Ванцомицін Неупгарм

УПАКОВКА ДОДАТКОВА: ІНФОРМАЦІЯ ДЛЯ КОРИСТУВАЧА

Увага! Збережіть інструкцію, інформація на безпосередній упаковці іноземною мовою!

Ванкоміцин Неуфарм(Ванкоміцин Азеведос) , 1 г
порошок для приготування концентрату розчину для інфузії
Ванкоміцин
Ванкоміцин Неуфарм і Ванкоміцин Азеведос - це різні торгові назви одного й того ж препарату.

Перш ніж використовувати препарат, уважно ознайомтеся з вмістом інструкції, оскільки вона містить важливу інформацію для пацієнта.

• Збережіть цю інструкцію, щоб у разі потреби знову її прочитати.
• У разі будь-яких сумнівів зверніться до лікаря, фармацевта або медсестри.
• Якщо в пацієнта з'являться будь-які небажані симптоми, включаючи будь-які небажані симптоми, не перелічені в цій інструкції, повідомте про це лікаря, фармацевта або медсестру. Див. пункт 4.

Зміст інструкції

• 1. Що таке препарат Ванкоміцин Неуфарм і для чого він використовується
• 2. Інформація, яку потрібно знати до використання препарату Ванкоміцин Неуфарм
• 3. Як використовувати препарат Ванкоміцин Неуфарм
• 4. Можливі небажані дії
• 5. Як зберігати препарат Ванкоміцин Неуфарм
• 6. Зміст упаковки і інші відомості

1. Що таке препарат Ванкоміцин Неуфарм і для чого він використовується

Ванкоміцин належить до класу глікопептидних антибіотиків. Дія ванкоміцину полягає у вбиванні певних бактерій, які викликають інфекції (закази).
Ванкоміцин у вигляді порошку використовується для приготування концентрату розчину для інфузії або розчину для перорального прийому.
Ванкоміцин використовується у всіх вікових групах у вигляді інфузії (капельниці) для лікування наступних важких інфекцій:

• інфекції шкіри і підшкірної клітковини;
• інфекції кісток і суглобів;
• інфекції легень, які називаються пневмонією;
• інфекції внутрішньої оболонки серця (ендокардит) та профілактика бактеріального ендокардиту у пацієнтів, які піддаються важким хірургічним операціям;
• інфекції центральної нервової системи;
• інфекції крові, пов'язані з вищезазначеними інфекціями.

Ванкоміцин може бути прийнятий перорально дорослими і дітьми для лікування інфекції слизової оболонки тонкого і товстого кишечника, пов'язаної з пошкодженням слизової оболонки (псевдомембранозний коліт), викликаного бактеріями Clostridium difficile.

2. Інформація, яку потрібно знати до використання препарату Ванкоміцин Неуфарм

Коли не використовувати препарат Ванкоміцин Неуфарм

• якщо пацієнт має алергію на ванкоміцин.

Осторожності та попередження

Після введення ванкоміцину в око спостерігалися важкі небажані дії, які можуть призвести до втрати зору.
Перш ніж почати використовувати препарат Ванкоміцин Неуфарм, обговоріть це з лікарем, фармацевтом або медсестрою, якщо:

• у пацієнта раніше спостерігалася алергічна реакція на теїкопланін, оскільки це може означати, що пацієнт також алергічний на ванкоміцин;
• пацієнт має порушення слуху, особливо якщо він у похилому віці (можливо потрібно буде провести слухові тести під час лікування);
• пацієнт має порушення функції нирок (можливо потрібно буде проводити аналізи крові та функції нирок під час лікування);
• пацієнт приймає ванкоміцин у вигляді інфузії для лікування діареї, пов'язаної з інфекцією Clostridium difficile, замість перорального прийому;
• у пацієнта раніше спостерігалася важка висипка на шкірі або лущення шкіри, пухирі та (або) виразки ротової порожнини.

Під час лікування ванкоміцином спостерігалися випадки важких шкірних реакцій, включаючи синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, реакції на лікарські засоби з еозинофілією та системними симптомами (DRESS, англ. drug reaction with eosinophilia and
systemic symptoms) та гостру генералізовану екзантему пустульозну (AGEP, англ . acute generalized
exanthematous pustulosis). Якщо пацієнт помітить будь-які з цих симптомів, описаних у пункті 4, потрібно припинити використання ванкоміцину та негайно звернутися до лікаря.
Під час лікування препаратом Ванкоміцин Неуфарм обговоріть це з лікарем, фармацевтом або медсестрою, якщо:

• пацієнт приймає ванкоміцин тривалий час (можливо потрібно буде проводити аналізи крові та функції нирок під час лікування);
• у пацієнта під час лікування спостерігається будь-яка шкірна реакція;
• у пацієнта спостерігається важка або тривала діарея під час або після закінчення лікування ванкоміцином; у такому випадку потрібно негайно проконсультуватися з лікарем. Це може бути симптом запалення кишечника (псевдомембранозний коліт), яке може спостерігатися під час лікування антибіотиками.

Діти

Ванкоміцин буде застосовуватися з особливою обережністю у недоношених дітей і молодих немовлят, оскільки їхні нирки ще не повністю розвинені, що може призвести до накопичення ванкоміцину в крові. У цій віковій групі може бути потрібно проведення аналізів крові для контролю рівня ванкоміцину в крові.
Одночасне застосування ванкоміцину та знеболюючих засобів у дітей пов'язане з появою червоного кольору шкіри (еритеми) та алергічних реакцій. Крім того, одночасне застосування з іншими лікарськими засобами, такими як аміноглікозидні антибіотики, нестероїдні протизапальні засоби (НПЗ, наприклад, ібупрофен) або амфотеріцин Б (лікарський засіб, який використовується для лікування грибкових інфекцій), може збільшити ризик пошкодження нирок, у зв'язку з чим може бути потрібно частіше проведення аналізів крові та функції нирок.

Ванкоміцин Неуфарм та інші лікарські засоби

Повідомте лікаря, фармацевта або медсестру про всі лікарські засоби, які зараз приймає пацієнт, а також про лікарські засоби, які пацієнт планує приймати.
Потрібно бути особливо обережним, якщо пацієнт приймає інші лікарські засоби, які можуть взаємодіяти з ванкоміцином, наприклад:

• Одночасне застосування ванкоміцину та знеболюючих засобів може призвести до зниження артеріального тиску, задухи, червоного кольору шкіри, кропив'янки та свербіння; також може призвести до сильної реакції, подібної до алергічної реакції. Частота цих порушень нижча, коли ванкоміцин вводиться у вигляді повільної внутрішньовенної інфузії перед застосуванням знеболюючого засобу.
• Під час одночасного застосування лікарських засобів, які мають ототоксичну, нейротоксичну та (або) нефротоксичну дію (особливо таких, як етакринова кислота, аміноглікозидні антибіотики, амфотеріцин Б, бацитрацин, поліміксин Б, піперацилін з тазобактамом, колістин, віоміцин або цисплатин), лікар буде уважно спостерігати за станом пацієнта.
• Під час одночасного застосування ванкоміцину та м'язових релаксантів лікар буде зберігати особливу обережність.

Вагітність, годування грудьми та вплив на фертильність

Якщо пацієнтка вагітна або годує грудьми, підозрює, що може бути вагітна або планує вагітність, вона повинна проконсультуватися з лікарем перед застосуванням цього лікарського засобу.
Ванкоміцин можна застосовувати під час вагітності тільки у разі абсолютної необхідності, коли, на думку лікаря, користь від лікування переважує ризик. Лікар призначить контроль рівня ванкоміцину в сироватці крові для зменшення ризику токсичного впливу на плід.
Ванкоміцин проникає в грудне молоко, тому його можна застосовувати під час годування грудьми тільки у разі, якщо інші антибіотики виявилися неефективними. Якщо лікування материнської ванкоміцином є абсолютно необхідним, лікар буде ретельно контролювати стан дитини або порадить припинити годування грудьми.
Немає даних про вплив на фертильність.

Проведення транспортних засобів та управління механізмами

Лікарський засіб Ванкоміцин Неуфарм має незначний вплив на здатність керувати транспортними засобами та управління механізмами.

3. Як застосовувати препарат Ванкоміцин Неуфарм

Пацієнт буде отримувати препарат Ванкоміцин Неуфарм, введений медичним персоналом під час перебування в лікарні. Лікар вирішить, яку дозу препарату пацієнт повинен отримувати щодня та як довго повинно тривати лікування.

Дозування

Введена доза залежатиме від:

• віку пацієнта,
• маси тіла пацієнта,
• типу інфекції,
• стану функції нирок,
• стану слуху пацієнта,
• інших лікарських засобів, які приймає пацієнт.

Внутрішньовенне введення

Дорослі та підлітки (від 12 років і старші)

Дозування буде встановлено залежно від маси тіла пацієнта. Звичайна доза, яка застосовується у вигляді інфузії, становить 15-20 мг/кг маси тіла. Ця доза зазвичай вводиться кожні 8-12 годин. У деяких випадках лікар може вирішити застосувати початкову дозу до 30 мг/кг маси тіла. Максимальна добова доза ванкоміцину не повинна бути більшою за 2 г.

Застосування у дітей

Діти від першого місяця життя та діти до 12 років
Дозування буде встановлено залежно від маси тіла пацієнта. Звичайна доза, яка застосовується у вигляді інфузії, становить 10-15 мг/кг маси тіла. Ця доза зазвичай вводиться кожні 6 годин.
Недоношені діти та новонароджені (від 0 до 27 днів)
Дозу буде розраховано на основі постконцептуального віку [час, який минув від першого дня останньої менструації до народження (постконцептуальний вік) плюс час, який минув від народження (постнатальний вік)].
У пацієнтів похилого віку, жінок під час вагітності та пацієнтів з порушеннями функції нирок (у тому числі пацієнтів, які проходять діаліз), може бути потрібно застосування іншої дози.
Пероральне введення

Дорослі та підлітки (від 12 років і старші)

Рекомендована доза становить 125 мг кожні 6 годин. У деяких випадках лікар може вирішити застосувати більшу добову дозу, максимально 500 мг кожні 6 годин. Максимальна добова доза не повинна бути більшою за 2 г.
Якщо в пацієнта раніше спостерігалися інші порушення (інфекція слизової оболонки), може бути потрібно застосування іншої дози та тривалості лікування.

Застосування у дітей

Новонароджені, немовлята та діти до 12 років
Рекомендована доза становить 10 мг/кг маси тіла. Ця доза зазвичай вводиться кожні 6 годин.
Максимальна добова доза не повинна бути більшою за 2 г.

Спосіб введення

Внутрішньовенна інфузія (капельниця) означає, що лікарський засіб протікає з пляшечки або мішка для інфузії через трубку в одну з вен пацієнта. Лікар або медсестра завжди будуть вводити ванкоміцин в кров, а не в м'яз.
Ванкоміцин буде введено в вену протягом щонайменше 60 хвилин.
У разі застосування для лікування порушень травної системи (так званого псевдомембранозного коліту) лікарський засіб повинен бути введено у вигляді перорального розчину (пацієнт буде приймати лікарський засіб перорально).
Інструкції щодо підготовки розчину перед введенням див. «Інформація, призначена лише для фахового медичного персоналу» в кінці інструкції.

Тривалість лікування

Тривалість лікування залежить від типу інфекції, яка спостерігається у пацієнта, і може становити кілька тижнів.
Тривалість лікування може бути змінною, залежно від реакції пацієнта на лікування.
Під час лікування пацієнт може проходити аналізи крові та аналіз сечі, а також слухові тести для виявлення ознак можливих небажаних дій.
У разі будь-яких подальших сумнівів, пов'язаних з застосуванням цього лікарського засобу, зверніться до лікаря, фармацевта або медсестри.

4. Можливі небажані дії

Як і будь-який лікарський засіб, цей лікарський засіб може спричиняти небажані дії, хоча вони не спостерігаються у кожного пацієнта.

Ванкоміцин може спричиняти алергічні реакції, однак важкі алергічні реакції (анafilактичні реакції) рідкісні. Якщо в пацієнта раптом з'являється свистячий дихання, труднощі з диханням, червоний колір верхньої частини тіла, висипка або свербіння, потрібно негайно

повідомити лікаря.

Якщо пацієнт помітить будь-які з наступних симптомів, потрібно припинити застосування ванкоміцину та негайно звернутися до лікаря:

• червоні, плоскі, схожі на мішень або круглі плями на тулубі, часто з пухирями посередині, лущення шкіри, виразки ротової порожнини, горла, носа, статевих органів і очей. Поява цих важких висипок на шкірі може передувати гарячці та симптомам, схожим на грип (синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз).
• розлегла висипка, висока температура тіла та збільшені лімфатичні вузли (синдром DRESS або синдром надчутливості до лікарського засобу).
• червона, лущаюча висипка з вузлами під шкірою та пухирями з одночасною гарячкою на початку лікування (гостра генералізована екзантема пустульозна, див. пункт 2 «Осторожності та попередження»).

Часті небажані дії(можуть спостерігатися у максимум 1 з 10 пацієнтів):

• зниження артеріального тиску
• задуха, свистячий дихання (високий звук, спричинений перешкодою на шляху проходження повітря в верхніх дихальних шляхах)
• висипка та стан запалення слизової оболонки ротової порожнини, свербіння, свербляча висипка, кропив'янка
• порушення функції нирок, виявлені зазвичай у аналізах крові
• червоний колір верхньої частини тіла та обличчя, запалення вени

Недостатньо часті небажані дії(можуть спостерігатися у максимум 1 з 100 пацієнтів):

• перехідна або тривала втрата слуху

Рідкі небажані дії(можуть спостерігатися у максимум 1 з 1000 пацієнтів):

• зниження кількості білих кров'яних тілець, червоних кров'яних тілець та тромбоцитів (кров'яних тілець, відповідальних за згортання крові)
• збільшення кількості певних білих кров'яних тілець у крові
• порушення рівноваги, дзвін у вухах, головокружіння
• запалення судин
• нудота (мдлість)
• запалення нирок та ниркова недостатність
• болі в м'язах грудної клітки та спини
• гарячка, озноб

Дуже рідкі небажані дії(можуть спостерігатися у максимум 1 з 10 000 пацієнтів):

• раптове виникнення важкої алергічної реакції на шкірі, яке включає лущення шкіри або утворення пухирів на шкірі. Це може супроводжуватися високою гарячкою та болями в суглобах.
• зупинка серця
• запалення кишечника, яке спричиняє біль у животі та діарею, яка може містити кров

Частота невідома(частота не може бути встановлена на основі доступних даних)

• вомітинг, діарея
• сплутаність, сонливість, відсутність енергії, набряки, зустрічі рідини, зниження виділення сечі
• висипка з набряком та болем області за вухами, шиї, пахвин, під підборіддям та під пахами (набряк лімфатичних вузлів), порушення аналізів крові та функції печінки
• висипка з пухирями та гарячкою

Звітність про небажані дії

Якщо виникнуть будь-які небажані симптоми, включаючи будь-які небажані симптоми, не перелічені в цій інструкції, повідомте про це лікаря, фармацевта або медсестру. Небажані дії можна повідомляти безпосередньо до Департаменту моніторингу небажаних дій лікарських засобів Міністерства охорони здоров'я України:
вул. Миколи Амосова, 7,
03041, м. Київ,
телефон: +38 (044) 206-13-60,
факс: +38 (044) 206-13-60,
електронна пошта: [[email protected]](mailto:[email protected])
Допомогою повідомлення про небажані дії можна зібрати більше інформації про безпеку застосування лікарського засобу.

5. Як зберігати препарат Ванкоміцин Неуфарм

• Лікарський засіб потрібно зберігати в місці, недоступному для дітей.
• Не застосовуйте після закінчення терміну придатності, вказаного на зовнішній упаковці після напису EXP/VAL та на безпосередній упаковці після VAL.
• Термін придатності означає останній день вказаного місяця.
• Зберігайте при температурі нижче 25°C.
• Зберігайте в оригінальній упаковці.
• Зберігання розчинів: див. «Приготування розчину для інфузії» в кінці інструкції, в розділі, призначеному для медичного персоналу.
• Лікарських засобів не слід викидати в каналізацію чи домашні контейнери для відходів. Зверніться до фармацевта, щоб дізнатися, як видалити лікарські засоби, які вже не використовуються. Таке поводження допоможе захистити навколишнє середовище.

6. Зміст упаковки та інші відомості

Що містить препарат Ванкоміцин Неуфарм

Активною речовиною препарату є ванкоміцин. Кожна флакон містить 1 г ванкоміцину у вигляді ванкоміцину гідрохлориду. Препарат Ванкоміцин Неуфарм не містить інших складників.

Як виглядає препарат Ванкоміцин Неуфарм та що містить упаковка

Препарат Ванкоміцин Неуфарм є білим або легким коричневим порошком, розміщеним у флаконі з безбарвного скла типу I, з гумовою пробкою та алюмінієвою кришкою, в паперовій коробці.
Упаковка містить 10 флаконів.
Для отримання більш детальної інформації зверніться до особи, відповідальної за випуск, або паралельного імпортера.

Особа, відповідальна за випуск, в країні експорту:

Laboratórios Azevedos – Indústria Farmacêutica, S.A.
Estrada Nacional 117-2, Alfragide
2614-503 Amadora
Португалія

Виробник:

Sofarimex – Indústria Química e Farmacêutica, S.A.
Av. das Indústrias, Alto de Colaride
2735-213 Cacém
Португалія

Паралельний імпортер:

Неуфарм ТОВ
вул. Лугова, 85
09620, м. Мщонув

Перепакований:

LABOR Підприємство фармацевтично-хімічне ТОВ
вул. Длугоша, 49
51-162, м. Вроцлав
GP LABEL Островський ТОВ
вул. Обывателівська, 128/152
94-104, м. Лодзь
Номер дозволу в країні експорту:5623749

Номер дозволу на паралельний імпорт: 340/24

Дата затвердження інструкції: 18.09.2024

[Інформація про зареєстрований товарний знак]

Інформація, призначена лише для фахового медичного персоналу:

Лікарський засіб потрібно вводити у вигляді інфузій або перорально. Не вводіть у вигляді швидкого внутрішньовенного введення (болус) або внутрішньом'язово.
Внутрішньовенне введення
Початкова доза повинна бути встановлена на основі загальної маси тіла. Наступні зміни дози повинні бути залежні від рівня ванкоміцину в сироватці крові з метою досягнення цільового терапевтичного рівня.
При встановленні наступних доз і інтервалів між ними потрібно також враховувати функцію нирок.
Рекомендуються наступні схеми дозування:
Пацієнти у віці 12 років і старші
Рекомендована доза становить 15-20 мг/кг маси тіла кожні 8-12 годин (не слід застосовувати більше 2 г на дозу).
У разі пацієнтів у важкому стані можна застосувати насичуючу дозу 25-30 мг/кг маси тіла, щоб полегшити швидке досягнення цільового мінімального рівня ванкоміцину в сироватці крові.
Немовлята у віці від першого місяця життя та діти до 12 років
Рекомендована доза для внутрішньовенного введення становить 10-15 мг/кг маси тіла кожні 6 годин.
Новонароджені (від народження до 27 днів) та недоношені діти (від народження до очікуваної дати народження плюс 27 днів)
Для встановлення схеми дозування для новонароджених потрібно звернутися за консультацією до лікаря, який має досвід лікування новонароджених. Один з можливих схем дозування ванкоміцину для новонароджених наведено в наступній таблиці:
PMA: постконцептуальний вік [час, який минув від першого дня останньої менструації до народження (постконцептуальний вік) плюс час, який минув від народження (постнатальний вік)].
Тривалість лікування
Рекомендована тривалість лікування наведена в таблиці нижче. У кожному випадку тривалість лікування повинна бути адаптована до типу та тяжкості інфекції, а також до індивідуальної клінічної реакції.
У разі пацієнтів з порушенням функції нирок потрібно враховувати початкову дозу, а потім рівень ванкоміцину в сироватці крові, а не заплановану схему лікування, особливо у пацієнтів з важкими порушеннями функції нирок або тих, хто проходить замісну ниркову терапію через численні змінні фактори, які впливають на рівень ванкоміцину в таких пацієнтів.
У пацієнтів з легкими або помірними порушеннями функції нирок не слід знижувати початкову дозу. У пацієнтів з важкими порушеннями функції нирок перевагу слід віддавати подовженню інтервалів між дозами, а не застосуванню менших доз.
Необхідно належним чином оцінити одночасно застосовувані інші лікарські засоби, які можуть знижувати кліренс ванкоміцину та (або) посилювати його небажані дії.
Ванкоміцин видаляється з крові у незначній мірі під час переривчастої гемодіалізу. Однак застосування фільтрів з високою проникністю або безперервної замісної ниркової терапії (CRRT) збільшує кліренс ванкоміцину, і зазвичай потрібно застосування додаткових доз (зазвичай після сеансу гемодіалізу у разі переривчастої гемодіалізу).
Дорослі пацієнти
Зміни дози у дорослих пацієнтів можуть бути засновані на швидкості фільтрації гломерулів, оціненої (еGFR) на основі наступної формули:
Чоловіки: [маса (кг) х 140 – вік (роки)] / 72 х рівень креатиніну в сироватці крові (мг/дл)
Жінки: 0,85 х значення, розраховане за вищезазначеною формулою
Звичайна початкова доза для дорослих пацієнтів становить 15-20 мг/кг маси тіла; цю дозу можна вводити кожні 24 години пацієнтам з кліренсом креатиніну в межах 20-49 мл/хв. У разі пацієнтів з важкими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну нижче 20 мл/хв) або пацієнтів, які проходять замісну ниркову терапію, відповідні інтервали між дозами та розміри наступних доз у великій мірі залежать від застосованої процедури RRT і повинні бути встановлені на основі рівня ванкоміцину в сироватці крові та залишкової функції нирок.
У разі клінічної ситуації можна розглянути можливість відстрочки наступної дози до моменту визначення рівня ванкоміцину в крові.
У пацієнтів критичного стану з порушеннями функції нирок не слід знижувати початкову насичуючу дозу (25-30 мг/кг маси тіла).
Діти та підлітки
Зміни дози у дітей у віці 1 року та старших, а також у підлітків можуть бути засновані на швидкості фільтрації гломерулів, оціненої (еGFR) на основі модифікованої формули Шварца:
еGFR (мл/хв/1,73 м) = (зріст у см х 0,413) / рівень креатиніну в сироватці крові (мг/дл)
еGFR (мл/хв/1,73 м) = (зріст у см х 36,2 / рівень креатиніну в сироватці крові (μмоль/л)
У разі новонароджених та немовлят до 1 року потрібно звернутися за консультацією до експерта, оскільки формула Шварца не застосовується у таких пацієнтів.
Орієнтовні рекомендації щодо дозування у дітей та підлітків наведено в таблиці нижче та підкоряються тим же принципам, що й рекомендації для дорослих пацієнтів.

* Відповідні інтервали між дозами та розміри наступних доз у великій мірі залежать від застосованої методики RRT та повинні бути встановлені на основі рівня ванкоміцину в сироватці крові перед введенням та залишкової функції нирок. У разі клінічної ситуації можна розглянути можливість відстрочки наступної дози до моменту визначення рівня ванкоміцину в крові.
Пацієнти з порушеннями функції печінки
Необхідно коригування дози у пацієнтів з нирковою недостатністю.
Вагітність
У разі вагітних жінок може бути потрібно значне збільшення доз для досягнення терапевтичного рівня ванкоміцину в сироватці крові.
Пацієнти з ожирінням
У пацієнтів з ожирінням початкову дозу потрібно коригувати індивідуально залежно від загальної маси тіла, так само, як у пацієнтів з нормальною масою тіла.

Пероральне введення

Пацієнти у віці 12 років і старші
Лікування інфекцій, спричинених Clostridium difficile(CDI)
У разі першого епізоду легкого CDI рекомендована доза ванкоміцину становить 125 мг кожні 6 годин протягом 10 днів. Цю дозу можна збільшити до 500 мг кожні 6 годин протягом 10 днів у разі важкої або ускладненої хвороби. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 2 г.
У пацієнтів з多епізодними рецидивами можна розглянути лікування поточного епізоду CDI ванкоміцином у дозі 125 мг чотири рази на добу протягом 10 днів, а потім поступове зменшення дози до 125 мг на добу або застосування схеми «пульсу», тобто 125-500 мг/добу кожні 2-3 дні протягом щонайменше 3 тижнів.
Новонароджені, немовлята та діти до 12 років
Рекомендована доза ванкоміцину становить 10 мг/кг маси тіла кожні 6 годин протягом 10 днів. Максимальна добова доза не повинна бути більшою за 2 г.
Можливо потрібно коригування тривалості лікування ванкоміцином залежно від клінічного перебігу хвороби в кожному випадку. За можливості потрібно припинити застосування підозрюваного антибактерійного засобу. Необхідно забезпечити адекватне補ення рідини та електролітів.
Контроль рівня ванкоміцину в сироватці крові
Частота контролю терапевтичного рівня лікарського засобу повинна бути адаптована індивідуально до клінічної ситуації та реакції на лікування; частота забору проб може становити від щоденного забору у деяких нестабільних гемодинамічно пацієнтів до щонайменше одного разу на тиждень у стабільних пацієнтів з видимою реакцією на лікування. У пацієнтів, які проходять гемодіаліз перервчаста, рівень ванкоміцину потрібно визначити перед початком сеансу гемодіалізу.
Контроль рівня ванкоміцину в сироватці крові після перорального введення потрібно проводити у пацієнтів з запальними захворюваннями кишечника.
Мінімальний терапевтичний рівень ванкоміцину в крові повинен становити 10-20 мг/л, залежно від місця інфекції та чутливості патогену. Клінічні лабораторії зазвичай рекомендують мінімальний рівень 15-20 мг/л, який забезпечує краще покриття мікроорганізмів, які класифікуються як чутливі з wartościєю MIC ≥1 мг/л.
При передбаченні індивідуального дозування, необхідного для досягнення відповідної величини AUC, можуть бути корисними методи, засновані на моделях. Підхід, заснований на моделях, можна застосовувати при розрахунку індивідуальної початкової дози, а також при коригуванні доз залежно від результатів ТДМ.
Спосіб застосування
Внутрішньовенне введення
Ванкоміцин зазвичай вводиться внутрішньовенно у вигляді перервчастої інфузії; рекомендації щодо дозування, наведені в цьому пункті для внутрішньовенної інфузії, стосуються цього способу введення.
Ванкоміцин потрібно вводити лише у вигляді повільної внутрішньовенної інфузії тривалістю щонайменше 1 годину або з максимальною швидкістю 10 мг/хв (триваліший період) у достатньо розведеному розчині (щонайменше 200 мл на 1 г).
Пацієнти з обмеженням подачі рідини можуть отримувати розчин 1 г/100 мл, однак при такому більш високому концентрації збільшується ризик небажаних дій, пов'язаних з інфузією.
Можливо розглянути застосування безперервної інфузії ванкоміцину, наприклад, у пацієнтів з нестабільним кліренсом ванкоміцину.
Пероральне введення
Зміст флакону можна використовувати для приготування перорального розчину. Пероральний розчин приготується шляхом розчинення вмісту флакону (1000 мг ванкоміцину) у 30 мл води. Відповідну дозу можна введити пацієнту перорально або через назогастральний зонд. До розчину можна додавати сироп для поліпшення смаку.
Приготування розчину для інфузії
Вміст флакону потрібно розчинити у 20 мл води для ін'єкцій.
1 мл отриманого розчину містить 50 мг ванкоміцину. Розчин можна подальше розведення залежно від способу введення.
Інфузії багаторазові
Приготовлений розчин потрібно розведення у 200 мл 5% розчину глюкози або 0,9% розчину хлориду натрію. Концентрація ванкоміцину в такому розчині не повинна перевищувати 5 мг/мл. Розчин потрібно вводити внутрішньовенно повільно, максимально зі швидкістю 10 мг/хв, протягом щонайменше 60 хвилин.
Безперервна інфузія
Застосовувати лише у разі, якщо багаторазові інфузії неможливі. Розчин ванкоміцину концентрацією 50 мг/мл потрібно розведення у такій об'ємі 5% розчину глюкози або 0,9% розчину хлориду натрію, щоб пацієнт отримав призначену добову дозу у вигляді капельниці протягом 24 годин.
Стабільність та умови зберігання розчинів
Приготовлений розчин можна зберігати до 24 годин при температурі від 2°C до 8°C.
З мікробіологічних причин приготовлений розчин потрібно використовувати негайно. В іншому разі відповідальність за час та умови зберігання приготованого розчину несе користувач.
Несумісність лікарських засобів
Розчин має низький pH і може бути нестабільним фізично або хімічно після змішування з іншими речовинами. Розчинів ванкоміцину не слід змішувати з іншими розчинами, крім тих, сумісність яких була перевірена достовірним чином.
Необхідно уникати змішування ванкоміцину з алкалічними розчинами.
Не рекомендується одночасне застосування та змішування розчинів ванкоміцину з хлорамфеніколом, кортикостероїдами, метициліном, гепарином, амінофіліним, антибіотиками групи цефалоспоринів та фенобарбіталом.
Передозування
У разі передозування можна очікувати дії, які виникають унаслідок високого рівня ванкоміцину в сироватці крові (ототоксична та нефротоксична дія).
Рекомендується симптоматичне підтримуюче лікування з підтриманням функції нирок. Ванкоміцин видаляється з крові у незначній мірі методами гемодіалізу або перитонеального діалізу. Описувалася обмежена користь від застосування гемофілтрації з використанням смоли Amberlite XAD-4.

Інші джерела інформації

Консультація/медична освіта

Антибіотики застосовуються для лікування бактеріальних інфекцій. Вони неефективні у разі вірусних інфекцій.
Якщо лікар призначив пацієнту антибіотики, вони необхідні для лікування конкретної, наявної хвороби.
Незважаючи на застосування антибіотиків, деякі бактерії можуть виживати або продовжувати розмножуватися. Це явище називається резистентністю; воно призводить до того, що іноді лікування антибіотиками неефективне.
Неправильне застосування антибіотиків сприяє виникненню резистентності. Також пацієнт може сприяти виникненню резистентності та тим самим затримувати одужання або зменшувати ефективність антибіотикотерапії, якщо не буде дотримуватися належного:

• дозування,
• графіку лікування,
• тривалості лікування.

У зв'язку з цим, щоб зберегти ефективність цього лікарського засобу, потрібно:

• 1 - застосовувати антибіотики лише у разі, якщо їх призначить лікар

• 2 - суворо дотримуватися призначеного способу застосування
• 3 - не застосовувати знову антибіотик без призначення лікаря, навіть у разі лікування подібної хвороби.