Ванцомицін Неупгарм

УПАКОВКА ДОДАТКОВА: ІНФОРМАЦІЯ ДЛЯ КОРИСТУВАЧА

Увага! Збережіть інструкцію, інформація на безпосередній упаковці іноземною мовою!

Ванкоміцин Неуфарм(Ванкоміцин Азеведос) , 500 мг
порошок для приготування концентрату розчину для інфузії
Ванкоміцин
Ванкоміцин Неуфарм і Ванкоміцин Азеведос - це різні торговельні назви одного і того ж препарату.

Перш ніж використовувати препарат, уважно ознайомтеся з вмістом інструкції, оскільки вона містить важливу інформацію для пацієнта.

• Збережіть цю інструкцію, щоб у разі потреби мати можливість знову її прочитати.
• У разі будь-яких сумнівів зверніться до лікаря, фармацевта або медсестри.
• Якщо в пацієнта з'являються будь-які побічні ефекти, включаючи будь-які побічні ефекти, не перелічені в цій інструкції, повідомте про це лікаря, фармацевта або медсестру. Див. пункт 4.

Зміст інструкції

• 1. Що таке препарат Ванкоміцин Неуфарм і для чого він призначений
• 2. Інформація, яка повинна бути відомою до застосування препарату Ванкоміцин Неуфарм
• 3. Як застосовувати препарат Ванкоміцин Неуфарм
• 4. Можливі побічні ефекти
• 5. Як зберігати препарат Ванкоміцин Неуфарм
• 6. Зміст упаковки і інші відомості

1. Що таке препарат Ванкоміцин Неуфарм і для чого він призначений

Ванкоміцин належить до класу глікопептидних антибіотиків. Дія ванкоміцину полягає у вбиванні певних бактерій, які викликають інфекції (запалення).
Ванкоміцин у вигляді порошку використовується для приготування концентрату розчину для інфузії або перорального розчину.
Ванкоміцин застосовується у всіх вікових групах у вигляді інфузії (капельниці) для лікування наступних тяжких інфекцій:

• інфекції шкіри і підшкірної клітковини;
• інфекції кісток і суглобів;
• інфекції легенів, які називаються пневмонією;
• інфекції внутрішньої оболонки серця (ендокардит) та профілактика бактеріального ендокардиту у пацієнтів, які проходять важливі хірургічні операції;
• інфекції центральної нервової системи;
• інфекції крові, пов'язані з вищезазначеними інфекціями.

Ванкоміцин може бути призначений перорально дорослим і дітям для лікування інфекції слизової оболонки тонкого і товстого кишечника, пов'язаної з пошкодженням слизової оболонки (псевдомембранозний коліт), викликаного бактеріями Clostridium difficile.

2. Інформація, яка повинна бути відомою до застосування препарату Ванкоміцин Неуфарм

Коли не застосовувати препарат Ванкоміцин Неуфарм

• якщо пацієнт має алергію на ванкоміцин.

Попередження та обережність

Після введення ванкоміцину в око спостерігалися тяжкі побічні ефекти, які можуть призвести до втрати зору.
Перш ніж почати застосування препарату Ванкоміцин Неуфарм, обговоріть це з лікарем, фармацевтом або медсестрою, якщо:

• у пацієнта раніше спостерігалася алергічна реакція на теїкопланін, оскільки це може означати, що пацієнт також алергічний на ванкоміцин;
• пацієнт має порушення слуху, особливо якщо він у похилому віці (може знадобитися проведення слухових тестів під час лікування);
• пацієнт має порушення функції нирок (може знадобитися проведення аналізів крові та функції нирок під час лікування);
• пацієнт отримує ванкоміцин у вигляді інфузії для лікування діареї, пов'язаної з інфекцією Clostridium difficile, замість перорального застосування;
• у пацієнта раніше спостерігалася тяжка висипка на шкірі або лущення шкіри, пухирі та (або) виразки в роті, горлі, носі, геніталіях і очах.

Під час лікування ванкоміцином спостерігалися випадки тяжких шкірних реакцій, включаючи синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, реакції на лікарські засоби з еозинофілією та системними симптомами (DRESS, англ. drug reaction with eosinophilia and
systemic symptoms) та гостра генералізована екзантематозна пустулоза (AGEP, англ . acute generalized
exanthematous pustulosis). Якщо пацієнт помітить будь-які з цих симптомів, описаних у пункті 4, слід припинити застосування ванкоміцину та негайно звернутися до лікаря.
Під час лікування препаратом Ванкоміцин Неуфарм обговоріть це з лікарем, фармацевтом або медсестрою, якщо:

• пацієнт отримує лікування ванкоміцином тривалий час (може знадобитися проведення аналізів крові та функції нирок під час лікування);
• у пацієнта під час лікування спостерігається будь-яка шкірна реакція;
• у пацієнта спостерігається тяжка або тривала діарея під час або після закінчення лікування ванкоміцином; у такому випадку слід негайно проконсультуватися з лікарем. Це може бути симптом запалення кишечника (псевдомембранозний коліт), яке може спостерігатися під час лікування антибіотиками.

Діти

Ванкоміцин буде застосовуватися з особливою обережністю у недоношених дітей і молодих немовлят, оскільки їхні нирки не розвинені повністю, що може призвести до накопичення ванкоміцину в крові. У цій віковій групі може знадобитися проведення аналізів крові для контролю рівня ванкоміцину в крові.
Одночасне застосування ванкоміцину та анестетиків у дітей пов'язане з появою червоного кольору шкіри (еритеми) та алергічних реакцій. Крім того, одночасне застосування з іншими лікарськими засобами, такими як антибіотики аміноглікозиди, нестероїдні протизапальні засоби (НПЗ, наприклад, ібупрофен) або амфотеріцин Б (лікарський засіб, який застосовується при грибкових інфекціях), може збільшити ризик пошкодження нирок, у зв'язку з чим може знадобитися частіше проведення аналізів крові та функції нирок.

Ванкоміцин Неуфарм та інші лікарські засоби

Повідомте лікаря, фармацевта або медсестру про всі лікарські засоби, які пацієнт зараз приймає або приймав недавно, а також про лікарські засоби, які пацієнт планує приймати.
Потрібно бути особливо обережним, якщо пацієнт приймає інші лікарські засоби, які можуть взаємодіяти з ванкоміцином, наприклад:

• Одночасне застосування ванкоміцину та анестетиків може призвести до зниження артеріального тиску, задухи, червоного кольору шкіри, кропив'янки та свербежу; також може призвести до сильної реакції, подібної до алергічної реакції. Частота цих порушень нижча, коли ванкоміцин вводиться у вигляді повільної внутрішньовенної інфузії перед застосуванням анестетиків.
• Під час одночасного застосування лікарських засобів, які мають ототоксичну, нейротоксичну та (або) нефротоксичну дію (особливо таких, як етакринова кислота, антибіотики аміноглікозиди, амфотеріцин Б, бацитрцин, поліміксин Б, піперацилін з тазобактамом, колістин, віоміцин або цисплатин), лікар буде уважно спостерігати за станом пацієнта.
• Під час одночасного застосування ванкоміцину та м'язових релаксантів лікар буде зберігати особливу обережність.

Вагітність, годування грудьми та вплив на фертильність

Якщо пацієнтка вагітна або годує грудьми, підозрює, що може бути вагітна або планує вагітність, вона повинна проконсультуватися з лікарем перед застосуванням цього препарату.
Ванкоміцин можна застосовувати під час вагітності тільки у разі абсолютної необхідності, коли, на думку лікаря, користь від лікування переважує ризик. Лікар призначить контроль рівня ванкоміцину в сироватці для зменшення ризику токсичної дії на плід.
Ванкоміцин проникає в грудне молоко, тому його можна застосовувати під час годування грудьми тільки у разі, якщо інші антибіотики виявилися неефективними. Якщо лікування материнським ванкоміцином є абсолютно необхідним, лікар буде уважно спостерігати за станом дитини або порадить припинити годування грудьми.
Відсутні дослідження щодо впливу на фертильність.

Водіння транспортних засобів та використання механізмів

Препарат Ванкоміцин Неуфарм має незначний вплив на здатність водіння транспортних засобів та використання механізмів.

3. Як застосовувати препарат Ванкоміцин Неуфарм

Пацієнт буде отримувати препарат Ванкоміцин Неуфарм, введений медичним персоналом під час перебування в лікарні. Лікар вирішить, яку дозу препарату пацієнт повинен отримувати щодня та як тривалий час повинно тривати лікування.

Дозування

Введена доза буде залежати від:

• віку пацієнта,
• маси тіла пацієнта,
• типу інфекції,
• стану функції нирок,
• стану слуху пацієнта,
• інших лікарських засобів, які приймає пацієнт.

Внутрішньовенне введення

Дорослі та підлітки (від 12 років і старші)

Дозування буде встановлено залежно від маси тіла пацієнта. Звичайна доза, яка застосовується у вигляді інфузії, становить 15-20 мг/кг маси тіла. Ця доза зазвичай вводиться кожні 8-12 годин. У деяких випадках лікар може вирішити застосувати початкову дозу до 30 мг/кг маси тіла. Максимальна добова доза ванкоміцину не повинна бути більшою за 2 г.

Застосування у дітей

Діти від першого місяця життя та діти до 12 років
Дозування буде встановлено залежно від маси тіла пацієнта. Звичайна доза, яка застосовується у вигляді інфузії, становить 10-15 мг/кг маси тіла. Ця доза зазвичай вводиться кожні 6 годин.
Недоношені діти та новонароджені (від 0 до 27 днів)
Дозу буде розраховано залежно від постконцептуального віку [час, який минув від першого дня останньої менструації до народження (постконцептуальний вік) плюс час, який минув від народження (постнатальний вік)].
У пацієнтів похилого віку, жінок під час вагітності та пацієнтів з порушеннями функції нирок (в тому числі пацієнтів, які проходять діаліз), може знадобитися застосування іншої дози.
Пероральне введення

Дорослі та підлітки (від 12 років і старші)

Рекомендована доза становить 125 мг кожні 6 годин. У деяких випадках лікар може вирішити застосувати більшу добову дозу, максимально 500 мг кожні 6 годин. Максимальна добова доза не повинна бути більшою за 2 г.
Якщо в пацієнта раніше спостерігалися інші порушення (інфекція слизової оболонки), може знадобитися застосування іншої дози та тривалості лікування.

Застосування у дітей

Новонароджені, немовлята та діти до 12 років
Рекомендована доза становить 10 мг/кг маси тіла. Ця доза зазвичай вводиться кожні 6 годин.
Максимальна добова доза не повинна бути більшою за 2 г.

Спосіб введення

Внутрішньовенна інфузія (капельниця) означає, що препарат протікає з пляшки або мішка для інфузії через трубку в одну з вен тіла пацієнта. Лікар або медсестра завжди будуть вводити ванкоміцин в кров, а не в м'яз.
Ванкоміцин буде вводитися в вену протягом щонайменше 60 хвилин.
У разі застосування для лікування порушень травної системи (так званого псевдомембранозного коліту) препарат повинен бути введений у вигляді перорального розчину (пацієнт буде приймати препарат перорально).
Інструкції щодо підготовки розчину перед введенням див. «Інформація, призначена тільки для медичного персоналу» в кінці інструкції.

Тривалість лікування

Тривалість лікування залежить від типу інфекції, яка спостерігається у пацієнта, і може становити кілька тижнів.
Тривалість лікування може бути змінною, залежно від реакції пацієнта на лікування.
Під час лікування пацієнт може проходити аналізи крові та сечі, а також слухові тести для виявлення ознак можливих побічних ефектів.
У разі будь-яких подальших сумнівів, пов'язаних з застосуванням цього препарату, слід звернутися до лікаря, фармацевта або медсестри.

4. Можливі побічні ефекти

Як і будь-який лікарський засіб, цей препарат може викликати побічні ефекти, хоча вони не спостерігаються у всіх пацієнтів.

Ванкоміцин може викликати алергічні реакції, однак тяжкі алергічні реакції (анafilактичні реакції) рідкісні. Якщо в пацієнта раптом з'являється свистячий дихання, труднощі з диханням, червоний колір верхньої частини тіла, висипка або свербеж, слід негайно

повідомити лікаря.

Якщо пацієнт помітить будь-які з наступних симптомів, слід припинити застосування ванкоміцину та негайно звернутися до лікаря:

• червоні, плоскі, подібні до мішені або круглі плями на тулубі, часто з пухирями посередині, лущення шкіри, виразки в роті, горлі, носі, геніталіях та очах. Спостереження цих тяжких висипок на шкірі може передувати гарячка та симптоми, подібні до грипу (синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз).
• розлегла висипка, висока температура тіла та збільшені лімфатичні вузли (синдром DRESS або синдром надчутливості до лікарського засобу).
• червона, лущаюча висипка з вузлами під шкірою та пухирями з одночасною гарячкою на початку лікування (гостра генералізована екзантематозна пустулоза, див. пункт 2 «Попередження та обережність»).

Часті побічні ефекти(можуть спостерігатися у максимально 1 з 10 пацієнтів):

• зниження артеріального тиску
• задуха, свистячий дихання (високий звук, викликаний перешкодою на шляху проходження повітря в верхніх дихальних шляхах)
• висипка та запалення слизової оболонки рота, свербеж, свербляча висипка, кропив'янка
• порушення функції нирок, які виявляються зазвичай у аналізах крові
• червоний колір верхньої частини тіла та обличчя, запалення вени

Незbyt часті побічні ефекти(можуть спостерігатися у максимально 1 з 100 пацієнтів):

• перехідна або тривала втрата слуху

Рідкі побічні ефекти(можуть спостерігатися у максимально 1 з 1000 пацієнтів):

• зниження кількості білих кров'яних тілець, червоних кров'яних тілець та тромбоцитів (кров'яних клітин, відповідальних за згортання крові)
• збільшення кількості певних білих кров'яних тілець у крові
• порушення рівноваги, дзвін у вухах, головокружіння
• запалення судин
• нудота (мдлість)
• запалення нирок та ниркова недостатність
• болі в м'язах грудної клітки та спини
• гарячка, озноб

Бардzo рідкі побічні ефекти(можуть спостерігатися у максимально 1 з 10 000 пацієнтів):

• раптове виникнення тяжкої алергічної реакції на шкірі, яке включає лущення шкіри або утворення пухирів на шкірі. Це може супроводжуватися високою гарячкою та болями в суглобах.
• зупинка серця
• запалення кишечника, яке викликає біль у животі та діарею, яка може містити кров

Частота невідома(частота не може бути встановлена на підставі доступних даних)

• вомітинг, діарея
• сплутаність, сонливість, відсутність енергії, набряки, зустримання рідини, зменшення виділення сечі
• висипка з набряком та болем області за вухами, шиї, пахвин, під підборіддям та під пахами (набряк лімфатичних вузлів), неправильні результати аналізів крові та функції печінки
• висипка з пухирями та гарячкою

Звітність про побічні ефекти

Якщо спостерігаються будь-які побічні ефекти, включаючи будь-які побічні ефекти, не перелічені в цій інструкції, слід повідомити про це лікаря, фармацевта або медсестру. Побічні ефекти можна повідомляти безпосередньо до Департаменту моніторингу побічних ефектів лікарських засобів Міністерства охорони здоров'я:
вул. Європейська, 4
Телефон: +38 044 279 35 55,
Факс: +38 044 279 35 56
веб-сайт: https://www.moz.gov.ua/
Звітність про побічні ефекти дозволить зібрати більше інформації про безпеку застосування лікарського засобу.

5. Як зберігати препарат Ванкоміцин Неуфарм

• Препарат слід зберігати в місці, недоступному для дітей.
• Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на зовнішній упаковці після напису EXP/VAL та на безпосередній упаковці після VAL.
• Термін придатності означає останній день вказаного місяця.
• Зберігати при температурі нижче 25°C.
• Зберігати в оригінальній упаковці.
• Зберігання розчинів: див. «Підготовка розчину для інфузії» в кінці інструкції, в розділі для медичного персоналу.
• Лікарських засобів не слід викидати у каналізацію чи домашні контейнери для відходів. Слід запитати у фармацевта, як видалити лікарські засоби, які вже не використовуються. Таке поводження допоможе захистити навколишнє середовище.

6. Зміст упаковки та інші відомості

Що містить препарат Ванкоміцин Неуфарм

Активною речовиною препарату є ванкоміцин. Кожна флакон містить 500 мг ванкоміцину у вигляді хлориду ванкоміцину. Препарат Ванкоміцин Неуфарм не містить інших складників.

Як виглядає препарат Ванкоміцин Неуфарм та що містить упаковка

Препарат Ванкоміцин Неуфарм є білим або легкого коричневого кольору порошком, розміщеним у флаконі з безбарвного скла типу I, з гумовою пробкою та алюмінієвою кришкою, у паперовій коробці.
Упаковка містить 10 флаконів.
Для отримання більш детальної інформації слід звернутися до особи, відповідальної за випуск, або паралельного імпортера.

Особа, відповідальна за випуск у Португалії, країні експорту:

Laboratórios Azevedos – Indústria Farmacêutica, S.A.
Естрада Насіонал 117-2, Алфрагіде
2614-503 Амадора
Португалія

Виробник:

Sofarimex – Indústria Química e Farmacêutica, S.A.
Ав. дас Індустріас, Алто де Коларіде
2735-213 Касем
Португалія

Паралельний імпортер:

Неуфарм ТОВ
вул. Лугова, 85
09620 Мщонув

Перепаковано:

LABOR Підприємство фармацевтичне-хімічне ТОВ
вул. Длугоша, 49
51-162 Вроцлав
GP LABEL Островський ТОВ
вул. Обивательська, 128/152
94-104 Лодзь
Номер дозволу в Португалії, країні експорту:5623707

Номер дозволу на паралельний імпорт: 339/24

Дата затвердження інструкції: 18.09.2024

[Інформація про зареєстрований товарний знак]

Інформація, призначена тільки для медичного персоналу:

Лікарський засіб слід застосовувати у вигляді інфузій або перорально. Не слід вводити у вигляді швидкого внутрішньовенного болюсу чи внутрішньом'язово.
Внутрішньовенне введення
Початкова доза повинна бути встановлена залежно від загальної маси тіла. Наступні зміни дози повинні бути залежні від рівня ванкоміцину в сироватці з метою досягнення цілового терапевтичного рівня.
При встановленні наступних доз і інтервалів між ними слід також враховувати функцію нирок.
Рекомендуються наступні схеми дозування:
Пацієнти від 12 років і старші
Рекомендована доза становить 15-20 мг/кг маси тіла кожні 8-12 годин (не слід застосовувати більше 2 г на дозу).
У разі пацієнтів у важкому стані можна застосувати насичуючу дозу 25-30 мг/кг маси тіла, щоб полегшити швидке досягнення цілового мінімального рівня ванкоміцину в сироватці.
Немовлята від першого місяця життя та діти до 12 років
Рекомендована доза для внутрішньовенного введення становить 10-15 мг/кг маси тіла кожні 6 годин.
Новонароджені (від народження до 27 днів постнатального віку) та недоношені діти (від народження до очікуваної дати народження плюс 27 днів)
Для встановлення схеми дозування для новонароджених слід звернутися за консультацією до лікаря, який має досвід лікування новонароджених. Один із можливих схем дозування ванкоміцину для новонароджених наведено в наступній таблиці:
PMA: постконцептуальний вік [час, який минув від першого дня останньої менструації до народження (постконцептуальний вік) плюс час, який минув від народження (постнатальний вік)].
Тривалість лікування
Рекомендована тривалість лікування наведена в таблиці нижче. У кожному випадку тривалість лікування повинна бути адаптована до типу та тяжкості інфекції, а також до індивідуальної клінічної реакції.

* Продовжувати до моменту, коли не буде потрібно подальше видалення некротичної тканини, стан пацієнта покращиться та пацієнт не буде мати гарячки протягом 48-72 годин.
** У разі околосуглобових інфекцій суглобів слід розглянути можливість тривалого перорального супресивного лікування відповідними антибіотиками.
*** Тривалість та необхідність застосування комбінованого лікування залежать від типу клапана та мікроорганізму.
Пацієнти похилого віку
Через зв'язане з віком обмеження функції нирок може знадобитися застосування менших підтримуючих доз.
Пацієнти з порушеннями функції нирок
У дорослих пацієнтів та дітей з порушеннями функції нирок слід враховувати початкову дозу, а потім визначення мінімального рівня ванкоміцину в сироватці, а не заплановану схему лікування, особливо у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок або тих, хто проходить замісну ниркову терапію через численні змінні фактори, які впливають на рівень ванкоміцину в цих пацієнтів.
У пацієнтів з легкими або помірними порушеннями функції нирок не слід знижувати початкову дозу. У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок бажаніше збільшення інтервалів між дозами, а не застосування менших доз.
Слід належним чином оцінити одночасно застосовувані інші лікарські засоби, які можуть зменшити кліренс ванкоміцину та (або) посилити його побічні ефекти.
Ванкоміцин видаляється з крові у незначній мірі під час переривчастої гемодіалізу. Однак застосування мембран з високою проникністю або безперервної заміни ниркової функції (CRRT) збільшує кліренс ванкоміцину, і зазвичай необхідно застосування додаткових доз (зазвичай після сеансу гемодіалізу у разі переривчастої гемодіалізу).
Дорослі пацієнти
Зміни дози у дорослих пацієнтів можуть бути засновані на швидкості фільтрації гломерулів, оціненої (еGFR) на підставі наступної формули:
Чоловіки: [маса (кг) х 140 – вік (роки)] / 72 х рівень креатиніну в сироватці (мг/дл)
Жінки: 0,85 х значення, розраховане за вищезазначеною формулою
Звичайна доза для дорослих пацієнтів становить 15-20 мг/кг маси тіла; цю дозу можна вводити кожні 24 години пацієнтам з кліренсом креатиніну в межах 20-49 мл/хв. У разі пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну нижче 20 мл/хв) або пацієнтів, які проходять замісну ниркову терапію, відповідні інтервали між дозами та розміри наступних доз у великій мірі залежать від застосованої процедури RRT і повинні бути встановлені на підставі рівня ванкоміцину в сироватці перед введенням та залишкової ниркової функції.
У разі клінічної ситуації можна розглянути можливість відстрочення наступної дози до моменту визначення рівня ванкоміцину в крові.
У пацієнтів критичного стану з порушеннями функції нирок не слід знижувати початкову дозу (25-30 мг/кг маси тіла).
Діти та підлітки
Зміни дози у дітей від 1 року та старших та підлітків можуть бути засновані на швидкості фільтрації гломерулів, оціненої (еGFR) на підставі модифікованої формули Шварца:
еGFR (мл/хв/1,73 м ) = (зріст у см х 0,413) / рівень креатиніну в сироватці (мг/дл)
еGFR (мл/хв/1,73 м ) = (зріст у см х 36,2 / рівень креатиніну в сироватці (мкмоль/л)
У разі новонароджених та немовлят до 1 року слід звернутися за консультацією до експерта, оскільки формула Шварца не застосовується у цих пацієнтів.
Орієнтовні рекомендації щодо дозування у дітей та підлітків наведено в таблиці нижче та підкоряються тим же принципам, що й рекомендації для дорослих пацієнтів.

* Відповідні інтервали між дозами та розміри наступних доз у великій мірі залежать від застосованої методики RRT і повинні бути встановлені на підставі рівня ванкоміцину в сироватці перед введенням та залишкової ниркової функції. У разі клінічної ситуації можна розглянути можливість відстрочення наступної дози до моменту визначення рівня ванкоміцину в крові.
Пацієнти з порушеннями функції печінки
Не потрібно коригувати дозу у пацієнтів з нирковою недостатністю.
Вагітність
У разі вагітних жінок може знадобитися значне збільшення доз для досягнення терапевтичного рівня ванкоміцину в сироватці.
Пацієнти з ожирінням
У пацієнтів з ожирінням початкову дозу слід коригувати індивідуально залежно від загальної маси тіла, так само, як і у пацієнтів з нормальною масою тіла.

Пероральне введення

Пацієнти від 12 років і старші
Лікування інфекцій, викликаних Clostridium difficile(CDI)
У разі першого епізоду легкого CDI рекомендується доза ванкоміцину 125 мг кожні 6 годин протягом 10 днів. Цю дозу можна збільшити до 500 мг кожні 6 годин протягом 10 днів у разі тяжкої або ускладненої хвороби. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 2 г.
У пацієнтів з多разовими рецидивами можна розглянути лікування поточного епізоду CDI ванкоміцином у дозі 125 мг чотири рази на добу протягом 10 днів, а потім поступове зменшення дози до 125 мг на добу або застосування схеми «пульсу», тобто 125-500 мг/добу кожні 2-3 дні протягом щонайменше 3 тижнів.
Новонароджені, немовлята та діти до 12 років
Рекомендована доза ванкоміцину становить 10 мг/кг маси тіла кожні 6 годин протягом 10 днів. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 2 г.
Може знадобитися коригування тривалості лікування ванкоміцином залежно від клінічного перебігу хвороби в кожному випадку. За можливості слід припинити застосування підозрюваного антибактерійного засобу. Слід забезпечити адекватне補ення рідини та електролітів.
Контроль рівня ванкоміцину в сироватці
Частота контролю терапевтичного рівня лікарського засобу повинна бути адаптована індивідуально до клінічної ситуації та реакції на лікування; частота взяття проб може становити від щоденного взяття у деяких нестабільних гемодинамічно пацієнтів до щонайменше одного разу на тиждень у стабільних пацієнтів з помітною реакцією на лікування. У пацієнтів, які проходять гемодіаліз, рівень ванкоміцину слід визначати перед початком сеансу гемодіалізу.
Контроль рівня ванкоміцину в сироватці після перорального введення слід проводити у пацієнтів з запальними захворюваннями кишечника.
Мінімальний терапевтичний рівень ванкоміцину в крові повинен становити 10-20 мг/л, залежно від місця інфекції та чутливості патогену. Клінічні лабораторії зазвичай рекомендують мінімальний рівень 15-20 мг/л, який забезпечує краще покриття мікроорганізмів, які класифікуються як чутливі з значенням МІК ≥1 мг/л.
При передбаченні індивідуального дозування, необхідного для досягнення відповідної величини AUC, можуть бути корисними методи, засновані на моделях. Підхід, заснований на моделях, можна застосовувати при розрахунку індивідуальної початкової дози, а також при коригуванні доз залежно від результатів ТДМ.
Спосіб застосування
Внутрішньовенне введення
Ванкоміцин зазвичай вводиться внутрішньовенно у вигляді переривчастої інфузії; рекомендації щодо дозування, наведені в цьому пункті для внутрішньовенного введення, стосуються цього способу введення.
Ванкоміцин слід вводити тільки у вигляді повільної внутрішньовенної інфузії тривалістю щонайменше 1 годину або з максимальною швидкістю 10 мг/хв (триваліший період) у достатньо розведеному розчині (щонайменше 100 мл на 500 мг).
Пацієнти з обмеженням подачі рідини можуть отримувати розчин 500 мг/50 мл, однак при такому більш високому рівні концентрації збільшується ризик побічних ефектів, пов'язаних з інфузією.
Можна розглянути застосування тривалої інфузії ванкоміцину, наприклад, у пацієнтів з нестабільним кліренсом ванкоміцину.
Пероральне введення
Зміст флакону можна використовувати для приготування перорального розчину. Пероральний розчин приготується шляхом розчинення вмісту флакону (500 мг ванкоміцину) у 30 мл води. Відповідну дозу можна введити пацієнту перорально або через назогастральний зонд. До розчину можна додавати сироп для поліпшення смаку.
Підготовка розчину для інфузії
Зміст флакону слід розчинити у 10 мл води для ін'єкцій.
1 мл отриманого розчину містить 50 мг ванкоміцину. Розчин можна подальше розведення залежно від способу введення.
Інфузії для кількох застосувань
Приготовлений розчин слід розведення у 100 мл 5% розчину глюкози або 0,9% розчину хлору натрію. Концентрація ванкоміцину в отриманому розчині не повинна перевищувати 5 мг/мл. Розчин слід вводити внутрішньовенно повільно, з максимальною швидкістю 10 мг/хв, протягом щонайменше 60 хвилин.
Тривала інфузія
Застосовувати тільки у разі, якщо інфузії для кількох застосувань неможливі. Розчин ванкоміцину концентрацією 50 мг/мл слід розведення у такій об'ємі 5% розчину глюкози або 0,9% розчину хлору натрію, щоб пацієнт отримав призначену добову дозу у вигляді капельниці протягом 24 годин.
Стабільність та умови зберігання розчинів
Приготовлений розчин можна зберігати до 24 годин при температурі від 2°C до 8°C.
З мікробіологічних причин приготовлений розчин слід використовувати негайно. В іншому разі відповідальність за час та умови зберігання приготованого розчину несе користувач.
Несумісність
Розчин має низький pH і може бути фізично чи хімічно нестабільним після змішання з іншими речовинами. Розчинів ванкоміцину не слід змішувати з іншими розчинами, крім тих, сумісність яких була підтверджена достеменно.
Слід уникати змішування ванкоміцину з лужними розчинами.
Не рекомендується одночасне застосування та змішування розчинів ванкоміцину з хлорамфеніколом, кортикостероїдами, метициліном, гепарином, амінофіліном, антибіотиками групи цефалоспоринів та фенобарбіталом.
Передозування
У разі передозування можна очікувати побічних ефектів, пов'язаних з високим рівнем ванкоміцину в сироватці (ототоксична та нефротоксична дія).
Рекомендується симптоматичне підтримуюче лікування з підтримкою функції нирок. Ванкоміцин видаляється з крові у незначній мірі під час гемодіалізу або перитонеального діалізу. Описувалася обмежена користь від застосування гемофільтрації з використанням смоли Amberlite XAD-4.

Інші джерела інформації

Консультація/медична освіта

Антибіотики застосовуються для лікування бактеріальних інфекцій. Вони неефективні у разі вірусних інфекцій.
Якщо лікар призначив пацієнту антибіотики, вони необхідні для лікування конкретної, наявної хвороби.
Незважаючи на застосування антибіотиків, деякі бактерії можуть вижити або продовжувати розмножуватися. Це явище називається опором; воно призводить до того, що іноді лікування антибіотиками неефективне.
Неправильне застосування антибіотиків сприяє виникненню опору. Також пацієнт може сприяти виникненню опору та тим самим затягувати одужання або зменшувати ефективність антибіотикотерапії, якщо не буде дотримуватися належного:

• дозування,
• графіку лікування,
• тривалості лікування.

У зв'язку з цим, щоб зберегти ефективність цього лікарського засобу, слід:

• 1 - застосовувати антибіотики тільки у разі, якщо їх призначив лікар

• 2 - суворо дотримуватися призначеного способу застосування
• 3 - не застосовувати знову антибіотик без призначення лікаря, навіть для лікування подібної хвороби.