колір верхньої частини тіла та обличчя, запалення вени

Нечасті небажані реакції(можуть спостерігатися у максимум 1 з 100 пацієнтів):

• перехідна або тривала втрата слуху

Рідкі небажані реакції(можуть спостерігатися у максимум 1 з 1000 пацієнтів):

• зниження кількості білих кров'яних тілець, червоних кров'яних тілець та тромбоцитів (кров'яних клітин, відповідальних за згортання крові)
• збільшення кількості певних білих кров'яних тілець у крові
• порушення рівноваги, звоніння в вухах, головокружіння
• запалення кров'яних судин
• нудота (тошнота)
• запалення нирок та ниркова недостатність
• болі в м'язах грудної клітки та спини
• гарячка, озноб

Дуже рідкі небажані реакції(можуть спостерігатися у максимум 1 з 10 000 пацієнтів):

• раптове виникнення важкої алергічної реакції на шкірі, що включає лущення шкіри або утворення пухирів на шкірі. Це може супроводжуватися високою гарячкою та болями в суглобах.
• зупинка серця
• запалення кишечника, що викликає біль у животі та діарею, яка може містити кров.

Частота невідома(частота не може бути встановлена на основі доступних даних)

• вомітинг, діарея
• замішання, сонливість, відсутність енергії, набряки, зустримання рідини, зниження виділення сечі
• висипка з набряком та болем області за вухами, шиї, пахвин, під підборіддям та під пахами (набряк лімфатичних вузлів), порушення аналізів крові та функції печінки
• висипка з пухирями та гарячкою

Звітність про небажані реакції

Якщо виникли будь-які небажані реакції, включаючи ті, що не наведені в цій інформації, потрібно повідомити про це лікаря, фармацевта або медсестру. Небажані реакції можна повідомляти безпосередньо до Департаменту моніторингу небажаних реакцій лікарських засобів Міністерства охорони здоров'я:
вул. Європейська, 4
тел.: +38 044 253 44 00,
факс: +38 044 253 44 01
веб-сайт: https://moz.gov.ua
Звітність про небажані реакції дозволить зібрати більше інформації про безпеку застосування препарату.

5. Як зберігати препарат Ванкоміцин Полфарма

• Препарат потрібно зберігати в місці, недоступному для дітей.
• Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці після напису EXP. Термін придатності означає останній день вказаного місяця.
• Зберігати при температурі нижче 25°C.
• Зберігати в оригінальній упаковці.
• Зберігання розчинів: див. "Приготування розчину для інфузії" в кінці інформації, в розділі для медичного персоналу.
• Препарати не слід викидати в каналізацію або домашні контейнери для відходів. Нужно запитати у фармацевта, як видалити препарати, які вже не використовуються. Таке поводження допоможе захистити навколишнє середовище.

6. Зміст упаковки та інші відомості

Що містить препарат Ванкоміцин Полфарма

Активною речовиною препарату є ванкоміцин у вигляді ванкоміцину гідрохлориду. Кожна флакон містить 1000 мг ванкоміцину. Препарат Ванкоміцин Полфарма не містить інших складників.

Як виглядає препарат Ванкоміцин Полфарма та що містить упаковка

Препарат Ванкоміцин Полфарма являє собою білий або легкий коричневий порошок.
Флакон з безбарвного скла типу I, з гумовою пробкою та алюмінієвою кришкою, у паперовій коробці.
Упаковка містить 10 флаконів.
Для отримання більш детальної інформації потрібно звернутися до особи, відповідальній за реєстрацію препарату, або паралельного імпортера.

Особа, відповідальна за реєстрацію препарату, в країні експорту:

Лабораторії Азеведос – Індустрія Фармацевтика, С.А.
Національна траса 117-2, Алфрагіде
2614-503 Амадора
Португалія

Виробник:

Софарімекс – Індустрія Кіміка і Фармацевтика, С.А.
проспект Промисловий, Висота Коларіде
2735-213 Касем
Португалія

Паралельний імпортер:

Заклади Фармацевтичні ПОЛФАРМА С.А.
вул. Пелплінська, 19
83-200 Старогард Гданський

Перепаковано в:

ЦЕФЕА Підприємство Фармацевтично-Хімічне з обмеженою відповідальністю
вул. Дзядковська, 56
02-234 Варшава
ЛАБОР Підприємство Фармацевтично-Хімічне з обмеженою відповідальністю
вул. Длугоша, 49
51-162 Вроцлав

Номер дозволу на реєстрацію в країні експорту: 5623749

Номер дозволу на паралельний імпорт: 293/24

Дата затвердження інформації: 22.07.2024

(логотип паралельного імпортера)
___________________________________________________________________________

Інформація для медичного персоналу

Препарат лікарський потрібно вводити у вигляді інфузій до вени або перорально. Не вводити у вигляді швидкого введення до вени (болус) або внутрішньом'язово.
Введення до вени
Початкова доза повинна бути встановлена залежно від загальної маси тіла. Наступні зміни дози повинні бути залежні від рівня ванкоміцину в сироватці з метою досягнення цілового терапевтичного рівня.
При встановленні наступних доз і інтервалів між ними потрібно враховувати функцію нирок.
Рекомендуються наступні схеми дозування:
Пацієнти від 12 років і старші
Рекомендована доза становить 15-20 мг/кг. кожні 8-12 годин (не слід вводити більше 2 г на дозу).
У разі пацієнтів у важкому стані можна застосувати насичуючу дозу 25-30 мг/кг, щоб полегшити швидке досягнення цілового мінімального рівня ванкоміцину в сироватці.
Немовлята від першого місяця життя та діти до 12 років
Рекомендована доза для інфузії становить 10-15 мг/кг кожні 6 годин.
Новонароджені (від народження до 27 днів після народження) та недоношені діти (від народження до очікуваної дати народження плюс 27 днів)
Для встановлення схеми дозування для новонароджених потрібно звернутися до лікаря, який має досвід лікування новонароджених. Один із можливих схем дозування ванкоміцину для новонароджених наведено в наступній таблиці:
PMA: вік після концепції [час, який минув від першого дня останньої менструації до народження (вік вагітності) плюс час, який минув від народження (вік після народження)].
Тривалість лікування
Рекомендована тривалість лікування наведена в таблиці нижче. У кожному випадку тривалість лікування повинна бути встановлена залежно від типу та тяжкості інфекції, а також від індивідуальної клінічної реакції.

* Продовжувати до моменту, коли не буде потрібно подальше видалення гангренозних тканин, стан пацієнта покращиться та пацієнт не буде мати гарячки протягом 48-72 годин.
** У разі околопротезних інфекцій суглобів потрібно розглянути можливість тривалого перорального супресивного лікування відповідними антибіотиками.
*** Тривалість та необхідність застосування комбінованого лікування залежать від типу клапана та мікроорганізму.
Пацієнти похилого віку
Через пов'язане з віком обмеження функції нирок може бути потрібно застосування менших доз підтримки.
Пацієнти з порушеннями функції нирок
У дорослих пацієнтів та дітей з порушеннями функції нирок потрібно враховувати початкову дозу, а потім визначення мінімального рівня ванкоміцину в сироватці, а не заплановану схему лікування, особливо у пацієнтів з важкими порушеннями функції нирок або тих, хто проходить лікування нирок.
У пацієнтів з легкими або помірними порушеннями функції нирок не слід знижувати початкову дозу. У пацієнтів з важкими порушеннями функції нирок бажаніше збільшення інтервалів між дозами, а не застосування менших доз.
Нужно належним чином оцінити одночасно застосовувані інші лікарські засоби, які можуть знижувати кліренс ванкоміцину та (або) посилювати його небажані реакції.
Ванкоміцин видаляється з крові у незначній мірі під час переривчастої гемодіалізу. Однак застосування мембран з високою проникністю або безперервного лікування нирок (CRRT) збільшує кліренс ванкоміцину, і зазвичай потрібно застосування додаткових доз (зазвичай після сеансу гемодіалізу у разі переривчастої гемодіалізу).
Пацієнти дорослі
Зміни дози у дорослих пацієнтів можуть бути засновані на швидкості фільтрації нирок, оціненої (eGFR) на основі наступної формули:
Чоловіки: [маса (кг) x 140 – вік (роки)] / 72 x рівень креатинін у сироватці (мг/дл) Жінки:
0,85 x значення, розраховане за вищезгаданою формулою
Звичайна доза для дорослих пацієнтів становить 15-20 мг/кг; цю дозу можна вводити кожні 24 години пацієнтам з кліренсом креатинін у межах 20-49 мл/хв. У разі пацієнтів з важкими порушеннями функції нирок (кліренс креатинін нижче 20 мл/хв) або пацієнтів, які проходять лікування нирок, відповідні інтервали між дозами та розміри наступних доз у великій мірі залежать від застосованої процедури РРТ та повинні бути встановлені на основі рівня ванкоміцину в сироватці перед введенням та залишкової функції нирок. У залежності від клінічної ситуації можна розглянути можливість відстрочки наступної дози до моменту визначення рівня ванкоміцину в крові.
Діти та підлітки
Зміни дози у дітей від 1 року та старших та підлітків можуть бути засновані на швидкості фільтрації нирок, оціненої (eGFR) на основі модифікованої формули Шварца:
eGFR (мл/хв/1,73 м ) = (зріст у см x 0,413) / рівень креатинін у сироватці (мг/дл)
eGFR (мл/хв/1,73 м ) = (зріст у см x 36,2 / рівень креатинін у сироватці (μмоль/л)
У разі новонароджених та немовлят до 1 року потрібно звернутися до експерта, оскільки формула Шварца не застосовується до таких пацієнтів.
Орієнтовні рекомендації щодо дозування у дітей та підлітків наведено в таблиці нижче та підкоряються тим же принципам, що й рекомендації для дорослих пацієнтів.

* Відповідні інтервали між дозами та розміри наступних доз у великій мірі залежать від застосованої методики РРТ та повинні бути встановлені на основі рівня ванкоміцину в сироватці перед введенням та залишкової функції нирок. У залежності від клінічної ситуації можна розглянути можливість відстрочки наступної дози до моменту визначення рівня ванкоміцину в крові.
Пацієнти з порушеннями функції печінки
Не потрібно коригування дози у пацієнтів з порушеннями функції печінки.
Вагітність
У разі вагітних жінок може бути потрібно значне збільшення доз для досягнення терапевтичного рівня ванкоміцину в сироватці.
Пацієнти з ожирінням
У пацієнтів з ожирінням початкову дозу потрібно коригувати індивідуально залежно від загальної маси тіла, так само як і у пацієнтів з нормальною масою тіла.
Введення перорально
Пацієнти від 12 років і старші
Лікування інфекцій, викликаних Clostridium difficile(CDI)
У разі першого епізоду легкого CDI рекомендована доза ванкоміцину становить 125 мг кожні 6 годин протягом 10 днів. Цю дозу можна збільшити до 500 мг кожні 6 годин протягом 10 днів у разі важкої або ускладненої хвороби. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 2 г.
У пацієнтів з повторними рецидивами можна розглянути лікування поточного епізоду CDI ванкоміцином у дозі 125 мг чотири рази на добу протягом 10 днів, а потім поступове зниження дози до 125 мг на добу або застосування схеми пульс-терапії, тобто 125-500 мг/добу кожні 2-3 дні протягом щонайменше 3 тижнів.
Новонароджені, немовлята та діти до 12 років
Рекомендована доза ванкоміцину становить 10 мг/кг кожні 6 годин протягом 10 днів. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 2 г.
Може бути потрібно коригування тривалості лікування ванкоміцином залежно від клінічного перебігу хвороби в кожному випадку. За можливості потрібно припинити застосування підозрюваного антибактерійного препарату. Нужно забезпечити адекватне補лення рідини та електролітів.
Контроль рівня ванкоміцину в сироватці
Частота контролю терапевтичного рівня препарату повинна бути встановлена індивідуально залежно від клінічної ситуації та реакції на лікування; частота забору проб може становити від щоденного забору у деяких нестабільних гемодинамічно пацієнтів до щонайменше одного разу на тиждень у стабільних пацієнтів з помітною реакцією на лікування. У пацієнтів, які проходять гемодіаліз перервчаста, рівень ванкоміцину потрібно визначати перед початком сеансу гемодіалізу.
Контроль рівня ванкоміцину в сироватці після перорального введення потрібно проводити у пацієнтів з запальними захворюваннями кишечника.
Мінімальний терапевтичний рівень ванкоміцину в крові повинен становити 10-20 мг/л, залежно від місця інфекції та чутливості патогену. Клінічні лабораторії зазвичай рекомендують мінімальний рівень 15-20 мг/л, який забезпечує краще покриття мікроорганізмів, які вважаються чутливими з значенням МІК ≥1 мг/л.
При передбаченні індивідуальної дози, необхідної для досягнення відповідної величини АУС, можуть бути корисними методи, засновані на моделях. Підхід, заснований на моделях, можна застосовувати при розрахунку індивідуальної початкової дози, а також при коригуванні доз залежно від результатів ТДМ.
Спосіб застосування
Введення до вени
Ванкоміцин зазвичай вводиться до вени у вигляді переривчастої інфузії; рекомендації щодо дозування, наведені в цьому пункті для введення до вени, стосуються цього способу введення.
Ванкоміцин потрібно вводити тільки у вигляді повільної інфузії до вени тривалістю щонайменше 1 година або з максимальною швидкістю 10 мг/хв (триваліший період) у достатньо розведеному розчині (щонайменше 200 мл на 1000 мг).
Пацієнти з обмеженням подачі рідини можуть отримувати розчин 1000 мг/100 мл, однак при такому вищому концентрації підвищується ризик небажаних реакцій, пов'язаних з інфузією.
Можна розглянути застосування безперервної інфузії ванкоміцину, наприклад, у пацієнтів з нестабільним кліренсом ванкоміцину.
Введення перорально
Зміст флакону можна використовувати для приготування перорального розчину. Пероральний розчин приготується шляхом розчинення вмісту флакону (1000 мг ванкоміцину) у 30 мл води. Відповідну дозу можна вводити пацієнту перорально або через назогастральний зонд. До розчину можна додавати сироп для поліпшення смаку.
Приготування розчину для інфузії
Вміст флакону потрібно розчинити у 20 мл води для ін'єкцій.
1 мл отриманого розчину містить 50 мг ванкоміцину. Розчин можна подальше розбавити залежно від способу введення.
Інфузії багаторазові
Приготовлений розчин потрібно розбавити у 200 мл 5% розчину глюкози або 0,9% розчину хлору натрію. Концентрація ванкоміцину в такому розчині не повинна перевищувати 5 мг/мл. Розчин потрібно вводити до вени повільно, з максимальною швидкістю 10 мг/хв, протягом щонайменше 60 хвилин.
Інфузія безперервна
Застосовувати тільки у разі, якщо багаторазові інфузії неможливі. Розчин ванкоміцину концентрацією 50 мг/мл потрібно розбавити у такій об'ємі 5% розчину глюкози або 0,9% розчину хлору натрію, щоб пацієнт отримав призначену добову дозу у вигляді капельниці протягом 24 годин.
Стабільність та умови зберігання розчинів
Приготовлений розчин можна зберігати до 24 годин при температурі від 2°C до 8°C. З мікробіологічних причин приготовлений розчин потрібно використовувати негайно. В іншому випадку відповідальність за час та умови зберігання приготованого розчину несе користувач.
Несумісність
Розчин має низький pH і може бути нестабільним фізично або хімічно після змішування з іншими речовинами. Розчинів ванкоміцину не слід змішувати з іншими розчинами, крім тих, сумісність яких була перевірена достеменно.
Нужно уникати змішування ванкоміцину з лужними розчинами.
Не рекомендується одночасне застосування та змішування розчинів ванкоміцину з хлорамфеніколом, кортикостероїдами, метициліном, гепарином, амінофілін, антибіотиками групи цефалоспоринів та фенобарбіталом.

Передозування

У разі передозування можна очікувати реакцій, пов'язаних з високим рівнем ванкоміцину в сироватці (ототоксичну та нефротоксичну дію).
Рекомендується підтримуюче лікування, яке включає підтримку функції нирок. Ванкоміцин видаляється з крові у незначній мірі методом гемодіалізу або перитонеального діалізу. Описувалася обмежена користь від застосування гемофілтрації з використанням смоли Amberlite XAD-4.

Інші джерела інформації

Порада/освіта медичного персоналу

Антибіотики застосовуються для лікування бактеріальних інфекцій. Вони неефективні у разі вірусних інфекцій.
Якщо лікар призначив пацієнту антибіотики, вони необхідні для лікування конкретної, наявної хвороби.
Незважаючи на застосування антибіотиків, деякі бактерії можуть виживати або продовжувати розмножуватися. Це явище називається опором; воно робить лікування антибіотиками неефективним у деяких випадках.
Неправильне застосування антибіотиків сприяє виникненню опору. Також пацієнт може сприяти виникненню опору та тим самим затримати одужання або зменшити ефективність антибіотикотерапії, якщо не буде дотримуватися правильного:

• дозування,
• графіку лікування,
• тривалості лікування.

У зв'язку з цим, щоб зберегти ефективність цього препарату, потрібно:

• 1 - застосовувати антибіотики тільки у разі призначення лікарем
• 2 - суворо дотримуватися призначеного способу застосування
• 3 - не застосовувати знову антибіотик без призначення лікарем, навіть у разі лікування подібної хвороби.