Валоран 2 Г Розчин ДЛЯ Ін'єкцій

Зміст інструкції

1. Введення
2. Що таке Валоран і для чого він використовується
3. Що вам потрібно знати перед початком використання Валорану
4. Як використовувати Валоран
5. Можливі побічні ефекти
6. Зберігання Валорану
7. Зміст упаковки та додаткова інформація

Введення

Опис: Інформація для користувача

Валоран 1г порошок для ін'єкційного розчину та для перфузії ЕФГ

Валоран 2г порошок для ін'єкційного розчину та для перфузії ЕФГ

Цефотаксим (у вигляді цефотаксиму натрію)

Перш ніж почати використовувати цей лікарський засіб, уважно прочитайте весь опис, оскільки він містить важливу інформацію для вас.

• Збережіть цей опис, оскільки вам може знадобитися знову його прочитати.
• Якщо у вас виникли питання, проконсультуйтеся з вашим лікарем, фармацевтом або медсестрою.
• Якщо ви відчуваєте побічні ефекти, проконсультуйтеся з вашим лікарем, фармацевтом або медсестрою, навіть якщо це побічні ефекти, які не вказані в цьому описі. Див. розділ 4.

Зміст опису

1. Що таке Валоран і для чого він використовується
2. Що вам потрібно знати перед початком використання Валорану
3. Як використовувати Валоран
4. Можливі побічні ефекти
5. Зберігання Валорану
6. Зміст упаковки та додаткова інформація

1. Що таке Валоран і для чого він використовується

Валоран, який містить цефотаксим (антибіотик, що належить до групи лікарських засобів, відомих як цефалоспорини), є лікарським засобом, який використовується для боротьби з бактеріями.

Антибіотики використовуються для лікування бактеріальних інфекцій і не підходять для лікування вірусних інфекцій, таких як грип або застуда.

Важливо слідувати інструкціям щодо дози, інтервалу введення та тривалості лікування, вказаних вашим лікарем.

Не зберігаючи та не повторно використовуючи цей лікарський засіб. Якщо після закінчення лікування у вас залишилося антибіотик, поверніть його в аптеку для правильної утилізації. Не викидайте лікарські засоби в каналізацію чи сміттєвий бак.

Використовується при бактеріальних інфекціях, які є гострими та хронічними, викликаними патогенами, чутливими до цефотаксиму:

• дихальні інфекції,
• отоларингологічні інфекції,
• ниркові та урологічні інфекції,
• інфекції шкіри та м'яких тканин,
• інфекції кісток та суглобів,
• гінекологічні інфекції, включаючи гонорею,
• абдомінальні інфекції (включаючи перитоніт),
• менінгіт,
• інтоксикація крові (сепсис),
• воспалення серця (ендокардит),
• лімфогрануломатоз (зокрема на стадіях II та III) (інфекція, викликана в основному укусами кліщів)

Крім того, для профілактики інфекцій після хірургічних втручань у пацієнтів з підвищеним ризиком інфекцій.

2. Що вам потрібно знати перед початком використання Валорану

Не використовуйте Валоран:

• якщо ви алергічні на цефотаксим, інші цефалоспорини або будь-які інші компоненти цього лікарського засобу (включаючи ті, що вказані в розділі 6).
• якщо ви раніше мали гостру або тяжку алергічну реакцію на пеніцилін або інші антибіотики-бета-лактамі. Пеніцилін з цефалоспоринами може викликати хрестові реакції.
• Якщо ви коли-небудь мали тяжку шкірну ерупцію, лущення шкіри, пухирці та/або виразки у роті після прийому цефотаксиму або інших цефалоспоринів

Використання цефотаксиму, змішаного з лідокаїном, для ін'єкції в м'яз не показано у дітей молодших 30 місяців. Необхідно враховувати опис препарату, який містить лідокаїн.

Примітка:

Валоран 2 г не повинен вводитися внутрішньом'язово.

Попередження та застереження

Проконсультуйтеся з вашим лікарем або фармацевтом перед початком використання Валорану:

• якщо ви алергічні на пеніцилін або інші антибіотики-бета-лактамі в будь-якій формі (для протипоказань через відомі алергічні реакції див. вище в розділі «Не використовуйте Валоран»).
• якщо у вас є алергічна реакція (напр. сінна лихоманка, бронхіальна астма, кропив'янка) або якщо ви знаєте про свою алергічну історію. У цьому випадку у вас є більший ризик більш тяжких алергічних реакцій (в окремих випадках смертельних). Якщо ви відчуваєте стиск у грудній клітці, або відчуваєте себе знеболюваним, нудотним або слабким, це можуть бути ознаки алергічної реакції (див. розділ 4).
• якщо виникає алергічна реакція, лікування повинно бути припинено.
• якщо ви помітите зміни на шкірі або слизових оболонках під час лікування (див. розділ 4). Негайно повідомте лікаря, оскільки цефотаксим може викликати тяжкі шкірні реакції, які потребують лікування.
• якщо у вас виникає сильна або тривала діарея під час лікування або протягом декількох тижнів після його закінчення. Негайно повідомте лікаря, оскільки діарея у своїй найтяжчій формі (так звана псевдомембранозна коліт) може бути смертельною і потребує лікування. Не приймайте жодних лікарських засобів, які можуть обмежувати рухливість кишечника.
• якщо ви знаєте, що маєте ниркову недостатність. Повідомте лікаря в цьому випадку; якщо це необхідно, він може коригувати дозу. Необхідно контролювати ниркову функцію.
• якщо ви приймаєте одночасно або після лікування аміноглікозидами (інші антибіотики), пробенецидом (проти подагри) або іншими лікарськими засобами, які можуть викликати ниркову недостатність. Лікарем повинно бути контролюється ниркова функція, оскільки ці речовини можуть збільшувати токсичний ефект на нирки і потрібна обережність.
• якщо у вас виникає руховий розлад, ви страждаєте на судоми або сплутаність, або у вас є порушення свідомості. Це можуть бути ознаки того, що називається енцефалопатією. Існує ризик появи цих побічних ефектів, коли вводяться високі дози, у разі передозування або якщо у вас є ниркова недостатність. Якщо виникають ці реакції, негайно проконсультуйтеся з лікарем.
• якщо ваше лікування триває більше 7-10 днів. У цьому випадку повинні проводитися контрольні аналізи крові, оскільки можуть виникнути зміни в крові (див. також розділ 4).
• якщо у вас є ознаки нової інфекції (напр. інфекція, викликана грибами слизових оболонок з почервонінням і білою поверхнею). Використання антибіотиків може збільшувати кількість патогенів, які не чутливі до лікарського засобу. Слідкуйте за ознаками нової інфекції та повідомте лікаря, якщо це необхідно.

Було повідомлено про тяжкі шкірні реакції, включаючи синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, реакцію на лікарський засіб з еозінофілією та системними симптомами (DRESS) та гостру пустулозну екзантему (AGEP) у зв'язку з лікуванням цефотаксимом. Припиніть використання цефотаксиму та негайно проконсультуйтеся з лікарем, якщо ви виявите будь-які з цих симптомів, пов'язаних з цими тяжкими шкірними реакціями, описаних у розділі 4.

Використання Валорану з іншими лікарськими засобами

Повідомте лікаря або фармацевта, якщо ви приймаєте, нещодавно приймали або можете приймати будь-які інші лікарські засоби.

Інші антибіотики

Використання деяких антибіотиків одночасно може зменшувати ефект цефотаксиму. Повідомте лікаря, якщо ви приймаєте або нещодавно приймали інші антибіотики.

Діуретики та лікарські засоби, які можуть бути шкідливими для нирок

Коли цефотаксим використовується разом з лікарськими засобами, які можуть мати шкідливий ефект на нирки, такі як аміноглікозиди (інші антибіотики) або лікарські засоби з великою здатністю викликати зневоднення (діуретики, такі як фуросемід), це може збільшувати шкідливий ефект на нирки цих лікарських засобів. Якщо вони вводяться одночасно, потрібно контролювати ниркову функцію (див. розділ 2 «Попередження та застереження»).

Пробенецид

Одночасне введення пробенециду призводить до збільшення концентрації цефотаксиму в сироватці крові та, таким чином, до подовження його ефекту, оскільки пробенецид обмежує виділення цефотаксиму нирками. Повідомте лікаря, якщо ви приймаєте пробенецид, особливо якщо у вас є ниркова недостатність, щоб лікар міг коригувати дозу.

Вагітність, лактація та фертильність

Якщо ви вагітні або перебуваєте у період лактації, вважаєте, що можете бути вагітною або плануєте вагітність, проконсультуйтеся з лікарем або фармацевтом перед використанням цього лікарського засобу.

Вагітність

Немає достатніх даних щодо використання цефотаксиму у вагітних жінок у тварин. Експерименти на тваринах не показали ознак тератогенних властивостей цефотаксиму.

Однак, цефотаксим повинен використовуватися під час вагітності, особливо у першому триместрі, лише після суворої оцінки ризиків та переваг лікування спеціалістом.

Лактація

Цефотаксим виділяється в грудне молоко лише у малих кількостях. Якщо ви приймаєте цефотаксим під час лактації, це може викликати порушення флори кишечника з діареєю, ростом грибків та також може викликати сенсибілізацію. Лікар вирішить, чи потрібно припинити лактацію або припинити лікування цефотаксимом, після розгляду користі лактації для дитини та користі лікування для матері.

Водіння транспортних засобів та використання машин

За попереднім досвідом, цефотаксим у низьких та середніх дозах не має жодного ефекту на концентрацію чи реакцію.

Якщо ви відчуваєте побічні ефекти, такі як головокружіння або енцефалопатія, які можуть бути пов'язані з судомами, сплутаністю, порушеннями свідомості та руховими розладами, не повинні водити транспортні засоби та використовувати машини.

Валоран містить натрій

Валоран 1 г містить 48 мг (2,09 ммоль) натрію на дозу, що становить 2,4% від максимальної добової норми споживання натрію в раціоні для дорослого.

Валоран 2 г містить 96 мг (4,18 ммоль) натрію на дозу, що становить 4,8% від максимальної добової норми споживання натрію в раціоні для дорослого.

3. Як використовувати Валоран

Слідуйте точно інструкціям щодо введення цього лікарського засобу, вказаним вашим лікарем. Доза, спосіб введення та інтервали часу між ін'єкціями залежать від дози, чутливості патогену, тяжкості інфекції та стану пацієнта.

Якщо лікар не вказав інше, рекомендується наступна доза:

Дорослі та діти старші 12 років зазвичай отримують 1-2 г цефотаксиму кожні 12 годин. У тяжких випадках добова доза може бути збільшена до 12 г цефотаксиму. Добові дози до 6 г можна розділити на щонайменше дві фракційні дози, введені з інтервалом 12 годин. Вищі добові дози повинні бути розділені на щонайменше 3-4 фракційні дози з інтервалами введення 6 або 8 годин.

Наступна таблиця може бути розглянута як керівництво щодо введення:

Для лікування гонореї у дорослих рекомендується вводити одну дозу 0,5 г цефотаксиму внутрішньом'язово. У патогенів з меншою чутливістю може знадобитися збільшення дози. Перед початком лікування потрібно перевірити наявність сифілісу.

Для профілактики післяопераційних інфекцій рекомендується вводити 1-2 г цефотаксиму за 30-60 хвилин до операції. Менш чутливі патогени можуть потребувати вищої дози. Перед початком лікування потрібно перевірити наявність сифілісу.

Для лікування хвороби Лайма добова доза становить 6 г цефотаксиму (від 14 до 21 дня). У більшості випадків добова доза розділяється на 3 фракційні дози (2 г цефотаксиму 3 рази на день), але в деяких випадках вона вводиться у 2 фракційні дози (3 г цефотаксиму 2 рази на день). Рекомендації щодо схеми дозування не базуються на порівняльних клінічних дослідженнях, а на спостереженнях окремих пацієнтів.

Комбінаційне лікування

У тяжких інфекціях, які загрожують життю, показане комбінаційне лікування цефотаксимом з аміноглікозидами без антибіограми. Коли комбінується з аміноглікозидами, потрібно контролювати ниркову функцію.

У разі інфекції, викликаної Pseudomonas aeruginosa, також може бути показане комбінаційне лікування з іншими антибіотиками, ефективними проти Pseudomonas.

Для профілактики інфекцій у пацієнтів з ослабленим імунітетом також може бути показане комбінаційне лікування з іншими відповідними антибіотиками.

Діти та немовлята до 12 років отримують 50-100 мг цефотаксиму (до 150 мг) на кілограм ваги тіла на добу, залежно від тяжкості інфекції. Добова доза розділяється на 2 або більше фракційні дози, які вводяться з інтервалом 12 (до 6) годин. У окремих випадках, особливо у ситуаціях з ризиком для життя, добова доза може бути збільшена до 200 мг цефотаксиму на кілограм ваги тіла.

У недоношених дітей потрібно враховувати, що ниркова функція ще не повністю розвинена і не повинно перевищувати дозу 50 мг цефотаксиму на кілограм ваги тіла на добу.

У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв) після початкової нормальної дози (перша доза на початку лікування) підтримуючу дозу можна зменшити до половини нормальної дози, зберігаючи інтервал введення.

Пацієнти, які проходять гемодіаліз, отримують 1-2 г цефотаксиму на добу, залежно від тяжкості інфекції. У день гемодіалізу цефотаксим повинен вводитися після діалізу.

Пацієнти, які проходять перитонеальний діаліз, отримують 1-2 г цефотаксиму на добу, залежно від тяжкості інфекції. Цефотаксим не видаляється під час перитонеального діалізу.

Валоран 1 г вводиться внутрішньовенно (у вену), але також може вводитися внутрішньом'язово.

Валоран 2 г вводиться внутрішньовенно (у вену).

Пацієнти похилого віку

У пацієнтів похилого віку ниркову функцію потрібно контролювати уважно і, якщо це необхідно, коригувати дозу.

Внутрішньовенна ін'єкція

Для внутрішньовенної ін'єкції 1 г цефотаксиму розчиняють у至少 4 мл води для ін'єкцій та вводять безпосередньо в вену протягом 3-5 хвилин.

Внутрішньовенна перфузія

Для швидкої внутрішньовенної перфузії 1 або 2 г цефотаксиму розчиняють у 40 або 50 мл води для ін'єкцій або у розчині, та потім перфундують внутрішньовенно протягом 20 хвилин.

Для повільної внутрішньовенної перфузії 2 г цефотаксиму розчиняють у 100 мл ізотонічного розчину хлориду натрію або розчину глюкози, та потім перфундують внутрішньовенно протягом 50-60 хвилин. Інший розчин для перфузії, сумісний з цією речовиною, може бути використаний для розчину.

Внутрішньом'язова ін'єкція

Для внутрішньом'язової ін'єкції 1 г цефотаксиму розчиняють у 4 мл води для ін'єкцій. Потім ін'єкцію потрібно вводити глибоко у м'яз.

Біль під час внутрішньом'язової ін'єкції можна уникнути, розчиняючи 1 г цефотаксиму у 4 мл розчину лідокаїну 1%. Необхідно уникати внутрішньовенної ін'єкції (введення в кровоносний судину), оскільки лідокаїн, введений внутрішньовенно, може викликати збудження, тахікардію, порушення провідності, а також нудоту та судоми. Комбінація цефотаксиму та лідокаїну не повинна вводитися дітям молодшим 30 місяців. Необхідно враховувати опис препарату, який містить лідокаїн.

Рекомендується не вводити більше 4 мл у один і той же бік. Якщо добова доза перевищує 2 г цефотаксиму або якщо цефотаксим вводиться більше двох раз на добу, рекомендується внутрішньовенна ін'єкція.

Валоран 2 г не повинен вводитися внутрішньом'язово.

Сумісність

Якщо не доведено фізико-хімічну сумісність з іншими розчинами для перфузії, розчин цефотаксиму повинен вводитися, в принципі, окремо від них.

Цефотаксим не сумісний з:

• розчином бікарбонату натрію,
• розчинами для перфузії з pH вище 7,
• аміноглікозидами.

Загалом, цефотаксим не повинен змішуватися або вводитися з іншими антибіотиками чи лікарськими засобами в одній же шприці. Цефотаксим не повинен змішуватися з антибіотиками-аміноглікозидами в апараті для перфузії чи шприці.

Сумісність з розчинами для перфузії

Цефотаксим також може розчинятися у розчині лактату натрію або у розчині Рінгера.

Тривалість лікування залежить від перебігу захворювання.

Якщо ви використали більше Валорану, ніж потрібно

Антибіотики-бета-лактамі, включаючи цефотаксим, можуть викликати так звані енцефалопатії, які супроводжуються збудженням центральної нервової системи, міоклонусом, судомами, сплутаністю, порушеннями свідомості та руховими розладами. Існує цей ризик, коли використовуються вищі дози, у разі передозування та у пацієнтів з порушенням ниркової функції або тих, хто страждає на епілепсію чи менінгіт.

Якщо цефотаксим вводиться через центральний венозний катетер (ЦВК) занадто швидко (менше 1 хвилини), це може викликати тяжку серцеву аритмію.

Якщо ви вважаєте, що отримали надто велику кількість цефотаксиму, негайно проконсультуйтеся з лікарем або медичним персоналом.

Якщо ви забули використати Валоран

Ваш лікар або медсестра мають інструкції щодо того, коли вводити лікарський засіб, тому малоймовірно, що ви пропустите введення лікарського засобу згідно з інструкціями. Якщо ви вважаєте, що забули про одну дозу, проконсультуйтеся з лікарем або медсестрою.

Якщо у вас є будь-які інші питання щодо використання цього лікарського засобу, проконсультуйтеся з лікарем, фармацевтом або медсестрою.

4. Можливі побічні ефекти

Як і всі ліки, цей препарат може викликати побічні ефекти, хоча не всі люди їх відчувають.

Перестаньте приймати цефотаксиму та негайно повідомте свого лікаря, якщо ви виявите будь-які з наступних симптомів:

• Конвульсії (рідко, можуть впливати до 1 з 100 осіб)
• Частота невідома (не може бути оцінена на основі доступних даних)
• • Гострі реакції гіперчутливості та анафілактична реакція з ризиком для життя, а також набряк (ангіоневротичний набряк) та звуження дихальних шляхів (бронхоспазм). Якщо у вас з'являється відчуття стискання в грудній клітці, або ви відчуваєте головокружіння, нудоту або слабкість, це можуть бути ознаки реакції гіперчутливості.
  • Червоні плями, неопухлі, у формі мішені або круглі, на тулубі, часто з пухирями в центрі, лущення шкіри, виразки в роті, горлі, носі, статевих органах та очах. Ці важкі шкірні висипання можуть бути попереджені лихоманкою та симптомами, подібними до грипу (синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз).
  • Генералізована шкірна висипання, підвищена температура тіла та збільшені лімфатичні вузли (синдром DRESS або синдром гіперчутливості до ліків).
  • Генералізована шкірна висипання, червона та лущена, з малими пухирями під шкірою та пухирями, супроводжувана лихоманкою. Симптоми зазвичай з'являються на початку лікування (гостра генералізована пустулозна висипання).
  • Важка діарея, що триває, або кров у калових масах через можливе запалення кишечника з ризиком для життя.
  • Зниження рівня червоних кров'яних тілець (гемолітична анемія), зміна кольору сечі (до коричнево-червоного).
  • Гостра ниркова недостатність.

Повідомте своєму лікарю або медсестрі, якщо ви відчуваєте будь-які з наступних побічних ефектів з невідомою частотою (не може бути оцінена на основі доступних даних):

• Жовтяниця як ознака можливого гепатиту.
• Важне зниження рівня білих кров'яних тілець (агранулоцитоз), яке може бути виявлено за появою гострих ознак інфекції, а також запалення в роті, носі, горлі, статевих органах та анальній області.
• Важне зниження кількості всіх кров'яних тілець та ниркова недостатність. Також можуть з'явитися гострі ознаки інфекції та запалення (див. вище), кровотеча, синяки (зниження кількості тромбоцитів), втома, блідість або труднощі з диханням (зниження рівня червоних кров'яних тілець).

Повідомте своєму лікарю або медсестрі, якщо будь-який з наступних побічних ефектів погіршується або триває більше кількох днів:

Дуже часті(можуть впливати на більше 1 з 10 осіб)

• Біль у місці ін'єкції, а також загустіння через внутрішньом'язову ін'єкцію.

Часті(можуть впливати до 1 з 10 осіб)

• Проблеми з суглобами (напр., набряк).

Рідкі(можуть впливати до 1 з 100 осіб)

• Зниження рівня еозинофілів (еозінофілія).
• Зниження кількості тромбоцитів (тромбоцитопенія) та деяких білих кров'яних тілець (лейкопенія, гранулоцитопенія).
• Реакція Яриша-Герксгаймера (див. пояснення нижче).
• Діарея.
• Втрата апетиту.
• Зниження рівня білірубіну (пігменту жовчі в крові) та ферментів печінки в сироватці (SGOT, SGPT, γ-GT, фосфатаза лужна, LDH).
• Алергічні реакції у вигляді висипань, свербіння, кропив'янки.
• Обмеження функції нирок, наприклад, збільшення концентрації креатиніну та сечовини в сироватці.
• Лихоманка.
• Запальні реакції в місці ін'єкції та запалення вен (флебіт/тромбофлебіт).

Невідома частота(не може бути оцінена на основі доступних даних)

• Інфекції, викликані бактеріями або грибами (напр., у роті або вагіні).
• Зниження рівня деяких білих кров'яних тілець (нейтропенія).
• Тахікардія, аритмія серця (після швидкої ін'єкції через центральний венозний доступ).
• Розбудження центральної нервової системи, порушення свідомості, сплутаність, рухові розлади, м'язові спазми (симптоми енцефалопатії, особливо при високих дозах, у випадку передозування або з порушенням функції нирок).
• Головний біль.
• Головокружіння.
• Нудота, блювота, біль у животі.
• Запалення нирок (інтерстиціальний нефрит).
• Реакції непереносимості у вигляді відчуття жару або нудоти при швидкій внутрішньовенній ін'єкції.

Реакція Яриша-Герксгаймера:

Коли ви починаєте лікування від інфекцій, викликаних спірохетами (напр., хвороба Лайма), ви можете відчувати лихоманку, озноб, головний біль та біль у суглобах. Після кількох тижнів лікування від хвороби Лайма були описані один або кілька з наступних симптомів: висипання, свербіння, лихоманка, зниження рівня білих кров'яних тілець, збільшення ферментів печінки, труднощі з диханням та біль у суглобах. Ці симптоми частково відповідають симптомам основного захворювання пацієнтів, які проходять лікування.

Повідомлення про побічні ефекти

Якщо ви відчуваєте будь-який побічний ефект, проконсультуйтеся з лікарем, фармацевтом або медсестрою, навіть якщо це можливі побічні ефекти, які не перелічені в цій інструкції. Ви також можете повідомити про них безпосередньо через Іспанську систему фармакологічного нагляду за лікарськими засобами для людини: https://www.notificaram.es. Надсилаючи повідомлення про побічні ефекти, ви можете допомогти надати більше інформації про безпеку цього лікарського засобу.

5. Зберігання Валорану

Тримайте цей лікарський засіб поза досяжністю дітей.

Не використовуйте цей лікарський засіб після закінчення терміну придатності, вказаного на етикетці. Термін придатності - останній день місяця, який вказано.

Цьому лікарському засобу не потрібна спеціальна температура зберігання. Зберігайте в оригінальній упаковці, щоб захистити від світла.

Перезhydrатована розчин

Хімічна та фізична стабільність була доведена протягом 24 годин при 2°C-8°C. Однак з мікробіологічної точки зору, якщо метод відкриття/перезhydrатації не виключає ризик мікробної контамінації, продукт повинен бути використаний негайно. Якщо він не використовується негайно, час зберігання після перезhydrатації та умови перед використанням є відповідальністю користувача.

Лікарські засоби не повинні викидатися у водопровідні труби або сміття. Спитайте у свого фармацевта, як позбутися упаковок та лікарських засобів, які вам більше не потрібні. Таким чином, ви допоможете захистити довкілля.

6. Зміст упаковки та додаткова інформація

Склад Валорану

• Активний інгредієнт - цефотаксима (у вигляді содиці цефотаксими).

Валоран 1 г містить 1 г цефотаксими (у вигляді содиці цефотаксими).

Валоран 2 г містить 2 г цефотаксими (у вигляді содиці цефотаксими).

• Інших компонентів немає.

Вигляд продукту та зміст упаковки

Порошок білий або легенько жовтуватий у скляних флаконах, запечатаних пробкою з бромобутилової гуми та алюмінієвої кришки.

Флакони постачаються в коробках, які містять 1, 10, 50 або 100 флаконів.

Можливо, тільки деякі розміри упаковок будуть продаватися.

Власник дозволу на продаж та відповідальність за виробництво

Власник дозволу на продаж

Medochemie Ltd.

1-10 вул. Константінопольська

3011 Лімасол

Кіпр

Виробник

Medochemie Limited (Фабрика C)

2 вул. Міхаїла Ераклеуса

Айос-Афанасіос, Промислова зона

4101 Айос-Афанасіос, Лімасол

Кіпр

Ви можете запитати більше інформації про цей лікарський засіб, звернувшись до місцевого представника власника дозволу на продаж:

Medochemie Iberia S.A., Філія в Іспанії

вул. Авілас, 2 Б, 5-й поверх, офіс 6

28044 Мадрид

ІСПАНІЯ

Дата останнього перегляду цієї інструкції: травень 2024

Детальна та актуальна інформація про цей лікарський засіб доступна на сайті Іспанського агентства лікарських засобів та медичних продуктів (AEMPS) http://www.aemps.gob.es